23 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 953/10938/24
провадження № 22-ц/818/2759/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківська міська рада
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Колеснікова Анатолія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2025 року в складі судді Муратової С.О.,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310136600:13:014:0004, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка є складовою частиною домоволодіння, будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є власником житлового будинку, загальною площею 35,1, кв.м, житловою 12,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1670323863101, номер запису про право власності: 28431215 від 18.10.2018. Зазначений будинок належить їй на праві приватної власності, набутим на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: зареєстр. №3485, виданий 18.10.2018, видавник ПН ХМНО Васікова Л.Є., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:43558039 від 18.10.2018: приватний нотаріус ХМНО Васікова Л.Є. Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є., відповідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку» та на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки ВП №56977933, складеного Бабенко Д.А. - приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області 16.10.2018, посвідчено, що ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , належить на праві власності майно, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 35,1 кв.м, житловою площею 12,8 кв.м, що раніше належало ОСОБА_2 . 21.12.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Прізвище позивача після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , вже після укладання Договору іпотеки № SME0006450/1, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , як власника вищезазначеного будинку, скористався своїм правом на безоплатну приватизацію, а саме: набув право власності на земельну ділянку 20.10.2010 на підставі рішення Харківської міської ради від 25.11.2009 №284/09 отримав державний акт на земельну ділянку розміром 0,1000 га на АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка та вищезазначений будинок склали єдиний складний об'єкт нерухомого майна: домоволодіння АДРЕСА_1 , а оскільки за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному земельному кадастрі право власності (без реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6310136600:13:014:0004, позивач позбавлений можливості провести державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за собою, що суттєво порушує права Позивача, щодо можливості розпорядження домоволодінням АДРЕСА_1 . 11.12.2007 між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №SME0006450 від 11.12.2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 74500 дол.США, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки. Цільове призначення кредиту - придбання нерухомого майна для подальшого використання у підприємницькій діяльності. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, в той же день між банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки №SME0006450/1, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . Своїх зобов'язань по вчасному погашенню кредиту позичальник не дотримувався, у зв'язку з чим 26.10.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , для задоволення вимог ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.12.2007 в сумі 850870,42 грн. та витрат по вчиненню виконавчого напису. 10.08.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного виконавчого напису ВП №5697733. По ВП №5697733 приватним виконавцем здійснені заходи по реалізації іпотечного майна 08.10.2018 ДП «Сетам», за заявкою виконавця, проведені електронні торги з реалізації предмета іпотеки - житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками яких складений протокол №361318. Згідно протоколу №361318 переможцем торгів стала ОСОБА_5 , яка придбала нерухоме майно за 329200 грн. Приватним виконавцем 16.10.2018 складений акт про реалізацію предмета іпотеки. 18.10.2018 приватним нотаріусом ХМНО Васіковою Л.Є. видано свідоцтво про належність ОСОБА_5 на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, отримавши право власності на земельну ділянку, не зареєстрував таке право, про наявність акта на землю не повідомляв ні банк, ні приватного виконавця, ні організатора торгів.
Позивач вказує, що тягар утримання нерухомого майна: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , покладений на позивача (в тому числі і обов'язок зі сплати земельного податку). Позивач у передбачений законом спосіб набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Реєстрація за відповідачем ОСОБА_2 в Державному земельному кадастрі прав власності (без реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) перешкоджає позивачці, як власнику нерухомості, в повній мірі реалізовувати права власності та розпорядження належного їй майна. Факти того, що позивач у законний спосіб набув право власності на житловий будинок і земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:13:014:0004, увійшла до складу садиби: домоволодіння АДРЕСА_1 , що відповідач як титульний власник вказаної земельної ділянки жодних прав не заявляє майнових та інших претензій - не має, вважає, що право власності на домоволодіння в цілому перейшло до позивача, фактично переклав на позивача тягар утримання домоволодіння в цілому уникає від здійснення дій щодо переоформлення права власності на земельну ділянку за Позивачем у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню. Позивач звернулась до Департаменту реєстрації ХМР щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:13:014:0004 по АДРЕСА_1 , яка є складовою частиною будинку з надвірними будівлями за цією ж адресою перебуває в її власності, та отримала відповідь №2125/0/50-23 від 29.08.2023, що за результатами розгляду звернення, в межах повноважень департаменту реєстрації ХМР, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється у визначеному Законом порядку і відповідно до поданих документів. Позивачем подано заяву про державну реєстрацію відповідно до вимог чинного законодавства, відповідно до якої отримала Рішення від 09.10.2023 про зупинення розгляду заяви у зв'язку з відсутністю документів, що передбачає факт набуття, зміни або припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:13:014:0004 по АДРЕСА_1 . Однак, у зв'язку з відсутністю указаних документів надати проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки позивач не має можливості.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що до позивачки переходить право власності на ту частину земельної ділянки яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості, розташованого на ній, а суд позбавлений можливості визначити площу такої частини земельної ділянки, яка повинна бути визначена за правилами п. 3.25 Державних будівельних норм 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень». Крім цього за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 подавапеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно змісту позовних вимог, Позивач звернулася із вимогою визнати за нею право власності на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 площею 0,1000 га. Суд характер спірних правовідносин не встановив та безпідставно вважав, що до позивачки переходить право власності на ту частину земельної ділянки яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості, розташованого на ній, а суд позбавлений можливості визначити площу такої частини земельної ділянки. Таким чином, суд вийшов за межі позовних вимог, розглянувши не заявлені позивачем вимоги. При цьому суд ґрунтував свою позицію на висновках, що містяться у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16. Звертаючись до змісту постанови Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16, апелянт звертає увагу, що у цій постанові, Верховний Суд України зазначив: «..за змістом ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування».
Але стаття 377 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін, не містила норм, які б зазначали, що до набувача переходить право власності на частину земельної ділянки. Тому до позивачки перейшло право власності на всю земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:13:014:0004 на якій розташований належний їй будинок.
Висновок суду про обрання позивачкою не ефективного способу захисту є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 , який зазначений власником спірної земельної ділянки на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯК № 571224 від 20.10.2010 не була здійснена реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та запис про право власності ОСОБА_2 у цьому реєстрі на земельну ділянку із кадастровим номером 6310136600:13:014:0004 відсутній. Отже, у даному випадку, не може бути ефективним подання віндикаційного позову, оскільки ОСОБА_2 не здійснювалося набуття права володіння нерухомим майном шляхом внесення запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Оскільки відповідачем не визнається право власності позивачки на спірну земельну ділянку, саме позов про визнання права власності є належним способом захисту невизнаного права. Рішення суду про задоволення позову буде підставою для державної реєстрації права власності (пункт 9 частини першої статті 27 Закону).
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно ксерокопії протоколу №361318 проведення електронний торгів ДП «СЕТАМ» від 08.10.2018, реєстраційний номер лота: 302503, найменування майна: іпотека: житловий будинок загальною площею 35,1 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ціна продажу: 329200,00 грн., переможець торгів: учасник №5 ОСОБА_5 (а.с. 11-12).
Відповідно до ксерокопії свідоцтва від 18.10.2018, зареєстрованого в реєстрі за №3485, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Л.Є., на підставі акту про реалізацію предмета іпотека ВП №56977933, складеного Бабенко Д.А. - приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області 16.10.2018, посвідчує, що ОСОБА_5 , належить на праві власності майно, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 35,1 кв.м, житловою площею 12,8 кв.м, яке придбане ОСОБА_5 за 329200,00 грн., що раніше належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. 11.12.2007 за №4754, зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 08.01.2008 за №164 в книзі 2. Свідоцтво підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 9).
Згідно ксерокопії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №141786354 від 18.10.2018, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Відповідно до ксерокопії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6306806022018 від 30.11.2018, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:13:014:0004 площею 0.1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , документ, що посвідчує право: державний акт від 20.10.2010 на право власності на земельну ділянку серія ЯК №571224 від 20.10.2010 №311070600896. Підстави для виникнення обмеження у використанні земельної ділянки: Земельний кодекс України 25.10.2001, строк дії обмеження: безстроково (а.с. 20-22).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2022 касаційні скарги представника ОСОБА_5 - адвоката Мельник Н.О., приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича та Державного підприємства «СЕТАМ» задоволено; постанову Харківського апеляційного суду від 22.06.2021 скасовано, залишено в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2020 (а.с. 13-19).
Згідно ксерокопії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.12.2022, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 21.12.2022, про що складено відповідний актовий запис №2080. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: « ОСОБА_1 » (а.с. 8).
Даними копії свідоцтва про зміну імені від 16.01.2025 та повідомлення начальника Чевтертого відділу ДРАЦС у місті Харкові від 16.01.2025 підтверджується, що ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 ( т. 2 а.с. 211)
Листом заступника директора Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 29.08.2023 №2125/0/50-23, адресованого ОСОБА_9 , повідомлено, що Департаментом реєстрації Харківської міської ради розглянуто заяву ОСОБА_9 від 02.08.2023 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:13:014:0004 по АДРЕСА_1 , яка є складовою частиною будинку з надвірними будівлями за цією ж адресою та який перебуває у її власності. За результатами розгляду листа, в межах повноважень повідомляє, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється у визначеному Законом порядку. Відомості, отримані в у порядку інформаційної взаємодії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:13:014:0004 місять інформацію про право власності за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯК №571224 від 20.10.2010 №311070600896. Повідомляє, що надання правової оцінки діям інших суб'єктів державної реєстрації не належить до повноважень Департаменту реєстрації Харківської міської ради. Звертає увагу, що на сьогодні заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у місті Харкові приймаються у Будинку нерухомості за адресою: м. Харків, майдан Павлівський, 4. У разі звернення особи із заявою та відповідними документами передбаченими Законом та Порядком, державним реєстратором у законодавчо встановлений термін буде розглянуто заяву та прийнято рішення відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с. 27-28).
Згідно ксерокопії рішення про зупинення розгляду заяви від 09.10.2023 №69645313, державний реєстратор прав на нерухоме майно Хаткевич І.І., Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська область, під час розгляду заяви від 03.10.2023 за реєстраційним номером 57336842 встановив наявність обставин, які є підставою для зупинення розгляду заяви: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством, а саме: заява №57336842 про державну реєстрацію прав подана на державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:13:014:0004. До заяви подано наступні документи: свідоцтво, посвідчене 18.10.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Васікова Л.Є. за №3485, відповідно до якого ОСОБА_5 з прилюдних торгів набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; витяг з Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно від 18.10.2018 №141786354 про реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований АДРЕСА_1 ; лист Державного підприємства «СЕТАМ» від 16.10.2018 №2115/K-1744-18/3 про надання протоколу проведення електронних торгів №361318 від 08.10.2018 по лоту №302503; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.11.2018 №HB-6306806022018 на земельну ділянку з кадастровим №6310136600:13:014:0004; лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.08.2023 №І-219/0/9,1-226/0/21-23; лист Департаменту реєстрації виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.08.2023 вих. №2125/0/50-23; рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2020 справа №640/7669/19 про визнання електронних торгів недійсними; постанову Верховного суду від 28.09.2022 справа №640/7669/19. У відомостях ДЗК, отриманих в порядку взаємодії наявна інформація про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 на підставі Державного акту серія ЯК №571224 від 20.10.2010. Таким чином, на час проведення прилюдних торгів та оформлення результату цих торгів земельна ділянка була визначена як об'єкт цивільних прав та перебувала у приватній власності. На підставі викладеного, розгляд заяви буде продовжено після надання заявником документу, що передбачає факту набуття, зміни або припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:13:014:0004. На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, вирішив зупинити розгляд заяви до усунення зазначених вище обставин (а.с. 30-31).
Відповідно до довідки суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_11 від 31.10.2023 про найбільш вірогідну ціну нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136600:13:014:0004, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , найбільш вірогідна сума грошей, яку міг би отримати власник земельної ділянки в разі її продажу, станом на 31.10.2023, складає 280000,00 грн. (а.с. 23).
Як вбачається з протоколу №361318 проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» від 08.10.2018 та свідоцтва від 18.10.2018, зареєстрованого в реєстрі за №3485, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Л.Є., на підставі акту про реалізацію предмета іпотека ВП №56977933, інформації про наявність земельної ділянки вказані документи не містить (а.с. 9, 11-12).
Тобто, реалізованим нерухомим майном визначено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,1 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами ( надалі Будинок).
Згідно даних постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справа № 640/7669/19 між сторонами у справі існував спір з приводу правомірності набуття позивачкою права власності на Будинок майно, що був остаточно вирішений судом 28 вересня 2022 року. Однією з підстав для оскарження права власності позивачки ОСОБА_2 зазначав, що електронні торги було проведено без зазначення кадастрового номера земельної ділянки, що є істотною умовою договору.
Рішенням Киівського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2020 року, залишеним без змін вищезазначеною постановою Верховного Суду у задоволені позову ОСОБА_2 було відмовлено.
При цьому судом всьтановлепно, що 26 жовтня 2014 року приватний нотаріус вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 , для задоволення вимог ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 грудня 2007 року в сумі 850 870,42 грн та витрат із вчинення виконавчого напису.
Разом з цим земельна ділянка на якій розташований Будинок не була предметом іпотеки за договором іпотеки від 11 грудня 2007 року, щодо неї не міг бути вчинений виконавчий напис, і, відповідно, земельна ділянка не могла бути реалізована на електронних торгах, які позивач просить визнати недійсними.
Таким чином зазначення/не зазначення кадастрового номера земельної ділянки в протоколі про проведення торгів у цій конкретній ситуації, де предметом іпотеки та торгів був лише будинок, саме по собі не свідчить про порушення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду. Доля земельної ділянки в будь-якому випадку вирішується відповідно до статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України ( а.с. 13 - 19).
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову, оскільки під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
При цьому відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Водночас законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.
Звертаючись до суду з дійсним позовом ОСОБА_3 посилалась на те, що з жовтня 2018 року є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,1 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, тому до неї перейшло і право власності на земельну ділянку, що була відведена для обслуговування цього будинку
У статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Аналогічні положення закріплено статтею 377 ЦК України (у відповідній редакції).
Отже, зазначеними нормами передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно-правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, зробила висновок, що за відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали під час укладення правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід керуватися тим, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 державні акти на право власності на земельні ділянки є докуметом що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 334 ЦК права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно положень закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, зокрема, на земельну ділянку, здійснюється державним реєстратором речових прав на нерухоме майно після подання відповідних документів які підтверджують право особи на реєстрацію даної земельної ділянки. Тобто внаслідок проведення таких реєстраційних дій речове право набувається, змінюється або припиняється.
Після здійснення усіх реєстраційних дій державним реєстратором або нотаріусом особа отримує витяг про державну реєстрацію її права.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка є предметом перегляду, позивачем надані належні та допустимі докази набуття власності на нерухоме майно у вигляді будинку з надвірними будівлями що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Так позивач у результаті прилюдних електронних торгів у межах виконавчого провадження набула право власності на будинок з надвірними будівлями що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .Спірна земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310136600:13:014:0004, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного суду України у складі колегії судців Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 640/7669/19 встановлено щодо зазначення/не зазначення кадастрового номера земельної ділянки в протоколі про проведення торгів у цій конкретній ситуації коли предметом іпотеки та торгів був лише будинок, саме по собі не свідчить про порушення позивача за захистом яких він звернувся до суду. Доля земельної ділянки в будь-якому випадку вирішується відповідно до статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6306806022018 від 30.11.2018 із Додатком) вбачається, що спірна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 сформована як єдиний масив загальною площею 0.1000 га, має кадастровий номер 6310136600:13:014:0004 та цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) та вид використання: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У розділі відомості про право власності/право постійного користування Право власності, власником зазначено ОСОБА_2 .
Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:13:014:0004 є об'єктом цивільних прав предметом спору в розумінні норм ЦК України.
Відповідач ОСОБА_2 20.10.2010 отримав державний акт на земельну розміром 0,1000 та по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Харківської міської ради Харківської області від 25.11.2009 №284/09, однак, не здійснив жодних дій для реєстраціїї права власності у встановленому Законами України порядку. Проти реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку за позивачкою заперечує.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
Оскільки право власності на спірну земельну ділянку за відповідачем не зареєстровано, суд дійшов помилкового висновку про те, що ефективним способом захисту права власності позивача у спірних правовідносинах буде звернення до суду з віндикаційним позовом. Правові висновки Верховного Суду, що застосовувані судом не є релевантними до дійсного спору.
Відповідно до вимог ст. 377 ЦК України, ст.126 ЗК України визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, судова колегія вважає, що спірна земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке правомірно набуте у власність позивачкою. Жодних перешкод для визнання за позивачкою права власності на спірну земельну ділянку судом не встановлено.
Оскільки позивачкою надані належні та достатні докази на підтвердження факту не визнання відповідачем належного їй права власності на спірну земельну ділянку та відсутності у неї можливості оформити зазначене право у встановленому законом порядку суд дійшов до необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пунктів 3,4 ч. 1, ч.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.
Оскільки позовні вимоги задоволені повність, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки в сумі 7000,00 грн (2800,00+ 4200,00).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Колеснікова Анатолія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_12 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_12 право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310136600:13:014:0004, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка є складовою частиною домоволодіння, будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 судовий збір сплачений за суд першої та апеляційної інстанції в сумі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий О. Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук