Провадження № 11-сс/821/466/25 Справа № 703/6339/25 Категорія: ст.183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.09.2025, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла
Черкаської області, громадянина України, який має середню освіту, розлученого,
на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, не працюючого, військовослужбовця
ВЧ НОМЕР_1 , на посаді стрільця, звання солдат, проживаючого та зареєстрованого за
адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК
України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування з 16.09.2025 до 16.11.2025 включно, без визначення розміру застави,
зазначеною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово відносно підозрюваного ОСОБА_7 та задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 й застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з 16.09.2025 до 16.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, даних про особу підозрюваного.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням слідчого судді, вважаючи, що ухвала слідчого судді не відповідає повноті судового розгляду, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити підозрюваному мінімальний розмір застави.
Мотивуючи апеляційну скаргу захисник вказав на те, що наведені у клопотанні ризики органом досудового розслідування не доведені. На думку захисника, судом не взято до уваги можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного. Адвокат стверджує, що ОСОБА_7 немає сенсу переховуватися від органів слідства та він не має такої можливості, оскільки у нього відсутні паспорт для виїзду за кордон і кошти для ведення нелегального способу життя. Крім того, у ОСОБА_7 відсутня необхідність впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, про що вказано в оскаржуваній ухвалі, оскільки з останніми проведені всі необхідні слідчі дії, а речові докази по справі вилучені. При цьому, як саме підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчим суддею не обґрунтовано. На думку захисника прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином обов'язковість не визначення розміру застави, а слідчим суддею не мотивовано судове рішення в цій частині і не прийнято до уваги, що така позиція фактично позбавляє підозрюваного можливості обрати альтернативний триманню під вартою запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного, його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст.178 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Та згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно з ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Пунктами 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, констатовано обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12025250350000576 від 14.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
14.09.2025 о 07 год. 00 хв. ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
14.09.2025 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Доказами, що свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, є: протокол огляду місця події від 14.09.2025; протокол огляду місця події від 14.09.2025; показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 14.09.2025; протокол затримання особи, у порядку ст. 208 КПК України, від 14.09.2025; протокол огляду місця події від 14.09.2025; протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 14.09.2025; довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів №№ 968, 969, 970, 971, 972 та 973 від 14.09.2025; довідка з КПН «Смілянська міська лікарня» СМР від 14.09.2025.
За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та врахував дані про особу підозрюваного, які дають підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя не визначив розмір застави.
З такими висновками слідчого судді повністю погоджується й апеляційний суд.
Розглядаючи дане клопотання, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Так, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років позбавлення волі, розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність сталих соціальних зав'язків.
Крім того, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді щодо застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на наявність матеріалів клопотання про доведеність ризиків, за ч. 1 ст. 177 КПК України, наведених стороною обвинувачення.
На противагу доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо недоведеності та необґрунтованості ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, апеляційний суд зауважує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігав ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і встановленим в судовому засіданні. Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а доводи апеляційної скарги не нівелюють та не покривають існуючі ризики у кримінальному провадженні, оскільки не надають впевненості та гарантій у належній процесуальній поведінці останнього, зважаючи на тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , зокрема, вчинення кримінального правопорушення особливо небезпечним способом із застосуванням гранати у присутності двох людей, одна з яких загинула в результаті отриманих травм від вибуху.
Крім того, слід зважати на наявний суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні, який полягає у в охороні та недоторканості життя людини, що переважає повагу до особистої свободи особи, підозрюваного у даному злочині.
Слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків та обґрунтовано підстави відмови у визначенні застави з посиланням на приписи п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, що вбачається із змісту оскаржуваної ухвали та спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Не можуть бути прийняті до уваги твердження адвоката, що із свідками проведені всі необхідні слідчі дії, тому ризик незаконного впливу на свідків відсутній. З цього приводу апеляційний суд зауважує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею заслухані пояснення прокурора, слідчого, захисника та підозрюваного для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, відтак доводи апеляційної скарги захисника зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Однак, при визначенні строку застосування запобіжного заходу у цій справі слідчий суддя припустився помилки з огляду на наступне.
Так, згідно з ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 7 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 повідомлено про підозру 14.09.2025, затримано ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України - 14.09.2025 о 07 год. 00 хв., відповідно строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (60 днів) закінчується 12.11.2025.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право або залишити без змін, або скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала слідчого судді до скасування та постановлення нової ухвали про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, який обчислювати з 14.09.2025 по 12.11.2025 включно.
Керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 199, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу захисника підозрюваного - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.09.2025 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - скасувати.
Клопотання слідчого СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, але не довше строку проведення досудового розслідування, з його утриманням у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» без права внесення застави - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, який обчислювати з 14.09.2025 по 12.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Встановити строк дії даної ухвали в межах строку досудового розслідування.
Роз'яснити, що учасники провадження не позбавлені права звернення до суду в установленому порядку з клопотанням про зміну чи скасування визначеного запобіжного заходу впродовж його дії.
Копію ухвали направити в Державну установу « Черкаський слідчий ізолятор» для виконання, також надати всім учасникам провадження.
Виконання даної ухвали покласти на слідчого, контроль за виконанням - на прокурора.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді