29 вересня 2025 року Справа № 160/7303/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
10.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її командира щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у зв'язку з отриманням тяжкої травми, додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень на місяць, за період з 11.11.2024 року по 21.02.2025 року;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 , у зв'язку з отриманням тяжкої травми, додаткової грошової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць, за період з 11.11.2024 року по 21.02.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що командир Військової частини НОМЕР_1 був зобов'язаний видати наказ про нарахування та виплату позивачу за період з 11.07.2024 року по 21.02.2025 року, у зв'язку з отриманням позивачем тяжкої тpaвми, додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень на місяць. Однак, за період з 11.07.2024 року по 21.02.2025 року позивач додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 гривень на місяць не отримував, у вказаний період часу отримував лише грошове забезпечення військовослужбовця. В листопаді 2024 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 10.11.2024 року, в якому прохав, у зв'язку з отриманням тяжкої травми, нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду в розмірі 100000,00 на місяць та продовжувати виплачувати її до закінчення лікування. Відповіді на вказаний рапорт позивач не отримав. Позивач вважає бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її командира щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у зв'язку з отриманням тяжкої травми, додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень на місяць, за період з 11.11.2024 року по 21.02.2025 року, протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги.
12.03.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
19.03.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до довідки щодо нарахованого доходу ОСОБА_1 , інформація яку позивач вказав в позовній заяві щодо недоотриманих коштів за період лікування, не відповідає дійсності, адже за вказаний проміжок часу даний військовослужбовець отримав всі передбачені законодавством виплати. Отже, у діях відповідача відсутня протиправність щодо невиплати зазначених коштів, оскільки даний військовослужбовець отримав виплати в повному розмірі за вказаний в позовній заяві проміжок часу. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
15.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
01.07.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до долученої позивачем, до позовної заяви, довідки Позаштатної тимчасово діючої військово-лікарської комісії, №1273 від 16 липня 2024 року зазначено що травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби а не з захистом Батьківщини. Відповідно до довідки щодо нарахованого доходу ОСОБА_1 , інформація яку позивач вказав в позовній заяві щодо недоотриманих коштів за період лікування, не відповідає дійсності, адже за вказаний проміжок часу даний військовослужбовець отримав всі передбачені законодавством виплати.
03.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що та обставина, що отримані позивачем ОСОБА_1 тяжка травма та поранення пов'язані із захистом Батьківщини, підтверджується іншими доданими до позовної заяви документами, зокрема - Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 458 від 25.07.2024 року. Запис про те, що отримана позивачем ОСОБА_1 тяжка травма «пов'язана з проходженням військової служби», був внесений до виданої Позаштатною тимчасово діючою військово-лікарською комісією Довідки № 1273 від 16.07.2024 року у звязку з відсутністю на момент її видачі Довідки про обставини травми (поранення, поранення, каліцтва) № 458 від 25.07.2024 року. Таким чином, викладені у відзиві на позовну заяву заперечення представника відповідача проти нарахування та виплаті позивачу ОСОБА_1 , у зв'язку з отриманням ним тяжкої травми, додаткової грошової винагороди в розмірі 100000,00 гривень на місяць є безпідставними. Також, в позовній заяві від 05.03.2025 року позивачем ОСОБА_1 була допущена описка, а саме в мотивувальній частині вказаної позовної заяви позивач ОСОБА_1 стверджує, що ненарахування та невиплата йому, у зв'язку з отриманням тяжкої травми, додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень на місяць, мали місце в період з 11.07.2024 року по 21.02.2025 року. Однак, в прохальній частині позовної заяви позивач ОСОБА_1 зробив описку, помилково зазначив, що просить суд зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видати наказ про нарахування та виплату йому, у зв'язку з отриманням ним тяжкої травми, додаткової грошової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць, за період з 11.11.2024 року по 21.02.2025 року.
31.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
08.08.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
15.08.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшли витребувані судом докази.
29.08.2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, з огляду на те, що відповідач надав інформацію щодо нарахованої та виплаченої додаткової грошової винагороди, відповідно до якої позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її командира щодо ненарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1 , у зв'язку з отриманням ним тяжкої травми, додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень на місяць, за періоди з 11 липня 2024 року по 30 жовтня 2024 року та з 01.12.2024 року по 21 лютого 2025 року;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видати наказ про нарахування та виплату позивачу ОСОБА_1 , у зв'язку з отриманням ним тяжкої травми, додаткової грошової винагороди з розрахунку 100 000,00 (сто тисяч) гривень на місяць, за періоди з 11 липня 2024 року по 30 жовтня 2024 року та з 01.12.2024 року по 21 лютого 2025 року.
03.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та продовжено строк для вчинення процесуальних дій.
12.09.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якого вказано, що виходячи з факту знаходження позивача на амбулаторному лікуванні в Державній лікарні МВС України в м. Кривий Ріг у період з 01 лютого 2025 року по 21 лютого 2025 року відсутні правові підстави для нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, передбаченої пунктом 1-2 Постанови КМ України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за вказаний період. Також позивачу згідно Довідки №631 с/НГУ від 18 жовтня 2024 року, виданої Державною лікарнею МВС України в м. Кривий Ріг, надавалась відпустка строком 30 діб «для лікування після травми, поранення», за час якої відповідачем також було нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду в грудні 2024 року. За інший період відповідач виплатив додаткову винагороду у повному обсязі.
17.09.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшли додаткові докази по справі.
17.09.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що у вказаному відзиві представник відповідача стверджує, що за шість днів перебування на стаціонарному лікуванні в період з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року позивачу ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 в серпні 2024 року була виплачена додаткова грошова винагорода у зв'язку з отриманням ним тяжкої травми в розмірі 16129 гривень 03 копійки. Однак, оскільки додаткова грошова винагорода у зв'язку з отриманням тяжкої травми мала бути виплачена з розрахунку 100000,00 гривень на місяць, а липень має 31 день, за шість днів перебування позивача ОСОБА_1 в період з 11.07.2024 року по 16.0.2024 року на стаціонарному лікуванні військова частина НОМЕР_1 мала виплатити йому не 16129 гривень 03 копійки, а 19354 гривні 83 копійки (19354,83 грн. = 100000,00 грн. х 6 днів : 31 день). У вказаному Відзиві представник відповідача також повідомив, що в грудні 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_1 була виплачена за його перебування в жовтні-листопаді 2024 року у відпустці для лікування після тяжкої травми тривалістю 30 календарних днів додаткова грошова винагорода в розмірі 98602 гривні 15 копійок, однак замовчав ту обставину, що вказана відпустка для лікування була другою, що зазначено в доданій до позовної заяви Довідці гарнізонної медичної (військово-лікарської) комісії № 631 с/НГУ. Перша ж відпустка для лікування після тяжкої травми тривалістю 30 календарних днів була надана позивачу ОСОБА_1 в липні 2024 року, на підставі висновку позаштатної тимчасово діючої військово-лікарської комісії, що підтверджується доданою до позовної заяви Довідкою № 1273 від 16.07.2024 року, і залишилась неоплаченою. Також звертаю увагу суду на ту обставину, що пов'язане з отриманням тяжкої травми амбулаторне лікування в медичному закладі по своїй суті нічим не відрізняється від відпустки для лікування після тяжкої травми. Амбулаторне лікування позивача ОСОБА_1 в Державній лікарні МВС України в місті Кривий Ріг в період з 01.02.2025 року по 21.02.2025 року було пов'язане з отриманням ним 11.07.2024 року тяжкої травми, у зв'язку з чим відмова військової частини виплатити йому за вказаний період часу додаткову грошову винагороду з розрахунку 100000,00 гривень на місяць є безпідставною. Також звертаю увагу суду на ту обставину, що при нарахуванні позивачу ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у зв'язку з отриманням ним тяжкої травми військовою частиною НОМЕР_1 не враховувався час його обстеження військово-лікарською комісією в жовтні 2024 року в умовах стаціонару.
17.09.2025 року від позивача надійшли доповнення до відповіді на відзив на позовну заяву, відповідно до яких вказано, що 16.07.2024 року позаштатною тимчасово діючою військово-лікарською комісією, позивачу ОСОБА_1 була видана довідка № 1273 від 16.07.2024 року, в якій зазначено, що він «потребує відпустки після травми за станом здоров'я для подальшого лікування терміном 30 календарних днів». 17.07.2024 року, на підставі вказаної довідки, позивачу ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 була надана відпустка для лікування після тяжкої травми тривалістю 30 календарних днів. Додаткова грошова винагорода за вказану відпустку з розрахунку 100000,00 гривень на місяць не виплачена позивачу ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 до цього часу.
18.09.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких вказано, що за всі вказані періоди військовою частиною НОМЕР_1 НГУ були в повному обсязі нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду у відповідності до положень Постанови КМ України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що підтверджується наданою відповідачем до матеріалів справи Архівної відомості №1 за період з липня 2024 року по лютий 2025 року. Що стосується інших періодів, зазначених представником позивача у відповіді на відзив, а саме: - з 02.09.2024 по 18.10.2024 - проходження позивачем обстеження ВЛК; з 05.12.2024 по 16.12.2024 - проходження обстеження позивачем ВЛК; з 01.02.2025 по 25.02.2025 - амбулаторне лікування позивачем, то за вказані періоди у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМ України від 28.02.2022 №168. Ні Постановою КМ України від 28.02.2022 №168, ні наказом МВС України від 01.09.2023 №729, не передбачено нарахування та виплата додаткової винагороди військовослужбовцям в розмірі 100000 грн. за період їх перебування на амбулаторному лікуванні та під час проходження ними обстежень чи оглядів військово-лікарськими комісіями (ВЛК) різних рівнів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26.02.2022 року по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
11.07.2024 року, при виконанні в складі вказаної військової частини службово-бойового завдання поблизу населеного пункту Кутузівка Харківської області, внаслідок ворожого удару, здійсненого баражуючим боєприпасом типу «Ланцет» позивач отримав травму, що підтверджується копією первинної медичної картки.
Відповідно до виписки №13336 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року перебував на стаціонарі у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф.О.І. Мещанінова» Харківської міської ради.
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф.О.І. Мещанінова» Харківської міської ради від 16.07.2024 року №1273 позаштатно. Тимчасово діючою військово-лікарською комісією проведено медичний огляд молодшого сержанта ОСОБА_1 та відповідно до якої зазначено, зокрема, травма кваліфікується як важка, травма ТАК пов'язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб потребує надання відпустки після травми за станом здоров'я для подальшого лікування терміном на 30 календарних днів.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.07.2024 року №458 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодший сержант ОСОБА_1 11.07.2024 року отримав травмування: ВТ. Струс головного мозку. Акубаротравма з порушенням цілісності барабанних перетинок з обох боків. Гостра посттравматична двобічна сенсоневральна приглухуватість. Закритий перелом с/3 лівої ключиці зі зміщенням. Різана рана лівої щоки. Різана рана І пальця лівої нижньої кінцівки. За обставин під час повномасштабної збройної агресії російської федерації на територію України при виконанні службово-бойового завдання 11.07.2024 року близько 17 години 05 хвилин поблизу н.п.Кутузівка, Харківської області під час повернення в ПТД (н.п.Бобрівка) групи облаштування запасних вогневих позицій після проведення робіт в БРО, внаслідок здійсненого ворожого удару баражуючим боєприпасом типу «Ланцет» по транспортному засобу отримав травмування.
Відповідно до довідки Державної лікарні в місті Кривий Ріг гарнізонної медичної (військово-лікарської) комісії №631 с/НГУ молодший сержант ВЧ НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у Гарнізонній (військово-лікарській) комісії Державної лікарні МВС України в місті Кривий Ріг 18.10.2024 року та в якій зазначено, зокрема, Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 - травма тяжка. Потребує відпустки для лікування після травми, поранення тривалістю 30 календарних днів (вдруге).
Відповідно до виписки Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» Дніпровської міської ради з медичної картки хворого №1124 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в стаціонарі у період з 28.01.2025 року по 31.01.2025 року. Діагноз: наслідки МВТ від 11.07.2024 року.
Відповідно до довідки Державної лікарні в місті Кривий Ріг від 21.02.2025 року ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 01.02.2025 року по 21.02.2025 року. Діагноз наслідки МВТ, АБТ 11.07.2024 року.
Позивач звертався із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2024 року в якому просив здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.07.2024 року по теперішній час. Вказаний рапорт був направлений засобами поштового зв'язку.
Відповіді на вказаний рапорт позивач не отримав.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу, у зв'язку з отриманням ним тяжкої травми, додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень на місяць, за періоди з 11 липня 2024 року по 30 жовтня 2024 року та з 01.12.2024 року по 21 лютого 2025 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 днів та у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України військовий стан продовжено, в тому числі, по теперішній час.
Відповідно до п.1 постанови №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 19.07.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із абз.4, 5 п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
В силу п.11 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 11.08.2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із п.12 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 11.08.2023 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 10 Розділу XXXIV Наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Наказ №260), у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно вимог п. 11 Розділу XXXIV Наказу № 260 Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони У країни від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку №260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
З аналізу норм постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно наявних у матеріалах справи довідок позивач одержав тяжке поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини, що не є спірним та не заперечується сторонами.
Також суду надано докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні після тяжкої травми за висновками (постановами) військово-лікарських комісії, а саме:
- відповідно до виписки №13336 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року перебував на стаціонарі у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф.О.І. Мещанінова» Харківської міської ради.
- відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф.О.І. Мещанінова» Харківської міської ради від 16.07.2024 року №1273 позаштатно. Тимчасово діючою військово-лікарською комісією проведено медичний огляд молодшого сержанта ОСОБА_1 та відповідно до якої зазначено, зокрема, травма кваліфікується як важка, травма ТАК пов'язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб потребує надання відпустки після травми за станом здоров'я для подальшого лікування терміном на 30 календарних днів.
- відповідно до довідки Державної лікарні в місті Кривий Ріг гарнізонної медичної (військово-лікарської) комісії №631 с/НГУ молодший сержант ВЧ НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у Гарнізонній (військово-лікарській) комісії Державної лікарні МВС України в місті Кривий Ріг 18.10.2024 року та в якій зазначено, зокрема, Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 - травма тяжка. Потребує відпустки для лікування після травми, поранення тривалістю 30 календарних днів (вдруге).
- відповідно до виписки Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» Дніпровської міської ради з медичної картки хворого №1124 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в стаціонарі у період з 28.01.2025 року по 31.01.2025 року. Діагноз: наслідки МВТ від 11.07.2024 року.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн. винагороди на місяць пропорційно часу перебування перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках для лікування, а саме за періоди з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 16.07.2024 року по 16.08.2024 року, з 18.10.2024 року по 18.11.2024 року, з 28.01.2025 року по 31.01.2025 року.
При цьому, судом встановлено, що відповідно до наданої відповідачем Архівної відомості №1 за період з липня 2024 року по лютий 2025 року, військовою частиною НОМЕР_1 НГУ було здійснено виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, у збільшеному розмірі до 100000 гривень, а саме:
- за період з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року стаціонарне лікування в КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» - в серпні 2024 року виплачено 16 129,03 грн. (графа 234) ;
- за період з 28.01.2025 року по 31.01.2025 року стаціонарне лікування в КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» ДМР - в лютому 2025 року виплачено 19 354,84 грн. (графа 231);
- за відпустку 30 діб для лікування після травми, поранення - в грудні 2024 року виплачено 98 602,15 грн. (графа 234) .
Таким чином, відповідач виплатив позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, у збільшеному розмірі до 100000 гривень за періоди з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 18.10.2024 року по 18.11.2024 року та з 28.01.2025 року по 31.01.2025 року.
При цьому, суд зазначає, що суми таких виплат не предметом спору у цій справі, а тому доводи позивача в цій частині суд не приймає.
Водночас суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІта прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пунктом 11 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Аналогічно абзац другий пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та підтримана постановою Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №480/9155/23.
Суд зауважує, що згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402(далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва),або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Постанова про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (пункт 6.10 глави 6 розділу ІІ Положення).
Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК.
Так, відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф.О.І. Мещанінова» Харківської міської ради від 16.07.2024 року №1273 позаштатно. Тимчасово діючою військово-лікарською комісією проведено медичний огляд молодшого сержанта ОСОБА_1 та відповідно до якої зазначено, зокрема, травма кваліфікується як важка, травма ТАК пов'язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб потребує надання відпустки після травми за станом здоров'я для подальшого лікування терміном на 30 календарних днів.
Суд зазначає, що станом на дату винесення рішення по справі, відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу додаткової винагороди за періоди перебування позивача у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 16.07.2024 року по 16.08.2024 року.
Водночас, судом не встановлено перебування позивача з 17.08.2024 року по 17.10.2024 року та з 19.11.2024 року по 27.01.2025 року на стаціонарному лікуванні та/або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Суд зазначає, що Постановою КМ України від 28.02.2022 №168 та наказом МВС України від 01.09.2023 №729, не передбачено нарахування та виплата додаткової винагороди військовослужбовцям в розмірі 100000 грн. за період їх перебування на амбулаторному лікуванні та під час проходження ними обстежень чи оглядів військово-лікарськими комісіями (ВЛК) різних рівнів.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень на місяць у періоди з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 18.10.2024 року по 18.11.2024 року та з 28.01.2025 року по 31.01.2025 року, з 17.08.2024 року по 17.10.2024 року та з 19.11.2024 року по 27.01.2025 року задоволенню не підлягають.
При цьому враховуючи відсутність доказів виплати позивачу додаткової винагороди за періоди перебування позивача у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 16.07.2024 року по 16.08.2024 року, суд дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати та ненарахування позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 16.07.2024 року по 16.08.2024 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у вказаний період.
Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення пов'язаним із захистом Батьківщини у період з 16.07.2024 року по 16.08.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення пов'язаним із захистом Батьківщини у період з 16.07.2024 року по 16.08.2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв