02 жовтня 2025 рокуСправа №160/14562/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 №8/в про відмову в призначені одноразової грошової допомоги сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_3 ;
- зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум постановити нове рішення про призначення одноразової грошової допомоги сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок тяжкого поранення під час бойових дій при захисті України, молодшого сержанта, ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 №8/в остання дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_3 . Позивач із таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним. Зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні грошової допомоги з підстав загибелі (смерті) військовослужбовця, що є наслідком вчинення дій в стані наркотичного сп'яніння. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідачам надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а третій особі - п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали та копії позовної заяви разом з доданими до неї документами, а також з дня отримання відзиву на позов, - для подання пояснень щодо позову та відзиву відповідно, а також усіх наявних у третьої особи доказів на підтвердження зазначених у поясненнях аргументів та обставин справи.
До суду від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що згідно постанови про закриття кримінального провадження досудового розслідування №12024100080001066 від 21.03.2024, мотивувальною частиною якої встановлено, що 20.03.2024 приблизно о 13 годині 52 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено труп ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без ознак насильницької смерті. Лікарське свідоцтво про смерть №010-1156 від 21.03.2024 (остаточне): а) серцева недостатність, б) коронарокардіосклероз, в) хронічна ішемічна хвороба серця, ін'єкційна наркоманія. Лікарське свідоцтво про смерть №010-1156 від 21.05.2024 (замість остаточного): а) легенево-серцева недостатність, б) токсична дія метадону, в) отруєння метадоном. Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27.06.2024 №5182 встановлено, що захворювання: «Хронічна ішемічна хвороба серця. Серцева недостатність», молодшого сержанта ОСОБА_3 , яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №140, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 23.03.2024 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та лікарським свідоцтвом про смерть від 21.03.2024 №010-1156: так, пов'язане з проходженням військової служби. Зважаючи на дані обставини, було додатково уточнено причини смерті ОСОБА_3 . Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи. Згідно отриманої відповіді встановлено наступні обставини справи: «Висновок експертного дослідження» №011-1156-2024 від 21.03.2024 трупа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був складений та зданий до реєстратури відділу судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи 21.05.2024. Згідно зазначеного «Висновку експертного дослідження», причиною смерті ОСОБА_3 стало отруєння наркотиками, а саме метадоном. Потім, 05.06.2024, цей «Висновок експертного дослідження» був виданий (разом з результатами лабораторних досліджень - судово-медичного токсикологічного дослідження та судово-медичного гістологічного дослідження) уповноваженій особі Святошинського Управління поліції ГУ НП в місті Києві, згідно звернення, особисто під підпис. Після закінчення судово-медичного дослідження та складання «Висновку експертного дослідження» № 011-1156-2024 від 21.03.2024 трупа ОСОБА_3 було виписане «Лікарське свідоцтво про смерть» 010-1156 від 21.05.2024 з відміткою «замість попереднього». Тобто, смерть ОСОБА_3 настала від отруєння метадоном. Позивач в позовній заяві стверджує: «Метадон - лікарський засіб що застосовується для лікування хронічного болю, хронічний біль був результатом тяжкого поранення військовослужбовця, отриманого ОСОБА_3 під час захисту Батьківщини, а тому, дія статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягає застосуванню в даному конкретному випадку, тому що очевидним є причинно-наслідковий зв'язок між пораненням та застосуванням метадону як лікарського засобу, а не наркотичного засобу». Проте, не надає доказів, що ОСОБА_3 було призначено лікарем в цілях лікування/знеболення даний наркотичний засіб. Враховуючи наведені письмові докази, які містяться у матеріалах справи та з огляду на приписи ч. 1 ст. 75 КАС України (достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи) відповідач прийшов до висновку, що дійсна причина смерті ОСОБА_3 - інтоксикація, отруєння метадоном. Згідно загальнодоступної інформації ресурсу ОСОБА_4 вбачається, що метадон - синтетичний опіоїдний анальгетик, що використовується для лікування опіоїдної залежності та хронічного болю. Нелегально вироблений, він розповсюджується як вуличний наркотик серед наркозалежних. Системний аналіз вказаних обставин та достовірних доказів дозволяє прийти до висновку, що смерть ОСОБА_3 є наслідком вчинення ним дій у стані наркотичного чи токсичного сп'яніння. З аналізу поданих до розгляду документів вбачається, що до даних відносин підлягає застосуванню стаття 16-4 Закону №2011-XII, згідно якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються та є обґрунтованою підставою для відмови у призначені та виплаті члену сім'ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних Сил України у зв'язку з уведенням в Україні воєнного стану та оголошенням мобілізації, мав статус учасника бойових дій.
Крім того, довідкою від 11.10.2018 №930 про безпосередню участь особи в операції об'єднаних сил на території Донецької та луганської областей, підтверджено участь ОСОБА_3 у період з 27.05.2018 по 02.10.2018 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.
Довідкою від 02.08.2023 №750/В про обставини поранення підтверджено, що 25.07.2023 в районі н. п. Ямпіль, Донецької області в результаті ворожого обстрілу, отримав: МВТ (25.07.2023) ЗТКГ. ВОСП непроникаючі поранення стінки живота зліва з пошкодженням хребта, перелом ліво-клубової кістки. ВОСП лівого передпліччя, стан важкий. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 . Під час виконання бойового завдання перебував засобах індивідуального захисту та без ознак алкогольного сп'яніння.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.04.2009 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23.03.2024 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідності до довідки про причину смерті (до форми №106/о №010-1156) від 21.03.2024 причина смерті: хронічна ішемічна хвороба серця.
Згідно довідки про причину смерті (до форми №106/о №010-1156) від 11.06.2024 причина смерті: отруєння метадоном.
Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27.06.2024 №5182 захворювання: «Хронічна ішемічна хвороба серця. Серцева недостатність», молодшого сержанта» ОСОБА_3 , 1977 року народження, яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №140, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 23.03.2024 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та лікарським свідоцтвом про смерть від 21.03.2024 № НОМЕР_4 ; - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 №8/в розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, яка мотивована наступним:
«Відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975:
6. Сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 25.03.2024 №12024100080001066 тіло ОСОБА_3 було знайдено без ознак насильницької смерті в АДРЕСА_3 .
Згідно з висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 21.05.2024 № 011-1156-2024 під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові, печінки, нирки, шлунку та мозку ОСОБА_3 виявлено метадон.
Причиною смерті стало отруєння метадоном. Токсична дія метадону.
Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення дій в стані наркотичного сп'яніння».
Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.03.2025 №7/15705/14 повідомлено про те, що Міністром оборони України затверджені протоколи засідання комісії Міністерства оборони України стосовно призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги сину за померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 молодшого сержанта ОСОБА_3 (протокол № 8/в від 28.02.2025).
Не погоджуючись із рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 №8/в про відмову в призначені одноразової грошової допомоги, вважаючи останнє протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної вище статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив Порядок, яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку № 975 аналогічно до положень пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається, зокрема, у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби.
Як вже було встановлено судом, померлий ОСОБА_3 , у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України, був мобілізований та виконував обов'язки військової служби. Захворювання та причина його смерті пов'язана з проходженням військової служби. Тобто смерть настала в період проходження ним військової служби.
Разом з тим, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги сину ОСОБА_3 , вказала на відсутності підстав для її виплати, оскільки згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення дій в стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
З огляду на вищевказані положення, суд вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.
Разом з тим, така виплата не здійснюються за обставин, встановлених у частині першій статті 16-4 Закону №2011-XII.
Таким чином, із системного аналізу положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, якими регулюються спірні правовідносини, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, якщо смерть є наслідком обставин, наведених у частині першій статті 16-4 Закону №2011-XII.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27.06.2024 №5182 захворювання: «Хронічна ішемічна хвороба серця. Серцева недостатність», молодшого сержанта» ОСОБА_3 , 1977 року народження, яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №140, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 23.03.2024 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та лікарським свідоцтвом про смерть від 21.03.2024 № НОМЕР_4 ; - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Положення постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 містять приписи у яких випадках спірна виплата проводиться, зокрема у пункті 2 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва). Постанова набрала чинності 24.02.2022.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
На підставі досліджених судом документів, що визначають причини смерті військовослужбовця, суд доходить висновку про те, що смерть ОСОБА_3 знаходиться у прямій залежності із проходженням військової служби та пов'язана із захистом Батьківщини. З огляду на це, суд зробив висновок, що пункт 6 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 №8/в, затвердженого 11.03.2025 т. в. о. Державного секретаря Міністерства оборони, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_3 , є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною третьої статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд бере до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до повноважень Міністерства оборони України, відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 із документами про призначення одноразової грошової допомоги , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат між сторонами справи.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 №8/в, затвердженого 11.03.2025 т. в. о. Державного секретаря Міністерства оборони, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_3 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 із документами про призначення одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) ОСОБА_2 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька