01 вересня 2025 рокуСправа №160/17454/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи з 19.05.2011 року по 23.05.2019 року відповідно до п."а" ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати відповідача здійснити з 28.04.2025 перерахунок та виплату йому пенсії зарахувавши до страхового стажу період роботи з 19.05.2011 року по 23.05.2019 року відповідно до п."а" ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 28.04.2025 він звернувся через веб-портал ПФУ із заявою про перерахунок пенсії долучивши льотну книжку для врахування льотного стажу за період з 19.05.2011 по 23.05.2019. Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 05.05.2025 № 912410145053 йому відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю підстав для зарахування страхового стажу. На його думку, дії відповідача про відмову зарахувати до страхового стажу період роботи, який зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 з 19.05.2011 по 23.05.2019 2019 відповідно до п.«а» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправними, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.
На виконання вимог ухвали суду 15.07.2025 року від відповідача до суду надійшла копія пенсійної справи позивача. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
28.04.2025 позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії долучивши льотну книжку для врахування льотного стажу за період з 19.05.2011 по 23.05.2019.
Проте, спірним рішенням відповідача від 05.05.2025 № 912410145053 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю підстав для зарахування страхового стажу.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р., Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.
Відповідно до ст.11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Згідно із п.«б» ст.3 Закону № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст.56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст.62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 р. № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.
Згідно із пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
В пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок №637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 постанови КМУ від 12.08.1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається:
- з 19.05.2011 - прийнятий на посаду другого пілота ВС ERJ-145 першої ланки авіаційної ескадрильї ВС ERJ-145 льотного комплексу;
- з 01.10.2011 - переведений на посаду другого пілота ВС ERJ-145 льотного комплексу першої ланки авіаційної ескадрильї ВС ERJ-145 Авіакомпанії ПАТ «АК Дніпроавіа»;
- 07.06.2017 - звільнений із займаної посади за згодою сторін;
- з 08.06.2017 - прийнятий на посаду другого пілота льотної служби ТОВ «Авіаційна
компанія «Роза Вітрів»;
- 04.05.2018 - переведений на посаду командира повітряного судна льотної служби;
- 23.05.2019 - звільнений із займаної посади за власним бажанням.
Відповідно до ч.1 ст.52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
Частиною 3 статті 53 Закону №1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Відповідно до ста.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
а) працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах, зокрема: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу, зокрема: 1976 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку, зокрема: 45 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1971 року по 31 грудня 1971 року.
Положення п.«а» ст.54, ст.55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019.
Положення п.«а» ст.54, ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п.2 Рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019).
Відповідно до положень п.«а» ст.54 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та Законом 911-VIII право на пенсію за вислугу років мали такі категорії робітників і службовців авіації,а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, враховуючи Рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019, пункт «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає застосуванню у редакції до внесення змін Законами України від 02.03.2015 №213-VІІІ та від 24.12.2015 №911-VІІІ.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р.№418 (далі - Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу, у редакції, чинній до внесення до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII).
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються:
а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами «б»- «г» цього пункту ) - за один місяць вислуги;
б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери і інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги;
в) один рік роботи у складі льотного екіпажу повітряного судна в аварійно-рятувальних (розшуково-рятувальних) підрозділах - за півтора року вислуги;
г) один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДТСААФ, Товариства сприяння обороні України - за півтора року вислуги за умови виконання плану навчально-льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу - за два роки вислуги;
д) один рік роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів - за два роки вислуги.
При невиконанні умов, які дають право на пільгове обчислення строків вислуги років відповідно до підпунктів «а»-»д», один рік роботи рахується за один рік вислуги.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу обчислення строків вислуги відповідно до пунктів «а» і «б» пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12.
В силу пункту 4 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу до вислуги років працівникам льотного складу зараховується час навчання у вищих навчальних закладах авіації, якщо цьому передувала робота на льотних посадах, - за фактичною тривалістю; в усіх інших випадках - за фактичним нальотом годин.
Згідно із пунктом 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 р. №418 (далі - Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, у редакції, чинній до внесення до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законом № 213- VIII та Законом № 911-VIII) пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.
Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу встановлюються незалежно від віку при вислузі на посадах, які дають право на таку пенсію у чоловіків не менше 25 років, у жінок не менше 20 років.
До Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 р. №418 віднесені:
1. Члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів.
2. Льотно-інструкторський склад.
3. Командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори і інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об'єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата.
Так, трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про його роботу, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи із проставленням печаток відповідних підприємств та підписами уповноважених осіб.
Крім записів у трудовій книжці спеціальний стаж позивача підтверджується льотною книжкою, яка містить інформацію щодо проходження льотної служби, допуску до польотів, кількості годин нальотів по роках та типах повітряних суден.
Враховуючи Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою КМУ від 21.07.1992 р. №418, право на пенсію за вислугу років дає робота позивача на таких посадах:
- з 19.05.2011 по 07.06.2017 другого пілота ВС ERJ-145 Авіакомпанії ПАТ «АК Дніпроавіа»;
- з 08.06.2017 по 23.05.2019 другого пілота/командира повітряного судна льотної служби ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів».
Враховуючи викладене, висновки відповідача про неможливість зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 19.05.2011 р. по 23.05.2019 р. відповідно до п.«а» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є безпідставними.
Відтак періоди трудової діяльності позивача, вказані в його трудовій книжці серії НОМЕР_2 та льотної книжці підлягають до зарахування до спеціального стажу.
За вказаних обставин суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача від 05.05.2025 р. № 912410145053 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо заявлених позовних вимог позивачем про перерахунок його пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно із ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Крім того, статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне лише зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 року про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 19.05.2011 року по 23.05.2019 року відповідно до п."а" ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у розмірі 484,48 грн. (968,96 грн. : 2).
У період з 04.08.2025 року по 31.08.2025 року (включно) суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим рішення ухвалено у перший робочий день 01.09.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2025 року № 912410145053 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 року про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 19.05.2011 року по 23.05.2019 року відповідно до пункту "а" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма