01 жовтня 2025 року справа №320/41243/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2024/000271;
- визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA100000/2024/000068/2 від 03.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Київської митниці електронну митну декларацію №24UA100060208859U5 від 28.03.2024. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом.
Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Також вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Так, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару у зв'язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Вважає, що наведені у відзиві доводи не спростовують суті позовних вимог. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Від відповідача надійшли заперечення на відзив, доводи якого ідентичні, зазначених у відзиві.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
06.07.2022 між ТОВ «ТБР ІМПОРТ» (покупець) та "SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO "LTD", Китай, (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № TBR BOTO 2022 від 06.07.2022 року, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, диски виробника SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.LTD у кількості та по цінам, вказаним у комерційному інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у інвойсі. Сума контракту визначається згідно Інвойсу, умови поставки визначаються згідно інвойсу. Сторони узгодили поставку товару партіями.
Сторони узгодили поставку Товару партіями.
З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс № WD202312005 від 31.12.2023, відповідно до якого, була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару: кількість Товару 1914 шт., вартість Товару на умовах FOB (QINGDAO) 253732, 48 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана електронна митна декларація № 24UA100060208859U5 від 28.03.2024, декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.:
- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 31.12.2023;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) WD202312005 від 01.12.2023;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD202312005 від 31.12.2023;
- Коносамент (Bill of lading) 1056854249 від 04.01.2024;
- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 522730 від 14.03.2024;
-Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C3705B0114/00014 від 11.01.2024;
-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12031278 від 01.03.2024;
-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12031321 від 12.03.2024;
-Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортноекспедиційних послуг 870 від 01.03.2024;
-Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 871 від 04.03.2024;
-Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортноекспедиційних послуг 875 від 06.03.2024;
-Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортноекспедиційних послуг 879 від 12.03.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 15.03.2024;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 31.12.2023;
- Розрахунок ціни (калькуляція) WD202312005 від 31.12.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) TBR -BOTO 2022від 06.07.2022;
- Договір (контракт) про перевезення KH85FS від 11.09.2023;
- Інші некласифіковані документи 10 від 12.03.2024;
- Інші некласифіковані документи 2 від 18.12.2023;
- Інші некласифіковані документи Контрольний талон 19.03.2024;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000114649 від 31.12.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000114651 від 31.12.2023.
В МД № 24UA100060208859U5 від 28.03.2024 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 164,34 Долар США за одиницю ( або 2,712 Долар США/ кг.)
02.04.2024 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи:
- Лист пояснення ТОВ «ТБР Імпорт» б/н від 02.04.2024;
-Цінова інформація про вартість аналогічного (подібного) товару МД №23UA500020003537U1 від 14.03.2023; МД № 23UA500020003539U0 від 14.03.2023 МД № 23UA204020011653U5 від 22.03.2023; МД 23UA204020012639U4 від 29.03.2023.
Проте, відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA100060/2024/000271 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000068/2 від 03.04.2024, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (6) на рівні 3,01 долари США/кг.
Не погоджуючись з рішенням митного органу Позивач подав до Митниці нову МД № 24UA100060209496U0 від 04.04.2024, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ст. 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості UA100000/2024/000068/2 від 03.04.2024 відповідач зазначив, що:
« 1. У відповідності до пункту 4.2.1 Контракту № TBR-BOTO 2022 від 06.07.2022, поставка товару здійснюється у термін 90 днів лише на підставі повної передплати за товар. Платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відсутні».
Щодо твердження відповідача викладеного в оскаржуваному рішенні, що у п.4.2.1 контракту зазначено, що строк поставки кожної партії товару на територію України не повинен перевищувати 90 днів з дати проведення покупцем передоплати за партію товару, тому суд зважає, що у наступному розділі контракту п.5.2 зазначено, що порядок оплати за товар визначається у Рахунку -проформі на кожну партію товару. У рахунку-проформі вказано, що оплата здійснюється протягом 180 днів після отримання товарів.
Відповідно до п. 5.2. зовнішньоекономічного договору № TBR-BOTO 2022 від 06.07.2022 порядок оплати товару визначається відповідно до рахунку проформи на кожну поставку товару.
Відповідно до рахунку - проформи № WD202309039 від 06.09.2023 передбачені умови оплати: 100% оплата на протязі 180 днів після прибуття товару в порт призначення . Таким чином умови оплати чітко визначені відповідно до зовнішньоекономічного договору та рахунку-проформі.
Крім того покупець (ТОВ «ТБР ІМПОРТ») не був позбавлений права здійснити передплату за товар. Постачальник зазначив в контракті «що термін поставки не повинен перевищувати 90 днів з моменту передплати», на випадок якщо покупець захоче скористатися своїм правом на попередню оплату.
Суд зважає, що відповідно до статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору.
Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18. Наведені у відзиві доводи не спростовують суті позовних вимог.
« 2. До митного оформлення подано інвойс від 31.12.2023 № WD202312005, в той же час в цьому інвойсі міститься посилання на коносамент № 1056854249, який складено та датовано 04.01.2024».
Відповідно до інформації отриманої від Продавця Товару («SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD »), він має можливість резервувати номер та дату коносаменту та експортної митної декларації, тому на дату складання Інвойсу № WD202312005 від 31.12.2023 (Додаток № 2) Продавець володів інформацією про номер та дату коносаменту, що підтверджується Листом Продавця б/н від 02.04.2024.
Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в Інвойс номеру коносаменту впливає на визначення митної вартості товару, чи числові складові митної вартості.
« 3. До митного оформлення подано розрахунок (калькуляцію) на товар від 31.12.2023 № WD202312005, який можна віднести до бухгалтерських документів, що стосуються вартості задекларованого товару. В той же час в наданій калькуляції відсутня така складова, як прибуток продавця/виробника, тобто відсутня економічна доцільність зовнішньо-економічної операції продавця/виробника товару».
Позивачем до митного оформлення був поданий розрахунок ціни (калькуляція ) № WD202312005 від 31.12.2023.
Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.
Положеннями п.4 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми розрахунку ціни (калькуляції).
Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у калькуляції певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Калькуляція це документ, який складається постачальником, та позивач не має впливу на його зміст. Тобто, постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції, виходячи з фактично понесених ним видатків у зв'язку з поставкою товару позивачу.
Крім того Калькуляція виробництва не є документами які підтверджують митну вартість товарів, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому не впливає на визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного суду від 05 листопада 2019 року справа №820/2147/16; від 27 червня 2019 року справа №840/3083/18.
« 4. Наданий прайс-лист не стосується необмеженого кола покупців, оскільки має термін дії один день та стосується інвойсу. В той же час ціна сформована раніше, враховуючи що надано проформу від 01.12.2023».
До митного оформлення був наданий Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від Б/Н від 31.12.2023 (Додаток №12 ), виданий Постачальником Товару та який містить комерційну пропозицію Постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців.
При цьому, відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, та умовам поставки що визначена у Інвойс № WD202312005 від 31.12.2023.
Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми чи термінів видачі прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 24.01.2019 у справі №826/2277/16 та у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17.
Обов'язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду від 08.07.2019 у справі №804/6217/15 та Постанові від 25.06.2020 у справі №П/811/687/16.
Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення на територію України.
Враховуючи вимоги ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості товару, такі складові митної вартості товару, як витрати на доставку товару після ввезення на митну територію України не підлягають включенню, тобто не є складовою митної вартості. Тому наявність / відсутність цінової інформації про транспортування товару по території України не має впливу на визначення митної вартості оцінюваної партії товару.
Крім того відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічна правова позиція наведена у Постановах Верховного суду від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення
Відтак, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов'язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об'єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Окрім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за резервним методом (6), а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення та картки відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем також сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1007 від 15.08.2024 року та 4 580,59 грн. відповідно до платіжної інструкції № 1006 від 15.08.2024.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7002,99 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.
Керуючись статтями 9,14,73,74,75,76,77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови -задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2024/000271.
Визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA100000/2024/000068/2 від 03.04.2024
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження : 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 41604018, місцезнаходження: 07455, Київська область, Броварський район, село Княжичі, Автодорога Київ-Чернігів - Нові Яриловичі 25 кілометр) судовий збір у розмірі 7 002 (сім тисяч дві) грн. 99 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 1 жовтня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.