м. Вінниця
02 жовтня 2025 р. Справа № 120/8966/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що його довіритель ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (як військовозобов'язаний, який має батька з інвалідністю ІІ групи).
Проте повідомленням від 25 червня 2025 року заявника проінформовано про те, що за результатами розгляду його звернення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 25 червня 2025 року прийняла рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із відсутністю підстав відповідно до абзацу 13 частини 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Представник позивача не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, та вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати ОСОБА_1 таку відстрочку на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою від 02 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративний справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене протоколом № 30 від 25 червня 2025 року.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 02 липня 2025 року надіслано до електронного кабінету відповідача 02 липня 2025 року о 23 год. 13 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак копію ухвали від 02 липня 2025 року слід вважати врученою відповідачу.
При цьому відповідачем не подано до суду ані відзив на позовну заяву, ані витребуваний судом доказ.
09 вересня 2025 року на виконання вимог ухвали від 02 липня 2025 року відповідачем надіслано до суду лист, у додатку до якого згадується про повідомлення № 2535/7 від 25 червня 2025 року.
22 вересня 2025 року представником позивача подано до суду письмовий доказ.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною, до якої долучив всі необхідні документи.
До заяви позивач долучив: копію паспорта громадянина України № НОМЕР_1 ; довідку про реєстрацію місця проживання; військово-обліковий документ позивача, що сформований в додатку "Резерв+" (номер в реєстрі "Оберіг 2508202106938740009); паспорт громадянина України ОСОБА_1 (батька позивача) серії НОМЕР_2 ; копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_1 (батька позивача); довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 816525, відповідно до якої батькові позивача ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІ групи безстроково; копію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 (батьком позивача) та ОСОБА_2 (матір'ю позивача) серії НОМЕР_3 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 ; копію свідоцтва про народження рідної сестри позивача ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 ; копію свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , згідно з яким ОСОБА_3 (сестра позивача) одружилася з ОСОБА_4 ; довідку військової частини НОМЕР_7 від 22 травня 2025 року № 08/1207, відповідно до якої ОСОБА_5 (рідна сестра позивача) проходить військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України з 01 жовтня 2024 року по даний час; заяву ОСОБА_1 (батька позивача) за формою, встановленою додатком 15 до Порядку № 560, якою батько позивача засвідчив, що із двох військовозобов'язаних дітей обирає ОСОБА_1 для здійснення свого утримання (догляду).
За результатами розгляду звернення позивача комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано позивачеві повідомлення № 2535/7 від 25 червня 2025 року, яким повідомлено, що за результатами розгляду заяви позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" протокольним рішенням від 25 червня 2025 року № 30 комісія відмовила у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв'язку з відсутністю підстав відповідно до абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 106 Конституції України передбачено, що Президент України зокрема приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який наразі триває.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні триває, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 цього Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено випадки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку № 560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, Порядком №560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов'язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак військовозобов'язаний вправі подати до комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.
Додатком 5 Порядку № 560 передбачено перелік документів, що підтверджують право на відстрочку.
Так, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII документами, що підтверджують право на відстрочку, є: для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд враховує те, що позивач звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.
Разом із такою заявою подав необхідні документи, що визначені Додатком 5 Порядку № 560.
Зокрема позивач долучив до заяви копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 816525, якою підтверджується статус ОСОБА_6 (батька позивача) як особи з інвалідністю ІІ групи; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , згідно з яким позивач є сином ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про народження рідної сестри позивача ОСОБА_3 та докази в підтвердження її статусу військовослужбовця (довідку військової частини НОМЕР_7 від 22 травня 2025 року № 08/1207), тобто особи, яка є військовозобов'язаною. Також позивач на виконання вимог Порядку № 560 подав заяву ОСОБА_6 (батько позивача) за формою, встановленою додатком 15 до Порядку № 560, якою батько позивача засвідчив, що із двох військовозобов'язаних дітей обирає ОСОБА_1 для здійснення свого утримання (догляду).
За результатами розгляду поданих документів комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період протоколом від 25 червня 2025 року № 30 відмовлено позивачеві в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з огляду на відсутність підстав.
Проте, на переконання суду, такі доводи відповідача є необґрунтованими, зважаючи на таке.
Оцінюючи спірне рішення, суд зауважує, що відповідно до пунктів 59, 60 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць регулює Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів".
Згідно з частиною 8 статті 5 вказаного вище Закону органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста (стаття 7 Закону про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів).
Відповідно до статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів" актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Отже, з аналізу наведених вище положень Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" слідує, що інформацію, яку не надав позивач, відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен перевірити за необхідності від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді, чого зроблено не було.
При цьому позивач разом із заявою про надання відстрочки подав також заяву свого батька ОСОБА_6 , зі змісту якої слідує, що із двох військовозобов'язаних осіб для свого отримання (догляду) він обирає саме позивача.
Крім того, суд зазначає, що ані Законом № 3543-XII, ані Порядком № 560 не передбачено перелік документів, які має подати особа, яка має намір реалізувати своє право на отримання відстрочки, для підтвердження неможливості інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати особу з інвалідністю І та ІІ групи.
Разом із тим відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності таких осіб. Судом також не встановлено наявності інших невійськовозобов'язаних осіб, які б могли утримувати батька позивача.
Із долучених до позовної заяви документів слідує, що 24 вересня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 (батьком позивача) та ОСОБА_7 (матір'ю позивача) було розірвано, що виключає існування в останньої обов'язку здійснювати догляд за ОСОБА_6 .
При цьому частиною першою статті 201 Сімейного кодексу України визначено імперативний обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
В контексті наведеного, зважаючи на норми згаданих вище нормативно-правових актів, обов'язок утримання особи з інвалідністю І чи ІІ групи (батька чи матері) в силу закону покладений виключно на працездатних дітей такої особи.
Так, рідною сестрою позивача є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є військовослужбовцем, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_7 від 22 травня 2025 року № 08/1207.
Відтак проходження рідною сестрою позивача ОСОБА_8 військової служби за контрактом у Державній прикордонній службі України унеможливлює здійснення нею догляду за своїм батьком ОСОБА_6 .
Водночас заявою ОСОБА_6 (батька позивача), що адресована голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується те, що ним з числа військовозобов'язаних членів сім'ї для свого утримання обрано свого сина ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що долучених до заяви про надання відстрочки документів було цілком достатньо для надання позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, адже такі документи підтверджують як наявність батька, що є особою з інвалідністю ІІ групи, батько позивача із двох військовозобов'язаних дітей обрав саме ОСОБА_1 (більше того, рідна сестра позивача проходить військову службу за контрактом), так і те, що батько позивача не має інших невійськовозобов'язаних осіб, які зобов'язані за законом його утримувати, а тому рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 25 червня 2025 року № 30, про відмову в наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас суд звертає увагу на те, що позивачеві відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішенням відповідача, що оформлене протоколом № 30 від 25 червня 2025 року, про що свідчить зміст повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 червня 2025 року № 2535/7.
Разом із тим судом вживалися заходи щодо витребування у відповідача належним чином засвідченої копії рішення комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене протоколом № 30 від 25 червня 2025 року. Проте така ухвала залишилась невиконаною.
Таким чином, зважаючи на невиконання вимог ухвали суду щодо надання копії прийнятого комісією рішення, а також встановлення факту прийняття рішення про відмову в наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації суд дійшов висновку визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Щодо вимоги зобов'язального характеру, то тут слід врахувати наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Наведені вище приписи узгоджуються з положеннями пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно керуватись принципом ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачеві в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, які є необґрунтованими, а інших підстав для відмови не вбачається, тому, виходячи з обставин цієї справи, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача надати позивачеві відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ.
Водночас відсутні підстави для задоволення вимоги в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, адже надання такої відстрочки є ефективним захистом порушеного права та не потребує повторного розгляду відповідної заяви.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 969 гривень, що підтверджується квитанцією від 27 червня 2025 року.
Проте з урахуванням положень Закону України "Про судовий збір" належною сумою, що підлягала сплаті за подання цього позову, є 968,96 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 968,96 гривень, а тому на його користь слід стягнути 484,48 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 968,96 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_9 )
Повний текст рішення суду складено 02.10.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович