Провадження № 11-сс/821/445/25 Справа № 712/11990/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2025 рокуу кримінальному провадженні № 62025100140002926 від 21.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краснодон Луганської області, українця, громадянина України, військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні - лейтенант, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, старший лейтенант Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб з моменту постановлення ухвали слідчого судді або затримання підозрюваного, з утриманням останнього в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», із можливістю внесення застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120,00 грн. Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання ОСОБА_8 , тобто з 02.09.2025. У разі внесення застави просив покласти на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.09.2025 клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 02 вересня 2025 року по 31 жовтня 2025 року включно. Визначено підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави 30 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 90840,00 грн, в разі внесення якої, покладено на підозрюваного зобов'язання: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту м. Бориспіль Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи або служби; заборонити спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідком ОСОБА_10 , а також з ОСОБА_11 , який являється прямим начальником ОСОБА_12 , в частині, що стосується обставин і подій даного кримінального провадження, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за його участі, а також участі вказаних осіб у присутності слідчого чи прокурора.
Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_8 та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, суспільну небезпечність та характер вчиненого кримінального правопорушення, за яким підозрюється ОСОБА_8 , слідчий суддя вважав, що досягнення мети, визначеної у ст. 177 КПК України, наразі можливе виключно шляхом тримання підозрюваного під вартою в межах строку досудового розслідування по 31 жовтня 2025 року включно.
Водночас слідчий суддя вважав за необхідне застосувати до підозрюваного розмір застави 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840, грн.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її змінити та визначити підозрюваному мінімальний розмір застави.
Вказує, що враховуючи обставини справи, сімейний та матеріальний стан, особу підозрюваного, слідчий суддя мав підстави визначити розмір застави у мінімальному розмірі, а саме у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100140002926 від 21.08.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за фактом одержання підозрюваним неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 647-ОС від 25.06.2025, ОСОБА_8 призначено на посаду начальника відділення управління першого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 714-ОС від 30.07.2024, ОСОБА_11 призначено начальником першого відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 32 Статуту, за своїми військовими званнями начальниками є, зокрема, полковники для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу, військовослужбовці молодшого офіцерського складу для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.
Так, ОСОБА_11 являвся прямим начальником ОСОБА_8 , до того часу поки, ОСОБА_8 не було переведено до іншого підрозділу.
Таким чином, ОСОБА_8 обіймаючи посаду начальника відділення управління ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовослужбовцем правоохоронного органу.
Так, лейтенант ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято й непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку й майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.
У розумінні ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_8 , окрім іншого, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе.
Крім того, у розумінні п. п. 1-4 ч. 1 ст. 24 приведеного Закону ОСОБА_8 , окрім іншого, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язаний невідкладно вжити таких заходів: відмовитись від пропозиції, за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію, залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників, письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника.
Водночас, ОСОБА_8 , знехтував вказаними вимогами законодавства і одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття військовими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступних обставин.
Починаючи з 2024 року ОСОБА_8 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 (відділення соціального супроводу), з місцем дислокації АДРЕСА_2 .
В той же час, у вказаному підрозділі проходив військову службу ОСОБА_12 , де останній познайомився з ОСОБА_8 .
Надалі, близько 2-х місяців тому ОСОБА_12 на мобільний телефон надійшло смс повідомлення від ОСОБА_8 , у тексті якого зазначалося, що останній просив у ОСОБА_12 позичити йому грошові кошти гроші у сумі 5 тис. грн, на що ОСОБА_12 відмовив останньому.
Після того, попередньо узгодивши час та дату по телефону, 17.08.2025 близько 20 год. на заправці «ОККО» яка знаходиться на кругу біля м. Золотоноша Черкаської області ОСОБА_12 зустрівся зі своїм колишнім співслужбовцем, лейтенантом ОСОБА_8 , котрий наразі продовжує службу в лавах ДПСУ на посаді начальника відділення управління першого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, в ході бесіди на побутові теми, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_8 , що хотів би в майбутньому перевестися до ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження в ньому подальшої військової служби, оскільки в переважній більшості підрозділ в якому б він хотів проходити військову службу, дислокується ближче до його дому.
Після цього, ОСОБА_8 відразу зазначив, що не маючи зв'язків серед керівної ланки ІНФОРМАЦІЯ_3 та НОМЕР_1 прикордонного загону ПдРУ ДПСУ ніхто ОСОБА_12 не зможе перевести у вказаний загін, проте він має тісні контакти з особами керівної ланки, і може повпливати на безперешкодне переведення ОСОБА_12 , до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
При цьому ОСОБА_8 зазначив, що вказані послуги будуть коштувати для ОСОБА_12 2 000 (дві тисячі) доларів США, але іншого варіанту у нього немає, оскільки у випадку відмови останній зможе посприяти у негайному направленні ОСОБА_12 до виконання бойових задач, безпосередньо на лінії зіткнення, та дав ОСОБА_12 тиждень часу на роздуми.
Після того, використовуючи месенджер «WhatApp», ОСОБА_8 неодноразово телефонував та писав повідомлення ОСОБА_12 , у тексті яких погрожував останньому та вимагав грошові кошти за безперешкодне переведення його до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У свою чергу, ОСОБА_12 свідомо припускав, що ОСОБА_8 , використовуючи свої особисті відносини з відповідними військовими службовими особами, які він набув за час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав намір та реальну можливість здійснювати вплив на прийняття рішення вказаними посадовими особами щодо ініціювання питання про переведення до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вважаючи дії ОСОБА_8 по висловленню вимоги про необхідність надання йому неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США кримінально-протиправними, беручи до уваги те, що останній створив умови, за яких ОСОБА_12 вимушений дати хабар, оскільки ОСОБА_8 неодноразово запевняв, що без передачі грошових коштів, рапорт на переведення розглядатися не буде, 21.08.2025 ОСОБА_12 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про злочин та у подальшому, в рамках розпочатого досудового розслідування, був залучений правоохоронними органами до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх пасивним контролем.
02.09.2025 о 07 год. 24 хв. ОСОБА_12 перетелефонував на пропущений виклик ОСОБА_8 , та в ході бесіди останній шукав різні шляхи зустрічі з ОСОБА_12 , в тому числі й передачу коштів третім особам, на що ОСОБА_12 категорично не погоджувався, і сказав, що буду говорити лише з ОСОБА_8 особисто, і лише в м. Черкаси. ОСОБА_8 в решті решт повідомив, що приїде з товаришем, проте товариш працює торговим представником, і це буде ближче до обіду, або після обіду, на що ОСОБА_12 відповів згодою.
Після цього, о 12 год. 18 хв. ОСОБА_8 зателефонував до ОСОБА_12 та сказав, що він вже в м. Черкаси, і щоб останній під'їжджав до нього негайно. ОСОБА_12 повідомив, що ще зайнятий, і буде чекати останнього на АЗС «Сокар».
Близько, 12 год. 50 хв., ОСОБА_12 зустрівся з ОСОБА_8 на АЗС «Сокар», яка знаходиться за адресою: вул. Надпільна 226/1, м. Черкаси, та в ході розмови ОСОБА_12 запитав про гарантії свого переводу до НОМЕР_1 прикордонного загону ПдРУ ДПСУ, на що ОСОБА_8 зателефонував до свого колишнього начальника ОСОБА_11 , який являється діючим начальником ОСОБА_12 та попросив у нього, щоб останній підписав рапорт про переведення ОСОБА_12 до іншого підрозділу, на що ОСОБА_11 нібито відповів згодою, і вони попрощалися на дружній ноті. Після розмови ОСОБА_8 сказав, що все нормально, ОСОБА_12 все підпишуть, просто треба повідомити ОСОБА_11 пізніше, і вибачитись перед ним.
Одразу після цього, ОСОБА_8 , пересвідчившись, що ОСОБА_12 готовий передати йому грошові кошти, ретельно маскуючи свою протиправну поведінку, розуміючи, що він може бути викритий працівниками правоохоронних органів, перебуваючи за вказаною адресою, одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США (частина з яких, згідно ст. 273 КПК України, є імітаційними засобами), що згідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 12.08.2025 становить 82744,00 грн, які ОСОБА_12 поклав до сумки яка знаходилась на плечі ОСОБА_8 , за безперешкодне переведення до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Цього ж дня, о 13 год. 07 хв. одразу після отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення, його протиправна діяльність була припинена, а зазначені грошові кошти в сумі 2000 доларів США, вилучено.
03.09.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про злочин від 21.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 21.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 02.09.2025; протоколом затримання ОСОБА_8 від 02.09.2025; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 02.09.2025; матеріалами проведення інших слідчих дій, які на даний час неможливо надати з огляду на обмеження до них доступу; іншими матеріалами кримінального провадження.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_8 підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Розглядаючи клопотання старшого слідчого, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Колегією суддів беруться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, стан здоров'я підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності самого злочину, який вчинений в умовах правового режиму воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість наявності ризиків вказаних у клопотанні слідчого, які передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, військовослужбовець ОСОБА_8 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах, у зв'язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене. За наявності корупційних зв'язків має можливість впливати на осіб, що сприятимуть переховуванню, відтак існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того,ОСОБА_8 перебуває у службових відносинах з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також з командуванням вказаного прикордонного загону, що свідчить про те, що підозрюваний, перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використовувати свої повноваження та зв'язки для знищення, приховування або спотворення документів, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового розслідування, не вилучено всіх речей і документів, що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 . У разі, якщо ОСОБА_8 під час проведення досудового розслідування перебуватиме на волі, у випадку звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у володінні якої знаходяться зазначені відомості та документи, існуватиме реальна загроза їхньої заміни та/чи знищення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Серед іншого, протиправна діяльність підозрюваного була викрита за активного сприяння заявника ОСОБА_12 , який у той же час є основним свідком сторони обвинувачення, і який надав викривальні показання щодо вчиненого ОСОБА_8 злочину та приймав безпосередню участь у проведенні комплексу слідчих (розшукових) дій щодо документування його злочинної діяльності.
Разом з тим, під час досудового розслідування отримано відомості, в тому числі про конкретних військових службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , на яких підозрюваний ОСОБА_8 планував здійснювати вплив. А тому із вказаними особами слід провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою підтвердження чи спростування їх обізнаності та причетності до вчинення злочину.
Враховуючи викладене, перебуваючи на свободі підозрюваний може незаконно впливати на заявника та вказаних осіб шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, а також намагатиметься незаконно знищити документи та інші докази, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду в цілому, що вказує про наявність ризику, який передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отримання неправомірної вигоди підриває авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Збереження доступу до ресурсів, зв'язків із службовими особами військової частини, створює можливості для нових корупційних діянь. Крім цього, усвідомлюючи осуд співслужбовців, наслідки відповідальності у військовій частині, в тому числі дисциплінарної влади командирів, настання можливої кримінальної відповідальності, існують підстави вважати, що останній не повернеться до військової частини для подальшого проходження військової служби, незаконно перебуватиме за її межами, що свідчить про наявність ризику, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Наведене вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що будь-які інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та зазначеним у клопотанні слідчого.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не оскаржує наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, а просить зменшити розмір застави з 30 до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн.
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86)).
Разом з тим, слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, визначив розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На переконання апеляційного суду, розмір застави визначений слідчим суддею згідно вимог КПК України, є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного та обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2025 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4