01 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 636/1253/21
провадження № 22-ц/818/3439/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02 квітня 2025 року в складі судді Золотоверхої О.О.
У березні 2021 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 25.06.2006 АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/1928/82/82074, згідно умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 10000 доларів США строком до 25.12.2016 під 14.00 % річних.
31.10.2010 між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору щодо зміни строків погашення ліміту, збільшивши на 47 календарних місяців, у зв'язку з чим строк остаточного погашення - 25.11.2020.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 25.12.2006 між банком та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 на підставі довіреності, укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок, загальною площею 68,1 кв м, житловою площею 41,9 кв м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яке належало ОСОБА_3 , заставну вартість сторонами визначено як 64236,00 грн.
Згідно умов іпотечного договору у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за договором звернути стягнення на предмет іпотеки; іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання зобов'язань іпотекодавцем.
Рішенням Лозівського районного суду Харківської області від 08.09.2011 у справі № 2025/2-978/11 з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 60 551,44 грн. З 2020 року вказане рішення перебуває на виконанні у приватного виконавця Бабенко Д.А.
Вказало, що ОСОБА_2 не виконує взяті на себе договірні зобов'язання визначені кредитним договором, ухиляється від виконання рішення Лозівського районного суду Харківської області від 08.09.2011.
Посилалося на те, що станом на 20.10.2020 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 15 407,90 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 6446,55 доларів США, заборгованість за відсотками - 8949,02 доларів США.
Просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/1928/82/82074 від 25.12.2006 в сумі 15 407,90 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, загальною площею 68,1 кв м, житловою 41,9 кв м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.07.2006 Коробочкинською сільською радою Чугуївського району Харківської області та зареєстрованому в Чугуївському міжміському бюро технічної інвентаризації 02.08.2006 за № 736 - шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 02 квітня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за умовами додаткової угоди сторони домовились, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконання кредитного договору застосовується строк позовної давності тривалістю в 70 років, а тому строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не пропущено. Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Судом не враховано та не досліджено реальний розмір заборгованості за кредитним договором, хоча необхідно було вирахувати вже сплачену суму та позов задовольнити частково в межах суми 13 937,97 доларів США. Вважало, що заборгованість в повному обсязі не погашено.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.07.2006 третьою особою ОСОБА_2 підписано заяву-анкету позичальника про видачу кредиту на суму 16758,00 доларів США на строк 72 місяці під 12,50 % (а.с.9 т.1).
25.12.2006 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 підписано кредитний договір №014/1928/82/82074 про надання останньому кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом 10000.00 доларів США на строк по 25.12.2016 під процентну ставку за користування кредитом 14 % річних. Договором встановлено права та обов'язки сторін, порядок повернення коштів, наслідки порушення виконання зобов'язань та інші умови. До договору надано копію графіка погашення кредиту (а.с.10-12 т.1).
25.12.2006 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , діє по довіреності за ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №014/1928/82/82074/1 про наступне: «цей договір є забезпеченням виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором «014/1928/82/82074 від 25.12.2006, укладеним між іпотекодержателем та ОСОБА_2 » Предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_2 . Заставна вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін визначено у сумі 64236,00 грн. Договором передбачено права та обов'язки сторін, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, строк дії договору, відповідальність сторін та інші умови (а.с.18-19 т.1).
31.05.2010 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №014/1328/82/82074/1 до Кредитного договору №014/1928/82/82074 від 25.12.2006, згідно якого сторони досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, а саме - строк кредиту збільшено на 47 календарних місяців до 25.11.2020 (а.с.13 т.1).
До суду також надано графік погашення кредиту та інших платежів, копію умов видачі кредиту від 31.05.2010, згідно якого істотні умови кредитування наступні: сума кредиту - 6583.47 доларів США, вартість застави - 64236.00 доларів США строк - 126 місяців, відсоткова ставка - 14%, щомісячний платіж - 100 доларів США (а.с.14-16 т.1).
31.05.2010 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , діє по довіреності за ОСОБА_3 укладено додатковий договір про внесення змін до іпотечного договору №014/1928/82/82074/1, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського РНО Гусейновою Е.Г. 25.12.2006 за р.№5176, згідно якої внесено зміни щодо строку кредитного договору у п.1.1. Згідно п.6 додаткового договору «Всі інші умови Договору іпотеки залишаються без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання» (а.с.143 т.2).
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.09.2011 у справі № 2025/2-978/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 014/1928/82/82074 від 25.12.2006 в розмірі 60 551,44 грн, яка складається з залишку заборгованості за кредитом - 51 443,47 грн, суми простроченої заборгованості за кредитом - 1234,59 грн, суми простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами - 3571,29 грн, суми нарахованих відсотків - 236,77 грн суми пені, нарахованої за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом - 2019,88 грн, суми штрафу нарахованого за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків - 3280,00 грн.
На виконання вказаного судового рішення 07.11.2021 Лозівським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 2025/2-978/11 (а.с.24 т1).
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Бабенко Д.А. відкрито ВП №62186179 на підставі виконавчого листа №2025/2-978/11, виданого 07.11.2021 Лозівським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми заборгованості за кредитним договором №014/1928/82/82074 від 25.12.2006 у розмірі 60551,44 грн (а.с.22-23 т.1).
26.10.2020 АТ «Райффайзен Банк Аваль» зверталося з письмовими вимогами до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про необхідність здійснення погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору у 30 денний строк, прострочена заборгованість станом на 20.10.2020 складає 6446,55 доларів США - заборгованості по кредиту, в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 6239,65 доларів США; 8961,35 доларів США - заборгованість по відсотках, в тому числі прострочена заборгованість по відсотках 8949,02 доларів США, а також розрахована пеня відповідно до умов кредитного договору, яку повідомлять у відділенні банку. Також зазначено, що у разі, якщо зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором не будуть виконані, то відповідно до ст.ст.33-38 ЗУ «Про іпотеку» банком буде звернуте стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (а.с.28-34 т.1).
28.10.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги №114/-45 від 28.10.2021 (а.с.103-104 т.1).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 114/2-45 від 12.11.2021 до договору відступлення права вимоги № 114/2-45 від 28.10.2021 до АТ «Оксі Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором №014/1928/82/82074 від 25.12.2006, укладеного з ОСОБА_2 , дата повернення кредиту 25.12.2020, сума договору 10 000, сума заборгованості за основною сумою боргу 6446,55, сума заборгованості за відсотками 10714,86, загальна сума заборгованості 17161,41, сума заборгованості за основною сумою боргу 169479,80 грн, сума заборгованості за відсотками 281 693,67 грн, загальна сума заборгованості 451 173,47 грн, сума пені 90 235,79 грн (а.с.205 т.1).
На підставі договору відступлення права вимоги між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» 12.11.2021 укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки №НРН 660262, відповідно до якого останній набуває всі права іпотекодержателя за іпотечними договорами (а.с.106-107 т.1).
Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору про відступлення прав за договорами іпотеки до договору відступлення права вимоги № 114/2-45 від 28.10.2021, до АТ «Оксі Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором №014/1928/82/82074 від 25.12.2006, позичальник ОСОБА_2 , іпетекодавець ОСОБА_1 , договір залога № б/н від 25.12.2006 (а.с.108 т.1).
03.11.2021 АТ «Райффайзен Банк» на ім'я ОСОБА_4 складено повідомлення, згідно якого право вимоги за кредитним договором №014/1928/82/82074 перейшло до АТ «Оксі Банк», які в свою чергу відступили право вимоги ТОВ «Девелоп Фінанс» (а.с.113,120 т.1).
Згідно договору відступлення права вимоги №114/2-45-1 від 29.10.2021, укладеного між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Девелоп Фінанс», до останнього за плату перейшло право вимоги до боржників. 24.11.2021 між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Девелоп Фінанс» укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки на підставі договору відступлення прав вимоги, згідно якого останні набуває всіх прав Іпотекодержателя за іпотечними договорами (а.с.125-129,132-133 т.1).
Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №286846131 від 25.11.2021 іпотекодержателем на житловий будинок АДРЕСА_1 є ТОВ «Девелоп фінанс» (а.с.134 т.1).
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.02.2022 по справі №2025/2-978/11 замінено стягувача у виконавчому провадженні, згідно виконавчих листів 2025/2-978/11 на ТОВ «Девелоп Фінанс» (а.с.131-132 т.2).
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 29.03.2023 замінено позивача у справі АТ «Райффайзен Банк» його правонаступником - ТОВ «Девелоп Фінанс» (а.с.192-193 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.173 т.1).
Відповідно до листа з Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області №1370/01-16 від 08.08.2023 після померлого ОСОБА_3 в передбачений законом термін з заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини в нотаріальну контору спадкоємці не зверталися, спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.238 т.1).
Згідно листа з Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області №1457/01-16 від 16.08.2023 претензія ТОВ «Девелоп Фінанс» до спадкоємців боржника ОСОБА_3 прийнята, зареєстрована по книзі обліку і реєстрації спадкових справ 16.08.2023 за №563, на підставі якої заведено спадкова справа за №289/2023 (а.с.3 т.2).
Згідно копії листа від 12.10.2023 від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. згідно виконавчого листа №2025/2-978/11 від 07.11.2011, виданого Лозівським районним судом Харківської області, в рамка ВП №62186179 борг з ОСОБА_2 не стягувався (а.с.7 т.2).
Згідно копії листа з Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області №01-01-35/2475 від 18.12.2023 на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з ним була зареєстрована та постійно проживала його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.33 т.2).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 20.10.2020 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №014/1928/82/82074 від 25.12.2006 складає 15407.90 доларів США (в еквіваленті на національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку - 437217,65 грн), яка складається з заборгованості за кредитом - 6446,55 доларів США (еквівалент 182928,59 грн), заборгованості за відсотками - 8961,35 доларів США (еквівалент 254289,06 грн) (а.с.7-8 т.1).
Згідно з копією платіжної інструкції №62186179 від 07.08.2024 ОСОБА_2 сплатив на рахунок приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. 66787,58 грн з призначенням платежу «стягнення за ВП №62186179 з виконання виконавчого документу. Виконавчий лист №2025/9-978/11 виданий 07.11.20211 документ видав: Лозівський міськрайонний суд Харківської обл.» (ст.107 т.2).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. від 10.10.2024 ВП № 61186179, виконавче провадження №61186179 з примусового виконання виконавчого листа №2025/9-978/11, виданого 07.11.2011 Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №014/1928/82/82074 від 25.12.2006 закінчено, на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з повним погашенням заборгованості (а.с.106 т.2).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У частині першій статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас, за змістом частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд в рамках розгляду цієї справи повинен встановити поточний розмір заборгованості, в межах якого позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18) дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає стаття 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті правил регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Судом установлено, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.09.2011 у справі № 2025/2-978/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 014/1928/82/82074 від 25.12.2006 в розмірі 60 551,44 грн, яка складається з залишку заборгованості за кредитом - 51 443,47 грн, суми простроченої заборгованості за кредитом - 1234,59 грн, суми простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами - 3571,29 грн, суми нарахованих відсотків - 236,77 грн суми пені, нарахованої за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом - 2019,88 грн, суми штрафу нарахованого за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків - 3280,00 грн.
Указаним підтверджено, що банк змінив строк виконання основного зобов'язання.
Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки банк вже звертався до ОСОБА_2 з позовом про стягнення кредитної заборгованості, який було задоволено судом, тому після вчинення цих дій банк мав право на стягнення з ОСОБА_2 лише сум, передбачених частиною другою статі 625 ЦК України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України та частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини перша, п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Отже, іпотека, яка має похідний характер від основного зобов'язання, є дійсною до припинення основного зобов'язання. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед кредитором боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв'язку з виконанням боржником зобов'язання за кредитним договором, а отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.
Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) та постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21), від 23 липня 2024 року у справі № 210/1532/23 (провадження № 61-13380св23).
За відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про стягнення заборгованості та припинення у зв'язку із цим основного зобов'язання - забезпечувальне обтяження припиняється (див. постанови Верховного Суду від 16 липня 2024 року у справі № 214/1429/16 (провадження № 61-14264св23), від 25 червня 2024 року у справі № 646/5878/20 (провадження № 61-1152св23)).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) зробила висновок про те, що в разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
Матеріали справи свідчать про те, що в 2011 році, банк як кредитор за кредитним договором, звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №014/1928/82/82074 від 25.12.2006 та просив стягнути 7587,90 доларів США, що в перерахунку на національну валюту України складає 60551,44 грн, де залишок заборгованості за кредитом 6446,55 доларів США (51443,47 грн), сума простроченої заборгованості за кредитом 154,71 доларів США (1234,59 грн), сума простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами 447,53 доларів США (3571,29 грн.), сума нарахованих відсотків 29,67 доларів США (236,77 грн), сума пені, нарахованої за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом 253,12 доларів США (2019,88 грн), сума штрафу нарахованого за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків 411,03 доларів США (3280 грн).
При цьому рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.09.2011 у справі № 2025/2-978/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 014/1928/82/82074 від 25.12.2006 в розмірі 60 551,44 грн, яка складається з залишку заборгованості за кредитом - 51 443,47 грн, суми простроченої заборгованості за кредитом - 1234,59 грн, суми простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами - 3571,29 грн, суми нарахованих відсотків - 236,77 грн суми пені, нарахованої за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом - 2019,88 грн, суми штрафу нарахованого за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків - 3280,00 грн, що є повним розміром заборгованості, включаючи борг за тілом кредиту і процентами, заборгованість за штрафами.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судовим рішення визначено та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/1928/82/82074 від 25.12.2006 саме у національній валюті, у гривні, а не в еквіваленті до валюти зобов'язання, й це рішення суду виконане боржником у гривні повністю 07.08.2024.
При цьому, кредитор погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника у валюті гривні України, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, тобто банк визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Оскільки в статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, то з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики, ці зобов'язання вважаються припиненими.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. від 10.10.2024 ВП № 61186179, виконавче провадження №61186179 з примусового виконання виконавчого листа №2025/2-978/11, виданого 07.11.2011 Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 014/1928/82/82074 від 25.12.2006 закінчено, на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з повним погашенням заборгованості.
У цій справі позичальник виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 014/1928/82/82074 від 25.12.2006 шляхом повного виконання, що свідчить про припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з його повним і належним виконанням позичальником.
Установивши, що основне зобов'язання, на забезпечення виконання якого був укладений іпотечний договір, припинилося у зв'язку з належним виконанням, суд першої інстанції, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виснував про припинення іпотеки.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У цій справі відповідач заявив у суді першої інстанції про сплив позовної давності за звернутими до нього позовними вимогами до ухвалення судового рішення.
Між тим, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення зробив одночасно висновок про те, що даний позов є необґрунтований, а також про відмову у задоволенні позову через сплив позовної давності.
Колегія суддів зазначає, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).
У даному випадку позивачем не доведено існування підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, тому підстав для відмови у позові у зв'язку пропуском строку давності не вбачається.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки по суті вимог апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» - задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02 квітня 2025 року - змінити,виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова