ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" жовтня 2025 р. справа № 300/5339/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Гуцуляка Олексія Івановича від 27.06.2025 за №17 щодо ненадання витребуваної інформації;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати повну та обґрунтовану відповідь на адвокатський запит адвоката Гуцуляка Олексія Івановича від 27.06.2025 за №17 з наданням копій запитуваних документів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що діючи в інтересах клієнта, направив адвокатський запит 27.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за вихідним №17 з проханням надати вичерпну інформацію щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Запит був надісланий рекомендованим листом з описом вкладення, який згідно номера поштового відправлення було отримано відповідачем 02.07.2025. До запиту додано копію свідоцтва адвоката, ордера та військово-облікового документа клієнта. Проте, відповіді у встановлені законом строки, як вказує позивач, йому надано не було, оскільки законом передбачено граничний термін надання відповіді - протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту, а саме протягом 02.07.2025, 03.07.2025, 04.07.2025, 05.07.2025, 06.07.2025. На думку позивача, така бездіяльність ТЦК та СП щодо ненадання відповіді на адвокатський запит є прямим порушенням професійних прав адвоката, гарантованих законом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
20.08.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 було направлено адвокатський запит від 27.06.2025 №17, в якому, діючи в інтересах ОСОБА_2 , просив надати інформацію. ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідь на адвокатський запит листом від 08.07.2025 №1/1/3430/1, яку надіслано засобами поштового зв'язку простим поштовим відправленням. Другий примірник відповіді вшито у справу з питань листування ІНФОРМАЦІЯ_6 . Враховуючи те, що позивачем зазначено про неотримання відповіді на адвокатський запит за невстановлених причин, відсутністю поштового підтвердження про вручення/повернення поштового відправлення, ІНФОРМАЦІЯ_2 надано повторну відповідь з зазначенням актуальної інформації на час надання повторної відповіді та зареєстровано за вих. №1/1/4269/1 від 18.08.2025. Відповідь надіслано за допомогою засобів поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. В зв'язку із наведеним, відповідач просить у суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 22-23).
25.08.2025 судом зареєстровано заперечення на відзив на позовну заяву, яке подано позивачем через систему «Електронний суд». У вказаному запереченні позивач наполягає на задоволені позовних вимог та неврахуванні поданого відзиву відповідачем (а.с. 30-32).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.
Позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено адвокатський запит від 27.06.2025 №17, в якому, діючи в інтересах ОСОБА_2 , просив повідомити інформацію, зокрема, вказані такі питання:
«1. Яким чином та на підставі яких даних ОСОБА_2 порушив правила військового обліку? Прошу зазначити конкретні норми законодавства України, які були порушені, та обставини, що свідчать про таке порушення.
2. На підставі якого рішення (постанови, тощо) та якого органу ОСОБА_2 перебуває в розшуку? Прошу надати копію відповідного документа, що є підставою для оголошення розшуку.
3. Яким саме чином відбувається інформування особи про її перебування в розшуку або про наявні щодо неї порушення правил військового обліку?
4. Чи були здійснені відповідні повідомлення на адресу ОСОБА_2 , та якщо так, то яким способом і коли?» (а.с. 5-7, 14).
При цьому, згідно відстеження трекінгу відправлення, такий запит отримано відповідачем 02.07.2025 (зв. ст. а.с. 7).
Однак, як стверджує позивач, відповіді на запит ним не отримано впродовж передбаченого законом строку, а тому, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з даним позовом до суду з метою захисту порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
За змістом норм ст. 1 цього Закону, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Частиною 1 ст. 24 Закону №5076-VI встановлено, що адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Частиною 2 ст. 24 Закону №5076-VI встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону №5076-VI, відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Як свідчать наявні матеріали справи, адвокат Гуцуляк О.І., як представник ОСОБА_2 , та в силу повноважень, наданих Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 27.06.2025, в якому просив повідомити інформацію щодо ОСОБА_2 (а.с. 5-6, 14).
Як вбачається із матеріалів справи, запит відповідачем отримано 02.07.2025 (зв. ст. а.с. 7).
Таким чином, враховуючи наданий законом час для надання відповіді на адвокатський запит (протягом 5-ти робочих днів), відповідь необхідно було надати включно по 08.07.2025, враховуючи, що 05.07.2025 та 06.07.2025 є вихідними днями.
З огляду на вказане, суд відхиляє твердження позивача, що граничний термін надання відповіді є 07.06.2025, оскільки в даному випадку беруться до уваги не календарні дні, а робочі.
Так, матеріали справи містять відповідь ІНФОРМАЦІЯ_6 на адвокатський запит за вих. № 1/1/3430/1 від 08.07.2025 (а.с. 25).
Проте, суд констатує, що доказу відправлення її позивачу матеріали справи не містять. При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відправлення відповіді засобами поштового зв'язку простим поштовим відправленням, оскільки жодного доказу цього суду не надано.
Таким чином, судом встановлено порушення вимог закону зі сторони відповідача в частині ненадання відповіді на адвокатський запит позивача від 27.06.2025.
В контексті з вищенаведеним суд враховує те, що правовідносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XI (далі - Закон №2657-XI).
Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2657-XI, поняття «інформація» розуміється як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ст. 10 Закону №2657-XI, за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.
При цьому, в силу норм ст. 20 цього Закону, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 21 Закону №2657-XI, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Зокрема, конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Статтею 11 Закону №2657-XI визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Окрім того, за змістом норми ч. 2 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.1991 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом, а силу ч. 1 ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.10.2010 №2297-VI - порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Частиною 7 ст. 6 Закону №2939-VI встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Це означає, що якщо в документі, який запитується, міститься інформація з обмеженим доступом, у відповідь на запит надається документ, з якого шляхом ретушування вилучено таку інформацію.
З огляду на наведені правові норми та беручи до уваги наявні у справі матеріали, суд погоджується з твердженнями позивача щодо ненадання позивачу відповіді у відведені строки у відповідності до вимог законодавства, що, у свою чергу свідчить про задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Гуцуляка Олексія Івановича від 27.06.2025 за №17.
В той же час, судом встановлено, що після відкриття провадження у цій справі 31.07.2025, ІНФОРМАЦІЯ_2 надано повторну відповідь на запит від 27.06.2025 №17, яку зареєстровано за вих. №1/1/4269/1 від 18.08.2025 (зв. ст. а.с. 25) та яку відправлено позивачу рекомендованим повідомленням про вручення, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція (а.с. 26).
Згідно змісту відповіді від 18.08.2025, відповідачем повідомлено ОСОБА_1 , що:
« ОСОБА_2 порушено вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині, що стосується неприбуття на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та не повідомлення про причини неприбуття, а саме: за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №11/839 від 10.06.2025 скерованого міському голові Івано-Франківської міської ради для оповіщення військовозобов'язаного за місцем проживання про прибуття до ТЦК та СП 30.07.2025 о 09:00; за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №11/1302 від 05.08.2025 скерованого до КНП «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради» для оповіщення військовозобов'язаного за місцем роботи про прибуття до ТЦК та СП 11-13.08.2025 о 09:00; за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №11/1299 від 05.08.2025 скерованого до КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» для оповіщення військовозобов'язаного за місцем роботи про прибуття до ТЦК та СП 11-13.08.2025 о 09:00.
Щодо оголошення в розшук зазначаємо, що до повноважень ТЦК та СП не належить ведення баз (банків) даних щодо розшуку осіб. У випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів автоматично формується подання до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та/або доставлення. При цьому надати такі відомості з Реєстру неможливо у зв'язку з їх цифровізованою формою.
Інформування особи про виявлені порушення правил військового обліку здійснюється системою Реєстру через мобільний застосунок «Резерв+».
Відомості про виявлені порушення відображаються в «Резерв+» автоматично та не відслідковуються ТЦК та СП. У випадку виявлення особи, відомості про порушення правил військового обліку щодо якої відображаються в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів - ТЦК та СП відкривається справа про адміністративне правопорушення (складається протокол та/або призначається розгляд справи з подальшим винесенням постанови).
Додатково зазначаємо про призначення до розгляду справи про адміністративне правопорушення, що відбудеться за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме АДРЕСА_1 . 25.08.2025 о 09:00».
Суд, аналізуючи зміст адвокатського запиту від 27.06.2025 та листа-відповіді від 18.08.2025, зазначає, що відповідачем надано відповіді на поставлені у запиті від 27.06.2025 питання та повідомлено відповідну інформацію стосовно кожного із чотирьох питань.
Більше того, із змісту заперечення на відзив відповідача слідує, що позивач ознайомлений із текстом відповідей ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.07.2025 та від 18.08.2025.
Таким чином, судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем виконано, хоча й несвоєчасно, свій обов'язок щодо надання відповіді на адвокатський запит, а тому у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 надати повну та обґрунтовану відповідь на адвокатський запит адвоката Гуцуляка О.І. від 27.06.2025 за №17 слід відмовити.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання. Водночас, представник позивача довів протиправність бездіяльності відповідача, проте, враховуючи фактичне задоволення вимог у процесі розгляду справи, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то в силу вимог частини 3 статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого нею судового збору у розмірі 605,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Гуцуляка Олексія Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) від 27.06.2025 за №17 щодо ненадання витребуваної інформації.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Позивачу та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.