ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" жовтня 2025 р. справа № 300/5134/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення за №092850019516 від 26.05.2025 про відмову у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком, зобов'язання зарахувати до стажу період роботи з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2006, з 01.04.2013 по 24.10.2019, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №092850019516 від 26.05.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2006 та з 01.04.2013 по 24.10.2019 по страхового стажу в повному обсязі, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14 травня 2025 року.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови при призначенні пенсії за віком, з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , досягнувши необхідного пенсійного віку для призначення пенсії, звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). Розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №092850019516 від 26.05.2025 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (надалі по тексту також - спірне рішення, оскаржуване рішення). У спірному рішенні ГУ ПФУ в Одеській області зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 17 років 08 місяців 06 днів, при необхідному 22 роки а страховий стає для права на призначення пенсії становить 20 років 02 місяці 27 днів. На переконання заявника, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2006 та з 01.04.2013 по 24.10.2019.
Як стверджує позивач, відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. За змістом пункту 2 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За аргументами ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Одеській області не доведено наявності заборгованості зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за спірні періоди стажу здійснення підприємницької діяльності. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.07.2025 відкрив провадження в даній адміністративній справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи (а.с.20-21).
Пунктом 3 ухвали суду від 25.07.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - третя особа, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 витребувано в Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області докази, необхідні для розгляду справи (а.с.22-23).
На виконання вимог ухвали суду від 25.07.2025 Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області скерувало до суду письмові пояснення від 31.07.2025 за №10727/5/09-19-24-09-05, які зареєстровано в суді 04.08.2025 за вх.№20685/25 (а.с.29-74).
У поданих поясненнях, Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області зазначено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, ОСОБА_1 перебував на податковому обліку у статусі фізичної особи - підприємця в Долинській ДПІ з 18.04.1997 до 24.10.2019. Відповідно до статті 291 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України №578/5, облікові справи платників податків і зборів (обов'язкових платежів) зберігаються протягом 5 років після припинення діяльності таких суб'єктів господарювання. Виходячи із вищезазначеного, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області немає можливості надати особову справу, інформацію про систему оподаткування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за вказаний період.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувало до суду відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 06.08.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого проведено судом 06.08.2025 за вх.№20956/25 (а.с.75-138). Відповідач заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених в позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону №1058-IV становить 60 років. Вік позивача - 63 роки. Необхідний страховий стаж у відповідності до статті 26 Закону №1058-IV становить 29 років. У разі відсутності починаючи з 1січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 22 до 32 років. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 08 місяців 06 днів. Для права страховий стаж позивача становить 20 років 02 місяці 27 днів. До страхового та трудового стажу (для визначення права) не зараховано періоди: підприємницької діяльності з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2005 та з 01.04.2013 по 24.10.2019, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування, відсутнє нарахування та сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №092850019516 від 26.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутності необхідного страхового стажу - 22 роки.
Пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з пунктом 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності. За доводами відповідача, ОСОБА_1 не надано документів, що підтверджують перебування останнього на спрощеній системі оподаткування, а також доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа також скористалась правом на подання пояснень. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скерувало на адресу суду пояснення від 08.08.2025 за №0900-0802-8/39842, які зареєстровано судом 13.08.2025 за вх.№21446/25 (а.с.101-138).
У поданих поясненнях органом пенсійного забезпечення зазначено, що відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі по тексту також - Порядок №637) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За аргументами ГУ ПФУ в Івано-Франківській області свідоцтво про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є підтвердженням здійснення позивачем підприємницької діяльності, але не підтверджують факту сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом. Реєстрація фізичною особою-підприємцем не є достатньою підставою для віднесення до страхового стажу періоду, протягом якого особа перебувала на обліку у контролюючому органі. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, визначених в позовній заяві, та встановлених обставин Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.09.2025 витребував в Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області письмову інформацію та докази, необхідні для розгляду справи (а.с.139-140).
В ході виконання вимог ухвали суду від 02.09.2025 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скерувало до суду пояснення від 09.09.2025 за №0900-0802-7/44758, реєстрацію яких, разом із долученими документами, здійснено в суді 09.09.2025 за вх.№23656/25 (а.с.146-219).
Управлінням зазначено, що за період з 01.10.1997 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.08.2000, 01.10.2000 по 31.12.2000, квартальні звіти за формою 4-ПФ за себе ОСОБА_1 подано без нарахувань страхових внесків/збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За період з 01.06.2000 по 30.06.2000 та з 01.09.2000 по 30.09.2000 нараховував та сплачував страхові внески/збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумах 216,28 гривень та 319,36 гривень. За період з 01.01.2001 по 31.12.2003 перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок).
За даними підсистеми обліку сплати страхових внесків фізичною особою ОСОБА_1 за себе подано до територіального органу Пенсійного фонду України річний звіт фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування за формою за 2009 рік на загальну суму нарахованих внесків 1636,28 гривень, в т.ч. частина (42%) ЄП - 756,00 гривень (за січень-грудень 2009) та доплати до мінімального страхового внеску - 880,28 гривень (за травень-жовтень 2009), річний звіт фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування за формою Додаток 26 за 2010 рік на загальну суму нарахованих внесків 2170,80 гривень, в т.ч. частина (42%) ЄП - 756,00 гривень (за січень-грудень 2010) та доплати до мінімального страхового внеску 1414,80 гривень (за липень-грудень 2010). До бюджету Пенсійного фонду України надійшла частина (42%) єдиного податку від ОСОБА_1 , яка зарахована, як сплата за фізичну особу-підприємця: за січень-грудень 2004 року - 655,22 гривень, за квітень-грудень 2006 року - 567,00 гривень, за січень-грудень 2007 року 756,00 гривень, за січень-грудень 2008 року - 756,00 гривень, за січень-грудень 2009 року - 756,00 гривень, за січень-грудень 2010 року - 756,00 гривень. Сплачено (зараховано) фіксованого збору ФО (єдиний податок спрощена система) за травень-жовтень 2009 року - 880,28 гривень, за липень-грудень 2010 року - 1414,80 гривень.
Також за даними інформаційної підсистеми Пенсійного фонду України, де відомості про наявність/відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску розраховуються за даними поданого страхувальником до органів Державної податкової служби звіту та відомостей про сплату, обмін якими в порядку інформаційного обміну здійснюються на центральному рівні наявна інформація щодо поданої звітності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2011 рік на загальну суму нарахованого єдиного соціального внеску 4010,30 гривень (з сумами нарахувань з січня по грудень 2011 року), за 2012 рік на загальну суму нарахованого єдиного соціального внеску 4572,42 гривень (з сумами нарахувань з січня по грудень 2012 року), за 2013 рік на загальну суму нарахованого єдиного соціального внеску 1194,03 гривень (з сумами нарахувань з січня по березень 2013 рік), за 2013 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з квітня по грудень 2013 року), за 2014 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по грудень 2014 року), за 2015 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по грудень 2015 року), за 2016 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по грудень 2016 року), за 2017 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по грудень 2017 року), за 2018 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по грудень 2018 року); за 2019 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по жовтень 2019 року). Сплачено (зараховано) єдиного соціального внеску за 2011 рік - 4010,30 гривень, за 2012 рік - 4572,42 гривень та за 2013 рік - 1194,03 гривень.
На виконання вимог ухвали суду від 02.09.2025 від Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до суду надійшли пояснення №12349/5/09-19-24-09-05 від 10.09.2025, які зареєстровано 12.09.2025 за вх.№24027/25 (а.с.220-227).
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області зазначило, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, ОСОБА_1 перебував на податковому обліку у статусі фізичної особи-підприємця в Долинській ДПІ з 18.04.1997 по 24.10.2019. За період з 01.01.2013 по 31.03.2013 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (2 група), а з 01.04.2013 по 24.10.2019 на загальній системі оподаткування. Станом на 10.09.2025 фізична особа ОСОБА_1 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.
Позивач скерував до суду заяву від 19.09.2025, в якій повідомив, що у зв'язку із пожежею, яка була у приміщенні, всі документи, зокрема щодо здійснення підприємницької діяльності, звітні документи, були знищені. Реєстраційні дії щодо коментованої заяви проведено судом 22.09.2025 за вх.№24856/25 (а.с.228-231).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, клопотання, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою від 19.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.115-116).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 19.05.2025 про призначення пенсії за віком, прийняло рішення за №092850019516 від 26.05.2025 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує:
- вік заявника становить 63 роки; право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 22 до 32 років;
- страховий стаж становить 17 років 08 місяців 06 днів, для права страховий стаж заявника становить 20 років 02 місяці 27 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період здійснення підприємницької діяльності з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2006 та з 01.04.2013 по 24.10.2019, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.120).
Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право), складеного під час розгляду питання про призначення пенсії, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії ОСОБА_1 зараховано періоди:
- з 02.09.1979 по 28.10.1991 військова служба;
- з 01.09.1999 по 30.09.1999;
- з 01.01.2004 по 31.12.2014 підприємець (внески);
- з 01.04.2006 по 30.04.2009 підприємець (внески);
- з 01.05.2009 по 31.10.2009;
- з 01.11.2009 по 30.06.2010 підприємець (внески);
- з 01.07.2010 по 31.03.2013.
Страховий стаж для визначення права на призначення склав 20 років 02 місяці 27 днів (а.с.62).
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області на заяву позивача від 31.03.2025 листом від 22.04.2025 за №5747/6/09-19-24-09-06 надало ОСОБА_1 інформацію про те, що останній перебував на податковому обліку у статусі фізичної особи-підприємця (Долинська ДПІ) з 18.04.1997 по 24.10.2019. Водночас до відома позивача доведено, що підставою для надання фізичній особі довідки про доходи від здійснення підприємницької діяльності є подання до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси податкової звітності. При цьому, за отриманням довідки фізична особа може звернутись до суб'єктів державної реєстрації: Міністерства юстиції України, який є розпорядником Єдиного державного реєстру, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад (а.с.14-15).
Стосовно надання інформації щодо сплати податків (зборів, обов'язкових платежів), системи оподаткування, у період перебування на обліку запитуваної особи у статусі підприємця, ГУ ДПС в Івано-Франківській області повідомлено про відсутність можливості надання такої інформації, оскільки терміни зберігання облікові справи платників податків і зборів (обов'язкових платежів), складають 5 років, згідно наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за №578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за №571/20884 "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів".
Як свідчать відомості розписки-повідомлення щодо поданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії, позивачем до заяви від 19.05.2025 не долучався лист Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 22.04.2025 за №5747/6/09-19-24-09-06 (а.с.117). Копія такого листа не надавалась ані відповідачем до відзиву на позовну заяву, ані третьою особою.
Таким чином, коментований вище лист від 22.04.2025 за №5747/6/09-19-24-09-06 не був предметом дослідження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при вирішенні питання про призначення пенсії позивача.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за №092850019516 від 26.05.2025 про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Згідно вимог частин 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Так, частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом (пункту 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (надалі по тексту також - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган).
Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.
Згідно пункту 7 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.
Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
У відповідності до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою від 19.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.115-116).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 19.05.2025 про призначення пенсії за віком, прийняло рішення за №092850019516 від 26.05.2025 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує:
- вік заявника становить 63 роки; право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 22 до 32 років;
- страховий стаж становить 17 років 08 місяців 06 днів, для права страховий стаж заявника становить 20 років 02 місяці 27 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період здійснення підприємницької діяльності з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2006 та з 01.04.2013 по 24.10.2019, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.120).
Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право), складеного під час розгляду питання про призначення пенсії, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії ОСОБА_1 зараховано періоди:
- з 02.09.1979 по 28.10.1991 військова служба;
- з 01.09.1999 по 30.09.1999;
- з 01.01.2004 по 31.12.2014 підприємець (внески);
- з 01.04.2006 по 30.04.2009 підприємець (внески);
- з 01.05.2009 по 31.10.2009;
- з 01.11.2009 по 30.06.2010 підприємець (внески);
- з 01.07.2010 по 31.03.2013.
Страховий стаж для визначення права на призначення склав 20 років 02 місяці 27 днів (а.с.62).
ОСОБА_1 стверджує, що коментовані періоди здійснення останнім підприємницької діяльності підлягають зарахуванню до страхового стажу, а внаслідок вчинення відповідачем 1 таких дій страховий стаж буде достатнім для призначення пенсії за віком, про що і просить у позовній заяві.
Досліджуючи правомірність/протиправність незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2006 та з 01.04.2013 по 24.10.2019, слід виходити із наступного.
Так, статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України №1788-XII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі по тексту також - Порядок №637).
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
За змістом пункту 31 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З урахуванням внесених змін, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Оцінюючи коментоване правове регулювання спірних правовідносин, у досліджуваному випадку має значення також наступне.
При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом №1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина 3 статті 20 Законом №1058-IV).
Обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.06.1994 за №5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Розділу ІІІ визначено тарифи обов'язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу.
Коментована Інструкція від 10.06.1994 за №5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" від 06.09.1996 за №11-1. Відповідно до пункту 7.2. Розділу 7 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
В подальшому, згідно підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за №4-6 встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3., та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.
Виходячи із системного аналізу положень Інструкцій за №5-5, №11-1, №4-6 і №16-6, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а зазначив:
"39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року №13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.
39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22) та в ухвалах від 28.10.2024 у справі №120/16168/23 (адміністративне провадження №К/990/40320/24) і від 17.10.2022 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Слід відмітити, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення останнім підприємницької діяльності з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2006 та з 01.04.2013 по 24.10.2019, слугувала обставина відсутності інформації про систему оподаткування та відсутність сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
На переконання суду, з'ясування виду системи оподаткування при здійсненні позивачем підприємницької діяльності у спірний період є важливою умовою при зарахуванні страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності, оскільки чинне законодавство розрізняє види документів, якими підтверджується стаж підприємницької діяльності за спрощеною та загальною системою оподаткування.
Так, згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.09.2025 за №2264/05-16, ОСОБА_1 з 01.01.2001 по 31.12.2003 перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) (а.с.152).
Водночас, згідно відомостей листа ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 10.09.2025 за №12349/5/09-19-24-09-05 в період з 01.01.2013 по 31.03.2013 ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування (2 група), а з 01.04.2013 по 24.10.2019 на загальній системі оподаткування.
Коментовані довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.09.2025 за №2264/05-16 та лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 10.09.2025 за №12349/5/09-19-24-09-05 не були предметом розгляду Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки сформовані на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2025 про витребування доказів.
З огляду на вищевказані положення період зайняття підприємницькою діяльністю з 18.04.1997 по 31.12.1997 може бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 лише за умови підтвердження спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.
Таких документів заявник не надав ні пенсійному органу разом із заявою від про призначення пенсії за віком, ні суду разом із позовною заявою, а тому позов у цій частині є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Стосовно періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000, то пунктом 31 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності одночасно двох умов: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, або із застосуванням фіксованого розміру прибуткового податку (патентами); 2) наявність довідки про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Аналогічні вимоги містяться в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637, та в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1.
Щодо спрощеної системи оподаткування, то така система запроваджена з 01.01.1999 на підставі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 за №727/98.
Згідно з статтею 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" дія цього Указу не поширюється на:
суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;
фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;
довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).
Відповідно до статті 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
до місцевого бюджету - 55 відсотків;
до Пенсійного фонду України - 40 відсотків;
на обов'язкове соціальне страхування - 5 відсотків.
Статтею 7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на відрахування до Пенсійного фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.
Таким чином, згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" платник єдиного податку не є платником збору на відрахування до Пенсійного фонду.
Отже, перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування з 01.01.1999 підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку. Такий підприємець не є платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України.
Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, як уже зазначалось судом, є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.
Однак позивачем не подано свідоцтва про сплату єдиного податку. Таких документів не надано і відповідачами. ОСОБА_1 у адміністративному позові, повідомляючи про здійсненні підприємницької діяльності у спірний період, жодним чином не ствердив про застосування спрощеної системи оподаткування та/або застосування фіксованого податку.
У суду відсутні відомості про перебування ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування та/або застосування фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000.
Як з'ясовано судом, згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.09.2025 за №2264/05-16, ОСОБА_1 з 01.01.2001 по 31.12.2003 перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) (а.с.152).
Зі змісту відомостей листа ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 10.09.2025 за №12349/5/09-19-24-09-05 в період з 01.01.2013 по 31.03.2013 ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування (2 група), а з 01.04.2013 по 24.10.2019 на загальній системі оподаткування.
Також позивачем не надано суду доказів здійснення підприємницької діяльності на підставі придбання спеціального торгового патенту, зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку (патентами).
Стосовно періоду з 01.07.2000 по 31.12.2017, то пунктом 31 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності додаткової умови - сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.06.1994 за №5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Розділу ІІІ визначено тарифи обов'язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу.
Коментована Інструкція від 10.06.1994 за №5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" від 06.09.1996 за №11-1. Відповідно до пункту 7.2. Розділу 7 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
В подальшому, згідно підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за №4-6 встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3., та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.
Виходячи із системного аналізу положень Інструкцій за №5-5, №11-1, №4-6 і №16-6, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Законом, що визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 06 червня 1997 року за №400/97-ВР (надалі по тексту також - Закон №400/97-ВР, у редакції станом на момент сплати відповідних внесків).
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах, зокрема, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 32 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (пункт 1 статті 1 Закону №400/97-ВР).
Згідно пояснень ГУ ПФУ в Івано-Франківській області (а.с.146-219) за даними підсистеми обліку сплати страхових внесків фізичною особою ОСОБА_1 за себе подано до територіального органу Пенсійного фонду України подано річний звіт фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування за формою за 2009 рік на загальну суму нарахованих внесків 1636,28 гривень, в т.ч. частина (42%) ЄП - 756,00 гривень (за січень-грудень 2009) та доплати до мінімального страхового внеску - 880,28 гривень (за травень-жовтень 2009), річний звіт фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування за формою Додаток 26 за 2010 рік на загальну суму нарахованих внесків 2170,80 гривень, в т.ч. частина (42%) ЄП - 756,00 гривень (за січень-грудень 2010) та доплати до мінімального страхового внеску 1414,80 гривень (за липень-грудень 2010). До бюджету Пенсійного фонду України надійшла частина (42%) єдиного податку від ОСОБА_1 , яка зарахована, як сплата за фізичну особу-підприємця: за січень-грудень 2004 року - 655,22 гривень, за квітень-грудень 2006 року - 567,00 гривень, за січень-грудень 2007 року 756,00 гривень, за січень-грудень 2008 року - 756,00 гривень, за січень-грудень 2009 року - 756,00 гривень, за січень-грудень 2010 року - 756,00 гривень. Сплачено (зараховано) фіксованого збору ФО (єдиний податок спрощена система) за травень-жовтень 2009 року - 880,28 гривень, за липень-грудень 2010 року - 1414,80 гривень.
Також за даними інформаційної підсистеми Пенсійного фонду України, де відомості про наявність/відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску розраховуються за даними поданого страхувальником до органів Державної податкової служби звіту та відомостей про сплату, обмін якими в порядку інформаційного обміну здійснюються на центральному рівні наявна інформація щодо поданої звітності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2011 рік на загальну суму нарахованого єдиного соціального внеску 4010,30 гривень (з сумами нарахувань з січня по грудень 2011 року), за 2012 рік на загальну суму нарахованого єдиного соціального внеску 4572,42 гривень (з сумами нарахувань з січня по грудень 2012 року), за 2013 рік на загальну суму нарахованого єдиного соціального внеску 1194,03 гривень (з сумами нарахувань з січня по березень 2013 року), за 2013 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з квітня по грудень 2013 року), за 2014 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по грудень 2014 року), за 2015 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по грудень 2015 року), за 2016 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по грудень 2016 року), за 2017 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по грудень 2017 року), за 2018 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по грудень 2018 року); за 2019 рік без нарахувань єдиного соціального внеску (з січня по жовтень 2019 року). Сплачено (зараховано) єдиного соціального внеску за 2011 рік - 4010,30 гривень, за 2012 рік - 4572,42 гривень та за 2013 рік - 1194,03 гривень.
Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській під час вирішення питання про призначення пенсії за віком, враховано до страхового стажу та до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком періоди, за які мала місце сплата ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та інших страхових внесків.
Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право), складеного під час розгляду питання про призначення пенсії, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії ОСОБА_1 зараховано періоди:
- з 02.09.1979 по 28.10.1991 військова служба;
- з 01.09.1999 по 30.09.1999;
- з 01.01.2004 по 31.12.2014 підприємець (внески);
- з 01.04.2006 по 30.04.2009 підприємець (внески);
- з 01.05.2009 по 31.10.2009;
- з 01.11.2009 по 30.06.2010 підприємець (внески);
- з 01.07.2010 по 31.03.2013.
Страховий стаж для визначення права на призначення склав 20 років 02 місяці 27 днів (а.с.62).
Матеріали справи не містять доказів сплати страхових внесків ОСОБА_1 за період з 01.07.2000 по 31.12.2017 та відсутності обов'язку, тобто звільнення від сплати таких платежів. Доказів протилежного суду не надано.
Стосовно правомірності неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду здійснення останнім підприємницької діяльності з 01.01.2018 по 24.10.2019, то слід вказати на таке.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як слідує зі змісту Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), сформованих на ім'я ОСОБА_1 , такі не містять інформації про сплату страхових внесків за період з 01.01.2018 по 24.10.2019, а у відповідній графі проставлено позначки "0.00" та "Ні" (а.с.132-135).
Окремо слід відзначити, що сама по собі відсутність заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) жодним чином не підтверджує сплату позивачем страхових внесків до відповідних фондів.
З огляду на вказане, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2006 та з 01.04.2013 по 24.10.2019, та відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на те, що страховий стаж останнього для визначення права на призначення пенсії складає 20 років 02 місяці 27 днів, при необхідних від 22 до 32 років.
Суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений можливості повторно звернутися до органу пенсійного забезпечення з метою зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2006 та з 01.04.2013 по 24.10.2019. ОСОБА_1 може звернутися до пенсійного органу про перерахунок розміру страхового стажу, надавши: спеціальний торговий патент або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідку про сплату страхових внесків за період з 18.04.1997 по 31.12.1997; докази перебування на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.1998 по 30.06.2000 та докази сплати страхових внесків за період з 01.07.2000 по 24.10.2019.
Водночас, з огляду на відсутність таких належних доказів, станом на час розгляду цієї справи, суд висновує про відсутність підстав для зарахування зазначених періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за №092850019516 від 26.05.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV та у зарахуванні до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 18.04.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2006 та з 01.04.2013 по 24.10.2019, є правомірним, таким, що прийняте відповідно до вимог закону та не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Кодекс адміністративного судочинства України пунктом 4 частини 3 статті 2 до основних принципів (засад) адміністративного судочинства відносить принцип змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Так, згідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Окрім цього, частинами 3, 4 статті 9 Кодексу також встановлено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В свою чергу, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
В межах розгляду даної адміністративної справи, судом вжито всіх можливих заходів на встановлення всіх обставин справи, в тому числі, неодноразового витребувано доказ з власної ініціативи.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція до платіжної інструкції АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 15.07.2025 за №0.0.4458337970.1 (а.с.4).
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20987385), вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.