про відмову у забезпеченні позову
02 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/23017/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 1. Військово- лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2. ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3. Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови ВЛК, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до 1. Військово- лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2. ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3. Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військово - лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення неналежного медичного огляду ОСОБА_1 під час мобілізації його на військову службу, в особливий період;
- визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК, оформлену у вигляді Довідки №2025-0811-1756-0482-7 від 11 серпня 2025 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати військовослужбовцю ОСОБА_1 направлення до спеціалізованого військового медичного закладу в сфері Міністерства оборони України на повторний медичний огляд ВЛК, з проведенням при цьому належних обстежень та врахуванням усіх наявних медичних документів про встановлені у нього діагнози та за результатами огляду прийняти нову постанову ВЛК відповідно до вимог "Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402, в якій вирішити питання про придатність ОСОБА_1 до військової служби, придатність за станом здоров'я до служби за військовою спеціальністю, до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Одночасно з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить заборонити Військовій частині НОМЕР_1 видавати накази та розпорядження щодо залучення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , старшого солдата, стрільця, до виконання бойових завдань чи інших дій, пов'язаних із проходженням військової служби до моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
В обгрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що на підставі чинної довідки ВЛК, яка є предметом оскарження у даному позові, позивача мобілізовано та зараховано до Військової частини НОМЕР_1 , в якій він перебуває на навчанні за посадою "стрілець", а після навчання він буде направлений безпосередньо в зону бойових дій для виконання завдань військової служби.
Однак, як стверджує заявник, позивач має захворювання головного мозку та легень, які повністю виключають можливість несення ним військової служби і визначають його непридатність до військової служби, підтвердженням чому є КТ головного мозку від 23.07.2024 року, довідка про диспансерний нагляд від 28.06.2024 року, інші документи, інформацію яких проігноровано відповідачами при складенні постанови ВЛК.
За твердженням заявника, наслідки залучення позивача до виконання бойових завдань можуть бути непередбачуваними, а дії позивача можуть нести загрозу іншим людям або майну військової частини.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд встановив таке.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
В постанові від 22 лютого 2024 року по справі № 420/24340/23 Верховний Суд вказав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Метою забезпечення позову є невідкладне реагування суду задля запобіганню можливого порушення прав позивача та можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, що предметом даного спору є визнання протиправною та скасування постанови ВЛК, за якою позивача визнано придатним до військової служби.
Разом з тим, до заяви не подано доказів та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Окрім того, заявник не навів докази того, що Військовою частиною НОМЕР_1 вчиняються чи в обов'язковому порядку будуть вчинені дії, спрямовані на направлення чи переведення позивача як військовослужбовця для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до іншого місця служби або іншої військової частини, чи то залучення до участі в бойових діях до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях. А тому посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Слід також зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який станом на теперішній час триває.
Статтею 30 Закону № 548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
В свою чергу, відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, представник позивача фактично просить заборонити командиру Військової частини НОМЕР_2 віддавати бойові накази військовослужбовцю в умовах воєнного стану.
За тих обставин, що позивач за станом здоров'я визнаний придатним до військової служби та зарахований до списків особового складу військової частини для проходження військової служби на стадії вирішення питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду, суд вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Відтак, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко