02 жовтня 2025 року Справа № 160/14209/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВрони О. В.
за участі секретаря судового засіданняХижняк В.В.
представника позивача Колошина В.П.
представника відповідача Пилипенко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Покровського міського комунального підприємства «Добробут» до Східного офісу Держаудитслужби, за участі третіх осіб: 1-Товариство з обмеженою відповідальністю «Променерго Дніпро», 2-Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ», 3- Виконавчий комітет Покровської міської ради, 4- Управління житлово-комунального господарства та будівництва виконавчого комітету Покровської міської ради, 5- Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Покровське міське комунальне підприємство «Добробут» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Східного офісу Держаудитслужби, за участі третіх осіб: 1-Товариство з обмеженою відповідальністю «Променерго Дніпро», 2-Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ», 3- Виконавчий комітет Покровської міської ради, 4- Управління житлово-комунального господарства та будівництва виконавчого комітету Покровської міської ради, 5- Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу №040417-15/2598-2025 від 22.04.2025 року “Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства», складену Східним офісом Держаудитслужби.
Позовні вимоги обґрунтовані посилання на те, що відповідачем за результатом планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Покровського міського комунального підприємства «Добробут» складено вимогу “Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства», з висновками якої не погоджується позивач.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №160/14209/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 02.06.2025 перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Підготовче засідання призначено на 03.07.2025 о 14:20.
09.06.2025 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» надійшли пояснення.
За поясненнями третьої особи-5 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в порядку ст. 52 ПК України щодо отримання індивідуальної податкової консультації про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в якій було поставлено питання щодо правомірності нарахування єдиного внеску на суму грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, виплата якої провадиться працівнику після звільнення разом із всіма сумами, що належать йому від підприємства, установи, організації (ст. 116 КЗпП).
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 16.05.2025 №45642/6/04-36-24-06-08 було надано відповідь на запитання позивача, з урахуванням обставин, що були викладені у листі.
Через систему «Електронний суд» 10.06.2025 надійшов відзив на позовну заяву від Східного офісу Держаудитслужби.
Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач зазначає наступне.
Доводи позивача про відсутність у вимозі чіткого (конкретного) заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити, конкретних винних осіб, а також відшкодування з винної особи відповідно до норм ст.ст. 130-136 КЗпП України, не приймаються Офісом, оскільки п. 7.2.2 Статуту ПМКП «Добробут» передбачено, що підприємство здійснює бухгалтерський, оперативний облік та веде статистичну звітність згідно з чинними законодавством. Керівник підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержання поряду ведення і достовірність обліку та статистичної звітності. Отже, позивач вправі самостійно визначити та притягнути до відповідальності працівників, винних у допущенних порушеннях відповідно до чинного законодавства.
Щодо посилання позивача на незаконне завищення вартості електричної енергії, то ревізією встановлено, що внаслідок зміни істотних умов договору від 02.01.2021 №1 в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 відсотків, в актах прийняття-передавання за січень-вересень 2021 року ТОВ «Променерго Дніпро» завищено вартість електричної енергії на загальну суму 325745,66 грн. з ПДВ. Ревізією встановлено, що п. 12.3 договору від 02.01.2021 №1 визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених у ч.5 ст. 4 Закону України «Про публічні закупівлі».
Аналогічно встановлено, що внаслідок зміни істотних умов договору від 22.10.2021 №198 в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 відсотків, в актах прийняття-передавання за жовтень-грудень 2021 року ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» завищено вартість електричної енергії на загальну суму 144256,82 грн. з ПДВ.
Пунктом 3.5 Положення про оплату праці ПМКП «Добробут», яке є додатком №3 до Колективного договору визначено, що у разі звільнення працівника виплата повної суми, йому належної, здійснюється у день звільнення.
Пунктом 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Ревізією встановлено, що заборгованість по нарахуванню єдиного соціального внеску на суми компенсацій невикористаних відпусток у періоді звільнення працівника за даними бухгалтерського обліку позивача не відображалася, а здійснювалася у тому періоді, у якому проводилася виплата, тобто у тому періоді коли працівники уже не перебували в трудових відносинах з підприємством та заборгованість на момент виплати за даними бухгалтерського обліку підприємства не рахувалася.
У наданих, 13.06.2025 через систему «Електронний суд», поясненнях Управління житлово-комунального господарства та будівництва Виконавчого комітету Покровської міської ради повідомило, що станом на подання даних пояснень відповідно до бухгалтерського обліку третьої особи заборгованість перед позивачем в сумі 68587,76 грн. відсутня. Строк позовної давності для заборгованості, що виникла ще в 2009 році, сплив ще в 2011 році, в результаті чого заборгованість була списана.
02.07.2025 позивачем подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання про долучення до матеріалів справи Висновку експерта №362 від 01.07.2025 року за результатами проведення судової економічної експертизи за договором №134 від 20.05.2025 року .
03.07.2025 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.07.2025 об 11:00 год.
Східним офісом Держаудитслужби 14.07.2025 подані до суду пояснення щодо висновку експерта №362, з яким він не погоджується з огляду на таке.
Листи ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ», які були підставою для зміни ціни на електричну енергію №№23, 218, 204/1, 197/4, 193/3, не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Оскільки у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Відповідач наполягає на своїй позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінерго Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ», Виконавчий комітет Покровської міської ради пояснень з приводу позовної заяви не надали.
30.07.2025 позивач звернувся до суду з клопотанням про приєднання до матеріалів справи листа експерта №9 від 21.07.2025 про виправлення друкарських помилок у висновку експерта №362 від 01.07.2025.
31.07.2025 через відсутність позивача підготовче засідання було відкладено на 02.09.2025 об 14:30 год.
02.09.2025 судом закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 23.09.2025 об 10:00 год.
23.09. 2025 судом перейдено до стадії ухвалення судового рішення та оголошення перерви до 02.10.2025.
02.10.2025 оголошено рішення суду.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, вислухавши представників сторін, суд встановив наступні обставини.
На виконання п. 1.4.2. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на І квартал 2025 року, на підставі направлення від 05.03.2025 №117, виданого начальником Східного офісу Держаудитслужби, посадовими особами Східного офісу Держаудитслужби проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Покровського міського комунального підприємства «Добробут» за період з 01.01.2021 по 31.12.2024.
За результатом проведеної ревізії складено 07.04.2025 за №040417-20/37 акт планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Покровського міського комунального підприємства «Добробут» за період з 01.01.2011 по 31.12.2024.
Під час ревізії встановлені порушення законодавства, що призвели до втрат фінансових ресурсів на загальну суму 1122627,10 грн., а саме:
на порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, п. 5.1, п.12.3 договору від 02.01.2021 №1, внаслідок зміни додатковими угодами істотних умов договору від 02.01.2021 №1, укладеного з ТОВ «Променерго Дніпро», в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 відсотків, в актах прийняття-передавання за січень-вересень 2021 року завищено вартість електричної енергії на загальну суму 325745,66 грн. з ПДВ, внаслідок чого підприємству та відповідно місцевому бюджету завдано матеріальної шкоди на загальну суму 325745,66 грн.;
на порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, п. 13.6 договору від 22.10.2021 №198 , внаслідок зміни додатковими угодами істотних умов договору від 22.10.2021 №198, укладеного з ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ», в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 відсотків , в актах прийняття-передавання за жовтень-грудень 2021 року завищено вартість електричної енергії на загальну суму 144256,82 грн. з ПДВ, внаслідок чого підприємству та відповідно місцевому бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 144256,82 грн.;
на порушення ст. 526 Цивільного кодексу України, п. 1 ст.3 Закону України від 16.071999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, внаслідок пропуску строку позовної давності та не проведення підприємством протягом десяти років претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув та яка не підтверджена даними бухгалтерського обліку дебітора, позбавило ПМКП «Добробут» права на отримання дебіторської заборгованості та призвело до збитків підприємства на загальну суму 475422,60 грн.;
на порушення ч.2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-ІV, п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713, підприємством зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на суми компенсацій за невикористані відпустки звільненим працівникам, які на момент їх виплати в трудових відносинах з підприємством, не перебували на загальну суму 177202,02 грн., внаслідок чого підприємству та відповідно місцевому бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 177202, 02 грн.
Східним офісом Держаудитслужби 22.04.2025 було складено вимогу №040417-15/2598-2025 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства», згідно якої вимагається:
1) розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників ПМКП «Добробут», винних у допущених порушеннях;
2) відповідно до норм статей 222, 224 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV та статей 22, частини 1 етапі 203, 215, 216, 217, 1166 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних міському бюджету на загальну суму 470 002,48 грн, внаслідок завищення вартості електричної енергії через зміну істотних умов договору (ТОВ «Променерго Дніпро» в сумі 325 745,66 грн, ТОВ «ТРЕЙДЕНЕНЕРДЖИ» в сумі 144 256,82 грн), шляхом перерахування коштів постачальниками на розрахункові рахунки ПМКП «Добробут» з подальшим їх перерахуванням до місцевого бюджету;
3) вжити заходів щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 475 422,60 грн, з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ, 1166 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV по стягненню дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув та яка не підтверджена даними бухгалтерського обліку дебітора;
4) забезпечити відшкодування зайво перерахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 177 202,02 грн відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6.
Не погодившись з вказаною вимогою позивач з позовом звернувся до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Частиною 1 ст. статті 2 Закону № 2939-XII визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно п. 7 Положення № 43, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Крім того, підп. 3 п. 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
За визначенням у ст.3 Закону № 2939-XII, державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону № 2939-XII, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Постановою Кабінету Міністрів України 20.04.2006 за №550, затверджено Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (Порядок № 550).
Порядок визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктів господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.
Згідно п.2 Порядку №550, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.
Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.
Згідно п.6 Порядку №550, органи державного фінансового контролю за письмовим зверненням можуть отримувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, що стосується діяльності та фінансового стану об'єкта контролю.
За п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 2939-XII, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.
Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону № 2939-XII, визначені повноваження органу державного фінансового контролю під час проведення перевірки, а саме: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (п. 1); одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю (п. 6); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п. 7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).
Відповідно до п. 16 Порядку № 550, ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності.
Згідно підп. 9 п. 4 Положення № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів: застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Згідно пунктів 45, 46 Порядку № 550, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Відповідно до п. 50 вказаного Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Водночас, відповідно до вимог підп. 16 п. 6 цього ж Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Наведені вище норми кореспондуються з приписами п. 7 ст. 10 Закону № 2939-XII, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Частиною 2 ст. 15 Закону № 2939-XII встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень, при цьому, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган Держфінконтролю визначає їх розмір та звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об'єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом прийняття такої вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка є обов'язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і на підставі якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Пункти (частини) вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи з їх оскарження. Проте, пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 808/4044/17, від 28.02.2020 у справі № 2040/6542/18, від 18.03.2020 у справі № 826/14169/17, від 18.03.2020 у справі № П/811/140/17, від 31.03.2020 у справі № 817/650/18, від 02.04.2020 у справі № 820/3534/16.
Оскаржувана у справі вимога складається із 4 пунктів, які констатують виявлені контролюючим органом порушення із зазначенням сум завданої матеріальної шкоди (збитків) і вимогами їх відшкодування.
Хибним є твердження щодо завищення вартості електричної енергії є незаконними, так як не відповідають обставинам справи і вимогам діючого законодавства, оскільки відповідачем застосовується неналежна редакція Закону № 1530-IX від 03.06.2021.
Відповідачем використано до правовідносин редакцію п.2 ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі» із змінами, внесеними згідно із Законом № 1530-IX від 03.06.2021, де у тексті присутня фраза «внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.» Договір №1 про постачання електричної енергії споживачу, укладений 02.01.2021 року між позивачем та ТОВ «Променерго Дніпро». Тобто, до даних договорів застосовувалась попередня редакцію цієї статті де відповідна фраза відсутня.
Частиною 1 ст. 652 ЦК України предбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін… Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Розірвання договору потягло би за собою переривання постачання електричної енергії до ряду комунальних підприємств та неможливість освітлення вулиць міста (ч.4 ст. 652 ЦК України).
Зміна істотних умов договору відбулася за згодою сторін і не може бути порушенням законодавства.
Ревізією зроблено висновок, що внаслідок укладання додаткових угод до договорів №1 від 02.01.2021 та №198 від 22.10.2021 була збільшена ціна за одиницю товару на суму, яка перевищує 10%, чим було завищено вартість електричної енергії і підприємству завдано збитків на загальну суму 470 002,40 грн., що на переконання відповідача свідчить про порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі». (в редакції Закону № 1530-IX від 03.06.2021).
Вказаною нормою передбачено можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Отже, Законом встановлена періодичність збільшення ціни за одиницю товару до 10% - не частіше, ніж один раз на 90 днів, тобто вказана межа (10%) стосується одноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%, а не взагалі за весь час дії договору - до 10%.
За приписами частин 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, як зокрема, висновками експертів (п.2).
За висновком судового експерта №362 за результатом проведення судової економічної експертизи від 01.07.2025 на питання: чи відповідають зміни ціни до договору №1 від 02.01.2021, які відбулись у лютому-вересні 2021 за електричну енергію, поставлену ТОВ «Променерго Дніпро» у лютому-вересні 2021 року за цим договором Покровському міському комунальному підприємству «ДОБРОБУТ» - приписам Закону України «Про публічні закупівлі»?, у наданих рахунках на сплату електричної енергії за договором №1 від 02.01.2021 ціна за 1 кВт*год. електричної енергії коливалася від 2,375 (без ПДВ)/2,85 (з ПДВ) (на момент укладання договору) до збільшеної до 3,30833 грн.
За даними досліджуваних документів (додаткових угод, рахунків, актів приймання-передачі електричної енергії, таблиця №2) відбулось збільшення ціни, проте у порівняні з ціною, затвердженою договором, за розрахунком експерта, коливалося в межах 10% від ціни договору, яка діяла на момент внесення змін додатковими угодами.
Зміни ціни договору №1 від 02.01.2021 відповідають вимогам п. 5 щодо строків зміни ціни у ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» - в межах 10% у порівнянні із цінами, викладеними, у нових редакціях, специфікацій до договору (додатки №3 договору), законом обмежень щодо строків зміни ціни у випадку закупівлі електричної енергії не встановлено, крім того, закон не містить алгоритму розрахунку збільшення ціни договору.
На вирішення експерта позивачем було поставлено питання: чи відповідають зміни ціни до договору №198 від 22.10.2021, які відбулись у листопаді-грудні 2021 за електричну енергію, поставлену ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» у листопаді-грудні 2021 року за цим договором Покровському міському комунальному підприємству «ДОБРОБУТ» - приписам Закону України «Про публічні закупівлі»?
За висновком експерта, у наданих рахунках на оплату електричної енергії за договором №198 від 22.10.2021 ціна за 1 кВт*год. електричної енергії коливалася від 2,966642 (без ПДВ)/3,55997 (з ПДВ) (на момент укладання договору) до збільшеної до 3,8561/4,62732 (з ПДВ) грн. (таблиця №9).
Збільшення ціни у порівняні з ціною, затвердженою договором, за розрахунком експерта, коливалося в межах 10% від ціни договору, яка діяла на момент внесення змін додатковими угодами. Таким чином, зміни ціни договору №198 від 30.11.2021 у порівняні із цінами, викладеними у нових редакціях специфікацій до договору коливаються в межах 10%, що відповідає вимогам п. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідачем безпідставно заявлено вимогу з вжиття заходів щодо відшкодування шкоди по стягненню дебіторської заборгованості, зазначаючи про сплив строку позовної давності.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується тільки судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Отже, для визначення чи порушено строк позовної давності; відповідач повинен був заявити клопотання про застосування такого строку.
Період проведення планової ревізії з 01.01.2021 року по 31.12.2024 року.
З 12 березня 2020 р. строк позовної давності було подовжено у зв'язку з встановленням карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, потім за початком введення військового стану.
Крім того, перевірка проводилась тільки відносно правильності списання відносно строків. Перевірки відносно «дійсності» та «реальності» зобов'язань не проводилась.
З приводу вимоги в частині вжиття заходів щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 475 422,60 грн, з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, 1166 Цивільного кодексу України, суд виходить з наступного.
Статтею 134 КЗпП України передбачені виключний перелік випадків, коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
Акт перевірки не містить жодної підстави, наведеної у ст. 134 КЗпП України для притягнення працівників позивача до матеріальної відповідальності.
Суд також не погоджується з твердженням відповідача щодо зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в сумі 177 202,02 грн. за невикористані відпустки звільненим працівникам, з порушенням термінів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом Закон про ЄСВ) .
Розділом II ст.4 п. 1 Закону №2464-VI визначено, що платниками податку єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги)відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 2 ст.6 Розділ II Закону Про ЄСВ).
Згідно з п. 1 ст.7 Розділу III Закону Про ЄСВ для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону.- на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Розділом III ст.7 п. 7 Закону Про ЄСВ передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистки заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27.01.2004 року за № 114/8713 (Інструкція № 5).
Відповідно до п. 5 ст.8 Розділу III Закону Про ЄСВ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно п. 2 ст.9 Розділу III Закону Про ЄСВ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п. 8 ст.9 Розділу III Закону Про ЄСВ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
За п. 12 ст.9 Розділу III Закону Про ЄСВ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом Про ЄСВ є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (п. 16 ст.25 Розділу V Закону Про ЄСВ). Таким чином, суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, відповідно до пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 № 5 є оплатою праці звільнених працівників та є базою нарахування єдиного внеску та нарахування єдиного внеску в сумі 177 202,02 грн. є правомірним.
Тому вимога про забезпечення відшкодування зайво перерахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 177 202,02 грн. відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 є незаконною, що свідчить про наявність підстав для її скасування.
Суд також приймає до уваги висновок експерта з цього питання, який вказав, що виходячи із даних, наведених в додатку №4 до акту перевірки Східного офісу Державної аудиторської служби України №040417-20/37 від 07.04.2025 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Покровського міського комунального підприємства «Добробут» за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 (який містить конкретне визначення сум компенсацій та внеску), та з якого витікає, що встановлені порушення щодо термінів виплати заробітної плати співробітнику при звільненні, висновок щодо зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на суми, нарахованої компенсації звільненим працівникам не містить законодавчого підтвердження, та відповідно - опису порушень при складанні щомісячної звітності за нарахованими внесками до Пенсійного фонду. Наведена норма ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить такого обмеження, на підставі якого зроблений висновок, щодо зайвого нарахування єдиного соціального внеску ПКМП «Добробут» за 2021-2024 роки.
Таким чином, законодавчо визначено, що базою для нарахування ЄСВ є основна і додаткова заробітні (до якої включаються компенсаційні виплати, пов'язані із звільненням працівника) плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких включаються суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток, а платниками, для яких обов'язковим є нарахування та сплата єдиного соціального внеску - підприємства, незалежно від форми власності та виду діяльності, без обмежень щодо наявності трудових відносин з працівниками на момент виплати.
Будь-яких обмежень чи виключень (у тому числі при затримках по розрахунках зі звільненими працівниками) щодо обов'язковості нарахування таких виплат за невикористану відпустку працівнику пари звільнені Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підприємствами незалежно від форми власності та виду діяльності не містить.
Виходячи з вищенаведених приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо обов'язковості нарахування та оплати єдиного соціального внеску на суми нарахованої додаткової заробітної плати, до якої включаються нараховані компенсації за невикористану відпустку працівнику при звільненні, висновки, викладені в акті Східного офісу Державної аудиторської служби України №040417-20/37 від 0-7.04.2025 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Покровського міського комунального підприємства «Добробут» за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 в частині шкоди (збитків) міському бюджету на загальну суму 177202,02 грн. внаслідок зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на суми компенсацій за невикористані відпустки звільненим працівникам, які на момент їх виплати не перебували в трудових відносинах з Покровським міським комунальним підприємством «Добробут» документально та нормативно не підтверджуються.
Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позовна заява такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн. відповідно до платіжної інструкції №2527 від 13.05.2025.
Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2527,00 грн.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву Покровського міського комунального підприємства «Добробут» (вул. Космічна, буд. 1-А, м. Покров, Нікопольський район, Дніпропетровська область, 53304, код ЄДРПОУ 31881440) до Східного офісу Держаудитслужби (вул. Антоновича Володимира, буд. 22, корпус 2, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40477689), за участі третіх осіб: 1-Товариство з обмеженою відповідальністю «Променерго Дніпро», 2-Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ», 3- Виконавчий комітет Покровської міської ради, 4- Управління житлово-комунального господарства та будівництва виконавчого комітету Покровської міської ради, 5- Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу №040417-15/2598-2025 від 22.04.2025 року “Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства», складену Східним офісом Держаудитслужби.
Стягнути з Східного офісу Держаудитслужби (вул. Антоновича Володимира, буд. 22, корпус 2, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40477689) на користь Покровського міського комунального підприємства «Добробут» (вул. Космічна, буд. 1-А, м. Покров, Нікопольський район, Дніпропетровська область, 53304, код ЄДРПОУ 31881440) витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 02.10.2025.
Суддя О.В. Врона