29 вересня 2025 року Справа № 160/12732/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
за участі секретаря судового засіданняБеседа Г.Р.
за участі:
представник позивача представник відповідача не з'явився (повідомлений належним чином) Каціонова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Шиноптторг" (49600, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2,, код ЄДРПОУ 40472114) до Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення
02 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Шиноптторг" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці, ВП ДЕРАЖВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2025/000018/2 від 14.04.2025 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2025/000071 від 14.04.2025року, видану Дніпровською митницею.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що незважаючи на подані Позивачем документи при зверненні до Дніпровської митниці з метою митного оформлення ввезених на територію України товарів, остання відмовила у митному оформленні (випуску) товарів по ЕМД №25UA110110002174U8 від 14.04.2025 року та посилаючись на неможливість застосування митної вартості заявленої декларантом (Позивачем), прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2025/000018/2 від 14.04.2025 року та застосувала другорядний метод визначення митної вартості - 2-б - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, згідно з положеннями ст.60 Митного кодексу України, що ґрунтується на раніше визначеній митній вартості подібних (аналогічних) товарів.
Митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Позивач вважає, оскаржуване рішення протиправним, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 07 травня 2025 року суд відкрив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
23 травня 2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 Митного кодексу України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення таких складових митної вартості - не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортований товар, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України.
Ухвалою від 20 червня 2025 року суд вирішив подальший розгляд справи № 160/12732/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Шиноптторг" (49600, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2,, код ЄДРПОУ 40472114) до Дніпровської митниці, ВП ДЕРАЖВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 17 липня 2025 року 11-50 год.
Суд переніс розгляд справи на 26.08.2025 року, 11.09.2025 року.
Ухвалою від 26 серпня 2025 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 160/12732/25 на 30 днів. Призначив підготовче засідання на 11 вересня 2025 року об 11 год.
Ухвалою від 11.09.2025 року суд замінив відповідача у справі № 160/12732/25, а саме заміни назву відповідача з «Дніпровської митниці» на «Південно-Східну митницю».
Ухвалою від 11.09.2025 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі № 160/12732/25. Призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні на 29.09.2025 о 13:20 год.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
14 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Шиноптторг» з метою митного оформлення ввезених на територію України товарів, а саме: «Шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, безкамерні, а саме: 385/65R22.5 160 L 20PR T706 - 164 шт, 315/70R22.5 154/150 M 20PR D801 - 40 шт, торговельна марка: «LANVIGATOR», здійснило митне декларування шляхом подання до Дніпровської митниці електронної митної декларації № 25UA110110002174U8 від 14.04.2025 року.
У митній декларації № 25UA110110002174U8 позивач визначив митну вартість товарів, обравши для цього основний, перший метод - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до статті 57 Митного кодексу України.
Відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України позивач подав до Митниці документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема:
- контракт № 03152023 від 15.03.2023 року;
- специфікацію № 10 від 26.12.2024 року до контракту № 03152023 від 15.03.2023 року (кількість товару - 204 шт.,на суму 29 304,00 доларів США);
- рахунок-проформу (proforma-invoice) №EU2-LO-LV-20240903 від 03.09.2024 року (кількість товару 426 шт, на суму 59 258,00 доларів США);
- рахунокфактуру (commercial invoice) №EU2-LO-LV-20240903-2 від 27.12.2024 року (кількість товару - 204 шт., на суму 29 304,00 доларів США);
- swift від 25.10.2024 р. на суму 29 629,00 доларів США, оплата згідно із контракту № 03152023 від 15.03.2023 року;
- swift від 10.03.2025 р. на суму 14 489,50 доларів США, оплата згідно із контракту № 03152023 від 15.03.2023 року;
- сертифікат про походження товару (certificate of origin) No 24С3707А1483/50636 від 27.12.2024року;
- пакувальний лист (packing list) № б/н від 27.12.2024року;
- коносамент (bill of lading) № SZACM24120028 від 07.01.2025 року;
- міжнародна автотранспортна накладна (international consignment note) №523 від 10.04.2025 року;- комерційна пропозиція № б/н від 25.12.2024 року "SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD." до контракту № 03152023 від 15.03.2023;
- прайс - лист "SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD." № б/н від 25.12.2024 року;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №195 від 14.04.2025 року;
- договір № 12/04-23 транспортного експедирування від 12.04.2023 року;
- заявку № 25/12/24 на перевезення вантажу від 25.12.2024р. до договору № 12/04-23 від 12.04.2023 року;
- копія митної декларації країни відправлення № 431020240000311033 від 31.12.2024 року;
- сертифікат якості (сertificate of quality) T07255/0 від 18.10.2023 року;
- сертифікат відповідності (сertificate of comformity) UA.013.04853-25 від 14.04.2025 року.
Незважаючи на подані позивачем документи при зверненні до Дніпровської митниці з метою митного оформлення ввезених на територію України товарів, остання відмовила у митному оформленні (випуску) товарів по ЕМД №25UA110110002174U8 від 14.04.2025 року та посилаючись на неможливість застосування митної вартості заявленої декларантом (позивачем), прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2025/000018/2 від 14.04.2025 року та застосувала другорядний метод визначення митної вартості - 2-б - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, згідно з положеннями ст.60 Митного кодексу України, що ґрунтується на раніше визначеній митній вартості подібних (аналогічних) товарів, враховуючи країну виробництва, відомості щодо виробника, опис товару, призначення, рік випуску, обсяги ввезення (вага одиниці товару), згідно із наявної у базі інформації за ЕМД 01.04.2025 №UA110160/2025/042317 (MRN 25UA100160042317U4), митне оформлення якого здійснено за ціною угоди та товар випущено у вільний обіг у наближений час, обравши дані цієї ЕМД для обчислення митної вартості товару заявленого позивачем у наступному розрахунку: за ціною 3.0350 доларів США/кг, що складає 198.7336 доларів США/шт.
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2025/000018/2 від 14.04.2025 року, позивачем, з метою ввезення придбаного товару, подав нову митну декларацію (№25UA110110002196U5 від 14.04.2025 року) та доплатив донараховане державне мито та ПДВ у загальному розмірі 96 826, 74 грн з метою розмитнення ввезеного на територію України товару за новою ЕМД № 25UA110110002196U5 від 14.04.2025 року.
Не погоджуючись з прийнятими рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2025/000018/2 від 14.04.2025 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2025/000071 від 14.04.2025року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.
Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно із ч.1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст.55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Передбачене частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України .
Як видно з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 Митного кодексу України.
Щодо неможливості проведення ідентифікації оплати за Контрактом №03152023 від 15.03.2023 року, через відсутність посилання у банківських платіжних документах «swift» на рахунок-проформу (proforma invoice)/ рахунок-фактуру (commercial invoice), розбіжностей між проформоюінвойсом та інвойсом у відсотковому співвідношенні за кількістю товару, розбіжностей у сумі повної оплати на день подання ЕМД №25UA110110002174U8 від 14.04.2025 року, суд зазначає таке.
Згідно із п. 7.1. укладеного контракту № 03152023 від 15.03.2023 року порядок сплати за товар може змінюватись за угодою Сторін та буде відображений у рахунку-проформі.
За умовами контракту, продавець виставив позивачу рахунок - проформу (proforma invoice) від 03.09.2024 року №EU2-LO-LV-20240903 на суму 59 258,00 доларів США, за 2 (ДВА) КОНТЕЙНЕРА, згідно із яким сторони погодили такі умови оплати: 50% передплата, залишок оплати на протязі 40 діб від дати коносамента.
З урахуванням внесення змін до контракту та підписання специфікації № 10 від 26.12.2024р. на суму 29 304,00 доларів США, покупець виставив оновлений рахунок-фактуру (commercial invoice) №EU2-LO-LV-20240903-2 від 27.12.2024 року на суму 29 304,00 доларів США, за 1 (ОДИН) КОНТЕЙНЕР.
Так, позивач в підтвердження проведення оплати в повному обсязі за умовами Контракту надав до Дніпровської митниці наступні банківські платіжні документи:
- swift від 25.10.2024 р. на суму 29 629,00 доларів США, оплата згідно контракту № 03152023 від 15.03.2023 року
Розшифрування: (29 629,00 доларів США складає 50% передплати від суми 59 258,00 долара США, за 2 (два) контейнера на підставі рахунку - проформи (proforma invoice) від 03.09.2024 року №EU2-LO-LV-20240903, де під оновлений рахунок-фактуру (commercial invoice) №EU2-LO-LV-20240903-2 від 27.12.2024 року на суму 29 304,00 доларів США слід обчислювати оплату так: 29 629,00 доларів США/2 = 14 814,50 доларів США (50% передплата за 1 контейнер));
- swift від 10.03.2025 р. на суму 14 489,50 доларів США, оплата згідно із контрактом № 03152023 від 15.03.2023 року; всього на суму оплати за контрактом у розмірі 29 304,00 доларів США (14 814,50 доларів США + 14 489,50 доларів США).
Відтак розрахунки як за рахунком - проформою (proforma invoice) від 03.09.2024 року №EU2-LO-LV20240903, так і за рахунком-фактурою (commercial invoice) №EU2-LO-LV20240903-2 від 27.12.2024 року проведені позивачем в повному обсязі.
Наведена відповідачем розбіжність у кількості товару, спростовується внесенням змін до Контракту, підписанням Специфікації № 10 від 26.12.2024р. на суму 29 304,00 доларів США/виставленням оновленого рахунку-фактури (commercial invoice) №EU2-LO-LV-20240903-2 від 27.12.2024 року на суму 29 304,00 доларів США, проведеними оплатами за контрактом у повному обсязі. Претензії з боку продавця відсутні.
Стосовно неповноти відомостей вказаних у рахунку на оплату № 195 від 14.04.2025 року (рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги), слід зазначити таке.
Відповідно до п. 1.1. Договору №12/04-23 / Заявки № 25/12/24 на перевезення вантажу від 25.12.2024р. до даного Договору, рахунку на оплату № 195 від 14.04.2025 року, ТОВ «Мультимодал контейнер сервіс» надано транспортно-експедиційні послуги перевезення за таким маршрутом: Міжнародний морський фрахт Qingdao - Constanta, конт. HASU5100523, Навантажувально-розвантажувальні роботи за межами митної території України, п. Констанца (Румунія), конт. HASU5100523, Міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Констанца (Румунія) - Орловка (Україна), конт. HASU5100523, а/м BH3843OO, н/п BH0670XF, Міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Орловка (Україна) - Дніпро (Україна), конт. конт. HASU5100523, а/м BH3843OO, н/п BH0670XF, на загальну суму 196 592,53грн. (сто дев'яносто шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 53 копійки).
Рахунок на оплату №195 від 14.04.2025 року містить колонку «Товари (роботи, послуги)», в якій наведений детальний перелік наданих Експедитором послуг на загальну суму 196 592,53грн., з ПДВ. Дана сума включає в себе, як оплату за надані Експедитором транспортно-експедиційні послуги, так і суму винагороди Експедитора
Таким чином, не виокремлення Експедитором у рахунку на оплату №195 від 14.04.2025 року окремим рядком «транспортно-експедиційні послуги (винагорода)», як зазначено в Договорі, спростовуються наведеним вище, та підтверджує надання транспортно-експедиційних послуг Експедитором на загальну суму 196 592,53 грн., з ПДВ, що включає в себе також і суму винагороди Експедитора.
Платіжна інструкція №8618 від 18.04.2025року на суму 100 000,00 грн, платіжна інструкція №8639 від 25.04.2025року на суму 96 592, 53 грн, є належними та допустимими доказами, що у сукупності підтверджують проведення розрахунків між сторонами за послуги з перевезення вантажу у повному обсязі на загальну суму 196 592,53грн, з ПДВ.
Щодо розбіжностей виявлених при оформленні декларації країни відправлення та коносаментом, суд зазначає про таке.
Відповідач зазначив, що до митного оформлення у поданій ЕМД №25UA110110002174U8 від 14.04.2025 року у графі 44 під кодом 0705 надано коносамент від 07.01.2025 № SZACM24120028. З цього приводу, доцільно зазначити, що номер 285397063 вказаний у декларації країни відправлення від 31.12.2024 № 431020240000311033, є номером сервісного коносаменту, в якому вказується вся інформація щодо вантажу, який приймається судноплавною компанією до перевезення. Проте, сам коносамент (bill of lading) SZACM24120028 від 07.01.2025 є домашнім коносаментом, тобто таким, що оформлюється саме експедитором та видається відправнику вантажу під конкретний товар (в даному випадку Товар, що був куплений Позивачем на підставі Контракту №03152023 від 15.03.2023 року).
В свою чергу, позивач надав до Митниці всі документи, що підтверджують надання Експедитором транспортно-експедиційних послуг позивачу, зокрема: договір №12/04-23; заявку №25/12/24 на перевезення вантажу від 25.12.2024р. до даного договору; рахунок на оплату №195 від 14.04.2025 року на загальну суму 196 592,53грн., з ПДВ, що свідчать про включення до ціни складових митної вартості витрат щодо навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, згідно із ч.10 ст. 58 Митного кодексу України.
Надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, на час винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач виконав обов'язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи.
Відтак висновки митниці, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості в цій частині, не відповідають дійсності, що і стало підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.
Згідно із частин першої, другої статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 Митного кодексу України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.
Надані позивачем документи, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, шо спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.
За таких обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.
Згідно із ч.3 ст.335 Митного кодексу України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:
1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;
3) транспортні (перевізні) документи;
4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);
7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;
8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;
9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;
10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;
11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Суд встановив, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.
Жодних порушень митного законодавства суд не встановив.
Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 Митного кодексу України і не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості. Зворотного суду не доведено.
Слід зазначити, що згідно із практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).
Згідно із ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідач не довів суду обов'язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідач не навів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, суд не встановив.
Таким чином, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а відтак, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд робить висновок про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішення та картки відмови.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що митним органом оспорюване рішення прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, суд зробив висновок про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2025/000018/2 від 14.04.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2025/000071 від 14.04.2025року.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8677 від 01.05.2005.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Шиноптторг" (49600, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2,, код ЄДРПОУ 40472114) до Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2025/000018/2 від 14.04.2025 року;
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2025/000071 від 14.04.2025року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Шиноптторг" (49600, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2,, код ЄДРПОУ 40472114) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) сплачені позивачем у розмірі 6056,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 02 жовтня 2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук