30 вересня 2025 року м. Київ справа №320/15416/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" з позовом до Київської митниці, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UА100390/2024/000022/2 від 14.03.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100390/2024/000068, Київської митниці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Крім того, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. На думку позивача, ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Разом з тим, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що митний орган правомірно прийняв оскаржуване рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, оскільки під час здійснення митного контролю за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Відповідачем також направлено до суду додаткові пояснення, в яких наголошено на безпідставності та необгрунтованості позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 червня 2018 року між ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Покупцем та Компанією «SOLARITY S.R.O.», як Постачальником було укладено Договір поставки товару № 006/18, відповідно до умов якого компанія «Solarity s.r.o.» приймає на себе зобов?язання протягом терміну дії даного договору забезпечити поставку і передачу у власність ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» товару в асортименті, кількості, комплектності, якості і на умовах, передбачених даним Договором, a ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» бере на себе зобов?язання своєчасно приймати такий товар та оплачувати його вартість на умовах передбачених договором.
Асортимент і загальна кількість товару передбачається сторонами у Інвойсах.
В рамках вказаного договору поставки компанія «Solarity s.r.o.» здійснила поставку товару: відповідно до інвойсу № 1032400031 від 26.02.2024р. предметом поставки стала наступна продукція:
1. сонячні фотогальванічні елементи зібрані у модулі для отримання електричної енергії (сонячні панелі), без додаткового обладнання, Фотоелектричний модуль 435W Hi-MO загально-промислового призначення, нові: Full Black Mono LR5-54HTB-435W1, кат. номер 100-281, к-ть 936 шт; вартість за одиницю - 63,85 EUR, сумарна вартість - 59 763,60 EUR.
Загальна вартість продукції, відповідно до проформи-інвойсу №1032400031 від 26.02.2024р. склала 59 763 евро 60 євроцентів.
Умови поставки - FCA CZ Kladno (країна Чехія, місто Кладно).
Вказана продукція була запакована та підготовлена компанією для доставки на адресу TOB «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» згідно митної декларацією № 24UA100390403944U3 від 13.03.2024р.
Організацією доставки продукції з країни Чехія, міста Кладно до м. Києва (Україна) займалась ТОВ «Компанія Траст Груп», яке діяло як експедитор відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполучені від 01.08.2022 року № 01/08/22, укладеного з ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Клієнтом (Замовником).
Перевезення вантажу було здійснено на підставі заявки на перевезення вантажу № 62 від 05.03.2024р. передбаченою договором про надання транспортно-експедиційних послуг.
Згідно п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 13.06.2018 № 006/18, місцем відвантаження товару є склад постачальника, а згідно п. 6.2. цього ж контракту, умови поставки детально передбачені в інвойсі.
Про місце відвантаження також свідчить інформація з CMR від 07.03.2024р., № б/н, у графі 4, а саме KLADNO.
Поставка продукції здійснювалась вантажним транспортним засобом, яким здійснювалось перевезення, а саме автомобілем з причіпом д.н.з. НОМЕР_1 \ НОМЕР_2 згідно автотранспортною накладною CMR від 07.03.2024р. № б/н.
Після прибуття вказаної продукції до м. Києва, з метою її митного оформлення уповноваженою особою позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНТІН» 13.03.2024 року було подано до Київської митниці вантажну митну декларацію № 24UA100390403944U3 від 13.03.2024р. та інші документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості за першим методом (ціна договору), зокрема: скан-копію договору поставки товару від 13 червня 2018 року № 006/18; скан-копію додаткової угоди № 1.1 від 01.01.2021р.; скан-копію додаткової угоди № 5 від 01.08.2023р.; скан-копію рахунку-фактури (інвойсу) № 1032400031 від 26.02.2024р.; скан-копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 01/08/22 від 01.08.2022 року; скан-копію договору про надання транспортно - експедиційних послуг у міжнародному та регіональному сполученні № 1 від 05.03.2024р.; скан-копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 66 від 08.03.2024р.; скан-копію заявки на перевезення вантажу № 62 від 05.03.2024р.; скан-копію автотранспортної накладної CMR від 07.03.2024р. № б/н.; скан-копію довідки про транспортні витрати № 08/03/1 від 08.03.2024р.; скан-копію Договору про надання послуг митного брокера Т200521 від 20.05.2021р.; скан-копію митної декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA100390403944U3 від 13.03.2024р.
Митна вартість продукції була визначена за першим, основним, методом визначення митної вартості - ціною договору, a саме згідно інвойсу № 1032400031 від 26.02.2024р.
Вартість продукції становила 59 763 євро) 60 євроцентів, що за курсом гривні до євро (42,0414 за 1 євро) складало 2 617 345,41 грн.
При цьому задекларована митна вартість у митній декларації вказана з урахуванням вартості доставки.
Відповідно, ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» мало би сплатити 523 469,08 грн. ПДВ., однак Київська митниця дійшла наступних висновків:
“1. Поставка товару на митну територію України здійснюється відповідно до інвойсу від 26.02.2024 No 1032400031 на умовах на умовах FCA- Kladno (Чеська Республіка).
Міжнародний торговий термін FCA «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійсню поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов?язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Пунктом 6 частини 10 статті 58 Кодексу передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості) на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов?язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA- Kladno (Чеська Республіка) декларантом надано, довідку про транспортні витрати, що видано ТОВ «Компанія Трас Груп». Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 07.03.2024 No/н, перевізником товарів виступає інша особа. Отже, відбулось залучення третіх осіб.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб?єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Проте, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг з перевізником, зазначеним у CMR, а також транспортні документи, відсутні серед наданих до митного оформлення документів.
Отже. ідентифікувати надані документи про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною МД. Надана довідка про транспортні витрати за одним транспортним засобом та маршрутом перевезення, але з різними числовими значеннями, що не підлягають обчисленню та перевірці. Крім того не зазначено відстань яку проїхав транспортний засіб та на навантаження, вивантаження, та обробку оцінюваних товарів, що унеможливлює перевірку розподілу витрат до митного кордону та після. Декларантом до митного оформлення відповідно до частини 2 статті 52 Кодексу не подано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, про включення до ціни товару витрат на митне очищення для експорту
2. Пунктами 5.2 та 5.3 контракту від 13.06.2018 N0006/18 передбачено, що «Оплата вартості кожної партії Товар повинна бути здійснена на умовах, передбачених в інвойсах (торгових рахунках-фактурах). Терміни оплати товару можуть бути зміненні і вказуються в інвойсах на оплату товару після додаткової угоди сторін». Декларантом до митного оформлення подано інвойс від 26.02.2024 No 1032400031, в якому не вказано терміни оплати за товар. В той же час, в інвойсі зазначено, що продавець надає «credit financing» (кредитне фінансування).
3. Під час розгляду поданих до митного оформлення документів митним органом встановлено факт того, що покупець ТОВ «Соларіті Україна» та продавець компанія «Solaritys.г.o.» (Чеська Республіка) є пов?язаними між собою особами. У гр. 9 (б)) декларації митної вартості (далі - ДМВ) зазначено, що взаємозалежність між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість, що не відповідає дійсності. Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існує взаємозв?язок між продавцем і покупцем, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість.».
14.03.2024 року ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» листом (заявою) №1403-403944 від 14.03.2024р. у відповідь на запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів по декларації №24UA100390403944U3 від 13.03.2024р. звернулась до Київської митниці, в якій повідомило, що ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» надано вичерпний перелік документів згідно норм Митного Кодексу України, щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення та згідно наданих документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.
Проте, Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100390/2024/000022/2 від 14.03.2024р., яке було вмотивовано наступним:
“1. Відповідно до положень пункту 2.1 та 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 13.06.2018 No 006/18 (далі - Контракт) вказано, що ціна кожної одиниці товару зазначається в інвойсах (торгових рахунках-фактурах) які є невід?ємними додатками до Контракту. Проте, інвойс є документом Продавця. В інвойсі від 26.02.2024 № 1032400031 відсутня інформація (посилання) щодо номеру та дати до зазначеного вище контракту.
Відповідно до положень пункту 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 13.06.2018 No 006/18 (далі - Контракт) вказано, що ціна кожної одиниці товару зазначається в інвойсах (торгових рахунка-фактурах) які є невід?ємною частиною Контракту. Проте, інвойс є документом Продавця. Відповідно до розділу 5 Контракту платежі за поставлений товар здійснюються Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Оплата вартості кожної партії Товару повинна бути здійснена на умовах, передбачених в інвойсах. Згідно пункту 5.3 Контракту терміни оплати товару можуть бути зміненні і вказуються в інвойсах на оплату товару після додаткової угоди сторін (інформація щодо термінів оплати товару в наданому декларантом інвойсі відсутня). Отже, декларантом не надано об?єктивних даних щодо погодження цін оцінюваних товарів з боку Покупця.
2. В наданих декларантом документах відсутня інформація щодо торгової марки товару №1
« 1.Сонячні фотогальванічні елементи зібрані у модулі для отримання електричної енергії (сонячні панелі), без додаткового обладнання, загально-промислового призначення, нові:
Фотоелектричний модуль нові: 435W Hi-MO ?6 Full Black Mono [LR5-54HTB-435W] , кат. номер 100-281, к-ть 936 шт.
3. Декларантом до митного оформлення подано декларації митної вартості (далі - ДМВ) 13.03.2024 NoUA100390/2024/403944, в графі 9 (б) зазначено, що взаємозв?язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість, що не відповідає дійсності. Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існує взаємозв?язок між продавцем і покупцем, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару.
4. В наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA- Kladno (Чеська Республіка) декларантом надано, довідку про транспортні витрати, що видано ТОВ «Компанія Трас Груп». Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 07.03.2024 No/н, перевізником товарів виступає інша особа. Отже, відбулось залучення третіх осіб. Відповідно оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не грунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Проте, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг з перевізником, зазначеним у CMR, а також транспортні документи, відсутні серед наданих до митного оформлення документів. Отже, неможливо ідентифікувати надані документи про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною МД. Надана довідка про транспортні витрати за одним транспортним засобом та маршрутом перевезення, але з різними числовими значеннями, що не підлягають обчисленню та перевірці. Крім того не зазначено відстань яку проїхав транспортний засіб та на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, що унеможливлює перевірку розподілу витрат до митного кордону та після.»
Відповідно до цього рішення вартість продукції була визначена за шостим, резервним, методом.
В результаті такого коригування митна вартість продукції збільшилась з 62256,38 євро (з доставкою) до 76907,60 євро (з доставкою).
Відповідно, розмір митних платежів, що мав бути сплачений ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» збільшився на 124 033,67 грн. ПДВ.
Митна вартість продукції, судячи з наведених у спірному рішенні, була визначена за ціною 3,9503 Євро за 1 кг. продукції. В результаті такого коригування митна вартість сонячних фотогальванічних едементи зібраних у модуль для отримання електричної енергії (сонячні панелі) в кількості 19468,8 збільшилась з 62256,38 євро (з доставкою) до 76907,60 євро (з доставкою).
Відповідно, розмір митних платежів, що мав бути сплачений ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» збільшився на 124 033,67 грн. ПДВ.
Крім того, на підставі вказаного спірного рішення було винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2024/000068, відповідно до якої були задекларовані митні платежі спочатку.
Як наслідок, з метою випуску продукції у обіг ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» змушене було подати нову декларацію № 24UA100390404122U1 від 15.03.2024 року, в якій розмір митних платежів було збільшено на суму, визначену у спірному рішенні, та сплатити ці надмірні платежі у розмірі 124 033,67 грн.
Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Тобто, МК України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в шій статті.
Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.2 ст.55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 (далі за текстом - Правила №598), зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов'язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Стосовно правомірності рішення про коригування митної вартості товару від 14.03.2024 №UА100390/2024/000022/2 суд вказує про його необгрунтованість з огляду на наступне.
Щодо доводів відповідача про транспортні витрати, суд не приймає їх доводи з мотивів необгрунтованості, оскільки документи, що містять інформацію щодо витрат на перевезення, в т.ч, до державного кордону України, а також інформацію щодо вартості послуг перевізника позивачем було надано митному органу в повному обсязі.
З урахуванням п. 1.1. договору, а саме того, що ТОВ «Компанія Траст Груп» надавались позивачу послуги, що пов?язані з організації перевезення в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) то договірні відносини склалися ТОВ «Компанія Траст Груп» з фоп ОСОБА_1 , в той час, як позивач не є стороною договірних відносин з ТОВ «Калина».
TOB «Компанія Траст Груп» на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 01.08.2022р. № 01/08/22, в інтересах позивача було укладено договір про надання транспортно - експедиційних послуг у міжнародному та регіональному сполученні № 1 від 05.03.2024р. з ФОП ОСОБА_1 .
Декларантом було подано всі договори на перевезення, що підтверджують взаємозв?язок між замовником ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» та безпосереднім виконавцем перевезення - ФОП ОСОБА_1 , тому твердження митного органу про відсутність договорів, із залученням третіх осіб. для здійснення транспортно-експедиційних послуг не відповідає дійсності.
При цьому, суд наголошує, що позивачем було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом та додаткові запитувані Київською митницею документи для підтвердження митної вартості товару. Зокрема, митним органом не обґрунтовано конкретні підстави, які унеможливлюють визначення складових митної вартості на підставі поданих декларантом документів.
Таким чином, як встановлено судом, понесені витрати по наданню позивачу транспортних послуг за межами України склала 104 800,00 грн. та транспортно-експедиційних послуг по території України - 53 204,00 грн., що документально підтверджено, в той час як з вищевказаних договорів на перевезення, можна прослідкувати взаємозв?язок між замовником ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» та безпосереднім виконавцем перевезення - ФОП ОСОБА_1 , а тому твердження відповідача про ненадання позивачем документів, які підтверджують залучення до виконання договору транспортного експедирування третіх осіб не відповідає дійсності як, і не відповідає дійсності твердження відповідача щодо неможливості ідентифікації документів про транспортні витрати поставкою товарів за вказаною митною декларацію, оскільки, всі вищевказані документи містять однозначну інформацію як щодо вартості самого товару (про що вказано в належним чином оформленому інвойсі), так і щодо транспортних витрат позивача, які також значяться і в митній декларації.
Стосовно доводів відповідача про те, що декларантом не надано об?єктивних даних щодо погодження цін оцінюваних товарів в інвойсі з боку покупця суд також не приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6.2 договору поставки № 006/18 поставка товару від постачальника покупцю здійснюється на умовах INCOTERMS 2010 детально передбачених у відповідних інвойсах, погоджених сторонами та в строки, що вказані у відповідних інвойсах.
Відповідно до інвойси № 1032400031 від 26.02.2024р. предметом поставки стала наступна продукція:
1. сонячні фотогальванічні елементи зібрані у модулі для отримання електричної енергії (сонячні панелі), без додаткового обладнання, Фотоелектричний модуль 435W Hi-MO x6 загально-промислового призначення, нові: Full Black Mono [LR5-54HTB-435W], кат. номер 100-281, к-ть 936 шт; вартість за одиницю - 63,85 EUR, сумарна вартість 59 763,60 EUR.
Загальна вартість продукції, відповідно до проформи-інвойсу №1032400031 від 26.02.2024р. склала 59 763 євро 60 євроцентів.
Умови поставки - FCA CZ Kladno (країна Чехія, місто Кладно)
Згідно інвойсу № 1032400031 від 26.02.2024р. передбачений строк оплати, а саме 26. 05.2024p. (Due day).
Відтак, твердження відповідача про те, що в інвойсі не вказано терміни оплати за товар, не відповідає дійсності та спростовується самим інвойсом № 1032400031 від 26.02.2024 р., в якому вказано строк оплати до 26.05.2024p. (Due day).
Про те, що поставка товару була здійснена саме на умовах інвойсу №1032400031 від 26.02.2024р. свідчать дані CMR від 07.03.2024р., в якому вказано дані саме цього інвойсу № 1032400031.
Таким чином, суд враховує, що в інвойсі № 1032400031 від 26.02.2024р., зазначені всі необхідні дані щодо умов оплати, характеристик, кількості товару, вартості товару за одиницю, вартість партії товару загалом та умов поставки, в той час як договором та чинним законодавством не передбачено обов'язку погоджувати інвойс у якійсь спеціально визначеній формі.
Відтак, позивач, здійснивши замовлення Товару у Продавця, звантаживши товар до відправки та фактично прийняє умови, які зазначенні в інвойсі.
При цьому сам факт того, що ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» забрало вказаний товар та імпортувало його в Україну свідчить про акцепт ним умов, викладених у інвойсі № 1032400031 від 26.02.2024р.
Надання додаткових даних щодо погодження покупцем-імпортером ціни, вказаної в інвойсі, наданому продавцем, чинним законодавством не вимагається. Крім того, відповідач таку інформацію не запитував.
Щодо твердження відповідача про відсутність в наданих декларантом документах інформація щодо торгової марки товару суд не бере уваги з огляду на те, що чинним законодавством не вимагається зазначення у супровідних документах (інвойсі, CMR тощо) даних щодо торговельних марок товарів, що імпортуються.
При цьому, такі відомості були зазначені у обох митних деклараціях: як тій, що була подана 13.03.2024р. (МД № 24UA100390403944U3) до прийняття рішення про коригування митної вартості, так і в тій, що подана 15.03.2024 року, після прийняття спірного рішення (МД № 24UA100390404122U1). Відповідно до наданих даних ТМ Товару є LONGi. Зокрема, ці відомості жодним чином не впливають на митну вартість імпортованого товару.
Крім того, та обставина, що відповідачу була відома назва торгової марки позивача підтверджується оскаржуваним рішенням № UA100390/2024/000022/2 від 14.03.2024р. де відповідач у графі 26 зазначає торгівельну марку TM Товар - LONGi.
Стосовно доводів відповідача про те, що в інвойсі № 1032400031 від 26.02.2024р. зазначено, що продавець надає «credit financing» (кредитне фінансування), що нібито слугує підтвердженням того, що материнська компанія контролює діяльність покупця, суд також не приймає до уваги з огляду на наступне.
Загальна вартість Продукції, відповідно до проформи-інвойсу №1032400031 від 26.02.2024р. склала 59 763 євро 60 євроцентів.
Умови поставки - FCA CZ Kladno (країна Чехія, місто Кладно).
Згідно інвойсу №1032400031 від 26.02.2024р. передбачений строк оплати, a саме 26.05.2024 p. (Due day).
Спосіб оплати: кредитне фінансування (Credit financing).
Також зазначені банківські реквізити (Swift, IBAN).
В перекладі на українську мову термін (Credit financing) означає «відстрочку».
Відтак, спосіб оплати «Credit financing» не слугує підтвердженням того, що материнська компанія контролює діяльність покупця, оскільки мова йде лише про відстрочку оплати дата інвойсу 26.02.2024 р., а строк оплати 26.05.2024р.
Отже, твердження відповідача спростовується відомостями з інвойсу, згідно яких відстрочка оплати з 26.02.2024р. до 26.05.2024р. не є за своєю суттю кредитним фінансуванням материнської компанії.
Стосовно твердження відповідача про те, що у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару суд вказує, що вказані доводи митного органу не є підставою для надіслання вимоги про надання додаткових документів відповідно до вищевказаних положень ч. 3, ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.
Крім того, відповідачем не надано документи, на підставі яких можна стверджувати, що ціни наявні у митного органу подібні до того товару, що імпортувався ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», та які саме ціни на такий товар наявні в базі даних митного органу.
Таким чином, в вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митною декларацією, судом встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод), що свідчить про необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Суд вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 14.03.2024 №UА100390/2024/000022/2 є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним і підлягає скасуванню.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару належить задовольнити.
Стосовно обґрунтованості картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2024/000068 суд вказує про її необгрунтованість з огляду на наступне.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2024/000068 мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товару від 14.03.2024 №UА100390/2024/000022/2, неправомірність якого підтверджено під час розгляду справи, а тому суд вважає, що спірна картки відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім того, у постанові від 23.07.2021 року по справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 6 056,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Крім того, судом встановлено наявність клопотання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., за результатами розгляду якої суд вказує про його часткове задоволення з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст.1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 Закону № 5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Клієнт, укладено з Адвокатським об?еднанням «ЛЕТРАДО» договір про надання правової допомоги № 26/02 від 26.03.2024р.
Відповідно п. 1.1. Договору про надання правової допомоги Клієнт доручає, а Адвокатське об?єднання приймає на себе зобов?язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з п. 5.1 цього Договору. Клієнт зобов?язується прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за надання на умовах та в порядку, який визначений цим Договором. у відповідності до п. 2.1. Договору про надання правової допомоги Клієнт надав Адвокатському об?єднанню в особі уповноважених ним Адвокатів право бути представником Клієнта, в тому числі, судах України, включаючи стадії апеляційного і касаційного провадження та виконання рішень, перегляду рішення, ухвали, постанови. Для цього Клієнт надав Адвокатському об?єднанню в особі уповноважених ним Адвокатів ряд прав, зазначених у п. 2.1. Договору про надання правової допомоги, в тому числі пред?являти претеной та позови, судах України при веденні представляти інтереси Клієнта в використанням прав та виконанням обов?язків позивача.
Пунктом 5.1 договору визначено, що адвокатське об?єднання приймає на себе зобов?язання з надання наступної правової допомоги:
5.1.1. здійснення аналізу законодавства, судової практики та документів, наданих Клієнтом, в тому числі за запитом Адвокатського об?єднання, підготовку та подання позовної заяви, у випадку необхідності за підготовку до участі та/або участь у судових засіданні суду першої інстанції від імені та в інтересах Клієнта по справі за позовом Клієнта до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості №UA100390/2024/000022/2 від 14.03.2024р. та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2024/000068.
5.1.2. представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції по справі за позовом Клієнта до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості №UA100390/2024/000022/2 від 14.03.2024р. та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2024/000068.
5.1.3. підготовка інших процесуальних документів, необхідних для розгляду. справи в суді першої інстанції, а також вчинення інших дій у суді першої інстанції, що будуть сприяти успішному наданню правової допомоги за цим Договору та досягненню мети, для якої він укладається (визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості № UA100390/2024/000022/2 від 14.03.2024р. та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2024/000068).
Згідно з п. 3.1. Договору про надання правової допомоги за надання правової допомоги Клієнт сплачує адвокатському об?еднанню гонорар у наступному розмірі та у такі строки:
3.1.1. за здійснення аналізу законодавства, судової практики та документів, наданих Клієнтом, в тому числі за запитом адвокатського об?єднання, підготовку та подання позовної заяви, у випадку необхідності за підготовку до участі та/або участь у судових засіданні суду першої інстанції від імені та в інтересах Клієнта по справі за позовом Клієнта до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості №UA100390/2024/000022/2 від 14.03.2024р. та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA100390/2024/000068, комерційного призначення Клієнт сплачує адвокатському об?єднанню гонорар у розмірі 10 000 гривень 00 копійок протягом 3 робочих днів з дати укладення цього договору.
Зазначений у п. 3.1. договору розмір гонорару розрахований виходячи з орієнтовної кількості часу, що має бути витрачений адвокатом адвокатського об?єднання для виконання обов?язків Адвокатського об?єднання, зазначених у п. 5.1. цього договору, орієнтовного обсягу послуг, що мають бути надані, вартості однієї години роботи адвоката адвокатського об?єднання, ціни позову, складності справи та й значення для Клієнта.
ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» було понесено витрати на професійну правничу допомогу за наданні АО «ЛЕТРАДО» послуги, згідно п.п. 3.1.1. п.3.1. договору у розмірі 10 000 гривень 00 копійок, що підтверджується договором №26/03 про надання правової допомоги від 26.03.2024р., рахунком на оплату №26/03 від 26.03.2024р., платіжною інструкцією від 26.03.2024р. № 276, актом від 28.03.2024р. приймання-передачі наданих послуг згідно договору № 26/03 від 26.03.2024р.
Надаючи правову оцінку обставинам пов'язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом цієї справи, суд вважає, що вищевказані послуги, визначені адвокатом, на суму 10000,00 грн. не відповідають в повному обсязі критерію «неминучості».
Суд зауважує, що зменшення вартості витрат на правничу допомогу не стосується оцінки співмірності таких витрат, позаяк у даному випадку суд надає оцінку не вартості, а обсягу наданих послуг, що не є тотожним. При цьому, на переконання суду, ретельне дослідження обсягу витрат на правничу допомогу є обов'язком суду, виконання якого є запобіжником штучного збільшення недобросовісними учасниками процесу вартості судових витрат шляхом необґрунтованого включення до їх обсягу робіт (послуг), які фактично не виконувалися (не надавалися), або охоплюються іншими роботами (послугами), або не пов'язані критерієм «неминучості» з розглядом справи тощо. Отже, оцінка обсягу та складових наданих представником послуг та їх відношення до розгляду справи (у тому числі через критерій «неминучості») має передувати оцінці розміру таких послуг на предмет їх співмірності зі складністю справи, витраченим часом, ціною позову тощо.
Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд встановив, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, а тому розподілу підлягають виключно витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача виключно витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 14.03.2024 №UА100390/2024/000022/2.
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів,транспортних засобів комерційного призначення № UА100390/2024/000068.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 41958197; місцезнаходження: вул. Святошинська, буд. 6, кв. 234, м.Київ, 03115) судовий збір у сумі 6 056,00 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 03680, бул.Вацлава Гавела, буд. 8а, м.Київ, 03680).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.