Справа № 547/788/24 Номер провадження 22-ц/814/1780/25Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
30 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.
за участю секретаря Ракович Д.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Семенівської селищної ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року,
У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати за ним права власності за заповітом після смерті його матері ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка їй належала загальною площею 3,40 га, що знаходиться на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 172031 від 21.12.2004.
В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка заповітом від 12.09.1997 все своє майно заповіла йому - позивачеві. Згідно державного акту на земельну ділянку серія ПЛ № 172031 від 21.12.2004, ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 3,40 га на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області, кадастровий номер 5324582400000020083.
При зверненні до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку було відмовлено у видачі свідоцтва через пропущення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та рекомендовано звернутися до суду.
Інших спадкоємців, крім нього не має.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що він фактично прийняв спадщину після смерті його матері, тому що він самостійно користувався вказаною земельною ділянкою.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (а.с. 6, 8).
12.09.1997 року ОСОБА_2 було складено заповіт у якому все своє майно вона заповіла ОСОБА_1 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 34 (а.с. 7).
За життя ОСОБА_2 була власником земельної ділянки кадастровий номер 5324582400:00:002:0083 площею 3,40 га розташовану на території Заїчинської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, відповідно серія ПЛ № 172031 від 21.12.2004 (а.с. 9).
Згідно інформації Держаного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 5324582400:00:002:0083 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,40 га розташовану на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 86989,36 грн (а.с. 11-12).
Позивач з метою отримання вказаної земельної ділянки у спадщину звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області М.І.Литвин із відповідною заявою. Проте нотаріус листом від 29.02.2024 відмовила у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину щодо вказаної земельної ділянки, оскільки позивачем ОСОБА_3 . Плескачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду із заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини (а.с. 10).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач будучи обізнаним про те, що саме пропуск строку подання зави про прийняття спадщини є перешкодою для оформлення спадщини у нотаріальному порядку,не скористався цим правом у спосіб подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини протягом 6-ти місяців після її смерті.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1221 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 1, 3, 4 ст. 1268 ЦК).
Згідно ст. 1270 ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Згідно ч. 3 ст. 1272 вказаного Кодексу за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як вбачається із положень ч. 1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Не прийняття позивачем у встановлений законом 6-місячний строк спадщини його матері, чим у цій справі могло бути лише подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, не зумовлює виникнення у позивача право на спадщину за заповітом.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").
Оскільки законом визначено строки для реалізації спадкоємцем своїх спадкових прав, а позивачем вони своєчасно не реалізовані, то він є таким, що не прийняв спадщину, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність порушених прав позивача, як спадкоємця.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач самостійно користувався вказаною земельною ділянкою є безпідставними, оскільки не підтверджуються жодними доказами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача, арішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді В.П. Пікуль
О.О. Панченко