01 жовтня 2025 року Справа № 280/6993/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник Михайлишин Анатолій Іванович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8,ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування рішення,
11 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 13.05.2025 № ПШ 092116 про застосування адміністративно-господарського штрафу;
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 27.05.2025 № ОПШ 020028 про застосування адміністративно-господарського штрафу;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (Україна, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.04.2025 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на 471 км автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський проведено рейдову перевірку марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_3 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_4 та виявлено порушення: перевезення вантажів т/з який обладнано цифровим тахографом за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - роздруківка даних роботи водія з 00:00 UTC 04.04.2025 по 03:19 UTC 08.04.2025. На підставі акту від 10.04.2025 № АР 107376 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області винесено постанову від 13.05.2025 № ПШ 092116 про застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача. Водночас, Інструкція № 385 прямо визначає обов'язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. На момент проведення перевірки водій мав картку водія. Окрім того, водій з 04.04.2025 по 03:15 UTC 08.04.2025 транспортним засобом не керував і вантажні перевезення не здійснював, а тому дані щодо його роботи відсутні. У акті перевірки 24.04.2025 № АР 065175 вказано про відсутність з 19.04.2025 по 24.04.2025 роздруківки роботи водія. Так, згідно роздруківки, наданої водієм при перевірці 24.04.2025 водій не керував транспортним засобом лише 20.04.2025 і вантажні перевезення не здійснював, а тому дані щодо його роботи відсутні. Всі інші дані щодо роботи та відпочинку водія в роздруківках наявні. На підставі акту від 24.04.2025 № АР 065175 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області винесено постанову від 27.05.2025 № ОПШ 020028. Вказане свідчить про необґрунтованість доводів про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт. Позивач не погоджується із постановами, вважає їх такими, що підлягають скасуванню у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
25 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та звертає увагу суду, що під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях, роздруківку даних роботи цифрового тахографа з (00:00) 04.04.2025 по (03:15) 08.04.2025, або бланк підтвердження діяльності. Водій ОСОБА_2 не використовував особисту картку водія. На момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях Укртрансбезпеки було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Інструкції, а саме відсутність у водія, під час здійснення вантажного перевезення, роздруківку даних роботи цифрового тахографа з (00:00) 04.04.2025 по (03:15) 08.04.2025, або бланк підтвердження діяльності, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.04.2025 №АР107376. Водій ОСОБА_2 з актом перевірки № АР107376 був ознайомлений, копію акту отримав, заперечень щодо складеного акту не надав, акт засвідчив своїм підписом. Під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, роздруківку даних роботи цифрового тахографа з 19.04.2025 по 24.04.2025, або бланк підтвердження діяльності. Отже, на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській області Укртрансбезпеки було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Інструкції, а саме відсутність у водія, під час здійснення вантажного перевезення, роздруківку даних роботи цифрового тахографа з 19.04.2025 по 24.04.2025, саме це правопорушення яке оскаржується в даній справі, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.04.2025 №АР065175. Роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв підпадає під ознаки документу, що передбачені відповідними положеннями Закону України «Про інформацію», оскільки призначена для фіксації інформації про режим праці та відпочинку водія, та статтю 48 Закону «Про автомобільний транспорт». Роздруківка даних роботи тахографа є причинно наслідковим зв'язком правильного використання особистої картки водія. За умови неправильного використання особистої картки водія або відсутності паперу, посадова особа відповідача не може здійснити належну роздруківку з цифрового тахографу. Зважаючи на зазначене відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Позивач 01.09.2025 надав суду відповідь на відзив на позовну заяву в якій останній вказує на те, що у доказ законності та правомірності проведення рейдової перевірки відповідачем не додано до відзиву направлення на рейдову перевірку та щотижневого графіку, що взагалі ставить під сумнів законність проведення рейдової перевірки. Позивач наполягає на тому, що у даному ж випадку заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР не може вимагатись, оскільки транспортний засіб позивача обладнаний цифровим тахографом. Тому, відповідно до п. 3.3. Інструкції № 385 при проведенні перевірки водій повинен мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. На момент перевірки водій ОСОБА_2 мав і пред'явив особисту картку водія і роздруківку даних роботи цифрового тахографа, що власне підтверджується самою роздруківкою тахографа за 10.04.2025. Згідно роздруківки, наданої водієм при перевірці 10.04.2025 водій з 04.04.2025 по 03:15 UTC 08.04.2025 транспортним засобом не керував і вантажні перевезення не здійснював, а тому дані щодо його роботи відсутні. При проведенні перевірки водій надав і картку водія і роздруківки роботи та відпочинку водія, який здійснював перевезення. Отже висновок відповідача про відсутність у водія одного з документів, визначених п. 3.3 Інструкції № 385 є хибним. Окрім того, наявність не тільки особистої картки водія, а й роздруківки з цифрового тахографа підтверджується самою роздруківкою за 10.04.2025 та 24.04.2025, які надані відповідачем до матеріалів справи.
09 вересня 2025 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив. Відповідач наполягає на тому, що надані ним на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2025 в справі №280/6993/25 письмові докази в повній мірі спростовують твердження позивача.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - ФОП ОСОБА_1 ) зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 22.05.2024 (номер запису: 2010350000000564773) та здійснює наступні види економічної діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
На підставі щотижневого графіку проведення перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській і Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на території Донецькій, Луганській і Харківській областях на період з 07.04.2024 по 13.04.2025, затвердженого начальником відділу 04.04.2025, та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № НР003189 від 04.04.2025 посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській і Харківській областях направлено для проведення рейдової перевірки транспортних засобів автомобільних перевізників всіх форм власності, резидентів/нерезидентів України, громадян, водіїв щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільного транспорту на адміністративній території Донецької, Луганської та Харківської областях та м. Харкова.
Під час проведення перевірки 10.04.2025 на 471 км а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський був зупинений транспортний засіб марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_3 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Транспортний засіб марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_3 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_4 належать на праві власності ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до ТТН від 10.04.2025 № 98 автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 транспортним засобом марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_3 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 здійснювалося перевезення за маршрутом: Полтавська обл., с. Чернечий Яр - Житомирська обл., с. Громада.
За результатами перевірки складений акт від 10.04.2025 № АР 107376 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено про виявлення порушення: перевезення вантажів згідно ТТН № 98 від 10.04.2025 т/з який обладнаний цифровим тахограформ за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме роздруківки даних роботи водія з 00:00 04.04.2025 по 03:15 08.04.2025 (водій ОСОБА_2 не використовував особисту картку водія.
Акт від 10.04.2025 № АР 107376 підписаний посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки та водієм ОСОБА_2 . Пояснень або заперечень щодо акту водієм не надано.
Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 13.05.2025 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 092116, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. за порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підставі графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на період з 21.04.2024 по 27.04.2025, затвердженого начальником відділу 17.04.2025, та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 001552 від 17.04.2025 посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направлено для проведення рейдової перевірки транспортних засобів вантажні, пасажирські перевезення Закону України «Про автомобільний транспорт», ПКМУ № 1567 від 08.11.2006, ПКМУ № 176 від 18.02.1997 на а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький) км 916км+897 (праворуч); а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький) км 949км+826 (праворуч); а/д М-29 Харків - Красноград - Перещепине, км 159км+159м (ліворуч); а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь 429км+086м (ліворуч); а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь 440 км+330м (ліворуч); а/д Н-11 Дніпро-Миколаїв (через м. Кривий Ріг) 83км+720м (праворуч); а/д Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, 28км+140 м (ліворуч) м. Дніпро, Дніпровський район, м Кривий Ріг, Криворізький район, м. Кам'янське, Кам'янський район, м. Самар, Самарський район, м. Павлоград, Павлоградський район, м. Нікополь, Нікопольський район, м. Синельникове, Синельниківський район.
Під час проведення перевірки 24.04.2025 на 949 км+826 м а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине був зупинений транспортний засіб марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_3 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Транспортний засіб марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_3 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_4 належать на праві власності ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до ТТН від 23.04.2025 № 7165 автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 транспортним засобом марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_3 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 здійснювалося перевезення за маршрутом: Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Орлівка - Харківська обл., с. Сахновщина.
За результатами перевірки складений акт від 24.04.2025 № АР 065175 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено про виявлення порушення: ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив вимог цього Закону та безпеки дорожнього руху, а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм на строєну вісь склало 9,58%, а саме 26 300 кг чим порушено вимоги п. 22.5 ПКМУ 1306 від 10.10.2010. Відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа водія ОСОБА_2 з 19.04.2025 по 24.04.2025 чим порушено вимоги п. 2.3. Каказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010.
Акт від 24.04.2025 № АР 065175 підписаний посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки та водієм ОСОБА_2 . Пояснень або заперечень щодо акту водієм не надано.
Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 27.05.2025 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 020028, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. за порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважаючи прийняті відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктами 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", «Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень (стаття 2 Закону №2344-III).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який відповідно до пункту 1 Порядку №1567 визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).
Відповідно до пунктів 14, 15, 21 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктами 25 - 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду справи про порушення на підставі акту перевірки та наданих водієм документів винесено постанови про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів від 13.05.2025 № ПШ 092116 та від 27.05.2025 № ОПШ 020028 за порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Надаючи правову оцінку цій постанові, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Тож відповідно до вказаних норм контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником та такий контроль не залежить ані від протяжності маршрутів, ані від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.
Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Зміст статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України № 2819-ІV "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)" (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон № 2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.
На виконання вимог Закону № 2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 914 "Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)", якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв'язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб'єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов'язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.
Надалі Міністерством транспорту та зв'язку наказом № 385 від 24.06.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 № 946/18241, було затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України (далі - Інструкція № 385), а наказом від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 №811/18106, - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
За правилами пункту 1.3 розділу І Інструкції № 385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
За визначенням, наведеним у пункті 1.4 розділу І Інструкції № 385, картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; перевізники - це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Згідно із пунктом 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;
аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Пунктами 1.1, 1.2 розділу І Положення № 340 передбачено, що це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1 розділу VI Положення № 340).
За приписами пункту 7.1 розділу VIІ Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 № 40 передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015.
Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.
Згідно з пунктами 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа); має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР. У разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв). Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Аналіз положень Пункту 6.1 Положення № 340 та пунктів 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції №385 вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (протягом робочої зміни та попередні 28 дні).
Починаючи з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Із наведених вище положень слідує, що водії зобов'язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.
Своєю чергою, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21, від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.
Також у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.
Отже, для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.
Відсутність під час перевірки у водія роздруківки даних роботи тахографа, яка, відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ та підпункту 3.3 Інструкції № 385, повинна бути у водія, якщо він не використовує особисту картку водія, є підставою для притягнення позивача для відповідальності згідно з абзацом третім частини першої статті 60 вказаного Закону (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 440/2336/23).
При вирішенні спору суд враховує, що під час перевірок водій надав роздруківки з тахографа, з яких було встановлено, що карткою водія не зафіксовано записів про режим роботи та відпочинку її власника за період з 00:00 04.04.2025 по 03:15 08.04.2025 та з 19.04.2025 по 21.04.2025. Тобто, картка водія була відсутня або ним не використовувалася, оскільки, не було зареєстровано режиму праці та відпочинку водія у вказаний період.
Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 чітко передбачений обов'язок водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Суд наголошує на тому, що зафіксувати свій особистий режим роботи та відпочинку на цифровому тахографі та в подальшому відтворити його на паперовому носії (роздруківка) можливо тільки за умови використання в тахографі особистої картки водія.
Невикористання в тахографі картки водія автоматично тягне за собою неможливість зробити свою власну роздруківку даних роботи тахографа. За відсутності у слоті тахографа особистої картки водія, інформація про режим праці та відпочинку водія не буде фіксуватися і роздруківки режиму праці і відпочинку також не буде за певний період.
З досліджених судом даних тахографа за період з 00:00 04.04.2025 по 03:15 08.04.2025 та з 19.04.2025 по 21.04.2025 вбачається відсутність записів за вказані періоди.
Наявність у водія особистої картки не є тотожним використанню водієм особистої картки кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та відповідно наявності роздруківки режиму праці та відпочинку водія за вказаний період. Тож у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом (як у цьому спірному випадку), на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, та водій повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа. Перевізник повинен дотримуватися усіх вимог законодавства про автомобільний транспорт, в т.ч. щодо використання діючого та повіреного тахографа.
Суд відхиляє доводи позивача та зазначає, що у пункті 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 щодо обов'язків водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, картка водія та роздруківка даних роботи тахографа передбачаються не як альтернатива одне одному, а як альтернатива тахокартам.
Щодо твердження позивача про те, що в період з 00:00 04.04.2025 по 03:15 08.04.2025 та 20.04.2025 водій не здійснював керування транспортним засобом, суд зауважує таке.
Як зазначено у постанові Верховного суду України від 17.07.2019 у справі № 816/179/17, "20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт, або роздруківок даних роботи цифрового тахографа в залежності від виду тахографа) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт (роздруківок з цифрового тахографу) надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Із наведених вище положень слідує, що водії зобов'язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт (а в даному випадку, при використанні цифрового тахографа 29 роздруківок даних роботи цифрового тахографу з інформацією про режим праці та відпочинку водія)."
Отже, факт нездійснення водієм перевезень за певний період може бути підтверджений лише Бланком підтвердження діяльності.
Внесеними змінами до положень ЄУТР (поправка № 6) чітко передбачено, що у разі, коли водій не керував транспортним засобом, тобто перебував у відпустці, на лікарняному чи з інших причин, автомобільний перевізник складає бланк підтвердження діяльності. Бланк підтвердження діяльності водій повинен надавати під час перевірки представнику уповноваженого контролюючого органу. Такий бланк мають визнавати контрольні органи всіх країн- учасниць ЄУТР.
Шоста поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС № 561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.
Разом з тим, пунктом 6.4 Положення № 340 також передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Таким чином, з метою перевірки режиму праці та відпочинку водіїв, які керують транспортними засобами обладнаними тахографами, посадовим особам Укртрансбезпеки необхідно здійснити аналіз інформації щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а саме: у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом із заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР, а у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом встановленої у тахограф картки водія та роздруківок даних роботи тахографа за 28+1 день (поточний день перевірки), які містять інформацію про періоди роботи та відпочинку водія, або бланку підтвердження діяльності, якщо водій не здійснював в цей період перевезення пасажирів чи/та вантажів.
Повторюючи наведене, суд наголошує, що при здійсненні перевезення водії мають надавати інспектору для контролю тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт, а в разі відсутності тахокарт - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом, однак необхідних документів водій не надав.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваними постановами про застосування адміністративно-господарських штрафів від 13.05.2025 № ПШ 092116 та від 27.05.2025 № ОПШ 020028 позивача як перевізника правомірно, за наявності фактичних та правових підстав, притягнуто до відповідальності відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, оскільки доводи позивача про незаконність вказаних постанов не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, як наслідок така є правомірною та скасуванню не підлягає.
Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже з урахуванням вимог статті 77 КАС України, позивач знехтував своїм процесуальним обов'язком доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги у випадку заперечення проти встановленого факту порушення, при цьому відповідачем обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення виконано.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник Михайлишин Анатолій Іванович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8,ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 жовтня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз