Провадження № 22-ц/821/1535/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 711/2251/25 Категорія: 331060000 Петренко О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
30 вересня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
секретар: Широкова Г.К.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, Черкаська міська рада,
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2025 року (у складі судді Петренка О.В.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, Черкаська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даною заявою.
В обґрунтування зазначала, що познайомилася з ОСОБА_2 восени 1999 року. З 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом у квартирі заявниці, з дітьми один одного доволі швидко знайшли спільну мову, між ним склалися добрі стосунки.
Після того, як дочка заявниці закінчила школу та поїхала до м. Києва, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 і його батьком прийняли рішення про продаж квартир і купівлі частини будинку.
25.10.2004 заявник разом із ОСОБА_2 за спільні кошти придбали в рівних частках 12/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 582 кв.м.
Як стверджувала заявник, станом на день набуття права власності на зазначений вище будинок, вона із ОСОБА_2 вже проживали як сім'я тривалий час та підтримували фактичні відносини без реєстрації шлюбу. Будинок придбали за спільні кошти, які отримали від продажі трикімнатної квартири, що належала заявниці, та однокімнатної квартири, що належала ОСОБА_2 .
За час спільного проживання заявник та ОСОБА_2 за спільні кошти здійснювали поточний ремонт, купували меблі та побутову техніку, оплачували комунальні послуги, утримували будинок та прибудинкову територію, мали спільний бюджет.
У будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 був зареєстрований з 14.05.2007 до 17.06.2024.
На підставі викладеного, заявник просила суд встановити факт її проживання разом із ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період часу з 2000 року до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.07.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання із ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, наявності між ними взаємних прав і обов'язків, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету.
Також суд зазначив, що факт придбання заявником та ОСОБА_2 у рівних частках 12/25 частин будинку безумовно не свідчить про те, що зазначений об'єкт нерухомості був придбаний ними за спільні кошти і у період, коли вони проживали як сім'я.
Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції звернув увагу на те, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним Кодексом України. Отже, вимога заявника про встановлення відповідного юридичного факту у період часу з 2000 року до 01.01.2004 є необґрунтованим з огляду на те, що пунктом 1 Розділу VII «Прикінцеві положення» СК України встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з дня набранням чинності ЦК України, тобто з 01.01.2004.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити заяву та встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 по 13.06.2024.
В обґрунтування зазначає, що висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Також вказує, що законом не визначено які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність та допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Звертає увагу на те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було придбано за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які вони отримали від продажу власних квартир.
Разом з тим, зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом та були зареєстровані за однією адресою, вели спільне господарство, підтримували в належному стані будинок.
Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги в якості доказів світлини та покази свідків.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу частини будинку від 25.10.2004, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком В.Я., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках продали, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках придбали 12/25 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці розміром 587,0 кв.м. (а.с. 9-10).
Із копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 21?03/64193 від 05.11.2024 вбачається, що у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні фізичні особи: ОСОБА_5 (з 31.01.2014 і дотепер), ОСОБА_1 (з 20.11.2004 і дотепер), ОСОБА_6 (з 27.10.2015 і дотепер), ОСОБА_7 (з 27.10.2015 і дотепер) та ОСОБА_8 (відомості не актуалізовані) (а.с. 11).
Також відповідно до довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради № Д-10532-2/05 від 19.12.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 19.05.2007 до 17.06.2024 (а.с. 12).
Також відповідно до акта від 13.01.2025, який складений рідними, сусідами та друзями заявника, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом у зазначеному будинку однією сім'єю як чоловік і жінка з моменту його купівлі, тобто з осені 2004 року (а.с. 18-20).
Крім того, в матеріалах справи містяться світлини, на яких зображені фізичні особи на присадибних ділянках, у приміщенні, біля транспортних засобів, у громадських місцях.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . На підставі зазначеної заяви приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 21/2024.
Також з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 78942473 від 30.10.2024 вбачається, що ані заповітів, ані спадкових договорів ОСОБА_2 за життя не складав та не укладав (а.с. 43).
Допитана як свідок ОСОБА_9 зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з часу його придбання. До будинку вони заїхали разом. Також свідок повідомила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона бачила кожного дня, оскільки проживає поруч. На переконання свідка вказані особи проживали разом як сім'я, оскільки вели спільне господарство.
Також була допитана як свідок ОСОБА_10 , яка повідомила суду, що вона завжди бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з моменту їхнього переїзду і до смерті ОСОБА_2 .
Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 повідомив, що він є колишнім чоловіком ОСОБА_1 . Також зазначив, що він неодноразово приїздив до будинку, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживала його донька та колишня дружина разом із ОСОБА_2 як подружжя.
Свідок ОСОБА_7 повідомила, що вона є дочкою заявника ОСОБА_1 та зазначила, що її мати та ОСОБА_2 спільно проживали із 1998 року. З цього часу вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
Спірні правовідносини стосуються встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, а саме проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
За відсутності спору про право, юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження.
Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.
Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки
У постанові від 18.01.2024 в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 в справі № 557/1535/23, від 24.04.2024 в справі № 694/2318/23, від 08.05.2024 в справі № 214/4921/23 та інших.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Тобто, для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім'ї, передбачені статтею 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов'язків.
Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.
У даній справі вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 заявлена з певною правовою метою - оформлення спадкових прав на майно, що лишилось після смерті ОСОБА_2 .
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зазначила наступне: «Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
Подібні правові висновки також викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц. Зокрема, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 362/3705/20).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що юридичний факт проживання фізичних осіб однією сім'єю, відповідно до норм чинного законодавства, є можливим, починаючи з 01.01.2004, тобто з дня набрання чинності СК України.
З огляду на викладене, вимога заявниці про встановлення відповідного юридичного факту у період часу з 2000 року до 01.01.2004 є необґрунтованою.
Проте, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення заяви, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за час спільного проживання заявниця з ОСОБА_2 забезпечували власний побут, набували та розпоряджалися речами, майном, мали спільний бюджет, одне коло спілкування з близькими та друзями, їхні відносини мали стійкий характер, були спрямовані на тривале спільне життя та виявлялися в суспільстві.
На спільне проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також беззаперечно вказують долучені до матеріалів справи договір купівлі-продажу частини будинку по АДРЕСА_1 , довідки Центру надання адміністративних послуг про місце реєстрації та будинкова книга для прописки громадян.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені обставини підтвердили допитані в суді першої інстанції свідки, підстави для сумніву чи визнання цих показів недійсними відсутні.
Відтак, апеляційний суд зазначає, що заявницею доведено, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового порядку, встановити такий факт вона не має можливості.
Врахувавши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заяву ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що остання спільно проживала з ОСОБА_2 до його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , їхнім взаєминам були притаманні ознаки шлюбу та сім'ї.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати понесені заявником на сплату судового збору не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2025 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період часу з 01.01.2004 до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
Н.І. Гончар