01 жовтня 2025 року м. Черкаси
Справа № 703/2159/25
Провадження № 22-ц/821/1575/25
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
16.04.2025 ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за кредитним договором в розмірі 36 551,70 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 26.01.2021 ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/, подала заявку № 10003043140 на отримання кредиту. Ця заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс». Електронний підпис накладено ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, 26.01.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10003043140, відповідно до умов якого, відповідачу перераховано кредитні кошти на банківську картку в сумі 10 000 грн, а відповідач зобов'язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі.
05.09.2022, згідно умов договору факторингу № 556/ФК-22, ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» відступило право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 10003043140 від 26.01.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.
Згідно з додатком № 1 до договору факторингу, сума боргу перед новим кредитором, становить 36 551,70 грн, з яких: 7 805,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 28 746,70 грн заборгованість за відсотками.
У зв'язку з порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, направлено досудову вимогу із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості по кредитному договору. Незважаючи на це, позичальник не виконала свого обов'язку.
За вказаних обставини, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивачем не підтверджено достатніми та достовірними доказами факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем.
Зазначив, що з довідки наданої позивачем на підтвердження видачі коштів позичальнику не вбачається, що вказані кошти були перераховані ОСОБА_1 на підставі договору про надання споживчого кредиту № 10003043140 від 26.01.2021, оскільки відсутні будь-які відомості про належність останній картки № НОМЕР_1 , а надана позивачем довідка не вказує підстави здійснення відповідного перерахування коштів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
18 липня 2025 року, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2025 року та постановити нове, яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги Товариство вказало, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, прийнятим з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, підтверджується доданою до позовної заяви копією інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» за вих. № 62/4217/12 від 14.12.2022, що є надавачем таких послуг.
Також, звернув увагу, що позивачу невідомий повний номер картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі і так як ні позивач, ні первісний кредитор не мають доступу до транзакцій по картковому рахунку відповідача, бо є фінансовими установами, а не установою банку.
Окрім того, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та не були подані раніше з об'єктивних причин, а саме - відсутності у позивача доступу до зазначеної інформації. А тому, просить витребувати в АТ КБ «Приватбанк» інформацію чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 за період з 26.01.2021 по 29.01.2221 з відображенням часу зарахування коштів та ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 .
Також, просить вирішити питання судових витрат в судах першої та апеляційної інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2021 ОСОБА_1 прийняла оферту ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» щодо укладення кредитного договору № 10003043140 від 26.01.2021, за умовами якого кредитодавець (ТОВ «ФК «Інвест Фінанс») зобов'язується надати позичальникові ( ОСОБА_1 ) кредит на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені цим договором (а.с.53 -54 зворотній бік, 24 - 28 зворотній бік).
За умовами спірного договору, сума, на яку надається кредит - 10 000 грн, строк надання кредиту - 30 календарних днів, орієнтовна річна процентна ставка - 624,15%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 15 130 грн, а також погоджено порядок повернення кредиту та сплати процентів (п. п. 1.2, 1.3, 1.6, 1.7, 6.1-6.5 договору).
Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником Товариству з метою отримання кредиту.
Відповідно до п. п. 4.1-4.2 договору строк кредитування може бути продовжений за ініціативою позичальника на кількість днів, передбачену п. 1.3 договору. Пропозиція позичальника щодо продовження строку кредитування вчиняється шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі нарахованих та не сплачених на дату платежу процентів. Відповідь позикодавець може надати протягом 24 год. Якщо позичальник, вчинивши наведені дії, не бажає продовжувати строк кредитування, він повинен повідомити про це позикодавця через особистий кабінет або поштову скриньку. За відсутності відповідного повідомлення дії позичальника розцінюються як пропозиція до продовження строку кредитування.
З наданих позивачем копій документів, що за його доводами, укладені в електронній формі, а саме: додаткових угод до договору № 10003043140 від 26.01.2021, від 06.03.2021, 31.03.2021, 05.05.2021, 29.05.2021, 21.06.2021, а також оферта, в якій відображені основні умови кредитування вбачається, що з ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 10003043140 від 26.01.2021 та вона може отримати його паперову копію за запитом від ТОВ «ФК «Інвест Фінанс».
Згідно з копією додаткової угоди до договору № 10003043140 від 26.01.2021 про зміну умов договору від 06.03.2021, сторони дійшли згоди змінити умови договору, а саме у разі сплати позичальником до 06.03.2021 нарахованих процентів в сумі 2 394,00 грн, строк кредитування встановлюється до 20.03.2021, знижена процентна ставка в розмірі 1,71% на день діє в межах нового строку надання кредиту, якщо в цей строк позичальник здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить повне погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (а.с. 43).
У відповідності до копії додаткової угоди до договору № 10003043140 від 26.01.2021 про зміну умов договору від 31.03.2021, сторони дійшли згоди змінити умови договору, а саме у разі сплати позичальником до 31.03.2021 нарахованих процентів в сумі 2 394,00 грн, строк кредитування встановлюється до 14.04.2021, знижена процентна ставка в розмірі 1,71% на день діє в межах нового строку надання кредиту, якщо в цей строк позичальник здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить повне погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (а.с. 44).
Згідно з копією додаткової угоди до договору № 10003043140 від 26.01.2021 про зміну умов договору від 05.05.2021 щодо реструктуризації заборгованості, сторони дійшли згоди, що сума боргу, що підлягає реструктуризації, складає 20 941,00 грн, з яких сума кредиту 10 000,00 грн, нараховані проценти 9 857,00 грн, прострочені проценти 1 084,00 грн. Боржник зобов'язується погасити вказану заборгованість згідно погодженого графіку платежів, шістьома рівними платежами (а.с. 39 зворотній бік).
Відповідно до копії додаткової угоди до договору № 10003043140 від 26.01.2021 про зміну умов договору від 29.05.2021 щодо реструктуризації заборгованості, сторони дійшли згоди, що сума боргу, що підлягає реструктуризації, складає 23 684,00 грн, з яких сума кредиту 10 000,00 грн, нараховані проценти 7 451,00 грн, прострочені проценти 6 233,00 грн. Боржник зобов'язується погасити вказану заборгованість згідно погодженого графіку платежів, шістьома рівними платежами (а.с. 32)
Згідно з копією додаткової угоди до договору №10003043140 від 26.01.2021 про зміну умов договору від 21.06.2021 щодо реструктуризації заборгованості, сторони дійшли згоди, що сума боргу, що підлягає реструктуризації, складає 25 233,00 грн, з яких сума кредиту 10 000,00 грн, нараховані проценти 9 737,00 грн, прострочені проценти 5 496,00 грн. Боржник зобов'язується погасити вказану заборгованість згідно погодженого графіку платежів, шістьома рівними платежами (а.с. 40 зворотній бік).
Відповідно до інформаційної довідки № 62/3084/12 від 14.12.2022, 26.01.2021 перераховано на рахунок № НОМЕР_1 10 000,00 грн (а.с. 46).
З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 10003043140 вбачається, що кредитором нарахування проведені в період із дати видачі кредиту 26.01.2021 та до 02.11.2021. (а.с. 18 -21).
05.09.2022 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», як клієнтом, та ТОВ «Діджи Фінанс», як фактором, укладений Договір факторингу № 556/ФК-22, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 34 -37).
Права вимоги до нового кредитора переходять з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог (п. 4.1 договору факторингу № 556/ФК-22).
Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 365 51,70 грн, з яких 7 805,00 грн заборгованості за основним боргом, 28 746,70 грн заборгованості за відсотками (а.с. 13).
30.10.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» направило письмову вимогу ОСОБА_1 про погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 10003043140 від 26.01.2021, згідно якої на правах нового кредитора вимагає від відповідача належного виконання умов кредитного договору та погашення існуючої заборгованості в розмірі 36 551,70 грн в добровільному порядку в строк до 30.11.2023 (а.с. 47).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі відповідає.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Положеннями ч. 5 ст.12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на предмет спору та обставини, на які посилалося ТОВ «Діджи Фінанс», останнє було зобов'язане надати суду докази на підтвердження укладення між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та відповідачем договору про надання споживчого кредиту № 10003043140 від 26.01.2021, надання відповідачу кредиту у відповідності до умов договору, наявності заборгованості та докази на підтвердження переуступки на його користь прав вимоги за таким договором у відповідному розмірі.
У постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором Верховний Суд зазначив, що банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За умовами договору про надання споживчого кредиту № 10003043140 від 26.01.2021, сторонами передбачено надання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. п. 1.1., 1.5.).
Згідно з п. 2.1. вказаного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником Товариству з метою отримання кредиту.
Разом з тим, ТОВ «Діджи Фінанс» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження надання відповідачу кредиту, в тому числі і шляхом перерахування відповідної суми коштів на картковий рахунок відповідача, зокрема, платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо. Також ТОВ «Діджи Фінанс» не надано виписки з особового рахунку по кредитному договору.
Наданий ТОВ «Діджи Фінанс» розрахунок заборгованості, який був складений позивачем, не є належним та допустимим доказом надання відповідачу кредиту та наявності заборгованості за цим договором.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Позивачем надана інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» № 62/3084/12 від 14.12.2022, зі змісту якої вбачається, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» 26.01.2021, була проведена успішна транзакція № 31166-80550-90624 в сумі 10 000,00 грн, номер карти: НОМЕР_1 .
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту вказаної довідки не вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачу, а кошти переведені за умовами договору про надання споживчого кредиту № 10003043140 від 26.01.2021.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення із відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 10003043140 від 26.01.2021, укладеним з ТОВ «ФК «Інвест Фінанас».
Доводи апеляційної скарги відносно того, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитодавця, у зв'язку з чим, ТОВ «Діджи Фінанс» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції з клопотання про витребування доказів.
В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Романенко М. Е. ставить питання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати в АТ КБ «Приватбанк» інформацію чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 за період з 26.01.2021 по 29.01.2221 з відображенням часу зарахування коштів та ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , обґрунтовуючи це тим, що вказані докази не були подані до суду першої інстанції з підстав відсутності у позивача доступу до зазначеної інформації.
Вирішуючи дану заяву колегія суддів враховує наступне.
Частиною 2 ст. 83 ЦПК України визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 чт. 83 ЦПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 84 учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч. 2 та 3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Статтею 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивачем були подані документи, які були наявні у нього та які, на його думку, підтверджували викладені в позовній заяві обставини, і на підставі вказаних доказів судом першої інстанції було ухвалено рішення.
При цьому в позовній заяві позивач просив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних доказів та матеріалів, без участі позивача (а.с. 14 зворотна сторона).
Клопотання про витребування зазначених вище доказів позивачем, під час розгляду справи в суді першої інстанції, заявлені не були.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав об'єктивної можливості надати такі докази, оскільки в нього відсутній доступ до зазначеної інформації, колегією суддів оцінюються критично, оскільки доказів, які б свідчили про те, що позивач ставив перед судом першої інстанції клопотання про витребування вказаної інформації у спосіб визначений цивільним процесуальним законодавством матеріали справи не містять.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів та доказів щодо обставин, які перешкоджали йому подати відповідне клопотання до суду першої інстанції.
За викладеного, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для поновлення скаржнику строку для подання клопотання про витребування додаткових доказів під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин позивачем до апеляційної скарги не надано.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник ТОВ «Діджи Фінанс» не спростував висновків суду першої інстанції щодо ненадання ним доказів на підтвердження факту надання ТОВ «ФК «Інвест Фінанас» відповідачу кредиту, наявності заборгованості.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.
Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2025 року є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»- залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 01 жовтня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: Н. І. Гончар
Т. Л. Фетісова