01 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3097/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач 1), Пенсійного фонду України (далі - ПФУ, відповідач 2) з позовом:
1) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області в прийнятті рішення від 19 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії та скасування рішення від 19 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії; зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 13 лютого 1989 року по 10 квітня 2000 року в колгоспі ім. Котовського, КСП ім. Котовського, СВК ім. Котовського Турійського району Волинської області на підставі архівних довідок Комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів» Турійської селищної ради Волинської області від 29 липня 2024 року №184/01-16 та №185/01-16, від 03 грудня 2024 року №279/01-16 та №279/01-16, №280/01-16 як правовстановлюючих письмових документів, пояснень свідків та записів трудової книжки колгоспника та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 12 вересня 2024 року та призначити пенсію з 30 вересня 2024 року;
2) визнання протиправними дій ПФУ щодо нерозгляду скарги від 15 лютого 2025 року і не прийняття відповідного рішення.
В обґрунтування позову позивач вказала, що 12 вересня 2024 року звернулася до територіального органу ПФУ за місцем проживання - до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення пенсії за віком та отримала рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 19 вересня 2024 року №033050010862 про відмову у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу. При цьому відповідач 1 не зарахував до трудового стажу період роботи в колгоспі на підставі архівних довідок Комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів» Турійської селищної ради Волинської області від 29 липня 2024 року №184/01-16 та №185/01-16.
Позивач вважає рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області протиправним, оскільки незарахування періодів роботи до страхового стажу суперечить чинному законодавству. Зазначила, що з 13 лютого 1989 року була прийнята в члени колгоспу ім. Котовського села Клюськ Турійського району (перейменоване з 1993 року в Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Котовського, а потім у Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Котовського), де працювала у 1989-2000 роках. Відомості про роботу у цьому колгоспі містяться у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, приймаються для підтвердження страхового стажу лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. При цьому неналежний порядок ведення та заповнення документації може мати негативні наслідки саме для правління, адміністрації підприємства, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже й не може впливати на особисті права працівника.
Позивач також повідомила, що 15 лютого 2025 року відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженоно постановою правління ПФУ від 12 жовтня 2007 року №18-6 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2007 року за №1241/14508, далі - Порядок №18-6) подала скаргу на дії, рішення територіального органу ПФУ. Однак листом від 19 лютого 2025 року ПФУ повідомив про надсилання звернення за належністю на розгляд до ГУ ПФУ у Волинській області, що, на переконання позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача 2 щодо розгляду її скарги.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (а.с.82-86) у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Запорізькій області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 12 вересня 2024 року. За результатом розгляду документів, які були надані позивачем до заяви, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через невиконання умови про страховий стаж: страховий стаж позивача становить 30 років 06 місяці 25 днів (необхідним є не менше 31 рік). При розгляді наданих позивачем документів виявлено, що записи в трудовій книжці колгоспника не засвідчені в установленому порядку підписом голови колгоспу або уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою. При цьому до страхового стажу не можуть бути зараховані періоди роботи в колгоспі згідно з архівними довідками від 29 липня 2024 року №184/01-16 та 185/01-16, в яких відсутнє по батькові позивача. Також зауважено, що разом із заявою про призначення пенсії від 12 вересня 2024 року не було надано архівних довідок від 03 грудня 2024 року №279/01-16 та №280/01-16, від 11 грудня 2024 №288/01-16, архівних витягів з протоколу засідання правління колгоспу ім. Котовського від 16 грудня 2024 року №663, а тому вимога щодо зарахування періоду до страхового стажу згідно з цими документами є передчасною та не підлягає задоволенню.
Відповідач 1 вважає, що діяв на підставі та у межах повноважень, що передбачені законодавством України.
У відзиві на позов відповідач 2 позовні вимоги теж заперечив, у задоволенні позову просив відмовити (а.с.94-96), зазначивши, що від ОСОБА_1 надійшла скарга від 15 лютого 2025 року (вх. №8434/В-2800-25 від 18 лютого 2025 року), в якій зокрема просила зарахувати періоди роботи до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії, призначити пенсію та визнати протиправними дії головного спеціаліста відділу обслуговування громадян №6 ГУ ПФУ у Волинській області. Натомість згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Відповідач 2 зауважив, що спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають, перераховують та виплачують пенсію в ПФУ не створено; питання зарахування стажу, призначення пенсії є виключною компетенцією територіальних органів Фонду. Позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області щодо призначення пенсії за віком, яка опрацьована ГУ ПФУ в Запорізькій області за принципом екстериторіальності із прийняттям рішення 19 вересня 2024 року №033050010862 про відмову у призначенні пенсії. Враховуючи питання, поставлені ОСОБА_1 у зверненні (зарахування стажу, призначення пенсії), то відповідно до частини третьої статті 7 Закону України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) таке звернення було надіслане за належністю до ГУ ПФУ у Волинській області для розгляду та надання відповіді у встановленому законом порядку.
Також відповідач 2 вказав, що відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485), уповноваженим суб'єктом оцінки дій державних службовців ГУ ПФУ у Волинській області є безпосередній керівник головного спеціаліста, керівник самостійного структурного підрозділу та начальник Головного управління. ПФУ не є суб'єктом призначення державних службовців головних управлінь Фонду та не здійснює оцінку їх дій. Тому звернення ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій головного спеціаліста відділу обслуговування громадян №6 ГУ ПФУ у Волинській області підлягало направленню за належністю до ГУ ПФУ у Волинській області відповідно до частини третьої статті 7 Закону №393/96-ВР.
У відповіді на відзиви на позовну заяву позивач підтримала доводи позову (а.с.101-102, 105-106). З приводу тверджень ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відсутності у трудовій книжці колгоспника підпису голови колгоспу та печатки вказала, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 заповнена відповідно до вимог чинного законодавства й нею було надано інформацію про реорганізацію колгоспу. Позивач також вважає, що у ПФУ не було підстав для перенаправлення скарги до ГУ ПФУ у Волинській області відповідно до положень Закону №393/96-ВР замість її розгляду відповідно до Порядку №18-6.
Відповідачі заперечення на відповіді на відзив не подали.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 вересня 2024 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, надавши документи згідно з розпискою-повідомленням (а.с.63-64).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого від 19 вересня 2024 року №033050010862 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що необхідний страховий стаж становить 31 рік, однак страховий стаж ОСОБА_1 - 30 років 06 місяці 25 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі згідно з архівними довідками від 29 липня 2024 року №184/01-16 та №185/01-16 (у зазначених документах відсутнє по батькові позивача).
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі положень Порядку №18-6 скерувала на адресу ПФУ скаргу від 15 лютого 2025 року, у якій просила: скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 19 вересня 2024 року №033050010862 про відмову у призначенні пенсії; зарахувати до страхового стажу період роботи з 13 лютого 1989 року по 10 квітня 2000 року в колгоспі ім. Котовського, КСП ім. Котовського, СВК ім. Котовського Турійського району Волинської області; призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV з 30 вересня 2024 року; визнати протиправними дії головного спеціаліста відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр селище Турійськ) ГУ ПФУ у Волинській області Волянюк Н.В. (а.с.49-57).
Листом від 19 лютого 2025 року №7035-8434/В-02/8-0300/25 ПФУ повідомив позивача про те, що її звернення надіслано на розгляд за належністю до ГУ ПФУ у Волинській області (а.с.59).
Листом від 03 березня 2025 №2823-2347/В-02/8-0300/25 на звернення позивача від 15 лютого 2025 року з питань пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що відділом методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства Управління пенсійного забезпечення, надання страховий виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг переглянуто рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 19 вересня 2024 року №033050010862 на предмет дотримання норм чинного законодавства та встановлено, що при опрацюванні заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі на підставі архівних довідок від 29 липня 2024 року №184/01-16 та №185/01-16 у зв'язку з відсутністю по батькові позивача у цих документах. Проінформовано, що у разі незгоди з прийнятим ГУ ПФУ у Волинській області рішенням позивач має право на його оскарження в органах вищого рівня або в судовому порядку (а.с.61-62).
Незгода позивача із відмовою ГУ ПФУ в Запорізькій області у призначенні пенсії за віком та незарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 13 лютого 1989 року по 10 квітня 2000 року, а також нерозгляд ПФУ скарги від 15 лютого 2025 року відповідно до Порядку №18-6 стали підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
Отже, норми статті 26 Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637, зі змінами), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).
Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності) (пункт 23 Порядку №637).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
У позивача наявна трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 , яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії, що не є спірним.
За доводами ГУ ПФУ в Запорізькій області, викладеними у відзиві на позовну заяву (при тому що зауважень до записів у цій трудовій книжці, їх неточності чи відсутності відповідачем 1 у спірному рішенні не зазначено), до страхового стажу не можуть бути зараховані періоди роботи, зазначені у трудовій книжці колгоспника, записи у якій не засвідчені в установленому порядку підписом голови колгоспу або уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою.
У вказаний період роботи чинною була постанова Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» (зі змінами, внесеними постановою Ради Міністрів СРСР від 15 серпня 1990 року №829), а порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310, згідно з якими трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
В розділі V «Трудова участь у громадському господарстві» трудової книжки колгоспника зазначався встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на голову колгоспу або спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а тому й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач 03 лютого 1989 року на підставі рішення правління від 27 лютого 1989 року №3 (наявний в матеріалах справи; а.с.39) була прийнята в члени колгоспу ім. Котовського (запис №1); Колективне сільськгосподарське підприємство ім. Котовського реорганізоване в Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Котовського; підстава - рішення загальних зборів від 19 січня 2000 року, протокол №1 (запис №2); на підставі протоколу зборів від 14 липня 2000 року №1 виведена з членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Котовського згідно з поданою заявою за власним бажанням (запис №3). Також трудова книжка містить відомості про виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі: у 1989 році - 250,5 днів (встановлений річний мінімум 228 днів), у 1990 році - 221 день (встановлений річний мінімум 270 днів; значаться відомості про зарахування періоду в стаж згідно з протоколом від 19 лютого 1991 року №1), у 1991 році - 100 днів (встановлений річний мінімум 270 днів), у 1992 році - 19,5 днів (встановлений річний мінімум 270 днів), у 1993 році - 256 днів (встановлений річний мінімум 256 днів), у 1994 році - 253 дні (встановлений річний мінімум 230 днів), у 1995 році -381 день (встановлений річний мінімум 230 днів), у 1996 році - 364 дні (встановлений річний мінімум 230 днів), у 1997 році - 365 днів (встановлений річний мінімум 230 днів), у 1998 році - 99 днів (встановлений річний мінімум 230 днів; значаться відомості про зарахування до стажу на підставі протоколу від 17 лютого 1999 року №1), у 1999 році - 22 дні (встановлений річний мінімум 230 днів).
В контексті встановленого суд зауважує, що достовірність внесеної інформації про реорганізацію у 2000 році колгоспу ім. Котовського в Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Котовського та про виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі засвідчена печаткою колгоспу, а інформації про виведення із членів колгоспу - підписом голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Котовського, який скріплений відповідною печаткою цієї установи.
Суд повторює, що у разі відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника; в разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
При зверненні до пенсійних органів із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 на підтвердження періоду своєї роботи надала також архівні довідки Комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів» Турійськовї селищної ради від 29 липня 2024 року №184/01-16 та №185/01-16 (а.с.23-24), а при зверненні до суду - також архівні довідки від 03 грудня 2024 року №279/01-16 та №280/01-16 (а.с.28-29).
Відповідно до архівної довідки від 29 липня 2024 року №184/01-16 ОСОБА_2 працювала в колгоспі ім. Котовського (надалі перейменований з 1993 році в Колективне підприємство імені Котовського, Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Котовського) села Клюськ Турійськовго району і мала такий стаж роботи згідно з книгою обліку трудового стажу і заробітку колгоспника: у 1989 році - 250,5 днів (встановлений мінімум трудоднів або людино-годин - 228 днів), у 1990 році - 222,5 день (встановлений мінімум 270 днів), у 1991 році 100 днів (встановлений мінімум 270 днів), у 1992 році - 19,5 днів (відомості про встановлений мінімум відсутні), у 1993 році - 256 днів (встановлений мінімум 250 днів), у 1994 році - 253 дні (встановлений мінімум 230 днів), у 1995 році - 381 день (встановлений мінімум 230 днів), у 1996 році - 364 дні (встановлений мінімум 230 днів), у 1997 році 365 днів (встановлений мінімум 230 днів), у 1998 році 99 днів (встановлений мінімум 230 днів), у 1999 році 22 дні (встановлений мінімум 230 днів).
Надана суду архівна довідка від 03 грудня 2024 року №280/01-16 містить таку ж інформацію про виконання ОСОБА_1 протягом 1989-2000 років річного мінімуму трудової участі у колгоспі, що й довідка від 29 липня 2024 року №184/01-16.
Архівними довідками від 29 липня 2024 року №185/01-16 та від 03 грудня 2024 року №279/01-16 підтверджено кількість відпрацьованих ОСОБА_1 людино-днів за 1989 рік.
З приводу незазначення у довідках від 29 липня 2024 року №184/01-16 та №185/01-16 по батькові позивача, то суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами кадрової та фінансової документації, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення таких документів.
Поряд з тим в примітках архівних довідок Комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів» Турійськовї селищної ради від 03 грудня 2024 року №279/01-16 та №280/01-16 вказано про те, що ОСОБА_2 в книжках одна (тобто, в книгах обліку розрахунків по оплаті праці, книгах обліку трудового стажу і заробітнику колгоспника, на підставі яких видано довідки). Засвідчені завідувачем архівом копії сторінок зазначених книг, які містять відомості про ОСОБА_3 , наявні в матеріалах справи (а.с.31-34).
В контексті обставин, які породили спір, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи; вказані недоліки в заповненні документів не є суттєвими та не можуть мати своїм наслідком відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності позивача та позбавляти її права на належне пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що позивач як громадянка України наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Отже, суд дійшов переконання, що мотиви ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з довідками від 29 липня 2024 року №184/01-16 та №185/01-16 не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права.
Наведене дає підстави для висновку про безпідставність неврахування відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у колгоспі згідно з архівними довідками Комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів» Турійськовї селищної ради від 29 липня 2024 року №184/01-16 та №185/01-16, які у сукупності з відомостями трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 не дають підстав сумніватися, що позивач фактично здобула трудовий стаж у спірний період. Водночас суд зазначає, що відмова органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії за віком була оформлена рішенням від 19 вересня 2024 року №033050010862, якому суд надав правову оцінку. У цьому випадку саме це рішення є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, у зв'язку із чим позовні вимоги необхідно задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення від 19 вересня 2024 року №033050010862, що в цьому випадку є ефективним та достатнім способом захисту прав позивача.
При вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує, що за приписами абзацу другого частини першої статті 56 Закону №1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Матеріали справи не містять відомостей про причини не виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі у 1991, 1992, 1999 роках. Натомість у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 є посилання про зарахування до стажу періоду роботи у колгоспі у 1990 році на підставі протоколу від 19 лютого 1991 року та періоду роботи у колгоспі у 1998 році на підставі протоколу від 17 лютого 1999 року №1.
Суд також зауважує, що ні трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 , ні довідки Комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів» Турійськовї селищної ради від 29 липня 2024 року №184/01-16, №185/01-16 та від 03 грудня 2024 року №279/01-16, №280/01-16 не містять відомостей про встановлений мінімум трудової участі в колгоспі у 2000 році та його виконання позивачем, що унеможливлює зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01 січня 2000 року по 10 квітня 2000 року.
Пояснення громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.36-37) суд до уваги не бере, оскільки їх надання не відповідає приписам пункту 2 Порядку №637.
Між тим наявність трудової книжки та архівних довідок (до впровадження персоніфікованого обліку) є достатніми доказами для вирішення питання про зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини суд висновує, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню за відомостями трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , архівних довідок Комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів» Турійськовї селищної ради від 29 липня 2024 року №184/01-16, №185/01-16 (тобто документів, які були надані пенсійному органу та відомості, у яких дозволяли зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи у колгоспі) періоди роботи у колгоспі у 1989-1990 та 1993-1998 роках повністю та у 1991, 1992, 1999 році за фактичною тривалістю.
Суд також враховує, що відповідач ГУ ПФУ в Запорізькій області, розглядаючи заяву позивача від 12 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, відмовив у призначенні пенсії виключно у зв'язку із невиконанням умови про страховий стаж: при необхідному 31 рік безспірний стаж позивача становить 30 років 06 місяців 25 днів. Вимога до віку (60 років виповнюється 30 вересня 2024 року) у випадку ОСОБА_1 виконується (звернення із заявою про призначення пенсії мало місце 12 вересня 2024 року).
Отже, оскільки за наведеними вище висновками суду позивачу підлягають зарахуванню до страхового стажу періоди роботи в колгоспі у 1989-1990, 1993-1998 роках повністю та у 1991, 1992, 1999 роках за фактичною тривалістю, то з урахуванням цього стажу та безспірного страхового стажу (30 років 06 місяців 25 днів) очевидним для призначення пенсії за віком є виконання умови про наявність необхідного страхового стажу - не менше 31 рік.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Зважаючи на встановлені обставини у справі, на підставі наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги зобов'язального характеру підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання відповідач 1 призначити позивачу пенсію за віком з 01 жовтня 2024 року (з наступного дня після досягнення віку 60 років), зарахувавши до страхового стажу за відомостями трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , архівних довідок Комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів» Турійськовї селищної ради від 29 липня 2024 року №184/01-16, №185/01-16 періоди роботи в колгоспі у 1989-1990, 1993-1998 роках повністю та у 1991, 1992, 1999 роках за фактичною тривалістю.
З приводу позовних вимог в частині визнання протиправними дій ПФУ щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 15 лютого 2025 року і не прийняття відповідного рішення суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Поряд з тим процедуру подання та розгляду скарг на рішення про призначення, перерахунок, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, виплаті пенсій (далі - рішення), прийняті головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннями Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - органи, що призначають пенсії) визначає Порядок №18-6 (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку №18-6 у разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня.
Згідно з пунктом 3 Порядку №18-6 скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник). Подання скарги відповідно до цього Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
За змістом пункту 4 Порядку №18-6 скарга на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України подається до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.
Відповідно до пункту 9 Порядку №18-6 орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно з пунктом 10 Порядку №18-6 орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) повністю або в певній частині задовольняє скаргу.
У разі повного або часткового задоволення скарги до рішення даються розпорядження органу Пенсійного фонду України, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій (абзац четвертий пункту 12 Порядку №18-6).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що праву громадян на звернення зі скаргою на рішення (дії) органу, що призначає пенсію, до ПФУ кореспондує обов'язок останнього розглянути скаргу у встановлений у пункті 9 Порядку №18-6 строк та прийняти мотивоване рішення по суті порушеного питання із повідомленням скаржника про прийняте рішення: або про залишення скарги без задоволення, або про повне чи в певній частині задоволення скарги.
За обставин цієї справи ОСОБА_1 15 лютого 2025 року звернулася до Пенсійного фонду України зі скаргою, у якій повідомляла про протиправне рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 19 вересня 2024 року №033050010862 про відмову у призначенні пенсії та просила його скасувати.
Отже, ОСОБА_1 скористалася наданим їй правом на звернення зі скаргою на рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області до ПФУ, що зобов'язує останнього вирішити скаргу з прийняттям мотивованого рішення. Порушене позивачем питання стосувалося рішення територіального органу про відмову у призначенні пенсії (що визначено пунктом 2 Порядку №18-6).
Натомість ПФУ направив позивачу лист від 19 лютого 2025 року №7035-8434/В-03/8-0200/25, не прийнявши жодного із рішень відповідно до пункту 10 Порядку №18-6, що вказує на неналежний розгляд скарги.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду відсутність належним чином оформленого рішення суб'єкта владних повноважень свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом (постанови Верховного Суду від 14 серпня 2020 року у справі №815/6699/17, від 30 листопада 2020 року у справі №804/4743/16, 21 жовтня 2021 року у справі №353/265/17).
Суд приймає доводи ПФУ про те, що у нього відсутні повноваження вирішувати питання про притягнення працівника територіального управління до відповідальності, проте в іншій частині відповідач 2 від розгляду скарги самоусунувся та не надав ніякої оцінки рішенню ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскільки відповідач 2 не прийняв відповідно до пункту 10 Порядку №18-6 жодного рішення за наслідками розгляду скарги позивача від 15 лютого 2025 року на рішення про відмову в призначенні пенсії, прийнятого ГУ ПФУ в Запорізькій області (від 19 вересня 2024 року №033050010862), то позовні вимоги слід задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності ПФУ щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 від 15 лютого 2025 року.
Отже, позов належить задовольнити частково.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатила судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується квитанціями від 17 березня 2025 року №61 та від 11 квітня 2025 року №7, виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.13, 74, 68, 76).
Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області (позовні вимоги до якого задоволені частково) необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 807,47 грн, а за рахунок бюджетних асигнувань ПФУ (позовні вимоги до якого задоволені повністю) - 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158Б, ідентифікаційний код юридичної особи 20490012), Пенсійного фонду України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 00035323) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19 вересня 2024 року №033050010862.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 жовтня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу за відомостями трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , архівних довідок Комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів» Турійськовї селищної ради від 29 липня 2024 року №184/01-16, №185/01-16 періоди роботи у колгоспі у 1989, 1990, 1993-1998 роках повністю та у 1991, 1992, 1999 роках за фактичною тривалістю.
Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 від 15 лютого 2025 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у сумі 807,47 грн (вісімсот сім грн 47 коп.) та Пенсійного фонду України судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк