01 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6623/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Нововолинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 в його інтересах звернулася з позовом до Нововолинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Нововолинський відділ УДМС України у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі паспорта у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ); зобов'язання оформити та видати паспорт у формі паспортної книжечки відповідно до вказаного Положення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що її неповнолітній син у віці 16 років звернувся до відповідача із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, яка не скасована і є діючою, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР). При цьому у заяві зазначалося про відмову від оформлення паспорта типу ID, що принижує честь і гідність особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від такої ідентифікації. Однак територіальний підрозділ ДМС України письмово повідомив про відсутність правових підстав видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.
ОСОБА_1 вважає, що відмова в оформленні паспорта у формі книжечки є протиправною, оскільки сам ОСОБА_2 не надавав згоди на поширення (обробку) своїх персональних даних в межах ЄДДР та поза його межами, так як на момент видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм йому виповнилось лише 13 років й відповідну заяву підписував його батько - ОСОБА_3 . Законний представник позивача при вирішенні спору просила врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 та позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги (а.с.37-40), зазначивши, що позивач звернувся за оформленням документа, видача якого припинена згідно з чинним законодавством. Крім того, позиція та аргументи позивача базуються на висновках постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (у якій порушене питання про право мати паспорт в альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюється у зв'язку зі своїми переконаннями настання негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних до ЄДДР та присвоєння Унікального номера запису в Реєстрі (УНЗР)), однак ця справа не відповідає ознакам типової справи та відсутні правові підстави для оформлення паспорта у формі книжечки ОСОБА_2 . Так за заявою від 28 січня 2023 року ОСОБА_3 (батька позивача) Нововолинським відділом УДМС України у Волинській області ОСОБА_2 було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон та його персональні дані вже внесені до ЄДДР на підставі заяви-анкети від 28 січня 2023 року 323703388 і присвоєно УНЗР (20090418-05018), який не змінюється при наступних операціях в Реєстрі. А тому побоювання позивача, що внесення персональних даних при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки спричинить шкоду його приватному життю, є надуманими.
З урахуванням наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.18).
28 січня 2023 року ОСОБА_3 подав до Нововолинського відділу УДМС України у Волинській області заяву-анкету №23703388 для внесення інформації про особу, яку він представляє, - ОСОБА_2 до ЄДДР у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с.48) та ОСОБА_2 було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 строком дії до 31 січня 2027 року (а.с.49).
30 травня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Нововолинського відділу УДМС України у Волинській області із заявою про оформлення та видачу йому у зв'язку з досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України виключно у формі книжечки (а.с.14). При цьому у заяві стверджувалося про відмову від присвоєння будь-яких ідентифікаторів особистості, будь-то УНЗР чи інші ідентифікатори.
Листом від 05 червня 2025 року №0711-252/0711.1-25 Нововолинський відділ УДМС України у Волинській області повідомив про відсутність правових підстав для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки ОСОБА_2 зробив свій альтернативний вибір, оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон та надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР, який зберігається при наступних операціях, стосовно нього уже сформовано (20090418-05018) (а.с.19).
При вирішенні публічно-правового спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20 листопада 2012 року №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (частина перша статті 4 Закону №5492-VI).
Як передбачено частиною третьою статті 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія (частина четверта статті 13 названого Закону).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
За приписами частин першої - четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
У статті 7 Закону №5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій також передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).
Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України постановою від 25 березня 2015 року №302 (далі - Постанова №302) затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1 - 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302, передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Одночасно чинним є також Положення №2503-ХІІ, пунктами 2, 3, 13 якого передбачено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для одержання паспорта (у формі паспортної книжечки) громадянин подає: заяву за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 наголошено на необхідності врахування державою при документуванні паспортом громадянина України релігійних переконань окремої групи людей, які відмовляються від формування щодо них цифрових ідентифікаторів особистості, в тому числі, від присвоєння унікального номеру запису у Єдиному державному демографічному реєстрі.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Саме з метою законодавчого забезпечення можливості оформлення паспорта у формі книжечки зразка 1994 року такою категорією громадян 03 квітня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302», відповідно до якої пункт 3 Постанови №302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Згідно з пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591 (далі - Порядок №456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, рішення суду.
Отже, чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України саме у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У зразковій справі №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.
Однак ця адміністративна справа не може бути визначена як типова (№806/3265/17) з огляду на таке.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 травня 2014 року №152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», якою затверджені зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - Порядок №152, у редакції, станом на момент видачі паспорта громадянина України для виїзду закордон ОСОБА_2 ).
Відповідно до пункту 1 Порядку №152 паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.
Паспорт для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли 16-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 16-річного віку, - на десять років (пункт 4 Порядку №152).
Згідно з пунктом 7 Порядку №152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються:
1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
2) особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (надалі по тексту також - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа;
3) особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - на підставі заяви-анкети особи або її законного представника.
Пунктом 14 Порядку №152 визначено, що до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон: 1) прізвище, власне ім'я та по батькові (надалі по тексту також - ім'я); 2) дата народження; 3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); 4) стать; 5) дата та підстави набуття громадянства; 6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); 7) відцифрований образ обличчя особи; 8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування; 9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв'язку із тривалим розладом здоров'я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку); 10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири); 11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; 12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон; 13) відомості про законного представника особи (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження); 14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати; 15) дата заповнення заяви-анкети.
За обставин цієї справи в заяві-анкеті від 28 січня 2023 року №23703388 ОСОБА_3 просив внести до ЄДДР інформацію про особу, інтереси якої представляє - Дидюка Н.А., у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с.48); в результаті обробки персональних даних засобами ЄДДР сформовано унікальний номер запису в Реєстрі у Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР №20090418-05018) та останньому на підставі цієї заяви видано паспорт громадян України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 31 січня 2023 року із строком дії до 31 січня 2027 року (а.с.49).
Слід наголосити на тому, що відповідно до положень статті 10 Закону №5492-VI у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Суд зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у зразковій справі №806/3265/17 (на яку покликається представник позивача) стосується питань захисту прав і свобод громадян, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюються настання тяжких негативних наслідків з мотивів релігійних переконань.
Однак у цьому випадку ОСОБА_1 не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на приватне життя її сина, при тому що ОСОБА_2 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 та на підставі згоди про обробку персональних даних і внесення відомостей до ЄДДР про нього такі відомості уже внесені до Реєстру із формуванням унікального номера запису у ЄДДР (УНЗР №20090418-05018).
Доводи представника позивача про ненадання згоди ОСОБА_2 , якому станом на надання такої (28 січня 2023 року) було лише 13 років, є безпідставними.
У розумінні підпункту 2 пункту 7 Порядку №152 оформлення та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються особі, яка не досягла 16-річного віку на підставі заяви-анкети одного з батьків, а таким чином заяву-анкету 28 січня 2023 року №23703388 Дидюка А.В. в інтересах ОСОБА_2 слід вважати згодою на внесення даних останнього до ЄДДР.
Отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого засобами ЄДДР, вказує на те, що ОСОБА_2 не належить до суспільної групи осіб, які відмовляються від присвоєння цифрових ідентифікаторів з релігійних переконань, та не може побоюватися настання негативних наслідків, оскільки відповідна подія відбулася у минулому.
В контексті сказаного суд наголошує, що у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру та предметом розгляду у такій справі було порушене особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних засобами Реєстру з будь-якою метою, право мати паспорт в альтернативній формі.
Однак якщо особа вже надала згоду на оброку даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР при формуванні паспорта для виїзду за кордон, виготовлення кого є правом особи, а не її обов'язком, то відповідно її відмова від виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР є необґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2022 року у справі №160/1/21, від 21 листопада 2023 року у справі №380/5977/21 і від 25 квітня 2024 року у справі №300/5054/23.
Отже, розглядувана справа з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, не відповідає ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
З урахуванням встановлених обставин та наведених норм чинного законодавства України суд дійшов висновку, що видача позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки не призведе до вилучення з ЄДДР даних про позивача, адже при виготовленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон було надано згоду на обробку його персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде. Відмовляючи ОСОБА_2 листом від 05 червня 2025 року №0711-252/0711.1-25 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки за заявою від 30 травня 2025 року (вх. №Д-11/6/0711-25), відповідач не допускав протиправних дій, а тому у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог (про визнання протиправними дій щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов'язання оформити паспорт громадянина України у формі книжечки) належить відмовити.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для відшкодуванню позивачу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ) в інтересах ОСОБА_2 до Нововолинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (45401, Волинська область, Володимирський район, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, 7) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк