30 вересня 2025 року м. Київ № 320/26793/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у відмові в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у прийнятті рішення №104350007119 від 23.06.2023 року, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 15.06.2023 за №1927 поданою відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області скасувати в повному обсязі прийняте ним рішення №104350007119 від 23.06.2023 року, та призначити з 15.06.2023 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, на підставі заяви №1927 поданої відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням проведеного розрахунку періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 в одинарному обчисленні не менш ніж 17 років 02 місяці 07 днів, з відповідним пільговим обчисленням у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 15.06.2023 виплачувати призначену позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області безпідставно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення, у зв'язку з відсутністю пенсійного віку", визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який для жінок повинен становити 50 років. Зауважила, що після визнання Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 неконституційною статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII, ця стаття підлягає застосуванню у редакції, яка діяла до внесення таких змін та передбачає право на призначення пенсії за віком, зокрема, жінок після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. З урахуванням викладеного позивачка стверджує, що після досягнення 45-річного віку з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
До суду від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що пільговий стаж роботи з урахуванням кратності за списком № 1 становить 14 років 7 місяців 8 днів. Накази про результати первинної атестації для підтвердження періоду роботи позивачкою не надано. Вказаного стажу достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах, але позивачка не досягла відповідного віку визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".
До суду від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутні. Позивачка матиме право на пенсійну виплату після досягнення необхідного віку - 50 років.
На адресу суду позивачкою направлено відповідь на відзив, в якому позивачка додатково наголосила на підставах для задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, як застрахована особа відповідно до Закону України №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
На час подання позову, позивачка продовжує постійно працювати у Державному спеціалізованому підприємстві «ЦППРВ».
Станом на час виникнення спірних правовідносин, загальний страховий стаж позивачки становить не менш ніж 23 роки 02 місяці 15 днів, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 26.06.1997.
Позивачка звернувся до структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додала до неї відповідні первинні документи, що підтверджують її роботу безпосередньо у зоні відчуження Чорнобильської АЕС в особливо шкідливих умовах праці.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104350007119 від 23.06.2023 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачка не досягла пенсійного віку на момент звернення до органів Пенсійного фонду.
Не погоджуючись з рішенням відповідача та відмовою у призначенні пенсії на підставі поданих документів, позивачка звернулася з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з вимогами статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні за своїм змістом положення визначено пункту «а» частини першої статті 13 Закону №1788-XII.
Як встановлено судом, досягнувши 45 річного віку, позивачка звернулась до Пенсійного органу із заявою про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Проте, пенсійним органом відмовлено позивачці у призначенні такої пенсії з огляду на відсутність необхідного пенсійного віку.
Вимогами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно абзаців 1-2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, пунктом 3 якого передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Крім того, відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах
За результатами розгляду відповідачем документів, поданих позивачкою до заяви, страховий стаж становить 23 роки 12 днів. Тобто за даними документами та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, до страхового стажу позивачки зараховані всі періоди.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон України № 213), який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону України №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Верховною Радою України 03.10.2017 року ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України № 1058-IV доповнено розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:
« 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Вказана норма також передбачає зміст ідентичний п. «б» ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ в редакції Закону України №213 щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України № 1788 зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ встановлено неконституційність окремих положень Закону України № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом України № 213.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон України № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності загального страхового та пільгового стажу роботи).
У справах «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010 року) та «Серков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011 року) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону України №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 01.05.2024 у справі № 580/3245/20, від 16.05.2023 у справі № 160/5189/20, від 06.11.2023 у справі №240/24/21 та від 02.06.2023 у справі № 160/13468/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Станом на час подання заяви про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 позивачці виповнилося 45 років.
Отже, аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки станом на дату звернення до органів Пенсійного фонду позивачка досягла необхідного віку (45 років) та мала достатній загальний стаж роботи та стаж роботи за Списком №1 для призначення пенсії за віком за Списком №1.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 15.06.2023 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд враховує те, що за змістом вказаної норми необхідними умовами для призначення такої пенсії є вік 45 років, наявність страхового стажу особи не менше 20 років, з яких на роботах за Списком № 1 не менше 7 років і 6 місяців.
Перші дві складові умови (страховий стаж особи не менше 20 років та не менше 7 років і 6 місяців за Списком №1), які необхідні для реалізації відповідного права, відповідачем не заперечується.
Відсутність третьої складової (вік 45 років) відповідачем у суді не доведена.
Тому, суд приходить до висновку, що виконані всі умови, визначені п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно дискреція відповідача у даному випадку відсутня.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245). У цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд ураховує його при розгляді цієї справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач із заявою про призначення пенсії та необхідними документами звернувся до відповідача 15.06.2023, пенсія за віком на пільгових умовах повинна бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Згідно з даними паспорту громадянина України № НОМЕР_2 дата народження позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно 45-річного віку вона досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 07.06.2023.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність обставин, передбачених ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, як орган, що відмовив у призначення пенсії, призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 07.06.2023.
Водночас, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області скасувати в повному обсязі прийняте рішення №104350007119 від 23.06.2023, оскільки у даному випадку для захисту порушених прав позивачки саме суд скасовує вказане оскаржуване рішення, а не зобов'язує відповідача скасувати власне рішення.
Не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Київській області, оскільки судом не встановлено протиправності дій саме ГУ ПФУ у Київській області. Оскаржуване рішення у цій справі прийнято ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Також не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області виплачувати призначену позивачці пенсію, оскільки після призначення позивачці пенсії ГУ ПФУ у Київській області буде зобов'язане здійснювати таку виплату. Отже, право позивачки в цьому випадку не порушено, а суд здійснює захист саме порушених прав.
Право на захист це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення у майбутньому.
Отже позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується відомостям квитанції наявної в матеріалах справи.
Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог а також ту обставину, що вимоги позивача носять немайновий характер та не надається за можливе встановити розмір задоволених вимог до розміру судового збору, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у прийнятті рішення №104350007119 від 23.06.2023 року, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 15.06.2023 за №1927 поданою відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 07.06.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, на підставі заяви № 1927 поданої відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням проведеного розрахунку періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 в одинарному обчисленні не менш ніж 17 років 02 місяці 07 днів, з відповідним пільговим обчисленням у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 116а).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.