30 вересня 2025 року Справа № 991/9013/25
Головуюча (суддя-доповідач) Провадження №11-п/991/20/25
в апеляційній інстанції: ОСОБА_1
судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2
щодо ухвали від 30 вересня 2025 року
(ЧАСТКОВО РОЗБІЖНА)
місто Київ
I. Зміст прийнятого рішення
1. 30.09.2025 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду /далі - Апеляційна палата/ постановила ухвалу, якою залишила без розгляду клопотання захисника ОСОБА_3 щодо направлення клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 Кримінального кодексу України, з Вищого антикорупційного суду до Солом'янського районного суду м. Києва.
II. Стисла позиція щодо ухваленого рішення
2. Із рішенням більшості колегії суддів я погоджуюся в частині щодо припинення провадження з розгляду зазначеного клопотання по суті, але не можу погодитися з тим в який спосіб це було зроблено.
3. Вважаю, що провадження за вказаним клопотанням слід було закрити.
3.1. Так, на мою думку, питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду може вирішуватися не на стадії досудового розслідування, а після направлення обвинувального акта до суду під час підготовчого судового засідання до початку судового розгляду. Із цим висновком погодилась і колегія суддів.
3.2. Оскільки провадження за клопотанням було розпочато помилково, то його слід було припинити, шляхом закриття.
III. Мотиви відступу від своєї попередньої позиції
4. Надаючи саме таку оцінку тому, яке рішення повинна була прийняти колегія суддів, я відступаю від своєї попередньої позиції щодо застосування норми абз. 2 ч. 3 ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/, викладеної в моїх окремих думках від 01.10.2019 (справи №760/24321/19, №760/24321/19), від 02.10.2019 (справи №760/24952/19, №760/19772/19, №760/24950/19), від 03.10.2019 (справа №760/24864/19), від 07.10.2019 (справи №760/7154/19, №4910/49/19).
4.1. Не вважаю таку зміну мною своєї позиції чимось таким, що може підірвати довіру до суду чи негативно вплинути на судову практику, оскільки, як зазначав ОСОБА_5 : «Дурень той, хто ніколи не змінює своєї думки».
4.2. Зазначена ж зміна мною підходу до застосування абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК обумовлена висновками Верховного Суду, наведеними в ухвалі від 03.12.2024 у справі №712/13805/24.
IV. Детальні міркування
5. Моя часткова незгода з рішенням більшості колегії суддів обґрунтовується наступним.
5.1. Порядок вирішення питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду врегульований абз. 2 ч. 3 і ч. 4 ст. 34 КПК.
5.1.1. Питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п'яти суддів Апеляційної палати за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала (абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК). Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання (ч. 4 ст. 34 КПК).
Проте наявність вищевказаних правил, зазначених у ч. ч. 3, 4 ст. 34 КПК, не позбавляє суддю-доповідача обов'язку, враховуючи ч. 6 ст. 9 цього Кодексу, застосувавши таку загальну засаду кримінального провадження як доступ до правосуддя (п. 14 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 21 КПК), перевірити отримане клопотання на прийнятність, з'ясувавши чи підлягає воно взагалі вирішенню колегією у складі п'яти суддів Апеляційної палати на стадії досудового розслідування (ст. 8, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 3 і 4 ст. 34, ч. 4 ст. 399 КПК).
За підсумками такої перевірки суддя-доповідач може на підставі ч. 6 ст. 9, ч. 4 ст. 399 КПК одноособовою ухвалою відмовити у відкритті провадження за клопотанням. Наприклад, як суддя-доповідач ухвалами від 06.05.2025 (справа №991/2292/25) і від 21.08.2025 (справа №991/7763/25) я відмовляв у відкритті провадження за клопотаннями щодо направлення з Вищого антикорупційного суду до інших судів клопотання про обрання запобіжного заходу та скарги на повідомлення про підозру відповідно.
5.1.2. Твердження щодо того, що питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду може вирішуватися не на стадії досудового розслідування, а після направлення обвинувального акта до суду під час підготовчого судового засідання до початку судового розгляду відповідає висновку Верховного Суду, який зроблено в ухвалі від 03.12.2024 у справі №712/13805/24.
У цій справі (№712/13805/24), розглядаючи на стадії досудового розслідування питання про направлення згідно зі ст. 34 КПК клопотання щодо застосування запобіжного заходу з одного суду до іншого, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що таке питання може вирішуватися (коли закінчено досудове розслідування та складено обвинувальний акт) до початку судового розгляду. Тобто його вирішення на стадії досудового розслідування КПК не передбачає.
Крім того, аналогічний висновок зробила колегія суддів Апеляційної палати в складі п'яти суддів в ухвалі від 13.05.2024 у справі № 991/3184/24, у зв'язку з чим закрила провадження.
5.1.3. На користь вищевказаних висновків [про неможливість вирішувати у порядку абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК питання щодо направлення клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду на стадії досудового розслідування] свідчить й те, що строк розгляду клопотання, яке надходить слідчому судді на стадії досудового розслідування, щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження значно скорочений у порівнянні зі строком розгляду питання про направлення кримінального провадження до іншого суду.
Так, на розгляд клопотань про арешт майна законодавець виділив 2 дні (ч. 1 ст. 172 КПК), скасування арешту майна - 3 дні (ч. 2 ст. 174 КПК), застосування запобіжного заходу - 72 год (ч. 1 ст. 186 КПК), у той час як для розгляду питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду закріплено строк 5 днів (абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК).
5.1.4. Крім того, слід враховувати й зміст ч. 6 ст. 34 КПК і норми п. п. 10, 24 ч. 1 ст. 3 і ст. 33-1 КПК. Адже відповідно до ст. 33-1 КПК слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абз.7 ч.1 ст. 34 цього Кодексу).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені ч. 1 цієї статті) (ч. 6 ст. 34 КПК).
Системний аналіз норм КПК дає підстави вважати, що кримінальне провадження у розумінні ст. 34 КПК є тотожним поняттю судове провадження, визначеному в п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК (ухвала Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №571/196/18-к). Про це також зазначено й в ухвалі в цій справі.
Судовим провадженням є кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими обставинами (п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК).
Така стадія як підготовче судового засідання під час реалізації слідчим суддею повноважень з розгляду питання про застосування/обрання запобіжного заходу відсутня. Й жодна з норм глав 18, 26 чи інших статей КПК не передбачає можливості вирішувати в порядку абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК чи направляти клопотання про обрання/застосування запобіжного заходу з Вищого антикорупційного суду за підсудністю до іншого суду, яке подане на стадії досудового розслідування.
5.1.5. У свою чергу відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК на стадії досудового розслідування вирішення питання про порушення правил підсудності при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора окремо регламентовано ст. 304 КПК. Згідно з цими нормами вирішення питання про розгляд заяв, клопотань, скарг під час досудового розслідування по суті або їх повернення, відмова у відкритті провадження тощо, відноситься до виключної компетенції слідчого судді того суду першої інстанції, до якого вони надійшли.
5.1.6. Із огляду на наведене направлення в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК, кримінального провадження з одного суду до іншого суду можливе лише після направлення обвинувального акта (іншого документу, яким завершується досудове розслідування) до суду першої інстанції в порядку, передбаченому КПК, для розгляду його по суті за правилами глав 27 та 28 КПК. Апеляційна палата відповідно до діючого законодавства на стадії досудового розслідування уповноважена переглядати судові рішення слідчих суддів Вищого антикорупційного суду у випадках та порядку, передбачених КПК, але згідно з вищевказаними положеннями кримінального процесуального законодавства не має функцій вирішувати питання, що перебувають в компетенції слідчого судді на стадії досудового розслідування.
5.2. Відповідно до позиції, висловленої в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 569/17036/18, якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
5.2.1. Звісно, розгляд питання щодо направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду в порядку абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК не є апеляційним провадженням. Проте, виходячи з ч. 6 ст. 9 КПК, оскільки кримінальний процесуальний закон не регулює питання припинення провадження, помилково розпочатого, шляхом призначення справи за ст. 34 КПК до розгляду колегією суддів, то застосувати слід аналогічний підхід, згідно з яким помилково розпочате провадження за клопотанням слід припинити, шляхом його закриття.
5.2.2. У зв'язку з цим у залишенні без розгляду необхідно було відмовити, а провадження за клопотанням - закрити.
V. Висновок
6. Таким чином, оскільки суддею-доповідачем клопотання, подане в порядку абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК, помилково було призначено до розгляду колегією суддів, а не відмовлено одноособовою ухвалою у відкритті провадження за ним, припинити таке судове провадження слід було, постановивши ухвалу про закриття провадження за клопотанням.
Суддя: ОСОБА_2