Справа № 643/17478/20 Номер провадження 22-ц/814/2278/25Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
23 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2020 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому прохала суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 424378,01 грн, а також судовий збір у сумі 6365,67 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 407735,74 грн, а також судовий збір у сумі 6116,04 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі у період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року не сплачували плату за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегли за рахунок позивача, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, посилаючись при цьому на статті 1212-1214 ЦК України.
Внаслідок використання відповідачами вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова, в особі Харківської міської ради, позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Короткий зміст судових рішень місцевого суду
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року позовну заяву задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) за період з 01.01.202 по 30.06.2020 року у сумі 424378,01 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) за період з 01.01.202 по 30.06.2020 року у сумі 407735,74 грн; стягнуто з ОСОБА_2 користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у сумі 6365,67 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у сумі 6116,04 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2025 року виправлено описку в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, виклавши другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в наступній редакції: «стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 року у сумі 424378,01 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 року у сумі 407735,74 грн».
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
З рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року не погодилися відповідачі та оскаржили його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційні скарги, в яких прохали суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
На думку осіб, які подали апеляційні скарги, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, а тому посилання позивача на інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є належним доказом того, що земельна ділянка використовується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без проведення державної реєстрації речових прав та за користування якої повинна бути сплачена орендна плата.
Зауважено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 липня 2020 року, укладеного між сторонами справи, спірна земельна ділянка передана для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель відповідачів, а 04 грудня 2020 року за останніми проведена реєстрація прав власності на спірну земельну ділянку.
Посилання позивача на акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6310137500:07:018:0088, від 28 вересня 2020 року, як на доказ того, що відповідачі користуються земельною ділянкою є безпідставним, оскільки згаданий акт складено позивачем після того, як було укладено між Харківською міською радою та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 липня 2020 року.
Також відповідачами наголошено, що позивачем не надано до суду доказів того, що вони ухилялися від укладення договору оренди, або ж іншим чином перешкоджали діям позивача щодо направлення та узгодження такого договору.
Вказано, що до затвердження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання ділянки в оренду, відповідачі не мали ні права, ні обов'язку зі сплати орендної плати, оскільки земельна ділянка знаходилась лише в процесі оформлення, а власником не було прийнято рішення про оренду.
Крім того, наголошено, що місцевим судом 25 листопада 2024 року без участі позивача та відповідачів проведено підготовче засідання, призначено та розглянуто справу по суті та винесено рішення.
Узагальнені доводи, викладені у відзиві на апеляційні скарги
У відзиві на апеляційні скарги представник позивача прохав суд апеляційні скарги відповідачів залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Харківська міська рада зазначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України вбачається, що за весь період з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна аж до моменту оформлення його власником прав на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Наголошено, що з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005707412020 від 28 вересня 2020 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:07:018:0088 сформована 25 листопада 2019 року.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Представник Харківської міської ради, взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційних скарг відповідачів та прохав рішення місцевого суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Інші учасники справи, будучи належим чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та не оскаржується учасниками справи, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 квітня 2001 року № 680 приватному підприємцю ОСОБА_3 надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 0,0512 га по АДРЕСА_2 для експлуатації і обслуговування нежитлової будівлі строком до 01 квітня 2026 року.
На підставі вказаного рішення між виконавчим комітетом Харківської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір на право тимчасового користування землею від 13 червня 2001 року № 2419.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 квітня 2001 року № 680 приватному підприємцю ОСОБА_3 надана у постійне користування земельна ділянка загальною площею 0,3699 га по АДРЕСА_2 для експлуатації і обслуговування нежитлової будівлі (державний акт на право постійного користування землею від 05 жовтня 2001 року № 946).
Право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0512 га по АДРЕСА_2 відповідно договору на право тимчасового користування землею від 13 червня 2001 року № 2419 припинено (акт приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 25 вересня 2019 року № 362/19).
Право користування земельною ділянкою загальною площею 0,3699 га по АДРЕСА_2 відповідно державного акту на право постійного користування землею від 05 жовтня 2001 року № 946 припинено (акт приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 24 вересня 2019 року № 360/19).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 вересня 2020 року № 225343277 право власності на:
- нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 44,7 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 05 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі висновку від 05 червня 2019 року № 123/06-19;
- нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 196,3 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі висновку від 05 червня 2019 року № 122/06-19;
- нежитлову будівлю літ. «Г-2» загальною площею 474,7 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі висновку від 27 травня 2019 року № 115/04-19;
- нежитлову будівлю літ. «К-2» загальною площею 284,5 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_1 на підставі висновку від 29 квітня 2019 року № 118/04-19;
- нежитлову будівлю літ. «3-1» загальною площею 96,1 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі висновку від 27 травня 2019 року №116/04-19;
- нежитлову будівлю літ. «Л-2» загальною площею 118,6 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_1 на підставі висновку від 29 квітня 2019 року № 117/04-19;
- нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 330,9 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі висновку від 11 квітня 2019 року № 114/04-19;
- нежитлову будівлю літ. «Д-1» загальною площею 341,8 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 12 березня 2019 року за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 березня 2019 року № 789;
- нежитлову будівлю літ. «Ж-1» загальною площею 227,5 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 12 березня 2019 року за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 березня 2019 року № 783.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 вересня 2020 року № 223490138 між Харківською міською радою та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 17 липня 2020 року укладено договір № 48/20 купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0088, загальною площею 0,3716 га по АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28 вересня 2020 року №HB-0005707412020 земельна ділянка площею 0,3716 га з кадастровим номером 6310137500:07:018:0088 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; код ЦВПЗ - 03.10; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель: літ. «Ж-1» (магазин), літ. «К-2» (побутового призначення), літ. «Л-2» (побутового призначення), літ. «А-1» (ремонтні бокси), літ. «Г-1», літ. «Г -2» (ремонтні бокси), літ. «Д-1» (склад). Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 25 листопада 2019 року.
Місцевим судом встановлено, що протягом спірного періоду земельна ділянка використовувалася ОСОБА_2 , ОСОБА_1 без проведення державної реєстрації речових прав на неї та за відсутності правовстановлюючих документів.
Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 26 листопада 2019 року №6530/9/20-40-57-06-17 ОСОБА_1 не перебуває на обліку як платник плати за землю та не сплачує плату за землю.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 26 листопада 2019 року №6536/9/20-40-57-06-17 ОСОБА_2 не перебуває на обліку як платник плати за землю та не сплачує плату за землю.
Розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) від 15 вересня 2020 року № 5541, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Відповідно до листа відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 22 листопада 2019 року №2999/116-19 відділ у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством тільки на час звернення заявників.
У зв'язку з тим, що Харківська міська рада звернулася до ГУ Держгеокадастру у Харківській області у 2020 році та з урахуванням вищевказаного роз'яснення ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а саме в частині надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки тільки на час звернення заявників, внаслідок цього стягнення безпідставно збережених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати у період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року Харківською міською радою не проводилося у зв'язку із відсутністю витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019 рік.
Розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року складає: ОСОБА_2 у сумі 424378,01 грн та ОСОБА_1 у сумі 407735,74 грн. Зазначений розрахунок здійснено на підставі Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 вересня 2020 року № 5541.
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо стягнення безпідставно збережених коштів
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власників об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Водночас для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року в справі № 925/230/17.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин першої, другої статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачами права власності на нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2021 року в справі № 924/856/20.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що після набуття права власності на нежитлові приміщення у відповідачів могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні приміщення.
Незважаючи на те, що нежитлові приміщення не можуть бути відокремлені від земельної ділянки, на якій вони розташовані, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельної ділянки, на якій воно розташовано, а отже, користувачі земельної ділянки зобов'язані сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власниками об'єктів нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель або споруд, особи, які придбали такі об'єкти стають фактичними користувачами тієї земельної ділянки, на якій такі об'єкти нерухомого майна розташовані, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16, від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року в справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року в справі № 912/1188/17, від 21 січня 2019 року в справі № 902/794/17, від 04 лютого 2019 року в справі № 922/3409/17, від 12 березня 2019 року в справі № 916/2948/17, від 16 листопада 2022 року в справі № 922/519/20, від 28 червня 2023 року у справі № 726/349/21.
Отже, фактичні користувачі земельної ділянки, які без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли (заощадили) у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов'язані повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна власники цього майна стають фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкт, а тому саме із цієї дати у власників об'єктів нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власниками об'єктів нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти, такі кошти є безпідставно збереженими.
Безпідставне використання відповідачами спірної земельної ділянки у зазначений у позові період не є результатом протиправних діянь, а є наслідком законних дій, а саме набуття відповідачами у власність будівель, які безпосередньо пов'язані із земельною ділянкою.
У справі, що розглядається, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 вересня 2020 року № 225343277 встановлено, що право власності на:
- нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 44,7 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 05 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі висновку від 05 червня 2019 року № 123/06-19;
- нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 196,3 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі висновку від 05 червня 2019 року № 122/06-19;
- нежитлову будівлю літ. «Г-2» загальною площею 474,7 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі висновку від 27 травня 2019 року № 115/04-19;
- нежитлову будівлю літ. «К-2» загальною площею 284,5 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_1 на підставі висновку від 29 квітня 2019 року № 118/04-19;
- нежитлову будівлю літ. «3-1» загальною площею 96,1 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі висновку від 27 травня 2019 року №116/04-19;
- нежитлову будівлю літ. «Л-2» загальною площею 118,6 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_1 на підставі висновку від 29 квітня 2019 року № 117/04-19;
- нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 330,9 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 03 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі висновку від 11 квітня 2019 року № 114/04-19;
- нежитлову будівлю літ. «Д-1» загальною площею 341,8 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 12 березня 2019 року за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 березня 2019 року № 789;
- нежитлову будівлю літ. «Ж-1» загальною площею 227,5 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано з 12 березня 2019 року за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 березня 2019 року № 783.
Отже, із дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власники такого майна стали фактичними користувачами земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти, тому саме із цих дат у відповідачів виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Згідно із частинами першою-четвертою та дев'ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходяться належні відповідачам об'єкти нерухомості, є сформованою, має кадастровий номер 6310137500:07:018:0088, має чітко визначені межі та площу 0,3716 га, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005707412020 від 28 вересня 2020 року, форма власності земельної ділянки комунальна.
В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 вересня 2020 року за 2020 рік, відомості з якого є обов'язковими при визначенні орендної плати, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0088 площею 0,3716 га становить 24963413,00 грн.
Колегія суддів зауважує, що позивачем стягуються з відповідачів кошти з часу набуття ними права власності на належне їм нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці (набуття права власності: 12 березня 2019 року, 03, 05 червня 2019 року) - з 01 січня 2020 року до дати укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки (дата укладення договору - 17 липня 2020 року) - 30 червня 2020 року.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачами не спростований, останніми власного розрахунку до суду ані першої інстанції, ані апеляційної інстанції подано не було.
Отже, вирішуючи спір, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, площею 0,3716 га, кадастровий номер: 6310137500:07:018:0088, у розмірі: з ОСОБА_2 - 424378,01 грн, з ОСОБА_1 - 407735,74 грн, що відрізняється у зв'язку з розміром площі належних їм приміщень.
Щодо повідомлення відповідачів про час, дату та місце розгляду справи по суті
В апеляційних скаргах відповідачами зауважено, що місцевим судом 25 листопада 2024 року без участі позивача та відповідачів проведено підготовче засідання, призначено та розглянуто справу по суті та винесено рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята статті 128 ЦПК України).
Частиною першою статті 130 ЦПК України передбачено, що у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Матеріали справи не містять в собі будь-яких доказів направлення місцевим судом відповідачам судових повісток на 25 листопада 2024 року, оскільки розписки про виклик до суду, які не містять необхідних відомостей (т.2, а.с. 150-152), зокрема інформації про їх отримання, не підтверджують факт обізнаності останніх про місце, час та дату проведення судового засідання.
Крім того, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року було вирішено закрити підготовче провадження у даній цивільній справі та призначити справу до розгляду по суті на 25 листопада 2024 року на 11 год 00 хв (т.2, а.с. 172).
З вище викладених обставин справи, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідачів про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За вказаних обставин, апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового, яким позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити, а саме: стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) за період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року у сумі 424378,01 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) за період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року у сумі 407735,74 грн.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції частково задовольнивши апеляційні скарги відповідачів фактично ухвалює судове рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному розмірі, то з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради слід стягнути витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 6365,67 грн; з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 6116,04 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) за період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року у сумі 424378,01 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0088) за період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року у сумі 407735,74 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 6365,67 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 6116,04 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко