30 вересня 2025 року м. Київ справа №320/44030/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Державної прикордонної служби України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського адміністративного суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення за останньою займаною посадою, станом на 01 січня 2023 року, для перерахунку пенсії;
- зобов'язати Адміністрацією Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за його останньою посадою перед звільненням, станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року - у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 29 січня 2020 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 діє в редакції, чинній на момент прийняття постанови, а саме розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
На переконання позивача, відповідач мав провести перерахунок розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці для перерахунку пенсії з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про оформлення та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідної довідки про розмір грошового забезпечення, проте, відповідач відмовив у виготовленні таких довідок, посилаючись на відсутність правових підстав, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що навіть після неодноразового внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 704 (після 03 листопада 2020 року) у грошовому забезпеченні діючим військовослужбовцям розміри посадових окладів та окладів за військовим званням продовжують встановлюватись, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.
Не погоджуючись з доводами, викладеними представником відповідача у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити, а також з стягнути з відповідача у тому числі витрати, понесені позивачем, на професійну правничу допомогу у розмірі 11 700,00 грн.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення недоліків.
Представником позивача через систему «Електронний Суд» подано заяву про усунення недоліків разом з належним чином засвідченою копією паспорта громадянина України та картки платників податків позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія ухвали суду від 11 листопада 2024 року направлена на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01 січня 2018 року пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови №704.
05 березня 2019 року набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив скласти та подати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року.
Листом 28 лютого 2024 року № 09/Ч-1423/3498 Адміністрацією Державною прикордонної служби України повідомлено позивача про те, що за відсутності факту підвищення грошового забезпечення в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у зв'язку зі зміною у 20202-2023 роках розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також відповідного рішення Уряду про перерахунок раніше призначених пенсій, як це визначено частиною четвертою статті 63 Закону № 2262, в уповноваженого структурного підрозділу Адміністрації Держприкордонслужби відсутні підстави для підготовки відповідних довідок та їх надсилання до 25-ти регіональних Головних управлінь Пенсійного фонду України або ж на адресу військових пенсіонерів чи їх адвокатів на їх вимогу (прохання). З урахуванням викладеного, позивачу відмовлено у підготовці та надсиланні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року із зазначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, перерахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, а також розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, встановлених станом на 01 січня 2023 року відповідно до відомчого наказу Адміністрації Держприкордонслужби за посадою діючого військовослужбовця, який посідає відповідну (аналогічну) штатну посаду.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виготовленні та наданні Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення та перерахунку основного розміру пенсії, починаючи з 01 лютого 2023 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ), який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Наведене в сукупності свідчить, що Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Згідно статті 51 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осію» № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
З набранням чинності Постановою № 704, якою змінено (збільшено) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача з 01 січня 2018 року виникли підстави для перерахунку пенсії.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошово го забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
На момент набрання чинності Постанови № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 цього нормативно-правового акта було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова № 103), а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Відтак, з 29 січня 2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.
Суд зазначає, що згідно пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Водночас, під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Враховуючи те, що норма пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності та за юридичною силою є вищою, ніж приписи пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд доходить висновку, що відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показнику ніж прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Водночас, суд наголошує, що з 29 січня 2020 року була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.
Верховний Суд у своїй постанові від 19 січня 2022 року у справі № 826/9052/18 виклав правові висновки про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що, на переконання суду, додатково свідчить про неможливість застосування пункту 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 103.
Таким чином, з 01 січня 2023 року виникли підстави для визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, тобто станом на 01 січня 2023 року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що з 01 січня 2023 року у позивача виникло право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції.
При цьому, суд вважає, що поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у належному розмірі слід здійснювати зі стадії, на якій відбулося порушення, а саме - виготовлення та направлення до територіального органу Пенсійного фонду України довідки про грошове забезпечення, в якій посадовий оклад та оклад за військовим званням будуть розраховані з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на підставі раніше отриманих від Пенсійного фонду України списків.
Проте таких дій відповідачем вчинено не було, що стало підставою для звернення позивача із заявою про виготовлення нових довідок та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що відповідач, відмовляючи у перерахунку розміру грошового забезпечення та наданні позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, положень Постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2023 року (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Саме такої правової позиції дотримується Верховний суд у своїх постанова від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 29 червня 2023 року у справі № 380/7813/22.
При цьому, судом враховується, що 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
Так, пунктом 1 Постанови № 481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
Пунктом 2 указаної Постанови внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Водночас, судом враховується й те, що, як було встановлено раніше, вказана постанова Уряду України набрала чинності 20 травня 2023 року, а спірні правовідносини мали місце у січні - лютому 2023 року, тобто не охоплюються предметом регулювання пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови № 481.
З урахуванням наведеного суд вважає, що розмір складових грошового забезпечення позивача для розрахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року має обчислюватися, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням чинного станом на згадану дату правового регулювання.
Враховуючи, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу перерахунку розміру грошового забезпечення та у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за 2023 рік, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання таких дій відповідача протиправними й зобов'язання вчинити дії направлені на перерахунок розміру грошового забезпечення, виготовлення та подання до територіального органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача для здійснення відповідного перерахунку пенсії останнього.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за його останньою посадою перед звільненням станом на 01 січня 2022 року, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що позивач звертався до відповідача з відповідною заявою щодо виготовлення такої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, а відповідач, своєю чергою, відмовив у задоволенні його заяви. Тобто, станом на день вирішення даної адміністративної справи по суті, позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача саме щодо відмови у підготовці довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, відповідно, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 11 700,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, третьої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Наведене в сукупності свідчить про те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час розподілу судових витрат, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат - позитивне рішення, досягнення якого, відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2024 року між позивачем та адвокатом Шовкуном Сергієм Івановичем укладено договір № 5/24 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат прийняв доручення клієнта та взяв на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а клієнт взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити надану йому адвокатом правничу допомогу, а також сплатити всі обумовлені сторонами витрати (пункт 1.1. розділу 1 договору).
Згідно пункту 3.1. Розділу 3 договору витрати за надання правничої допомоги, їх розмір, у тому числі гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану правничу допомогу, визначається сторонами відповідною додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
У пункті 1 додаткової угоди № 1 від 31 січня 2024 року зазначено, що ця додаткова угода визначає зміст предмету Основного договору, вартість та порядок оплати наданої правничої допомоги, у тому числі й гонорару, за надання адвокатом правничої допомоги в спорі (справі) про правильність нарахування та виплати всіх належних сум грошового забезпечення, у тому числі й звільненні.
У пункті 2 додаткової угоди № 1 від 31 січня 2024 року вказані перелік послуг та їх вартість.
У пункті 3 цієї додаткової угоди зазначено порядок оплати послуг.
Так, згідно наявної в матеріалах справи копії Акта приймання-передачі наданої правничої допомоги у справі № 320/44030/24 від 30 листопада 2024 року сторони погодили, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 11 700,00 грн сплачена клієнтом на умовах авансування 16 березня 2024 року, повністю покрила витрати адвоката на зайнятість у цій справі при розгляді в суді першої інстанції.
У пункті 3 Акта вказано, що вартість, обсяг та склад витрат правничої допомоги у цій справі складає:
- підготовка проекту заяву про видачу довідки на перерахунок пенсії до АДПС України, кількість годин - 0,5, загальна вартість 1 000,00 грн;
- звернення до суду з позовною заявою, що включає в себе витрати часу на вивчення наданих клієнтом матеріалів та безпосередню підготовку та подання позовної заяви, кількість годин - 2, загальна вартість 6 000,00 грн;
- вивчення відзиву, та підготовка відповіді на відзив, разом з доказами, кількість годин - 3, загальна вартість 4 000,00 грн;
- усна консультація з питань вирішення спору з урахуванням змін в законодавстві, кількість годин - 0,5, загальна вартість 700,00 грн.
Згідно копії платіжної інструкції № @2PL061059 від 16 березня 2024 року, позивачем на рахунок адвоката Шовкуна Сергія Івановича перераховано 11 700,00 грн з призначенням платежу: «сплата за ОСОБА_1».
Суд звертає увагу, що після звернення до суду з вказаною позовною заявою, судом постановлялась ухвала про залишення позовної заяви без руху з підстав не надання документів на підтвердження особи позивача, тобто з підстав відсутності доказів наявності у позивача адміністративної процесуальної правосуб'єктності.
Також суд наголошує, що матеріали справи не містять копії самої заяви про видачу довідки на перерахунок пенсії до АДПС України, підготовка проєкту якої включена до вартості послуг адвоката на загальну суму 1 000,00 грн, відповідно, у суду відсутні підстави для врахування вказаної послуги, як такої, що дійсно була надана позивачу, на неї було витрачено 0,5 годин, а її вартість становила 1 000,00 грн.
Суд звертає увагу на той факт, що до позовної заяви при зверненні додано: скан ордеру ОСОБА_1; лист відмова АДПСУ у видачі довідки ОСОБА_1; квитанція про оплату; квитанція про надсилання стороні Адміністрація Державної прикордонної служби України 00034039.
Ще однією послугою, яка була надана адвокатом позивачу, є витрати часу на вивчення наданих клієнтом матеріалів, проте, ані позивачем, ані представником, не конкретизовано, які саме матеріали були надані позивачем для вивчення адвокатові.
Більш того, суд звертає увагу, що до відзиву на позовну заяву не було додано жодних доказів, як і до відповіді на відзив на позовну заяву, що свідчить відповідно про те, що представником позивача при підготовці відповіді на відзив не вивчались жодні докази, оскільки їх не було, тобто, у Акті приймання-передачі зазначена послуга, яка частково не відповідає дійсності, що ставить під сумнів кількість витрачених годин на виконання цієї послуги у 3 години та її загальну вартість у 4 000,00 грн.
Крім того, відповідно до Акта приймання-передачі адвокатом надана й така послуга, як усна консультація з питань вирішення спору з урахуванням змін в законодавстві, тривалістю 0,5 годин, загальною вартістю 700,00 грн.
З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що надання консультацій у розумінні вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є обов'язком адвоката відповідно до укладеного договору про надання професійної правничої допомоги.
Суд наголошує, що адвокатом не конкретизовано, з приводу якого саме питання в межах заявлених позовних вимог стосувалась вказана усна консультація вже після звернення до суду та подання відповіді на відзив на позовну заяву, відтак, на переконання суду, позивачем не доведено, а судом не встановлено факту надання цієї послуги саме в межах розгляду цієї справи.
Крім того, варто уваги, що у відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача самостійно зазначає, що справ такої категорії величезна кількість, що, відповідно, свідчить про те, що вказана справа не є складною, а судова практика щодо розв'язання подібних спорів є сталою та не потребує додаткового часу для аналізу.
Своєю чергою, представником відповідача у відзиві на позовну заяву вказано, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всього розміру гонорару до суми, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону № 5076-VI.
Наведене дозволяє суду дійти висновку, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, з матеріалів справи вбачається, що загальна вартість наданих послуг оцінена у сумі 11 700,00 грн, проте суд вважає заявлену суму необґрунтованою належним чином та у повному обсязі, а вартість наданих послуг значно завищеною щодо іншої сторони спору, тому з урахуванням принципів справедливості та верховенства права та виходячи з тих доказів, які оформлені належним чином, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат, понесених на оплату правової допомоги під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, у сумі 5 000, 00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною третьою статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 646,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, код ЄДРПОУ 00034039) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, які полягають у відмові у оформленні і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених з посадового окладу та окладу за військове звання, перерахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2023 року.
3. Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених з посадового окладу та окладу за військове звання, перерахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2023 року.
4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України понесені ним витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 646,00 грн (шістсот сорок шість гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.