Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 жовтня 2025 року Справа№200/3826/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій позивачз урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування періодів роботи в органах Державної митної служби України з 10.04.1994 по 05.04.2025 до стажу державної служби;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 №92250151853 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХП та Закону України № 889- VIII від 10.12.2015;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час роботи на посадах в органах Державної митної служби України з 10.04.1994 по 05.04.2025;
- зобов'язати призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 28.04.2025 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 10.04.2025 №67 та №68, виданих Київською митницею Державної митної служби України.
Ухвалою суду від 02.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.
В обґрунтування позову вказує, що звернувся із заявою від 28.04.2025 про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Дана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та за результатами її розгляду було прийнято рішення від 02.05.2025.
Прийнятим рішенням Позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» та, зокрема, зазначено:
«Статтею 25 Закону №3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону «Про державну службу» є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Посади працівників органів митної служби даною статтею не передбачені.
Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в переведенні перехід на інший вид пенсії згідно Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю законних підстав..».
Станом на дату введення в дію Закону України "Про державну службу" №889 (01.05.2016) Позивач працював на посаді головного державного інспектора відділу чергових та мав більше 10 років стажу на державній службі. Присягу державного службовця прийняв 15.06.1995.
На дату звільнення (05.04.2025) з Державної митної служби Київської митниці працював на посаді головного державного інспектора сектору чергових №1 відділу чергових.
Як слідує з трудової книжки Позивача, він працював на різних посадах у митних органах України:
з 10.04.1994 по 30.03.1997 в Бориспільській митниці інспектором, старшим інспектором, головним інспектором;
з 01.04.1997 по 20.10.2010 в Бориспільській митниці головним інспектором, старшим інспектором, інспектором митної служби 1 рангу, інспектором митної служби 2 рангу;
з 21.10.2010 по 31.05.2013 в Київській обласній митниці старшим інспектором сектору оперативних чергових відділу оперативних чергових, старшим інспектором сектору охорони митних об'єктів відділу оперативних чергових, начальником сектору охорони митних об'єктів відділу оперативних чергових, радником митної служби 3 рангу, провідним інспектором оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, провідним інспектором відділу організації митного контролю;
з 01.06.2013 по 09.12.2014 в Київській митниці Міндоходів головним інспектором відділу експлуатації та господарського забезпечення адміністративно-господарського управління, головним спеціалістом відділу експлуатації та господарського забезпечення адміністративно-господарського управління, радником податкової та митної справи 3 рангу;
з 10.12.2014 по 09.04.2020 в Київській митниці ДФС головним спеціалістом відділу чергових, головним державним інспектором відділу чергових;
з 10.04.2020 по 30.06.2021 в Київській митниці Держмитслужби головним державним інспектором відділу чергових, головним державним інспектором сектору чергових №1 (у м. Бориспіль) відділу чергових, радником митної служби 3 рангу, головним державним інспектором сектору чергових №1 (у Київській області) відділу чергових;
з 01.07.2021 по 05.04.2025 в Київській митниці Державної митної служби головним державним інспектором чергових відділу чергових, головним державним інспектором сектору чергових (Бориспіль) відділу чергових, головним державним інспектором сектору чергових (Бориспіль) відділу чергових, головним державним інспектором сектору чергових №1 відділу чергових.
Загальний стаж державної служби складає 30 років 6 місяців та 1 день.
Вважає, що Відповідач, своїм рішенням протиправно позбавляє Позивача його конституційного права на соціальний захист, а саме перерахунок пенсії.
Просить задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області з 06.04.2012 та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
ОСОБА_1 звернувся з заявою від 28.04.2025 № 3449 про перерахунок пенсії «перехід на інший вид пенсії».
Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 10.04.1979, ОСОБА_1 15.06.1995 прийняв присягу державного службовця без присвоєння рангу, що, на думку відповідача, суперечить вимогам Закону № 889.
ОСОБА_1 з 16.04.1999 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби 1-го рангу», з 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «інспектор митної служи 2-го рангу», з 28.11.2006 присвоєно спеціальне звання «інспектор митної служби 1-го рангу», з 29.08.2011 присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 3-го рангу», з 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 3-го рангу», які не відносяться до категорій посад державних службовців.
Таким чином, станом на день набрання чинності Закону № 889 (01.05.2016) ОСОБА_1 не займав посаду на державній службі.
Для врахування довідок про заробітну плату від 10.04.2025 № 67 та № 68, видані Київською митницею відсутні правові підстави, так як ОСОБА_1 не має права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889, у зв'язку з відсутністю стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 було винесено рішення від 02.05.2025 № 932250151853 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889.
З урахуванням викладеного, вважає, що оскільки відповідачем не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно Позивача, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), звернувся із заявою від 28.04.2025 про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Дана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та за результатами її розгляду було прийнято рішення від 02.05.2025.
Прийнятим рішенням Позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» та, зокрема, зазначено:
«Статтею 25 Закону №3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону «Про державну службу» є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Посади працівників органів митної служби даною статтею не передбачені.
Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в переведенні перехід на інший вид пенсії згідно Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю законних підстав..».
Станом на дату введення в дію Закону України "Про державну службу" №889 (01.05.2016) Позивач працював на посаді головного державного інспектора відділу чергових та мав більше 10 років стажу на державній службі. Присягу державного службовця прийняв 15.06.1995.
На дату звільнення (05.04.2025) з Державної митної служби Київської митниці працював на посаді головного державного інспектора сектору чергових №1 відділу чергових.
Як слідує з трудової книжки Позивача, він працював на різних посадах у митних органах України:
з 10.04.1994 по 30.03.1997 в Бориспільській митниці інспектором, старшим інспектором, головним інспектором;
з 01.04.1997 по 20.10.2010 в Бориспільській митниці головним інспектором, старшим інспектором, інспектором митної служби 1 рангу, інспектором митної служби 2 рангу;
з 21.10.2010 по 31.05.2013 в Київській обласній митниці старшим інспектором сектору оперативних чергових відділу оперативних чергових, старшим інспектором сектору охорони митних об'єктів відділу оперативних чергових, начальником сектору охорони митних об'єктів відділу оперативних чергових, радником митної служби 3 рангу, провідним інспектором оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, провідним інспектором відділу організації митного контролю;
з 01.06.2013 по 09.12.2014 в Київській митниці Міндоходів головним інспектором відділу експлуатації та господарського забезпечення адміністративно-господарського управління, головним спеціалістом відділу експлуатації та господарського забезпечення адміністративно-господарського управління, радником податкової та митної справи 3 рангу;
з 10.12.2014 по 09.04.2020 в Київській митниці ДФС головним спеціалістом відділу чергових, головним державним інспектором відділу чергових;
з 10.04.2020 по 30.06.2021 в Київській митниці Держмитслужби головним державним інспектором відділу чергових, головним державним інспектором сектору чергових №1 (у м. Бориспіль) відділу чергових, радником митної служби 3 рангу, головним державним інспектором сектору чергових №1 (у Київській області) відділу чергових;
з 01.07.2021 по 05.04.2025 в Київській митниці Державної митної служби головним державним інспектором чергових відділу чергових, головним державним інспектором сектору чергових (Бориспіль) відділу чергових, головним державним інспектором сектору чергових (Бориспіль) відділу чергових, головним державним інспектором сектору чергових №1 відділу чергових.
Загальний стаж державної служби складає 30 років 6 місяців та 1 день.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області з 06.04.2012 та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
ОСОБА_1 звернувся з заявою від 28.04.2025 № 3449 про перерахунок пенсії «перехід на інший вид пенсії».
Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 10.04.1979, ОСОБА_1 15.06.1995 прийняв присягу державного службовця без присвоєння рангу.
ОСОБА_1 з 16.04.1999 присвоєно персональне звання «інспектор митної служи 1-го рангу», з 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «інспектор митної служи 2-го рангу», з 28.11.2006 присвоєно спеціальне звання «інспектор митної служби 1-го рангу», з 29.08.2011 присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 3-го рангу», з 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 3-го рангу», які не відносяться до категорій посад державних службовців.
Таким чином, станом на день набрання чинності Закону № 889 (01.05.2016) ОСОБА_1 не займав посаду державної служби.
Для врахування довідок про заробітну плату від 10.04.2025 № 67 та № 68, видані Київською митницею відсутні правові підстави, так як ОСОБА_1 не має права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889, у зв'язку з відсутністю стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 було винесено рішення від 02.05.2025 № 932250151853 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889.
Не погодившись з вищезазначеною відмовою позивач, звернувся з даним позовом до суду з даним позовом для захисту, порушених на його думку, прав.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Реалізацію права на пенсійне забезпечення державних службовців визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VIII), відповідно до ст. 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
Закон №889-VIII набрав чинності з 01.05.2016, а Прикінцевими та Перехідними положеннями цього закону закріплено, що Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII втратив чинність.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, які на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст, 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо: віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як слідує з трудової книжки позивача, він працював на різних посадах у митних органах України.
Станом на дату введення в дію Закону України "Про державну службу" №889 (01.05.2016) Позивач працював на посаді головного державного інспектора відділу чергових та мав більше 10 років стажу на державній службі. Присягу державного службовця прийняв 15.06.1995.
На дату звільнення (05.04.2025) з Державної митної служби Київської митниці працював на посаді головного державного інспектора сектору чергових №1 відділу чергових. Згідно трудової книжки з 10.04.1994 по день звільнення позивач працював на різних посадах державного службовця в органах Бориспільської митниці, Київської обласної митниці, Київської митниці Міндоходів, Київської митниці ДФС, Київської митниці Держмитслужби, Київської митниці.
ОСОБА_1 з 16.04.1999 присвоєно персональне звання «інспектор митної служи 1-го рангу», з 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «інспектор митної служи 2-го рангу», з 28.11.2006 присвоєно спеціальне звання «інспектор митної служби 1-го рангу», з 29.08.2011 присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 3-го рангу», з 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 3-го рангу», які не відносяться до категорій посад державних службовців.
Загальний стаж державної служби складає 30 років 6 місяців та 1 день.
Вирішуючи дану справу та досліджуючи обставини, які виникли між сторонами, суд не погоджується з підставами відмови у призначенні пенсії державного службовця .
Відповідно до статті 1 Закону №3723-ХІІ, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в митних органах, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України.
Положеннями частини 1 статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально- технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Частиною 3 статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
З аналізу викладеного вбачається, що митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.
Аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11 липня 2002 року №92-ІУ та спеціальним Законом України "Про митну справу в Україні" від 25 червня 1991 року №1262-ХІІ.
Приписами статті 4 Закону України "Про митну справу в Україні" №1262-ХІІ (в редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України. Відповідно до. статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.
Статтею 5 Закону визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до ч.18 ст. 37 Закону №3723-ХІІ, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або- персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
В свою чергу, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1994 року №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 , так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" №3723-XII та №509-ХІІ та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що позивач з 1995 року працював в митних органах, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом "Про митну справу в Україні" порядку, а також те, що позивач одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, - то всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Щодо тієї обставини, що позивачу присвоювались спеціальні звання та ранг інспектора митної служби, а не ранги державного службовця, суд зазначає, що Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.
Додатком 6 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" прирівнюється до 3 рангу державного службовця, спеціальне звання "інспектор податкової та митної справи II (другого рангу)" прирівнюється до 8 рангу державного службовця; спеціальне звання "інспектор податкової та митної справи І (першого рангу)" прирівнюється до 7 рангу державного службовця; спеціальне звання "інспектор податкової та митної справи III (третього рангу)" прирівнюється до 9 рангу державного службовця; спеціальне звання "радник податкової та митної справи III рангу" прирівнюється до 6 рангу державного службовця.
Відповідно до норм статті 26 Закону №3723-XII встановлюються такі ранги державних службовців: службовцям, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13,12 і 11 ранг.
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в митних органах зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Отже, на момент набрання чинності законом "Про державну службу" № 899 стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складав більше 20 років.
Станом на момент звернення до відповідача з заявою позивач набув право на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
Тому, суд вважає протиправним та скасовує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 №92250151853 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХП та Закону України № 889- VIII від 10.12.2015.
А також зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час роботи на посадах в органах Державної митної служби України з 10.04.1994 по 05.04.2025.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача-1 призначити пенсію, суд зазначає таке.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії як державному службовцю з урахуванням висновків суду.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що останнім не доведено.
Згідно частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачами доводи позовної заяви не були спростовані, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування періодів роботи в органах Державної митної служби України з 10.04.1994 по 05.04.2025 до стажу державної служби.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 №92250151853 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХП та Закону України № 889- VIII від 10.12.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час роботи на посадах в органах Державної митної служби України з 10.04.1994 по 05.04.2025р.р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025р. про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова