Номер провадження 22-ц/821/1360/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/1967/25 Категорія: Пономар В. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
30 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді секретар Гончар Н. І., Сіренко Ю. В. Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.05.2025(повний текст складено 14.05.2025, суддя в суді першої інстанції Пономар В. О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи тим, що 06.07.2023 відповідач, перебуваючи на перехресті вулиць Оборонної та Путейка в м. Черкаси, з хуліганських мотивів наніс удар ногою в передні пасажирські дверцята належного позивачеві автомобіля Hyundai Elantra, чим спричинив пошкодження транспортного засобу.
У підтвердження своїх доводів позивач посилається на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.10.2023 у справі № 712/9553/23, якою встановлено факт адміністративного правопорушення у діях відповідача, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
З метою визначення розміру матеріальної шкоди позивач звернувся до судового експерта, який склав висновок від 14.01.2025 № 02, згідно з яким вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу становить 51 238,93 грн. Указану суму позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, посилаючись на душевні страждання, емоційне виснаження, погіршення самопочуття та відносин з соціальним оточенням, які стали наслідком протиправної поведінки відповідача, а також грубих висловлювань останнього.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.05.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені збитки, завдані пошкодженням транспортного засобу в розмірі 51 238 грн, моральну шкоду в розмірі 7 000 грн та витрати пов'язані з проведенням судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 6 000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд керувався тим, що заявлені позивачем вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки факт вчинення відповідачем протиправних дій, що виразилися у нанесенні удару по транспортному засобу, який належить позивачу, внаслідок чого було спричинено пошкодження майна останнього, є доведеним, як і факт завдання моральної шкоди позивачу, оскільки протиправна поведінка відповідача, що полягала у демонстративному нанесенні удару в автомобіль з хуліганських мотивів у публічному місці, об'єктивно могла спричинити у позивача душевні страждання, емоційне напруження, зниження почуття безпеки та загальну психологічну дестабілізацію.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 13.06.2025 засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та новим рішенням відхилити позовні вимоги у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сума вартості відновлювального ремонту згідно з висновком експерта в розмірі 51 238,93 грн є суттєво завищеною. При цьому зазначає, що візуальний огляд автомобіля було здійснено лише через півтора року після події, а тому неможливо встановити, чи пошкодження є наслідком саме дій відповідача, чи виникли з інших причин у проміжку часу, що минув.
Також вказує, що позивачем не надано доказів обґрунтування в чому полягає необхідність заміни пошкоджених дверей на нові, чому неможливо іншим шляхом здійснити ремонт та усунути пошкодження.
Наголошує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги наявність провокації з боку відповідача, який систематично ініціював конфліктні ситуації між сторонами.
Також вказує на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження спричиненої позивачу моральної шкоди.
У відзиві на вказану апеляційну скаргу позивач просив суд її відхилити як безпідставну, а рішення суду першої інстанції вважає законним та належним чином обґрунтованим, тому просить його залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24.08.2023, складеного співробітником Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, 06.07.2023 близько 19.00 год ОСОБА_2 , перебуваючи на перехресті вулиць Оборонна та Путейка в м. Черкаси, з хуліганських мотивів наніс один удар ногою в праву передню пасажирську дверку автомобіля Hyundai Elantra, який належить ОСОБА_1 , чим порушив громадський спокій та порядок.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП надійшли до Соснівського районного суду м. Черкаси 07.09.2023. Розгляд справи двічі переносився за клопотаннями ОСОБА_2 від 25.09.2023 та 02.10.2023, який свою неявку в судові засідання пояснював захворюванням, надаючи до суду копії відповідних медичних документів. За результатами розгляду суд 19.10.2023 закрив справу у зв'язку з закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП, яка вказує на те, що у справах підвідомчих суду стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Водночас, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не дивлячись на невизнання ОСОБА_2 вини, суд дійшов висновку, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, за обставин указаних у протоколі про адміністративне правопорушення. В апеляційному порядку зазначене рішення суду не оскаржувалося.
Аналіз змісту постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.10.2023 дає підстави для висновку, що вказаним судовим рішенням у межах адміністративного провадження було безпосередньо встановлено факт нанесення відповідачем ОСОБА_2 удару по автомобілю позивача ОСОБА_1 , що порушило громадський порядок.
Як доказ розміру заявлених позивачем вимог надано висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 14.01.2025 № 02, відповідно до якого вартість матеріального збитку (шкоди) (вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ) завданого власнику КТЗ ОСОБА_1 внаслідок вандалізму станом на дату проведення експертизи складає 27 478,93 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок вандалізму станом на дату проведення експертизи складає 51 238,93 грн.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Частиною 3 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушенні, має право на відшкодування заданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є: наявність шкоди; протиправність дій того, хто завдав шкоду; причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; вина, того, хто завдав шкоду.
Отже одним із обов'язкових елементів, для покладення майнової відповідальності на заподіювача шкоди є наявність його вини у завданні шкоди.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц зазначено, що ч. 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
У цій справі відповідач ОСОБА_2 не спростував наявність власної вини в заподіянні шкоди внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля, не подав належних та допустимих доказів на спростування факту її існування.
Згідно із положеннями ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 був пошкоджений належний позивачу транспортний засіб.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вказуючи про не підтвердження належними доказами розміру заявленої до стягнення майнової шкоди та не погоджуючись з фактом пошкодження належного позивачу автомобіля відповідач не заявляв про призначення у справі відповідної повторної експертизи та не скористався передбаченим ст. 106 ЦПК України правом подати до суду висновок експерта, складений за його замовленням.
Також скаржником не доведено, що у даному конкретному випадку пошкодження дверей автомобіля позивача, зважаючи на його характер чи ступінь, могло бути усунено без його заміни чи з використанням інших, менш витратних, методів.
Не можна погодитися також з посиланнями скаржника про те, що підтвердження його вини показаннями свідків є недостатнім для встановлення такої обставини, адже інших об'єктивних даних про те, що майнову шкоду позивачу могло бути заподіяно не відповідачем, суду надано не було та не спростовано.
Інші доводи апеляційної скарги в частині відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.
Також не можна погодитися з посиланнями апеляційної скарги і на те, що позивач у справі не обґрунтував наявність у нього моральної шкоди, завданої пошкодженням його автомобіля, з урахуванням такого.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як встановлено судом, в результаті протиправної поведінки відповідача був пошкоджений належний позивачу автомобіль, що безумовно негативно вплинуло на його моральний стан та призвело до душевних страждань, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди, визначивши розмір відшкодування у сумі 7 000,00 грн, який відповідає засадам розумності та справедливості за встановлених обставин порушення права позивача.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.05.2025у даній цивільній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.05.2025у даній цивільній справі- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 01.10.2025.
Суддя-доповідач
Судді