про відмову у задоволені заяви про зміну способу
і порядку виконання судового рішення
02 жовтня 2025 року Справа №640/38746/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладену у листі від 19 листопада 2021 року № 31128-31151/Ж-02/8-2600/21, у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зарахуванні періоду роботи з 01 червня 2005 року по 11 лютого 2011 року в Київській міський дитячій клінічній туберкульозній лікарні та з 17 вересня 2012 року по 29 листопада 2013 року в Київському міському центральному протитуберкульозному диспансері в подвійному розмірі. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням пільгового обчислення періоду роботи з 01 червня 2005 року по 11 лютого 2011 року та з 17 вересня 2012 року по 29 листопада 2013 року у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 19 червня 2021 року. Також ухвалено стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.
До суду від представника позивача надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій зазначає, що вказане рішення звернене до примусового виконання та державним виконавцем було винесено постанови про накладення на відповідача штрафу, а також . Водночас, відповідачем рішення суду не виконується належним чином, оскільки розмір пенсії позивачки обчислюється без урахування страхового стажу в подвійному розмірі.
Ухвалою суду від 10.09.2025 вказана заява призначена до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2025.
Ухвалою суду від 17.09.2025 вирішено витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві письмові пояснення з наданням відповідних доказів: чи було проведено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням пільгового обчислення періоду роботи з 01 червня 2005 року по 11 лютого 2011 року та з 17 вересня 2012 року по 29 листопада 2013 року у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 19 червня 2021 року. У зв'язку з чим було відкладено розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду на 02.10.2025 о 11:30 год.
Представником відповідача було подано до суду письмові пояснення, в яких повідомлено про звернення до Пенсійного фонду України щодо роз'яснення про правильність обчислення страхового стажу згідно з судовим рішенням по справі № 640/38746/21, а саме: чи можливо обчислити пенсію із коефіцієнтом стажу з урахуванням кратності в подвійному розмірі, який становитиме 047083 (565/100*12) * 1). Станом на 24.09.2025 відповіді з Пенсійного фонду України на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не надходило. Після надання роз'яснень Пенсійним фондом України рішення суду у справі № 640/38746/21 буде виконано в межах резолютивної частини.
Належним чином повідомлені про розгляд заяви, учасники справи в судове засідання не з'явились.
Від представника позивачки до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 по справі № 640/38746/21 є обов'язковим до виконання на всій території України.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання судового рішення, 13.12.2024 судом видано виконавчий лист.
Представник позивача у своїй заяві вказує, що державним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 22.01.2025 відкрито виконавче провадження № 76867028 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 13.12.2024 по справі № 640/38746/21.
Як свідчать матеріали справи та зміст заяви представника позивача, рішення суду по даній справі залишається не виконаним.
Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна, на підставі статті 378 КАС України, способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не можуть змінювати рішення по суті та поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Отже, висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Однак суд, дослідивши зміст рішення суду від 20.11.2023, зауважує, що воно є чітким, зрозумілим, додатково зміни способу і порядку виконання, відмінного від первинно визначеного у рішенні, не потребує.
Як вбачається з поданої заяви, державним виконавцем вживались передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи, проте до цього часу рішення суду залишились не виконаним, що також підтверджується поясненнями представника відповідача.
Суд наголошує, що зазначені позивачем у заяві обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Крім того, суд зауважує, що зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Отже, у контексті спірних правовідносин, обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення по адміністративній справі № 640/38746/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Діска А.Б.