02 жовтня 2025 рокуСправа №160/3503/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
04.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/3503/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 17.02.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
24.02.2025 позивач надав до суду повідомлення про усунення обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху. З цього повідомлення суд установив, що недоліки позовної заяви були виправлені.
Ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвалою суду від 20.03.2025 зупинено провадження у справі №160/3503/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2229/25.
До суду від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі.
Розглянувши заяву, суд зазначає про таке.
Так, у постанові від 30.07.2025 у справі № 160/2031/25 Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування цієї статті Кодексу сформована, зокрема, у постановах від 11 грудня 2018 року у справі №815/2032/16, від 20 грудня 2018 року у справі №826/12123/16, від 25 квітня 2019 року у справі №817/581/17 та від 23 лютого 2024 року у справі №320/8536/21.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 18 вересня 2018 року у справі №9901/314/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №800/330/17, та висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 05 липня 2021 року у справі №160/9902/19.
У постанові від 10 серпня 2023 року у справі №804/7154/16 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі і одночасно мають значення для вирішення цієї справи.
Предметом позову у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення позивачу розміру виплачуваної пенсії з 01 січня 2025 року шляхом застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови КМУ №1.
В той же час, предметом спору у справі №320/2229/25 є вимоги про визнання нечинним та протиправним абзацу першого пункту 1 постанови КМУ №1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд зазначає, що оскарження в іншому провадженні положень нормативно-правового акта не може вважатися безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі.
Принципова помилка суду апеляційної інстанції полягає в хибному розумінні поняття «об'єктивної неможливості» розгляду справи у світлі положень статей 236 та 265 КАС України. Пункт 3 частини першої статті 236 КАС України прямо застерігає, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У цій справі апеляційний суд мав достатні докази для встановлення фактичних обставин та всі необхідні нормативні акти для надання їм юридичної оцінки.
Крім того, відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Це означає, що потенційне рішення у справі №320/2229/25 про визнання абзацу першого пункту 1 постанови КМУ №1 нечинним матиме лише перспективну дію і не змінить ретроактивно правової оцінки дій відповідача, вчинених у період, коли постанова була чинною. Отже, між цими двома справами відсутній преюдиційний зв'язок, адже результат розгляду справи про законність окремого положення нормативного акта не встановить фактів, які б мали вирішальне значення для оцінки вже вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області дій.
Таким чином, апеляційний суд мав усі процесуальні та матеріально-правові інструменти для того, щоб самостійно вирішити справу у межах конкретних спірних правовідносин. Зупинивши провадження, суд фактично ухилився від виконання свого прямого обов'язку, що суперечить завданню адміністративного судочинства і праву особи на розгляд її справи в розумний строк.
Отже, у справі №160/2031/25 апеляційним судом не були встановлені необхідні умови для зупинення провадження у справі, передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №160/2031/25.
Враховуючи викладені вище висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про поновлення провадження у справі та задоволення відповідної заяви позивача.
Керуючись ст. ст. 236, 237, 243, 256 КАС України, суд
Задовольнити заяву позивача про поновлення провадження у справі.
Поновити провадження у справі №160/3503/25.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили 02.10.2025 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Н.В. Кучугурна