02 жовтня 2025 рокуСправа №160/6189/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС від 14.11.2024 р.,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати повністю постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС від 14.11.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначено, що 21.08.2024 р. Головним управлінням ДПС у м.Києві (далі - ГУ ДПС у м.Києві) на підставі п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за №265/95-ВР від 06.07.1995 р. (зі змінами та доповненнями) прийнято наказ №5633-п «Про проведення фактичних перевірок». З направлень на перевірку від 21.08.2024 р. за №18564/26-15-07-07-01, №18563/26-15-07-07-01 та за №18620/26-15-07-07-01 вбачається, що їх отримано представником ТОВ «Фан Рітейл» Алієвим Маратом Бекмірзаєвича. У період з 22.08.2024 р. по 31.08.2024 фахівцями ГУ ДПС у м.Києві проведена фактична перевірка позивача, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки від 31.08.2024 р., в якому в т.ч. зазначено про порушення позивачем ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю. На думку податкового органу, означені порушення виникли у зв'язку із встановленням повторного факту допуску до роботи найманого працівника-директора магазина ОСОБА_2 без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади. В подальшому ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесені (прийняті) податкові повідомлення-рішення від 14.10.2024 р., які оскаржуються ФОП ОСОБА_1 в судовому порядку. Як стверджує позивач, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №77071177, він дізнався, що відносно нього відповідач 14.11.2024 р. прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Юридичною підставою для накладення штрафу відповідач обрав положення абз. 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, а фактичною підставою послугувало судження владного суб'єкта про залучення ФОП ОСОБА_1 , повторно протягом двох років з дня виявлення, до організації власної господарської діяльності у якості найманого працівника ОСОБА_2 без оформлення письмового трудового договору (контракту). Позивач наголошує, що наявність або відсутність фактичного допуску ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору, фактичне виконання ним трудових функцій без оформлення трудових відносин під час перевірки ГУ ДПС у м.Києві не встановлювалось та не перевірялось. В той же час, Податковий кодекс України визначає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав зазначених у п.80.1 ст. 80 означеного кодексу. Зі змісту Акту фактичної перевірки (п. 2.2.19 Акту) вбачається, що розрахункову операцію проводила продавець ОСОБА_3 , при цьому, направлення на перевірку були вручені неуповноваженій особі - представнику ТОВ «Фан Рітейл» Алієву М.Б. (про що свідчить відповідний підпис на направленні на перевірку), який не має жодного відношення до діяльності позивача та свідчить про проведення незаконної перевірки. Таким чином, факт допуску ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору, на думку позивача, не підтверджено жодним доказом, оскільки, ОСОБА_2 не здійснював продаж товару у торговій точці позивача та/або не здійснював якусь трудову діяльність. На підтвердження порушення, про виконання Алієвим М.Б., трудових обов'язків в інтересах ФОП ОСОБА_4 без належного о0формлення трудових відносин є лише акт перевірки, в якому податковий орган зазначив про порушення, проте, жодного доказу, як то пояснення, підпис або докази, які дають можливості перевірити правильність даних, які зафіксовані у постанові про накладення штрафу та акті фактичної перевірки останні не містять. Позивач вважає, що винесена відповідачем постанова про накладення штрафу є протиправною, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом.
До суду через систему «Електронний суд» надійшла від представника ФОП ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 р. заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС від 14.11.2024 року,- задоволено.
Цією ухвалою суд забезпечив позов у адміністративній справі №160/6189/25 шляхом зупинення стягнення штрафу на підставі виконавчого провадження Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №77071177 від 04.02.2025 р. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, зупиненням дії Постанови про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС від 14.11.2024 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.03.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові докази у справі, а саме: копія позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2024 р., копія ухвали про відкриття провадження у справі №160/6149/25.
12.03.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування власної позиції відповідач зазначив, що 21.10.2024 відповідачем було отримано від Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці копії матеріалів фактичної перевірки Головного управління ДПС у м.Києві відносно ФОП ОСОБА_1 за належністю. Відповідно до копії акту фактичної перевірки від 02.09.2024 р. реєстраційний №100528/26/15/07/3566812333: "Перевірка була здійснена в присутності директора магазину ОСОБА_2 (відомості про себе не надав). В ході проведеної перевірки встановлено, зокрема: в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 в сфері роздрібної торгівлі складно-технічними побутовими товарами та аксесуарами до них в тому числі через мережу інтернет. Крім того, як зауважило Управління, актом фактичної перевірки від 15.08.2024 р. №97396/26/15/07/ НОМЕР_1 магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 код НОМЕР_1 було зафіксовано факт допуску до роботи ОСОБА_2 без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади. Таким чином, перевіркою встановлено повторний факт допуску до роботи найманого працівника директора магазину ОСОБА_2 без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади." За результатами розгляду копії Акта (довідки) фактичної перевірки від 02.09.2024 р., реєстраційний №100528/26/15/07/3566812333 Управлінням прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Рішення від 22 жовтня 2024 року №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД. 22.10.2024 Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, відповідно до абзацу 7 пункту 2 та абзацу 2 пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509, повідомило ФОП ОСОБА_1 про надходження копії Акта (довідки) фактичної перевірки, реєстраційний №100528/26/15/07/3566812333 від 02.09.2024 р., проведеної ГУ ДПС у м. Києві у відношенні ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (вхідний №26814/ПС/1-24 від 21.10.2024 р. Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці). Запрошено ФОП ОСОБА_1 взяти участь у розгляді справи про накладення штрафу на підставі копії Акта (довідки) фактичної перевірки реєстраційний №100528/26/15/07/3566812333 від 02.09.2024. (Розгляд справи відбудеться 14 листопада 2024 року о 15 год. 15 хв. за адресою: вулиця Високовольтна, будинок 22, місто Дніпро, 49111). Також відповідач зазначив, що під час розгляду справи про накладення штрафу відносно ФОП ОСОБА_1 встановлено, що 21.10.2024 р. листом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці "Щодо направлення за належністю" від 09.10.2024 р. №Ц/1/2539-ЦА-24, надійшла копія Акта (довідки) фактичної перевірки, реєстраційний №97396/26/15/07/3566812333 від 16.08.20024, проведеної Головним управлінням ДПС у м.Києві у відношенні ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (вхідний №26815/ПС/1-24 від 21.10.2024 Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці). Відповідно до копії Акта (довідки) фактичної перевірки від 16.08.2024, реєстраційний №97396/26/15/07/3566812333 під час проведення перевірки господарської одиниці магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у м.Києві виявлено фат порушення законодавства про працю в частині допущення до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення територіального органу ДПС найманого працівника - директора магазину ОСОБА_2 . 14.11.2024 р. під час розгляду справи заступником начальника Міжрегіонального управління відомості викладені в акті перевірки податкової служби були перевірені та оцінені на підставі наявних доказів, за порушення вимог ч.1 ст.21, ч.4 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ від 17.06.2015 №413 вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 240 000 грн. на підставі абзаці 3 частини 2 статті 265 КЗпП України. Відповідач зауважив, що в Управління відсутні повноваження перевірити законність чи незаконність дій податкового органу під час прийняття акту перевірки як підстави для винесення постанови про накладення штрафу на позивача. У разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України. Тому у зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відхилити доводи позивача про те, що акт фактичної перевірки не міг бути підставою для прийняття оскарженої постанови. Враховуючи всі фактичні обставини справи Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці вважає, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
13.03.2025 р. судом зареєстровано направлене через систему «Електронний суд» клопотання Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про витребування доказів.
14.03.2025 р. від представника ФОП ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що з направлень на перевірку від 21.08.2024 р. за №18564/26-15-07-07-01, №18563/26- 15-07-07-01 та за №18620/26-15-07-07-01 вбачається, що їх отримано представником ТОВ «Фан Рітейл» Алієвим Маратом Бекмірзаєвича. Отже, Головному управлінню ДПС у м.Києві було достеменно відомо, що ОСОБА_2 не має відношення до господарської діяльності Позивача. Тим паче, у торговому павільйоні за адресою АДРЕСА_1 , здійснює господарську діяльність не тільки ФОП ОСОБА_1 , а інші суб'єкти господарювання, можливо і ТОВ «Фан Рітейл» . Проте, як зауважив представник позивача, ані податковий орган при проведенні фактичної перевірки, ані Держпраця при розгляді матеріалів перевірки означений факт не перевіряли, остання навіть і не викликала ОСОБА_2 для надання пояснення, обмежившись лише даними Акту фактичної перевірки та відомостями з Веб-порталу ПФУ. Позивач використав своє право на судове оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі Акту фактичної перевірки, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 р. у справі №160/6149/25 про відкриття провадження у справі. Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 не має відношення до господарської діяльності позивача, то позивач стверджує, що притягнення його до відповідальності за використання найманої праці без оформлення трудових відносин є протиправною дією відповідача. Відповідач у відзиві на позовну заяву не спростовує означені судження та зазначає, що у нього відсутні повноваження перевірити законність чи незаконність дій податкового органу, при цьому, Держпраці мало повноваження перевірити правильність даних, які зафіксовані у Акті фактичної перевірки та викликати на розгляд справи про накладання штрафу ОСОБА_2 . Враховуючи, відсутність аналізу суб'єктом владних повноважень всіх обставин у сукупності та прийняття рішення без врахування позиції позивача та за відсутності порушень останнім трудового законодавства, свідчить про недотримання відповідачем критерію обґрунтованості рішення, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим позивач наполягає на тому, що оскаржувана постанова про накладання штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 р. клопотання Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про витребування доказів по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС від 14.11.2024 року було задоволено.
Витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належної якості та належним чином засвідчені копії:
1) акта (довідки) фактичної перевірки від 02.09.2024 реєстраційний №100528/26/15/07/3566812333, проведеної Головним управлінням ДПС у м.Києві у відношенні ФОП ОСОБА_1 ;
2) акта (довідки) фактичної перевірки, реєстраційний №97396/26/15/07/3566812333 від 16.08.2024, проведених Головним управлінням ДПС у м.Києві у відношенні ФОП ОСОБА_1 .
До суду надійшли від ГУ ДПС у м.Києві направлені засобами поштового зв'язку витребувані судом докази.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 р. провадження у справі поновлено.
До суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, в якому суд повідомлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 р. у справі №160/6149/25 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Заявник зауважив, що предметом судового розгляду у справі №160/6149/25 були податкові повідомлення-рішення від 14.10.2024 р. №0637380708 та від 14.10.2024 р. №0637330708, які винесені на підставі акту фактичної перевірки від 02.09.2024 р. №100528/26/15/07/ НОМЕР_1 . Так, задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 адміністративний суд зазначив "Викладені в акті фактичної перевірки відомості не підтверджують належним чином доводи контролюючого органу щодо наявності у громадянина ОСОБА_2 трудових відносин із ФОП ОСОБА_1 , а також не доводять факту його офіційного статусу як представника або працівника магазину «Yabluka» за адресою: АДРЕСА_1 ". Враховуючи, що постанова від 14.11.2024 р. прийнята за актом фактичної перевірки від 02.09.2024 р. №100528/26/15/07/3566812333 висновки якого спростовані рішенням від 23.04.2025 р., що підтверджує протиправність та незаконність оскаржуваної у цій справі постанови, представник позивача вважає, що спірна постанова має бути скасована.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 р. провадження в адміністративній справі №160/6189/25 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС від 14.11.2024 р., зупинено до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 р. у справі №160/6149/25.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав учасників справи повідомити суд про набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 р. у справі №160/6149/25.
До суду через систему «Електронний суд» надійшла від представника позивача заява на виконання вимог ухвали суду.
Так, в заяві було повідомлено про прийняту Третім апеляційним адміністративним судом постанову за результатами розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 р. по справі №160/6149/25.
Також представник позивача у заяві просив суд поновити провадження у справі та врахувати під час розгляду цієї справи висновки судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у постанові та рішенні по справі №160/6149/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 р. провадження по справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 24.06.2024 р. Адреса місцезнаходження ФОП: АДРЕСА_2 . Основний вид діяльності (код за КВЕД): 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
21.10.2024 р. Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці отримало від Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці лист «Щодо направлення за належністю», до якого були додані копії матеріалів фактичної перевірки ГУ ДПС у м.Києві відносно ФОП ОСОБА_1 .
Зі змісту цих документів слідує, що у період з 06.08.2024 р. по 15.08.2024 р. працівниками ГУ ДПС у м.Києві на підставі наказу від 21.08.2024 р. №5633-П та згідно направлень на перевірку від 21.08.2024 р. №18564/26-15-07-07-01, №18563/2615-07-07-01, №18620/26-15-07-05-01, була проведена фактична перевірка господарської одиниці магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , адреса державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності: АДРЕСА_3 .
В ході проведення зазначеної перевірки контролюючим органом були встановлено порушення позивачем вимог:
- п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в частині не ведення в установленому порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму - 1 276 501, 00 грн.;
- п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Вищевказані порушення зафіксовано у складеному ГУ ДПС у м.Києві Акті фактичної перевірки №100528/26/15/07/3566812333 від 02.09.2024 р. (далі - акт фактичної перевірки).
На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим органом складені наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0637380708 від 14.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2040, 00 грн. за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
- податкове повідомлення-рішення форми «С» №0637330708 від 14.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 274 461,00 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Також зі змісту акта фактичної перевірки Управлінням було встановлено, що перевірка була здійснена в присутності директора магазину ОСОБА_2 (відомості про себе не надав).
В ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено, зокрема, що в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 в сфері роздрібної торгівлі складно-технічними побутовими товарами та аксесуарами до них в тому числі через мережу інтернет.
Перед початком перевірки була проведена контрольна розрахункова операція з придбання навушників за ціною 2999,0 грн. Розрахункову операцію проводила продавець на ім'я ОСОБА_3 через ПРРО та видала фіскальний чек, а також провела розрахункову операцію з повернення після чого за вказівкою директора магазину ОСОБА_2 покинула територію магазину та на протязі проведення перевірки не поверталась. В подальшому директор магазину ОСОБА_2 ознайомився з направленням на перевірку, підписався та зазначив, що він представник ТОВ "Фан Рітейл". Однак слід зазначити, що ОСОБА_2 на протязі проведення перевірки здійснював координування та контролю за рештою магазину.
Актом фактичної перевірки, проведеної в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , щодо ФОП ОСОБА_1 код НОМЕР_1 , було зафіксовано факт допуску до роботи ОСОБА_2 без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади.
Відповідач зазначив, що проведеною ГУ ДПС у м.Києві перевіркою встановлено повторний факт допуску до роботи найманого працівника директора магазину ОСОБА_2 без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади." ОСОБА_2 від підпису Акту відмовився, від ознайомлення з Актом теж відмовився.
22.10.2024 р. відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу за №97396/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД, за змістом якого Управління вирішило розглянути справу про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю 14.11.2024 р. за адресою: АДРЕСА_4 .
Вищезазначене рішення разом з листом «Про надання інформації» за №ПС/3.1/18661-24 від 22.10.2024 р. направлено ФОП ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_5 , на підтвердження чого відповідачем надано до суду копію Списку згрупованих поштових відправлень від 23.10.2024 р. та копію фіскального чек АТ «Укрпошта» від 23.10.2024 р., а також роздруківку з веб-сайту поштової служби «Укрпошта» щодо трекінгу відправлення за №0600975829062.
У подальшому Управлінням складено щодо ФОП ОСОБА_1 попередження за №97396/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ПР від 14.11.2024 р., яке направлено позивачу на вищезазначену адресу засобами поштового зв'язку 15.11.2024 р., що підтверджується доданими до відзиву на позовну заяву списком згрупованих поштових відправлень від 15.11.2024 р. та копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту з відміткою працівників поштового зв'язку про повернення поштового відправлення за закінченням зберігання.
14.11.2024 р. Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС, згідно з якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 240 000, 00 грн.
З урахуванням змісту вищезазначеної постанови, Управлінням під час розгляду справи про накладення штрафу відносно ФОП ОСОБА_1 встановлено, що 21.10.2024 р. листом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці "Щодо направлення за належністю" від 09.10.2024 р. №Ц/1/2539-ЦА-24, надійшла копія Акта (довідки) фактичної перевірки, реєстраційний №97396/26/15/07/3566812333 від 16.08.20024 р., проведеної ГУ ДПС у м.Києві у відношенні ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (вхідний №26815/ПС/1-24 від 21.10.2024 Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці).
Відповідно до копії Акта (довідки) фактичної перевірки від 16.08.2024, реєстраційний №97396/26/15/07/ НОМЕР_1 під час проведення перевірки господарської одиниці магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у м.Києві виявлено фат порушення законодавства про працю в частині допущення до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення територіального органу ДПС найманого працівника - директора магазину ОСОБА_2 .
Відповідач у постанові зазначив, що на підставі матеріалів ГУ ДПС у м.Києві враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи, у відношенні ФОП ОСОБА_1 застосовано Попередження за №97396/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ПР від 14.11.2024 р.
Також у постанові Управління зазначено, що ФОП ОСОБА_1 протягом двох років з дня виявлення вчинено порушення щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору (контракту), й зауважено, що відповідальність за повторне порушення передбачена абз. 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
Дану постанову відповідач направив позивачу на вказану вище адресу засобами поштового зв'язку 15.11.2024 р., що підтверджується доданими до відзиву на позовну заяву списком згрупованих поштових відправлень від 15.11.2024 р. та копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту з відміткою працівників поштового зв'язку про повернення поштового відправлення за закінченням зберігання.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою , з метою захисту власних прав та інтересів ФОП ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).
Згідно із пунктом 1 Положення №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення №96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Відповідно до пункту 7 Положення №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю
Згідно із частиною 2 статті 259 КЗпП України, центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.
За змістом норм пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Відповідальність за порушення законодавства про працю для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Так, згідно з абзацами 2, 3 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
- вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Відтак повноваження на проведення перевірки щодо дотримання фізичними особами-підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) належать податковому органу відповідно до закону.
Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина 4 статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).
Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 р. затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Отже, у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частин 1, 2 статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно із частинами 1-4 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником» №413 від 17.06.2015 р. установлено, що повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації), та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а фізичною особою, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, - за її податковою адресою (місцем проживання) за формою згідно з додатком 1 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 р. у справі №815/5427/17, від 04.07.2018 р. у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 р. у справі №815/954/18, у справі №1840/2507/18, у справі №824/896/18-а, від 03.03.2020 р. у справі №1540/3913/18, від 27.06.2024 р. у справі №380/761/20, від 17.09.2024 р. у справі №460/13803/21.
Водночас, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вчинення фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Верховний Суд у постанові від 05.10.2020 р. по справі №560/407/19 вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору має бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.
В акті, складеному за наслідками перевірки, мають фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, зобов'язаний перевірити і з'ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.
Такий підхід підтримано також у постановах Верховного Суду від 19.03.2025 р. по справі №240/23781/23, від 19.02.2025 р. по справі №340/8256/21.
Предметом спору у цій справі є постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС від 14.11.2024 р., яка була прийнята Управлінням на підставі акту фактичної перевірки.
Підставою для накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 240 000,00 грн послугував встановлений в ході фактичної перевірки, проведеної ГУ ДПС у м.Києві факт допуску до роботи в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , (господарський об'єкт, де за твердженням контролюючого органу здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 ) найманого працівника (директор магазину ОСОБА_2 ) без оформлення трудового договору із ФОП ОСОБА_5 та без повідомлення останнього про працевлаштування цієї особи центрального органу виконавчої влади.
На підставі складеного ГУ ДПС у м.Києві акта фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були винесені (прийняті) податкові повідомлення-рішення від 14.10.2024 р. за №0637380708 та за №0637330708, які позивач оскаржив у судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 р. у справі №160/6149/25 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправним та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 14.10.2024 р. №0637380708 та від 14.10.2024 р. №0637330708.
Вищевказане рішення суду оскаржено Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в апеляційному порядку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.09.2025 р. по справі №160/6149/25 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року - без змін.
Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 р. у справі №160/6149/25 набрало законної сили - 04.09.2025 р.
Згідно із ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 р. у справі №160/6149/25 зазначено, зокрема, наступне:
«Як вбачається із наказу Головного управління ДПС у м.Києві №5633-п від 21.08.2024 та додатку 7 до зазначеного Наказу, в останньому не зазначено найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється).
Також судом встановлено, що перед початком перевірки було проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання навушників за ціною 2999,00 грн.
З акту фактичної перевірки від 02.09.2024 №100528/26/15/07/ НОМЕР_1 вбачається, що розрахункову операцію проводила продавець на ім'я ОСОБА_3 . Розрахункову операцію провела через РРО та видала фіскальний чек, також провела розрахункову операцію з повернення, після чого, за вказівкою директора магазину ОСОБА_2 покинула територію магазину та на протязі проведення перевірки не поверталася. В подальшому, директор магазину ОСОБА_2 ознайомився з направленнями на перевірку, підписався та зазначив, що він представник ТОВ «ФАН РІТЕЙЛ», однак податковий орган зазначає, що ОСОБА_2 на протязі проведення перевірки здійснював координування та контроль за роботою магазину. Крім того, актом фактичної перевірки від 15.08.2024 №97396/26/15/07/3566812333 магазину «Yabluka» за адресою АДРЕСА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) було зафіксовано факт допуску до роботи ОСОБА_2 без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади.
Виходячи із зазначених в акті проведення перевірки відомостей податковий орган дійшов висновку, що громадянин ОСОБА_2 все ж є працівником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , де провадить господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, саме ОСОБА_2 , посадові особи Головного управління ДПС у м. Києві пред'явили службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, в яких останній підписався, як представник ТОВ «Фан Рітейл», при цьому посадовими особами не було вручено останньому наказ про проведення фактичної перевірки №5633-п від 21.08.2024.
Викладені в акті фактичної перевірки відомості не підтверджують належним чином доводи контролюючого органу щодо наявності у громадянина ОСОБА_2 трудових відносин із ФОП ОСОБА_1 , а також не доводять факту його офіційного статусу як представника або працівника магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 .
Контролюючий орган дійшов відповідних висновків виключно на підставі суб'єктивної оцінки його поведінки під час перевірки, зокрема дій, пов'язаних із ознайомленням із направленнями на перевірку, координацією діяльності продавця та перебуванням на території магазину. Однак такі обставини не є належними та достатніми доказами існування фактичних трудових правовідносин.
Крім того, наказ про проведення фактичної перевірки №5633-п від 21.08.2024 ОСОБА_2 не вручався, що також ставить під сумнів належність процедурного оформлення перевірки.
Таким чином, твердження контролюючого органу ґрунтуються переважно на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами, як того вимагає стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України.».
З урахуванням вищенаведеного, Дніпропетровський окружний адміністративний суд під час розгляду адміністративної справи №160/6149/25 прийшов до висновку, що відповідна фактична перевірка була проведена ГУ ДПС у м.Києві без додержання вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення таких перевірок та без участі платника податків.
Із наведеним висновком суду також погодився Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.09.2025 р. по справі №160/6149/25.
Також суд апеляційної інстанції у вказаній постанові додатково зауважив, що у всіх наявних документах, пов'язаних з проведенням перевірки, міститься підпис саме ОСОБА_2 , який фігурує як представник ТОВ «Фан Рітейл».
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав про особливості застосування інституту преюдиції.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.12.2019 р. по справі №916/1041/17).
Разом із тим, суд бере до уваги, що відповідач при винесенні спірних рішень керувався виключно відомостями, що містяться в акті перевірки.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 р. по справі № 822/1037/18 вказав, зокрема: «3а таких обставин суд касаційної інстанції приходить до висновку, що відомості, викладені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці [...] Це свідчить, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці».
З урахуванням існуючої преюдиції відносно обставин, викладених в акті фактичної перевірки, за відсутності інших належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів суд вважає, що відповідачем не доведено факт допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи ОСОБА_2 без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади в магазині «YABLUKA» за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, слід зазначити, що відповідачем в ході розгляду справи про порушення позивачем законодавства про працю не здобуто та не надано до суду інших належних, допустимих та достовірних доказів, що беззаперечно свідчили б про фактичний допуск ФОП ОСОБА_1 до роботи працівника без оформлення трудових відносин й про існування таких доказів суд не повідомлено.
Одночасно із цим, суд зауважує, що посилання лише на фізичну присутність певних осіб під час перевірки не дають підстав для обґрунтованого висновку про наявність між такими особами та позивачем трудових правовідносин.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 р. у справі №240/23781/23.
Суд зауважує, що відповідач у спірних відносинах наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість достовірно виявити порушення вимог законодавства про працю суб'єктом господарювання при здійсненні своєї господарської діяльності.
Однак, відповідач у спірних відносинах такими повноваженнями не скористався, обмежившись виключно актом фактичної перевірки.
Відсутність належних та допустимих доказів порушення трудового законодавства позивачем виключає підстави для притягнення його до відповідальності на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Суд зазначає, що пунктом 4 Порядку №509 передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Аналіз викладеної норми свідчить, що акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (абз. 7 п. 2 Порядку №509) не є безумовною підставою для накладення штрафу, натомість наявність підстав для накладення штрафу уповноважена особа встановлює шляхом дослідження відповідних матеріалів, за наслідками чого може дійти висновку про відсутність підстав для складення постанови про накладення штрафу.
Суд зауважує, що матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 не давали підстав відповідачу для однозначного висновку про порушення позивачем законодавства про працю та відповідно для накладення штрафу за вказане порушення, однак відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС від 14.11.2024 р., не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнята без встановлення усіх істотних обставин, а відтак підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 р., "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 р., "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 р., "Шабельник проти України" від 19.02.2009 р., зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 р. по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 р. по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 і ч. 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем правомірність оскаржуваної постанови не доведена та не обґрунтована, ним також не спростовано доводи позивача викладені у позовній заяві, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2400,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції №126 від 18.02.2025 р.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про стягнення з Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат зі сплати судового збору у сумі 2400,00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44729283, вул. Коксохімічна, 1, м.Дніпро, 49064) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС від 14.11.2024 р., - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №100528/26/15/07/3566812333/ДПС/ТД-ФС від 14.11.2024 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44729283) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2400 (дві тисяч чотириста) грн. 00 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса