02 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/966/25
категорія 109040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Овруцької міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 22.08.2024 року № 1627 «Про передачу в спільну часткову власність квартири Овруцької міської територіальної громади та відміну рішення виконкому Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади» в частині:
- відміни рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади»;
- скасування свідоцтва про право власності на житло № 8053 від 20.11.2023 року, видане виконкомом Овруцької міської ради на підставі рішення виконкому Овруцької міської ради від 26.10.2023 року, згідно з яким було передано у приватну власність гр. ОСОБА_1 18/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається із загальної площі 46,7 кв.м., жилої площі 33,7 кв.м.
В обґрунтування позову зазначає, що 26.10.2023 року Виконавчим комітетом Овруцької міської ради було прийнято рішення № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади», яким вирішено передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 18/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається із загальної площі 46,7 кв.м., жилої площі 33,7 кв.м. 20.11.2023 року виконавчим комітетом Овруцької міської ради, на виконання Рішення № 1118, було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 . 07.12.2023 року державним реєстратором Виконавчого комітету Овруцької міської ради зареєстровано за позивачкою право власності на вказану частину будинку. Проте, 22.08.2024 року відповідачем було прийнято рішення № 1627 «Про передачу в спільну часткову власність квартири Овруцької міської територіальної громади та відміну рішення виконкому Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118. Позивач вважає, що рішення Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади» вичерпало свою дію фактом його виконання, тому дане рішення не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У встановлений строк відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
За правилами частини 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 26.10.2023 року Виконавчим комітетом Овруцької міської ради було прийнято рішення № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади», яким вирішено передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 18/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається із загальної площі 46,7 кв.м., жилої площі 33,7 кв.м.
20.11.2023 року виконавчим комітетом Овруцької міської ради, на виконання Рішення № 1118, було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 .
07.12.2023 року державним реєстратором Виконавчого комітету Овруцької міської ради зареєстровано за позивачкою право власності на вказану частину будинку (витяг з Державного реєстру речових прав індексний номер витягу 358180622 від 13.12.2023 року).
22.08.2024 року Виконавчим комітетом Овруцької міської ради було прийнято рішення № 1627 «Про передачу в спільну часткову власність квартири Овруцької міської територіальної громади та відміну рішення виконкому Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади», яким зокрема вирішено:
- відмінити рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади»;
- скасувати свідоцтво про право власності на житло № 8053 від 20.11.2023 року, видане виконкомом Овруцької міської ради на підставі рішення виконкому Овруцької міської ради від 26.10.2023 року, згідно з яким було передано у приватну власність гр. ОСОБА_1 18/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається із загальної площі 46,7 кв.м., жилої площі 33,7 кв.м.
Позивачка, вважаючи, що даним рішенням порушуються її права, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі також - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 25 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання щодо регулювання земельних відносин.
Згідно з приписами частин 1, 2, 3, 10 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
За змістом статті 9 Житлового кодексу України від 30.06.1983 № 5464-X громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992 (далі - Закон № 2482-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.
Як встановлено частиною першою статті 2 Закону № 2482-ХІІ до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Відповідно до статті 8 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України № 2482-ХІІ органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Наявними матеріалами справи підтверджено, що 07.12.2023 року державним реєстратором виконавчого комітету Овруцької міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Овруцької міської ради № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади» та свідоцтва про право власності на житло № 8053 зареєстровано за позивачкою право власності на 18/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається із загальної площі 46,7 кв.м., жилої площі 33,7 кв.м.
22.08.2024 року виконавчим комітетом Овруцької міської ради було прийнято рішення № 1627 про відміну рішення виконкому Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади».
В абз. 3 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Абзацом 5 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що зі змісту частини другої ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону слідує, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Аналіз зазначеного та Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 свідчить про те, що орган місцевого самоврядування в цілому наділений правом скасовувати свої раніше прийняті акти індивідуального характеру в односторонньому порядку, окрім випадку коли такі рішення були виконані.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 521/17710/15-а, від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а, від 13.03.2019 у справі № 542/1197/15-а.
Таким чином, виходячи із матеріалів справи, позивачем було виконано рішення Виконавчого комітету Овруцької міської ради № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади», зокрема за позивачем зареєстровано 07.12.2023 року право власності на 18/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається із загальної площі 46,7 кв.м., жилої площі 33,7 кв.м.
Отже, позивач здійснила заходи щодо одержання частини будинку у власність відповідно до визначеної законодавством процедури приватизації державного житлового фонду.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 22.08.2024 року № 1627 «Про передачу в спільну часткову власність квартири Овруцької міської територіальної громади та відміну рішення виконкому Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади» в частині: відміни рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади» та скасування свідоцтва про право власності на житло № 8053 від 20.11.2023 року, не відповідає встановленим у частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягає скасуванню в цій частині.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, надані нею докази та відсутність заперечень суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити.
Відповідно до статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позову заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Овруцької міської ради (11101, Житомирська область, Коростенський район, місто Овруч, вул. Шевченка Тараса, 31-А, код ЄДРПОУ 44065376) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 22.08.2024 року № 1627 «Про передачу в спільну часткову власність квартири Овруцької міської територіальної громади та відміну рішення виконкому Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади» в частині:
- відміни рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради від 26.10.2023 року № 1118 «Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади»;
- скасування свідоцтва про право власності на житло № 8053 від 20.11.2023 року, видане виконкомом Овруцької міської ради на підставі рішення виконкому Овруцької міської ради від 26.10.2023 року, згідно з яким було передано у приватну власність гр. ОСОБА_1 18/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається із загальної площі 46,7 кв.м., жилої площі 33,7 кв.м.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Овруцької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко