02 жовтня 2025 рокуСправа №160/21631/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання без надання документу про підтвердження відсутності судимості на території рф.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що народилася в м. Дніпрі та є корінною українкою, її батьки, рідні сестри та брат теж є українцями. Позивач з 1997 року і до теперішнього часу постійно проживає в Україні та мала паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий Управлінням МВС України в Дніпропетровській області від 10 березня 2000 року. Вказаний паспорт було оформлено з порушенням вимог законодавства (не було заповнено формуляр форми №1, громадянство не вказано), тому його визнано помилково виданим та вилучили. За рекомендаціями ГУ ДМС України в Дніпропетровській області позивач отримала паспорт громадянина росії в Посольстві рф в м. Харків. 25.05.2021 позивач звернулася до Новокодацького відділу ДМС для заміни цього паспорта на український і 26.02.2022 позивачу повинні були видати документи (посвідку на постійне проживання). У зв'язку з введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений ЗУ від 24.02.2022 р. №2102-XI та відповідно до Постанови КМУ від 28.02 №165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» зупинили строки надання адмін.послуг суб'єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні. До того ж, припинені дипломатичні зв'язки з рф, тому подати довідку про несудимість позивач не має можливості.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 28.08.2025 року.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
08.08.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції представник вказує на те, що відповіді ГУ ДМС у Дніпропетровській області № П-493/6/1201-25/1201.4.4/7928-25 від 27.06.2025 та відділу № 7 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вих. № 1216-2060/000186-25 від 08.07.2025 не є рішенням (індивідуальним актом в розумінні пункту 19 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 5, та пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України) суб'єкта владних повноважень, оскільки носить роз'яснювальний характер щодо дотримання законодавчо встановленого порядку звернення за адміністративною послугою та з огляду на що, зазначена відповідь не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Окрім того, відповідно до службової записки № 1201.3.4/25987-25 від 05.08.2025, повідомляється, що згідно обліків відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про оформлення дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні не зверталася.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), дата видачі 25.03.2022, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дніпро, Дніпропетровська область, Україна, про що 15.01.1957 зроблено відповідний актовий запис №89.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 15 жовтня 1977 року зареєстрували шлюб, про що зроблено запис №347, а прізвище дружини після одруження стало « ОСОБА_4 ».
Крім того, з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00031701132, який сформовано 17 липня 2021 року, судом встановлено, що 24 січня 1998 року укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , актовий запис №37, де після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », який 17 листопада 1998 року було розірвано, про що складено актовий запис №731, і зазначені відомості також підтверджуються довідкою №476/03-89 від 14 вересня 2004 року відділу реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська Міністерства юстиції України та свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_4 .
10 березня 2000 року Управлінням МВС в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , в якому зазначено, її місце народження: м. Дніпропетровськ та адресу її прописки: АДРЕСА_1 , з 22 травня 1997 року.
Наявний в матеріалах справи дублікат картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 містить у собі відомості про його дату видачі 20 вересня 2004 року.
24 травня 2021 року ОСОБА_1 отримала паспорт Російської Федерації НОМЕР_5 , згідно з яким, вона є громадянкою Російської Федерації.
ОСОБА_1 звернулася із заявою від 16.06.2025 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області та до відділу № 7 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про набуття громадянства України за територіальним походженням (за народженням) та отримання посвідки на постійне проживання, яке розглянуто ГУ ДМС у Дніпропетровській області та відділом № 7 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Листом ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вих. № П-493/6/1201-25/1201.4.4/7928-25 від 27.06.2025 та листом відділу № 7 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вих. № 1216-2060/000186-25 від 08.07.2025 надані позивачу відповіді, в яких надано роз'яснення щодо порядку документування посвідкою на постійне проживання в Україні, зокрема, зазначено, що посвідка оформлюється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну. Для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають копію рішення про надання дозволу на імміграцію.
Відповідно до обліків ГУ ДМС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 із заявою про оформлення дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні - не зверталася.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду її заяви про набуття громадянства від 16.06.2025 року, стала підставою звернення до суду з цим позовом.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України від 18.01.2001 №2235-ІII «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІII).
Відповідно до статті 1 Закону №2235-ІII громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Згідно статті 3 Закону №2235-ІII громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Статтею 6 Закону №2235-ІII передбачено, що громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
За приписами статті 8 Закону №2235-ІII, особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Для оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано:
1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні;
2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства;
3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України чи який в установленому законодавством України порядку проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, контракт якого припинено, та звільнений з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в" пунктів 1, 2, підпунктами "а", "б" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;
4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;
5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.
Громадянство України за територіальним походженням не набуває особа, яка відповідно до частини сьомої статті 9 цього Закону не приймається до громадянства України (крім випадку, передбаченого частиною восьмою статті 9 цього Закону), та особа, стосовно якої рішення про оформлення набуття громадянства України скасовано на підставі статті 21 цього Закону.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України передбачено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року №215 (далі - Порядок №215).
Пунктом 1 Порядку №215 зазначено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи передбачені розділом II цього Порядку.
Пунктом 2 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень передбачено, що заяви з питань оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, оформлюються на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи.
Відповідно до пункту 3 Порядку №215 заява з питань громадянства подається у письмовій формі із зазначенням дати її складання та підписується заявником.
Згідно з пунктом 4 Порядку №215 заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні; особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації особи; особою, яка постійно проживає за кордоном, - до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.
Пунктом 24 Порядку №215 встановлено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:
а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);
в) один із таких документів:
- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови (пункт 90 Порядку №215).
Таким чином, суд робить висновок, що Порядком №215 встановлено чіткий порядок провадження за заявами про встановлення або оформлення належності до громадянства України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №715 від 16.08.2012 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку» затверджено, зокрема, зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, згідно з формами, що додаються.
Так зразок заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням визначено в додатку №8, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 №715.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.06.2025 звертаючись до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області та до відділу №7 у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням, не було дотримано форми заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням визначеного в додатку №8, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 №715.
Так, листом ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 27.06.2025 № П-493/6/1201-25/1201.4.4/7928-25 та листом відділу №7 у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.07.2025 № 1216-2060/000186-25 було, зокрема, повідомлено, що на попередні звернення, аналогічні за змістом, за вих. №№ П93/6/1201- 23/1201.4.4/3453-23 від 17.02.2023, П-177/6/1201-24/1201.4.4/2953-24 від 28.02.2024, позивачу надавались роз'яснення щодо переліку необхідних документів та порядку оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, також подані ОСОБА_1 заяви та копії документів долучених до них не відповідають вимогам Порядку №215. Крім того, позивачем не враховано вимоги пунктів 4, 5 Порядку №215, якими передбачено подачу заяви та інших документів особою, яка проживає в Україні на законних підставах до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання в Україні, особисто.
У вказаних листах також було наведено, що 20.08.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3897-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» (далі - Закон № 3897-ІХ). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3897-ІХ визначено, що прийняття заяв про набуття громадянства України від громадян Російської Федерації припиняється до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
Відповідні положення пункту 1 розділу ІІ Закону № 3897-IX, набрали чинності 25.08.2024.
Отже, прийняття відповідних заяв про набуття громадянства України від громадян російської федерації припинено до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу ІІ Закону № 3897-IX.
Відтак, на час виникнення спірних правовідносин прийняття заяв від громадян російської федерації про набуття громадянства України під час дії воєнного стану та 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні припинено, про що й було повідомлено відповідачем позивачу.
Суд звертає увагу, що дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою звернення до суб'єкта владних повноважень за адміністративною послугою, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим. Разом з тим, правовій оцінці підлягає відповідь на звернення особи в контексті того чи є це рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.
З огляду на те, що позивач не зверталася до відповідача із заявою, сформованою відповідно до вимог чинного законодавства, тому розгляд заяви позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз'ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, не є порушенням прав позивача з боку відповідача.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18.
Таким чином, суд зазначає, що враховуючи факт відсутності подання ОСОБА_1 належно сформованої заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до форми зразка визначеного в додатку № 8, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 №715, з долученням необхідного переліку документів, то проведення процедури встановлення належності ОСОБА_1 , до громадянства України за територіальним походженням (за місцем народження) без надання документу про підтвердження відсутності судимості на території рф та прийняття зобов'язання про припинення громадянства рф з наданням останній громадянства України, є передчасними, а, відповідно, таке право позивача ще не є порушеним відповідачем, а тому вказані позовні вимоги позивача є передчасними та не підлягають задоволенню згідно до норм ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що підлягають захисту лише порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, суд доходить висновку, що Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець