ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" жовтня 2025 р. справа № 300/2929/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області згідно якого просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 094441 від 04.03.2025, винесену Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті;
визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 094442 від 04.03.2025, винесену Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР077670 від 16.01.2025, посадовою особою Укртрансбезпеки, було зупинено транспортний засіб MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 для здійснення перевірки на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Позивач зазначає, що є власником даного транспортного засобу. Вказує, що 04.04.2024 між позивачем (наймодавець) та ТОВ «Карпаттрейдбуд» (наймач) укладено нотаріально посвідчений договір найму, відповідно до якого відбулась передача у користування вищезазначеного транспортного засобу, що підтверджується актом приймання передачі транспортних засобів. Зазначає, що на момент здійснення перевірки позивач не був перевізником в розумінні статті 1 Закону №2344, оскільки вищезазначений транспортний засіб не перебував у його користуванні. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 34, 35).
Відповідач надав суду відзив на адміністративний позов, згідно якого представник відповідача позовні вимоги не визнав та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Зазначив, що перевірка здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства, під час здійснення перевірки встановлені порушення ст..ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наслідком яких стало притягнення позивача, як автомобільного перевізника, до відповідальності на підставі ст. 60 вказаного Закону згідно оскаржуваних постанов. В задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 38-73).
Представник позивача надала суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що притягнення особи до адміністративно господарської відповідальності виключно на підставі того, що водій транспортного засобу, який формально перебуває у її власності, але переданий в оренду, не надав посадовим особам відповідні документи - є не лише юридично необґрунтованим, а й очевидно неприйнятним. Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати. Вказала, що контролюючим органом безпідставно визначено позивача як автомобільного перевізника на підставі реєстраційних документів. Вказала, що попри те, що у силу закону позивач вважалася належно повідомленою, з огляду на направлення відповідачем відповідного повідомлення, що було повернуте за строком зберігання, їй не було відомо про розгляд питання про притягнення її до відповідальності. Наведені, незалежні від позивача обставини, повністю унеможливили надання відповідачу як договору оренди, так й акту приймання-передачі транспортного засобу (а.с. 102-104).
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якому представник зазначила, що під час перевірки була надана накладна №74 від 16.01.2025, у водія не було при собі товарно-транспортної накладної, тому у посадових осіб не було підстав вважати автомобільним перевізником когось іншого, ніж власника транспортного засобу. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі (а.с. 111-116).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
16.01.2025 посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка рейдових перевірок та направлення на перевірку №001967 від 10.01.2025 на а/д «Стрий-Мамалига» проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено Акт №АР077670.
Відповідно до висновків Акту перевірки автомобіль марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, належить ОСОБА_1 , встановлено перевезення вантажу згідно накладної №24 від 16.01.2025 за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та, чим порушено вимоги Наказу МТУ від 07.06.2010 №340 та перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових параметрів.
Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки 04.03.2025 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №094442, якою за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн. та постанову №094441, якою відповідно до абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано до позивача, як автомобільного перевізника, адміністративно-господарський штраф в сумі 51000 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Не погоджуючись із вказаними постановами позивач звернулася до суду із позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (абз.3 п.20 Порядку №1567).
Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Судом встановлено, що співробітниками управління Укртрансбезпеки старшими державними інспекторами Угриновським Р.М. та Грибішем С.М. під час огляду транспортного засобу, який належать позивачу на праві власності, встановлено порушення вимог статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачено частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Абзацом 17 частини 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Так, судом встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось автомобілем марки MAN номерний знак НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що 04.04.2024 між ОСОБА_1 - Наймодавець та ТОВ «Карпаттрейдбуд» - Наймач укладено нотаріально посвідчений Договір найму (оренди), транспортного засобу, відповідно до пункту 1 якого, Наймодавець зобов'язується передати в платне користування Наймачу транспортні засоби, в тому числі вантажний спеціалізований самоскид MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 для використання в господарській діяльності (а.с. 14,15).
Також, 04.04.2024 між ОСОБА_1 - Наймодавець та ТОВ «Карпаттрейдбуд» - Наймач підписано Акт приймання-передачі транспортних засобів стосовно: вантажний спеціалізований самоскид MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 16).
Відповідачем надано копії документів, на підставі яких прийнято оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, зокрема:
- копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 від 28.03.2024;
- копію накладної №74 від 16.01.2025;
- копію акта №048907 від 16.06.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Суд звертає увагу на те, що під час перевірки відповідачем в Акті №АР071670 від 16.01.2025 відображено, що перевезення вантажу здійснювалось за накладною №74 від 16.01.2025, де не вказано особу автомобільного перевізника.
Інформації про те, що ОСОБА_1 виступала автомобільним перевізником накладна №74 від 16.01.2025 не містить.
Водночас, згідно акту №048907 від 16.06.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, у графі суб'єкт, що перевіряється зазначено: «Згідно накладної - ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1 , згідно страхового полісу ТБК Гарант ТОВ, водій - ОСОБА_3 ». Таким чином вказаний акт також не містить відомостей щодо визначення автомобільного перевізника.
Інших доказів, на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивач була перевізником та/або водієм транспортного засобу MAN державний номер НОМЕР_1 , відповідач не надав та фактично притягнув до відповідальності власника автомобіля.
Суд зазначає, що у випадку відсутності інформацію про особу, яка є автомобільним перевізником в розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» такі обставини підлягали обов'язковому встановленню при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що у таких правовідносинах першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої Закону України «Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону. Вказана висновки відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 27.03.2025 року у справі №420/6854/23.
У статті 1 Закону № 2344-III (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) наведено визначення основних термінів, а саме: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; вантажовідправник - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.
Водночас притягнення позивача до відповідальності як фізичної особи-підприємця, що надавала послуги з перевезення, згідно оскаржуваних постанов, обумовлює необхідність наявності товарно-транспортної накладної у спірних правовідносинах, оскільки згідно статті 1 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. При цьому в матеріалах справи відсутні докази наявності такої товарно-транспортної накладної або іншого документа, які б дозволили встановити автомобільного перевізника у спірних правовідносинах.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що закріплена у постанові від 12.06.2024 року у справі №140/2050/22, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
При цьому, представником позивача надано письмові докази, які свідчать про те, що транспортний засіб позивачем передано в найм згідно нотаріально посвідченого договору найму, відповідно до якого відбулась передача у користування вищезазначеного транспортного засобу, що підтверджується актом приймання передачі транспортних засобів. Також представником позивача надано докази здійснення оплати за укладеним договором (а.с. 14-16, 106, 107).
Таким чином, оскаржувані постанови прийняті без належних обґрунтувань та без врахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття.
Суд не надає оцінку наявності або відсутності порушень ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також перевищення вагових показників, оскільки позивач, в даному випадку, не є суб'єктом який перевірявся та який повинен відповідати за дані порушення, що встановлені Актом перевірки №АР071670 від 16.01.2025 на підставі якого винесена оскаржувані постанови.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржувані постанови прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин, а тому такі постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити..
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4844,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд, дослідивши договір №2025/01-7 про надання правничої допомоги від 27.01.2025, додаток до договору про надання правничої допомоги, інформаційне повідомлення про зарахування коштів №@PL453798 від 26.04.2025, встановив, що позивачем понесено витрати за послуги професійної правничої допомоги щодо звернення до суду з даним позовом вартістю 10000,00 грн. (а.с. 11, 20-23).
За таких обставин, витрати позивача на правничу допомогу адвоката підтверджені належним чином.
Однак, вказана сума витрат є неспівмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
Також надаючи оцінку обставинам пов'язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що предмет позову та його підстави не характеризуються складністю.
Судове засідання у межах даного провадження не проводилось, справа розглядалась у порядку письмового провадження.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №094441 від 04.03.2025, винесену Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №94442 від 04.03.2025 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.