про прийняття звіту про виконання судового рішення та встановлення нового строку для надання звіту про виконання судового рішення
02 жовтня 2025 року м. Київ № 640/15293/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про виконання судового рішення в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
в с та н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 залишено без змін.
06.01.2025 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі шляхом подачі звіту про виконання судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року в адміністративній справі № 640/15293/22.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі задоволено.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у адміністративній справі №640/15293/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обрахованої за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року, у сумі 3 678 (три тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 23 коп.
28.07.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшов звіт про виконання судового рішення, в якому повідомлено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі №640/15293/22 виконано повністю, оскільки здійснено нарахування коштів в сумі 3678,23 грн, виплату яких буде проведено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету. Щодо виплати заборгованості з перерахованої пенсії відповідач зазначив, що в силу вимог пунктів 4, 5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, черговість виконання рішень визначається датою її надходження до боржника.
Розглянувши поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов'язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.
Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); «обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання» (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р (II)/2019).
Крім того, в Рішенні від 01.03.2023 №2-р (II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
Для належного та своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах суд повинен здійснювати контроль за їх виконанням, про що детально зазначено в розділі IV «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» Кодексу адміністративного судочинства України, у якому визначено повноваження адміністративного суду з питань контролю за виконанням судових рішень.
Судовий контроль за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюється законність дій суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний виконати рішення суду, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку такого суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи під час вчинення дій (прийняття відповідних рішень) на виконання рішення суду. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов'язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Суд наголошує на тому, що подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.
Виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов'язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною п'ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі №580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відповідно до частини першої статті 10 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).
Відповідно до частини другої статті 10 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом), за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах, при цьому визначається шляхом розподілу видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) за бюджетними програмами у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) і може бути уточнена під час виконання державного бюджету (місцевого бюджету) при внесенні змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та у разі застосування положень частини шостої статті 23 та частини другої статті 24 цього Кодексу.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання судового рішення у цій справі відповідачем здійснено нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року. З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що загальна сума нарахованої суми компенсації позивача складає 3678,23 грн. При цьому, відповідач вказує, що виплату вказаних коштів буде проведено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
Суд враховує, що облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФ).
Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
Відповідно до наданого звіту та доданих до нього доказів вбачається, що Головним управлінням внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов'язання з виплати заборгованості ОСОБА_1 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі №640/15293/22 в сумі 3678,23 грн.
Отже, з моменту внесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомстей про нараховану суму заборгованості ОСОБА_1 . Пенсійний фонд України проінформований про таке зобов'язання.
Враховуючи, що виконання судового рішення в частині виплати заборгованості в сумі 3673,23 грн залежить від фінансування витрат на вказані цілі з Державного бюджету України, суд не вбачає підстав для застосування штрафу в даному випадку, з урахуванням того, що обставини невиконання відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі №640/15293/22 в частині виплати нарахованої суми компенсації втрати частини доходів не залежать від відповідача, а вини керівника пенсійного органу у невиконанні рішення суду в цій частині не встановлено.
Втім, рішення суду на теперішній час є невиконаним у повній мірі, оскільки заборгованість по перерахованій пенсії позивачу не виплачена.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року змінено спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у адміністративній справі №640/15293/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обрахованої за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року, у сумі 3 678 (три тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 23 коп.
Враховуючи, що виконання судового рішення в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обрахованої за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року, у сумі 3 678 (три тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 23 коп залежить від фінансування витрат на вказані цілі з Державного бюджету України, суд вважає за можливе надати відповідачу можливість виконати судове рішення належним чином, здійснивши виплату нарахованої суми заборгованості пенсії за вказаний період шляхом встановлення нового строку для надання звіту про виконання судового рішення.
Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 25.07.2025 №2600-0804-8/133182 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №640/15293/22.
2. Встановити для Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 01.05.2024 у справі №640/15293/22 з урахуванням ухвали суду від 30.06.2025 року про зміну способу і порядку виконання рішення - один місяць з моменту отримання цієї ухвали суду.
3.Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Шевченко А.В.