14 серпня 2025 року
м. Чернівці
cправа № 714/395/25
провадження 22-ц/822/678/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.
секретаря Мостолюк А.І.
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»
відповідач ОСОБА_1
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Євген Володимирович, на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22 травня 2025 року, головуючий у першій інстанції Єфтемій С.М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Акцент-Банк», в інтересах якого діє адвокат Шкапенко О.В., у березні 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Зазначало, що між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 01 червня 2020 року.
Після чого Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 вчинено кредитний договір шляхом подачі заяви клієнта від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067, за яким ОСОБА_1 надано кредит в сумі 100000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 50% на рік на суму залишку кредиту на строк 80 місяців до 25 серпня 2026 року.
Посилалося на невиконання ОСОБА_1 зобов'язання з сплати кредиту в сумі 84657 грн 48 коп., процентів в сумі 80177 грн 20 коп.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 в сумі 164834 грн 68 коп., яка складається з кредиту в сумі 84657 грн 48 коп., процентів в сумі 80177 грн 20 коп.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької облсті від 22 травня 2025 року позов Акціонерне товариство «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 в сумі 84657 грн 48 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Акціонерне товариство «Акцент-Банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Є.В., в апеляційній скарзі просить рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22 травня 2025 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів в сумі 80177 грн 20 коп. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає про неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, укладення Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору з послугою «Швидка готівка» шляхом подачі заяви клієнта від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067, яким визначено істотні умови договору кредит в сумі 100000 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 50% на рік на суму залишку кредиту, строк 60 місяців до 25 серпня 2026 року.
Акціонерним товариством «Акцент-Банк» позов не обгрунтовувався Умовами та правилами надання банківських послуг в «А-Банку», тарифами.
Вказує, що договір між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту з послугою «Швидка готівка» від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 підписано електронним підписом ОСОБА_1 .
Акціонерним товариством «Акцент-Банк» надано ОСОБА_1 кредит в сумі 100000 грн на підставі меморіального ордеру від 26 березня 2021 року.
На підтвердження погашення кредиту Акціонерним товариством «Акцент-Банк» надано банківська виписка.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Є.В., не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Акцент-Банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Є.В., підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для захисту права Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на стягнення з ОСОБА_1 за договором від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 кредиту в сумі 84657 грн 48 коп.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про укладення між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 договору шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 01 червня 2020 року.
Водночас судом першої інстанції вважав необгрунтованими позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів в сумі 80177 грн 20 коп., оскільки анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 01 червня 2020 року не містить встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу).
Умови та правила надання банківських послуг в «А-Банку» не містять умов щодо сплати процентів за користування кредитним коштами, неустойки, розмір та порядок нарахування.
Матеріали справи не містять підтвердження, що саме із наведеними Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку була ознайомлена ОСОБА_1 на час підписання анкети-заяви.
Разом з тим суд першої інстанції послався на розрахунок заборгованості, наданий Акціонерним товариством «А-Банк» при визначені невиконаного ОСОБА_1 зобов'язання з повернення кредиту в сумі в сумі 84657 грн 48 коп.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в частині, що оскаржується, наведеним нормам не відповідає.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 01 червня 2020 року.
Після чого Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 вчинено кредитний договір з послугою «Швидка готівка» шляхом подачі заяви клієнта від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067.
Згідно із заявою клієнта від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 міститься електронний підпис ОСОБА_1 .
За змістом заяви клієнта від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 ця заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб у А-Банку при наданні банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту становить кредитний договір.
Сума кредиту 100000 грн
Процентна ставка 50% на рік.
Строк кредиту 60 місяців.
ОСОБА_1 надано персональні дані паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5169157003551409, номер телефону.
До матеріалів справи додано меморіальний ордер від 26 березня 2021 року №TR.16808445.36.65455 Акціонерного товариства «А-Банк», за яким ОСОБА_1 отримано кредит в сумі 100000 грн згідно договору від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067.
Згідно з розрахунком, наданим Акціонерним товариством «Акцент-Банк», за договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 заборгованість за кредитом в сумі 84657 грн 48 коп., процентами в сумі 80177 грн 20 коп.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Заслуговують на увагу доводи Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визначеннядоговором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту вз послугою «Швидка готівка» шляхом подачі заяви клієнта від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 істотних умов договору.
Встановлено, що між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 01 червня 2020 року.
Після чого Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 вчинено кредитний договір з послугою «Швидка готівка» шляхом подачі заяви клієнта від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067.
Згідно із заявою клієнта від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 міститься електронний підпис ОСОБА_1 .
За змістом заяви клієнта від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 ця заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб у А-Банку при наданні банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту становить кредитний договір.
Сума кредиту 100000 грн
Процентна ставка 50% на рік.
Строк кредиту 60 місяців.
Частинами другою, четвертою, шостою статті 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Статтею 1 Закону України «Про Електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України "Про інформацію" та спеціальний Закон України "Про захист персональних даних".
Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).
За змістом заяви клієнта від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 ОСОБА_1 надано персональні дані паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5169157003551409, номер телефону.
У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, ОСОБА_1 не належить.
Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 провадження № 61-6066 св 23 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.
Суд першої інстанції встановив надання Акціонерним товариством «Акцент Банк» кредиту ОСОБА_1 в сумі 100000 грн.
До матеріалів справи додано меморіальний ордер від 10 лютого 2021 року №TR.16669577.67332.65455 Акціонерного товариства «А-Банк», за яким ОСОБА_2 отримано кредит в сумі 100000 грн згідно договору від 10 лютого 2021 року № АВН0СТ155101612972636809.
На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п'ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Емітенти зобов'язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов'язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.
Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення).
Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.
Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення).
Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ).
Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ).
У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Згідно з розрахунком, наданим Акціонерним товариством «Акцент-Банк», за договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 заборгованість за кредитом в сумі 84657 грн 48 коп., процентами в сумі 80177 грн 20 коп.
По своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов'язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 (провадження № 61-16156св21).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність зобов'язання ОСОБА_1 за договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 з сплати процентів в сумі 80177 грн 20 коп. на порушення норм матеріального права.
Суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків. (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
ОСОБА_1 не спростовано розрахунок заборгованості за договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та, наданий Акціонерним товариством «Акцент-Банк».
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Враховуючи, що самим Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ передбачено, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 27 квітня 2023 року, тобто до набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Із системного аналізу вказаних вище норм виходить, що дія пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24 грудня 2023 року; крім того, в силу приписів п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24 грудня 2023 року, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»), а також за договорами, строк кредитування за якими буде продовжено після 24 грудня 2023 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.
Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі.
З урахуванням, що дія договору між договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 не продовжувалася, нарахування процентів правомірно здійснено за процентною ставкою, визначеною договором.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", споживач - це фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Споживчий кредит це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт11 частини1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").
За змістом частини 4 статті 16 Закону України "Про споживче кредитування", у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц дійшла висновку, що частина десята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
За змістом розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту від 26 березня 2021 року № АВН0СТ155101616714990067 нараховано проценти за період з 26 березня 2021 року по 28 лютого 2025 року в сумі 80177 грн 20 коп.
Отже, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 80177 грн 20 коп., строк сплати яких настав.
Тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» проценти за користування кредитом за період з 26 березня 2021 року по 28 лютого 2025 року в сумі 80177 грн 20 коп.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Тому рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_3 кредиту в сумі 9900 грн. з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Євген Володимирович, задовольнити.
Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22 травня 2025 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» проценти в сумі 80177 грн 20 коп.
В іншій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
І. Б. Перепелюк