26 вересня 2025 року Справа № 160/18428/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправними та скасування наказів,
24.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
1) визнати протиправними та скасувати:
- наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2024 № 297 та наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2024 № 192-РС;
- наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 165 від 11.04.2024р. та наказ про результати службового розслідування по обставинам СЗЧ ОСОБА_1 (в разі наявності);
- доповідь командира військової частини НОМЕР_1 №1887 від 04.09.2024 по факту самовільного залишення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ;
- повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення (повторно) від 12.09.2024р. за №1094;
- наказ в/ч НОМЕР_1 про оголошення ОСОБА_1 у розшук.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні накази є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивач ніякого злочину сзч не скоював, а відповідачі суттєво порушують права позивача щодо не звільнення зі служби за станом здоров'я. Позивач покинув військову частину НОМЕР_1 наприкінці листопада 2023 року не з метою скоїти самовільне залишення частини, а у зв'язку з тим, що командир військової частини НОМЕР_1 підписав рапорт на звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я без зауважень та застережень. Також позивач зазначає, що він був на лікуванні на підставі свідоцтва про хворобу №12297 від 09.11.2023 року. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
02.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування доповіді командира військової частини НОМЕР_1 №1887 від 04.09.2024 по факту самовільного залишення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення (повторно) від 12.09.2024 року.
02.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в іншій частині вимог залишено позов без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
18.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) осіб, клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено частково: - витребувано у військової частини НОМЕР_1 : - завірену копію наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 165 від 11.04.2024 року про службове розслідування по обставинам СЗЧ ОСОБА_1 ; - завірену копію наказу про результати службового розслідування по обставинам СЗЧ ОСОБА_1 ; - завірену копію наказу про оголошення ОСОБА_1 в розшук або повідомити суд про причини, за яких витребувані докази надати неможливо та витребувати у військової частини НОМЕР_2 : - завірену копію витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 07.10.2024 року №192-РС або повідомити суд про причини, за яких витребувані докази надати неможливо, у задоволенні решти клопотання про витребування відмовлено.
30.07.3025 року від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що з 24.06.2024 позивач безпідставно відсутній за місцем проходження військової служби та не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 . За вказаним фактом у військовій частині НОМЕР_1 призначено та проведено службове розслідування, матеріали якого повторно направлені до Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону разом із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 12.09.2024 за вих. № 109. У випадку повернення позивача до військової частини, він буде направлений до органу досудового розслідування та в подальшому, після прийняття відповідного рішення органом досудового розслідування або судом в рамках вказаного вище кримінальному провадженню, буде порушено питання про поновлення позивача на військовій службі та звільнення з неї. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.08.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач не міг повернутись до військової частини НОМЕР_1 , оскільки позивач по даний час перебував на лікуванні. Факт самовільного неприбуття позивача до військової частини НОМЕР_1 у встановленому законом порядку не підтверджено, а тому спірні накази є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
03.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24 березня 2022 року проходить військову службу у Збройних Силах України за мобілізацією у званні солдата, військова професія - стрілець у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями, які містяться у копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2022 року №6, у копії Свідоцтва про хворобу ВЛК військової частини НОМЕР_3 №12297 від 09.11.2023 року
Відповідно до розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1244 від 23.06.2023 року гарнізонна ВЛК військової частини НОМЕР_3 08.11.2023 року провела медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби позивача за результатами якого було складено Свідоцтво про хворобу від 09.11.2023 року за №12297 згідно п.13 якого зазначено, що на підставі статті 39-а графи ІІ Розладу хвороб позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку про що свідчить копія змісту згаданого Свідоцтва про хворобу, наявного у справі.
21.11.2023 року за вх. №2131 позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується змістом копії наведеного рапорту.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2024р. у справі №160/3907/24, яке набрало законної сили 25.07.2024 року, було визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, який зареєстрований 21.11.2023р. вх. №2131 та зобов'язано в/ч НОМЕР_1 належним чином розглянути рапорт ОСОБА_1 від 21.11.2023р. вх. №2131 про звільнення з військової служби та надати вмотивовану письмову відповідь по суті рапорту, виходячи з вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» про що свідчить зміст наведеного судового рішення, копія якого наявна також у справі.
Згідно копії Доповіді №1887 т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2024 року по факту самовільного залишення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 видно, що з 01.12.2023 року по теперішній час солдат ОСОБА_1 відсутній за місцем проходження служби. За обставинами подій - після надання рапорту про своє звільнення 30.11.2023 року позивач відсутній за місцем проходження служби по теперішній час. Під час проведення заходів по розшуку вищезазначеного військовослужбовця не вдалося зв'язатися з ним по мобільному телефону. Частину покинув без зброї.
Так, з 24.06.2024 року позивач відсутній за місцем проходження військової служби та не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 та за вказаним фактом у військовій частині НОМЕР_1 призначено та проведено службове розслідування, матеріали якого повторно направлені до Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону разом із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 12.09.2024 за вих. № 1094.
За результатами розгляду Сумською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону прийнято рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та відкрито кримінальне провадження № 42024202350000037 від 23.09.2024 року.
У зв'язку із перебуванням на довготривалому лікуванні, позивач виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 у відповідності до пп. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2023 № 262, виданого відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.09.2023 № 163-РС.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2024 № 297, виданого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2024 № 192-РС позивачу призупинено військову службу з 22.09.2024 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/3907/24 від 14.09.2024 військова частина НОМЕР_2 на адресу позивача було направлено лист від 07.09.2024 року за №4466 у якому повідомлено, що у зв'язку із самовільним залишенням військової частини позивачем з 01.12.2023 року та не виходом на службу відповідно до доповіді командира в/ч НОМЕР_1 , рапорт позивача про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку задоволенню не підлягає, також запропоновано з'явитись за місцем служби для виконання всіх належних процедур щодо звільнення його з військової служби.
Позивач вважає накази від 08.10.2024 № 297, від 07.10.2024 № 192-РС, № 165 від 11.04.2024 року, наказ про результати службового розслідування по обставинам СЗЧ ОСОБА_1 (в разі наявності) та про оголошення ОСОБА_1 у розшук протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.
Відповідно до ст. 3 Статуту № 548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 9 Статуту № 548-XIV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 9 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Положеннями ст. ст. 26, 27 Статуту № 548-XIV передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до ст. 49 Статуту № 548-XIV військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до вимог ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до вимог статей 83-85 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно зі ст. 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Пунктом 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування.
Передбачено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до п. 5 розділу V Порядку № 608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Пунктом 6 розділу V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Частиною 3 ст. 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Отже, службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці.
Згідно з абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Також і згідно приписів пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №1153/2008), передбачено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу.
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що у разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, військова служба для такого військовослужбовця призупиняється, а відповідно, на час такого призупинення приписи законодавства про проходження військової служби на таку особу не поширюються.
Так, із наявних у справі матеріалів, судом встановлено, що за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_1 №1244 від 23.06.2023 року - 08.11.2023 року гарнізонна ВЛК в/ч НОМЕР_3 провела медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби позивача за результатами якого було складено Свідоцтво про хворобу від 09.11.2023 року №12297 згідно п.13 якого зазначено, що на підставі статті 39-а графи ІІ Розладу хвороб позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку про що свідчить копія змісту згаданого Свідоцтва про хворобу, наявного у справі.
21.11.2023 року на ім'я свого безпосереднього командира, позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується змістом копії наведеного рапорту, який був зареєстрований у в/ч НОМЕР_1 21.11.2023 року вх. №2131.
Згідно Доповіді т.в.о командира в/ч НОМЕР_1 №1887 від 04.09.2024 року по факту самовільного залишення військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 встановлено, що з 01.12.2023 року по теперішній час солдат ОСОБА_1 відсутній за місцем проходження служби. За обставинами події, викладеними у цій довідці видно, що після надання рапорту про своє звільнення 30.11.2023 року солдат ОСОБА_1 відсутній за місцем проходження служби по теперішній час про що свідчить зміст копії наведеної ОСОБА_2 .
Також зі змісту вказаної Доповіді та Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (повторно) від 12.09.2024 року №1094 було встановлено, що за фактом самовільного залишення позивачем військової частини було призначене та проведене службове розслідування на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11.04.2024 року №165.
За результатами вказаного службового розслідування командиром в/ч НОМЕР_1 було складане Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (повторно) стосовно позивача від 12.09.2024 року за №1094, яке було скероване до Керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону з метою внесення відомостей до ЄДРДР про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та розпочати досудове розслідування у формі досудового слідства.
Згідно копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаним повідомленням командира в/ч НОМЕР_1 за фактом того, що солдат ОСОБА_1 з 24.06.2024 по теперішній час без поважних причин самовільно залишив військову частину в межах Сумської області в умовах воєнного стану було зареєстроване кримінальне провадження за №42024202350000037 від 23.09.2024 року за правовою кваліфікацією правопорушення за ч. 5 ст.407 КК України (самовільне залишення місця служби) про що свідчить копія відповідного Витягу.
На підставі наведеного Витягу з ЄРДР згідно до Витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 07.10.2024 року №192-РС командиром в/ч НОМЕР_1 08.10.2024 року було прийнято наказ за №297 за пунктом 4 якого видно, що військову службу солдата ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призупинена з 22.09.2024 року про що свідчить зміст копії Витягу із наказу від 08.10.2024 року №297.
Так, п. 3 розділу IV Порядку № 608 передбачено права військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
З метою забезпечення вказаних прав військовослужбовця п. 2 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зокрема, наділені правом: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача із оскаржуваними наказами, втім, враховуючи суть обставин, що яких проводилось службове розслідування, а саме відсутність позивача на службі без поважних причин, відсутність інформації щодо його місця знаходження, суд вважає посилання позивача на недотримання вказаних вимог Порядку № 608 безпідставними.
Разом з тим, судовим розглядом не встановлено відмови з боку відповідача позивачу у реалізації вказаних прав, передбачених п. 3 розділу IV Порядку № 608.
Суд зазначає, що доводи позивача про протиправність спірних наказу по суті зводяться до порушення процедури проведення службового розслідування, проте не спростовують факту самовільного залишення ним військової частини.
Разом з тим, у ході судового розгляду даної справи протиправність дій відповідачів проведення службового розслідування та вчинення подальших необхідних дій про винесення наказів про оголошення в розшук та призупинення військової служби позивача судом не встановлено та матеріали справи належних доказів не містить, з урахуванням встановлених судом обставин щодо перебування позивача у самовільному залишенні частини за наданими відповідачем копіями документів (що не спростовано позивачем) жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.
Між тим, відповідачем-1 надані докази того, що станом на 06.06.2025 року позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину, що підтверджено копією доповіді №1887 від 04.09.2024 року, копією повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 12.09.2024 року №1094, копією Витягу з ЄДРДР №42024202350000037 від 23.09.2024 року та копією Витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 08.10.2024 року №297.
Наведені досліджені судом докази позивачем у ході судового розгляду даної справи будь-якими іншими доказами не спростовані.
Проте, станом на дату прийняття рішення у даній справі жодних доказів, які б спростовували доводи відповідачів-1, 2 про самовільне залишення ним військової частини, позивачем суду не надано.
Також суд не приймає а тому відхиляються судом, аргументи позивача з приводу того, що він не може вважатися таким, що самовільно залишив військову частину, оскільки ним був поданий рапорт від 21.11.2023 року вх. №2131 про звільнення з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, який був погоджений усіма його безпосередніми керівниками, у тому числі, і командиром в/ч НОМЕР_1 , з огляду на те, що сам факт подання позивачем рапорту, без надання доказів його розгляду у встановленому законом порядку та за відсутності наказу про його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини, не є належними доводами щодо правомірності залишення позивачем військової частини з урахуванням особливостей проходження військової служби у період дії воєнного стану.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач повідомляв відповідачів, щодо його місця перебування чи перебування на лікуванні.
З урахуванням порушень, які були встановлені дисциплінарною комісією та відображені у акті службового розслідування, відповідачами правомірно видано спірні накази та всі супутні документи, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв