Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
02 жовтня 2025 року Справа №200/5971/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року (включно), розмір якої на момент подання цього позову становить 27 730,53 грн.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року (включно) у розмірі 27 730,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач) й отримує пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зауважила, що за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року (включно) виплату пенсії їй було припинено, внаслідок чого вона звернулась з адміністративним позовом до відповідача. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року у справі №200/5936/19-а було зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року (включно), розмір заборгованої суми складав 41 932,97 грн., а також звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання виплатити заборгованість з пенсії в межах суми стягнення за один місяць. Позивач зауважила, що у 2020 році на виконання рішення суду відповідачем було проведено їй виплату заборгованості з пенсії за період 01.11.2017 по 28.02.2019 року суми стягнення за один місяць в сумі 2 629,22 грн. У листопаді 2022 року проведено виплату коштів на погашення заборгованості в розмірі 530,00 грн., у грудні 2022 року - 2 гривні 18 коп. У липні 2023 року проведено виплату коштів на погашення заборгованості в розмірі 557,32 грн., у вересні 2023 року - 2 093,00 грн., у жовтні 2023 року - 1 303,00 грн., у листопаді 2023 року - 4 гривні 10 коп., у грудні 2023 року - 62 копійки. У жовтні 2024 року проведено виплату коштів на погашення заборгованості в розмірі 2 361,00 грн., у листопаді 2024 року - 2 361,00 грн., у грудні 2024 року - 2 361,00 грн. Позивач закцентувала свою увагу на тому, що таким чином, в період з моменту набрання рішення суду законної сили (з 19 серпня 2019 року) по липень 2025 року, загальна сума пенсійних виплат за минулий період складає 11 573,22 грн. Позивач зауважила, що з метою з'ясування порядку виконання рішення суду її представником було направлено адвокатський запит до відповідача. В свою чергу відповідачем було надано відповідь від 10.06.2025 року, в якій зазначено, що сума заборгованості по пенсійній справі позивача як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, сплачується після отримання відповідного фінансового ресурсу та в порядку погашення заборгованості, передбаченому постановою КМУ від 10.11.2021 №1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), невиплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Відповідачем підтверджені факти часткових виплат суми заборгованості, викладені вище, а також підтверджений залишок заборгованості з пенсійних виплат за минулий період у розмірі 27 730,53 грн. станом на червень 2025 року. Позивач не погоджується із такою позицією та вважає бездіяльність відповідача протиправною щодо порядку виплати заборгованості з пенсійних виплат за минулий період за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року у справі №200/5936/19-а.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація м. Маріуполь), як внутрішньо переміщена особа, якій призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.12.2008. Відповідач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі №200/5936/19-а зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року включно. Відповідач зауважив, що є правонаступником всіх прав та обов'язків Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. В свою чергу, на виконання рішення суду від 24.06.2019 по справі №200/5936/19-а та ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019 по справі №200/5936/19-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 поновлено їй нарахування виплати пенсії з 01.11.2017. На виконання рішення суду проведено нарахування заборгованості пенсії позивачу з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року. Доплата, нарахована на виконання рішення суду за період з 01.11.2017 по 28.02.2019 року та складає 41932,97 грн. У вересні 2020 року пенсійні кошти за період з 01.02.2019 по 28.02.2019 у сумі 2629,22 грн. позивачу виплачені на виконання рішення суду в частині негайного виконання в межах суми пенсії за один місяць. Відповідач зауважив, що залишок доплати за період з 01.11.2017 по 31.01.2019 у сумі 39303,75 грн. облікований Головним управлінням та включений до переліку отримувачів виплат станом на 1 січня 2022 року, сформованого відповідно до вимог «Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165. Відповідач зазначив, що протягом 2022 року відповідно до Порядку 1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в листопаді 2022 року- в розмірі 530,00 грн та в грудні 2022 року- в розмірі 2,18 грн. Протягом 2023 року відповідно до Порядку 1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в липні 2023 року в розмірі 557,32 грн, у вересні в розмірі 2023 року 2093,00 грн, у жовтні 2023 року в розмірі 1303,00 грн, у листопаді 2023 року в розмірі 4,10 грн та у грудні 2023 року в розмірі 0,62 грн. В грудні 2024 року відповідно до Порядку 1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень за жовтень 2024 року в розмірі 2361,00 грн, за листопад 2024 року в розмірі 2361,00 грн та за грудень 2024 року в розмірі 2361,00 грн.
Отже, загальна сума пенсійних виплат за минулий період, які виплачені ОСОБА_1 складає 11573,22 грн. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що станом на 12.09.2025 залишок пенсійних виплат за минулий період складає 27730,53 грн.
В свою чергу, нараховані позивачу пенсійні кошти, як такі, що не передбачені бюджетом Головного управління та потребують додаткового фінансування, мають бути виплачені за рахунок коштів Державного бюджету України. Проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань на відповідний бюджетний рік. Відповідач також зауважив, що з предмету позову вбачається, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі №200/5936/19-а. Заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнання протиправною бездіяльності Головного управління щодо стягнення з нього на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року (включно), розмір якої на момент подання цього позову становить 27730 гривень 53 копійок - є одним із способів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі №200/5936/19-а. Відповідач вважає відсутніми підстави стверджувати про виникнення між позивачем та ним нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Наявність спеціальних правових норм Кодексу адміністративного судочинства України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Відповідач просив в задоволенні позовних вимог позивача до нього відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; довідку, в якій зазначити виплачену суму на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/5936/19-а та суму наявної заборгованості по даному рішенню суду станом на час надання такої довідки.
Про відкриття провадження по справі, відповідач був належним чином повідомлений, про що свідчить наявність у нього реєстрації кабінету «електронний суд» відповідно до наявної у нього відмітки та відмітки «доставлено» де дата отримання зазначеної ухвали - 03.09.2025.
Представник позивача - адвокат Гайтан К.О. була повідомлена про відкриття провадження по справі шляхом надсилання копії процесуального документу на зазначену нею у позовній заяві електронну скриньку - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується карткою обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду №200/5971/25 від 11.09.2025 року.
Станом на дату винесення даної ухвали суду, від представника позивача адвоката Гайтан К.О. на адресу суду відповіді на відзив, заперечень, або побудь-яких пояснень не надходило.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Як вже було встановлено судом при розгляді справи №200/5936/19-а та зазначено у рішенні суду від 24 червня 2019 року, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 20.07.1999 року), є пенсіонером за віком (посвідчення № НОМЕР_2 ), отримує пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та внутрішньо переміщеною особою, що не оспорюється сторонами.
Відповідач - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Як встановлено судом, підтверджено наявними матеріалами справи та не оспорюється сторонами по справі позивач перебуває на обліку управління як внутрішньо переміщена особа. За період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року виплату пенсії позивачу було припинено з підстав, не передбачених нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії на теперішній час відповідачем поновлена без виплати заборгованості з пенсійних виплат за минулий час, що підтверджується довідкою від 03.06.2019 року, наданою на адресу суду.
На звернення позивача з питань пенсійного забезпечення відповідачем листом від 19 березня 2019 року № 418/Л-01-01-01 повідомлено, що на підставі протоколу № 2 від 15.01.2018 року позивачу поновлено соціальні виплати, пенсійна справа опрацьована та виплата поточної пенсії здійснюватиметься з березня 2019 року. Також, відповідачем у зазначеному листі повідомлено, що виплата заборгованості по пенсійній виплаті буде здійснена в межах діючого законодавства відповідно до Постанови № 365, тобто після затвердженого зазначеного порядку.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву, спірним питанням у справі є правомірність невиплати пенсії за минулий час.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі №200/5936/19-а було вирішено: адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року включно.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року включно.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року включно - у межах суми стягнення за один місяць
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2019 набрало законної сили 19 серпня 2019 року на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року.
Як зазначив відповідач у своєму відзиві на позовну заяву: - «Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правонаступником всіх прав та обов'язків Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.».
Судом було встановлено, що на адвокатський запит представника позивача, відповідачем було надано відповідь від 10.06.2025 року наступного змісту: - « ОСОБА_1 є одержувачем пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 200/5936/19-а (далі - рішення суду), яке набрало законної сили 19.08.2019, зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.11.2017 по 28.02.2019 (включно); звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання виплатити заборгованість з пенсії за період з 01.11.2017 по 28.02.2019 (включно) - в межах суми стягнення за один місяць. На виконання рішення суду нарахована заборгованість за період з 01.11.2017 по 28.02.2019 (включно) у розмірі 41932,97 грн. Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов'язань виконано Рішення суду та проведено в вересні 2020 року виплату заборгованості з пенсії за період з 01.11.2017 по 28.02.2019 (включно) в межах суми стягнення за один місяць в сумі 2629,22 грн. Сума заборгованості по пенсійній справі ОСОБА_1 складає 39303,75 грн., та як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, сплачується після отримання відповідного фінансового ресурсу. […]. Нараховані суми пенсії згідно Рішення суду за минулий період ОСОБА_1 обліковані Головним управлінням та включені до переліку отримувачів виплат за минулий період станом на 1 січня 2022 року. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за минулий період, у тому числі нарахованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили, визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1167. Протягом 2022 року ОСОБА_1 , відповідно до Порядку 1165, проведено виплату коштів па погашення заборгованості в межах бюджетних призначені, у листопаді 2022 року в розмірі 530,00 грн, у грудні 2022 року в розмірі 2,18 грн. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за минулий період, у тому числі нарахованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили, визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2023 рік, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №631 (зі змінами). Протягом 2023 року ОСОБА_1 , відповідно до Порядку 1165, проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в липні 2023 року в розмірі 557,32 грн, у вересні 2023 року в розмірі 2093.00 грн, в жовтні 2023 року в розмірі 1303,00 грн, в листопаді 2023 року в розмірі 4,10 грн, та в грудні 2023 року в розмірі 0,62 грн. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за минулий період, у тому числі нарахованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили, визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 № 1156. Протягом 2024 року ОСОБА_1 , відповідно до Порядку 1165, проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в жовтні 2024 року в розмірі 2361,00 грн, в листопаді 2024 року в розмірі 2361,00 грн та в грудні 2024 року в розмірі 2361,00 грн. Таким чином, загальна сума пенсійних виплат за минулий період, які виплачені складають 11573,22 грн. На дату підготовки відповіді залишок пенсійних виплат за минулий період, нарахованих на виконання Рішення суду за позовом ОСОБА_1 складає 27730,53 грн. Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на сьогодні не затверджено. Отже, подальша виплата означених коштів можлива тільки після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік за умови виділення коштів та в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до означеного Порядку 1165.».
Отже, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі №200/5936/19-а зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року включно.
Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ст. 381-2 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із цими позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 200/5936/19-а.
Отже, у цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм Кодексу адміністративного судочинства України, направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частину третю статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4094-IX від 21.11.2024, відповідно до якого невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Крім того, згідно з ч. 9 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Отже, невиконання рішення суду в частині виплати пенсії (доплати до пенсії) більше двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з відповідача нарахованої суми.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 3 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18, від 21.12.2020 по справі № 440/1810/19.
Суд роз'яснює, що позивач має право звернутися до суду першої інстанції із заявою (у справі № 200/5936/19-а) про встановлення судового контролю за виконання судового рішення в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, також має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, позивач має право звернутися до суду із відповідною заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення (у справі № 200/5936/19-а) згідно зі ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Суд наголошує, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином позивач має право подати клопотання на повернення судового збору сплаченого за подання даного адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі №200/5971/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошових коштів.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 02 жовтня 2025 року.
Суддя І.О. Голошивець