Справа № 632/1112/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/372/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
02 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 серпня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 27 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024226120000050, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, не одруженого, не працюючого, який не має зареєстрованого місця проживання та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
- 06 січня 2022 року вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75, 104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням (іспитовим строком 2 роки);
- 11 серпня 2022 року вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75, 104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням (іспитовим строком 2 роки);
- 12 квітня 2024 року вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 357, ч.1 ст.71, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та штрафу у розмірі 850 грн,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 серпня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, приєднано частково покарання, призначене за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року та остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 11 місяців. Штраф у розмірі 850 гривень ухвалено виконувати самостійно.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1893 грн. 20 коп.
Ухвалено рішення щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він 27 травня 2024 року, о 09.00 год., перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , через мобільний додаток «Telegram», у невстановленої досудовим розслідуванням особи, замовив наркотичний засіб - каннабіс. Після чого, за допомогою Всесвітньої мережі Інтернет, на зазначений невстановленою в ході досудового розслідування особою рахунок, перерахував через платіжну систему «GlobalMoney» грошові кошти у сумі 400 гривень.
В подальшому, від невстановленої в ході досудового розслідування особи, отримав повідомлення у мобільному додатку «Telegram» з локацією місця знаходження «закладки» з особливо небезпечним наркотичним засобом - «канабіс», обіг якого заборонено та 27 травня 2024 року, приблизно о 15 год. 30 хв., ОСОБА_7 прийшов за локацією місця знаходження «закладки», а саме підійшов до дерева, яке розташоване в лісовому масиві поблизу нежитлової будівлі за адресою: Харківська область, м.Первомайський, вул. Ринкова, б. 25-Г, де знайшов пачку із-під цигарок, у середині якої знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб - «канабіс», обіг якого заборонено. Переконавшись, що ніхто сторонній за його діями не спостерігає, достовірно розуміючи, що у вказаній пачці із-під цигарок знаходиться особливо небезпечний наркотичний засіб - «канабіс», ОСОБА_7 взяв вказану пачку із-під цигарок, тим самим незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - «канабіс», обіг якого заборонено. Після чого ОСОБА_7 поклав вищевказану пачку із-під цигарок до кишені своїх штанів, тим самим почав незаконно зберігати при собі особливо небезпечний наркотичний засіб - «канабіс», обіг якого заборонено, без мети збуту, до моменту його виявлення та вилучення працівниками поліції.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
Прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини провадження, які суд визнав доведеними, і кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 , вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки. Відповідно до ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати покарання, невідбуте за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі 4 років 6 місяців та штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., який відповідно до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Але суд недотримався цих вимог.
Також, зазначає, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував, відомості, що характеризують особу ОСОБА_7 та характер вчинених ним дій.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги прокурора та просив вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено за процедурою, передбаченою ч.3 ст.349 КПК України, з врахуванням цього суд встановив фактичні обставини кримінального провадження та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційних скаргах не оскаржуються, у відповідності з нормами ч.2 ст.394, ст.404 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про неправильне застосування судом при призначенні покарання ОСОБА_7 вимог закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу.
Так, відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Отже, призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного покарання за новий вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст.71 КК України, з дотриманням норм частини 4 цієї статті. При цьому належить точно встановлювати вид та розмір невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 раніше судимий за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року за ч. 1 ст. 357, ч.1 ст.71, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та штрафу у розмірі 850 гривень.
Кримінальне правопорушення у даній справі обвинувачений вчинив 27 травня 2024 року, тобто після постановлення вироку від 12 квітня 2024 року.
Отже, остаточне покарання, призначене ОСОБА_7 за сукупністю вироків, повинно бути більшим, ніж позбавлення волі на строк 4 роки із визначенням штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот) грн., який відповідно до ч.3 ст.72 КК України належить виконувати самостійно.
Судом першої інстанції вірно визначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71, 72 КК України.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував положення ч.4 ст.71 КК України, та помилково визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 3 років 11 місяців позбавлення волі, тобто розмір остаточного призначеного останньому покарання є меншим розміру покарання, яке призначено за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року, про що слушно зазначає прокурор в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно п.1 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Таким чином, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 остаточного покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме ч.1 ст.71 КК України з урахуванням вимог ч.4 ст.71 КК України, що, відповідно ч.1 ст.413 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.
Поряд із цим, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання недостатньо врахував відомості про особу самого обвинуваченого ОСОБА_7 , який маючи молодий вік не навчається, неодружений, не працює, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається, задовільно характеризується за місцем проживання.
Колегія судів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 неодноразово судимий, в тому числі й за корисливі злочини. Разом з тим, обвинувачений на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та після постановления вирокувід 12 квітня 2024 року та до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення за даним кримінальним провадженням.
Наведене беззаперечно негативно характеризує особу ОСОБА_7 , тому колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про занадто м'яке покарання, яке призначено обвинуваченому оскаржуваним вироком, що є відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України, підставою для скасування судового рішення в цій частині.
Згідно п.2 ч.1 ст.420 КПК України, необхідність застосування більш суворого покарання є підставою для скасування апеляційним судом вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, є проступком, та особу обвинуваченого, який неодружений, не навчається, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, кримінальне правопорушення вчинив після постановлення вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року та у період невідбутого покарання за цим вироком, офіційно не працевлаштований, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі в розмірі, який визначив суд першої інстанції, що фактично й не оскаржується прокурором в апеляційній скарзі.
Крім того, з урахуванням апеляційної вимоги прокурора, остаточне покарання ОСОБА_7 належить призначити на підставі ч.ч.1, 4 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року, у тому розмірі, як це зазначено в апеляційній скарзі сторони обвинувачення.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок районного суду в частині призначення обвинуваченому покарання скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднати покарання, невідбуте за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) років 6 (шість) місяців та штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот) грн., який відповідно до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4