Справа № 157/1570/25 Провадження №11-сс/802/516/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
30 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання- ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
апелянта - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 вересня 2025 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12025030530000480),
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 вересня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025030530000480, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до вказаної вище ухвали слідчого судді накладено арешт на майно, а саме на:
1) пару кросівок, телефон марки «Samsung» із сім-картою НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 2600 (дві тисячі шістсот) євро та грошові кошти в сумі 300 (триста) доларів США, вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_11 ;
2) коробку від кутової шліфувальної машинки марки «Дніпро-М GG 12BC ULTRA» із серійним номером 0845000NLE01259651552 та спилювальні круги до вказаного інструменту, вилучені в гаражному приміщенні на земельній ділянці з кадастровим номером 0722883400:01:001:5096, власником яких є ОСОБА_11 ;
3) купюру номіналом 100 (сто) доларів США, ліхтарик червоного кольору марки «VOIN», носій пам'яті сірого кольору, вилучені в ході проведення обшуку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , власником яких є ОСОБА_12 ;
4) пару кросівок чорного кольору марки «NIKE», вилучену в ході проведення обшуку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , власником яких є ОСОБА_13 .
Не погоджуючись із таким судовим рішенням представник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 2600 євро та 100 доларів США, які належать ОСОБА_8 .
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що висновок слідчого судді що власником вилучених грошових коштів є ОСОБА_11 не відповідає дійсності та не підтверджено жодними наданими слідчим доказами. Власником згаданих грошових коштів є мама ОСОБА_11 - ОСОБА_8 , котра проживає за однією адресою із своїм сином і відразу при проведені обшуку вказувала про належність їй грошових коштів, які вилучили із гаманця з жіночої сумки. Вказані грошові кошти є особистими заощадженнями та їх законне походження доведено належним чином. З огляду на наведене, ухвала слідчого судді є незаконною та ухваленою з порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки призводить до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, думку ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу, міркування прокурора та слідчого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12025030530000480 від 13.08.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Тимчасово вилучене зазначене вище майно постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025030530000480 від 13.08.2025.
Доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на майно, слідчий в ході його розгляду вказував про те, що майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України у зв'язку з чим його і було визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №12025030530000480 від 13.08.2025. А тому, саме з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення чи відчуження, просив накласти арешт на майно.
Доводи представника власника майна фактично зводяться до того, що стороною обвинувачення не було доведено передбачених законом підстав для накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 , що по АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти в сумі 2600 євро та грошові кошти в сумі 100 доларів США. Однак, апеляційний суд вважає їх цілком неприйнятними з огляду на наявність в матеріалах кримінального провадження належних доказів, які вказують про те, що таке майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. При цьому, зі змісту оскарженого судового рішення вбачається, що слідчий суддя належним чином обґрунтував те, з яких саме підстав відхиляє доводи представника власника майна, які фактично є аналогічними й в апеляційній скарзі.
Проаналізувавши викладене вище та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт у поданому до місцевого суду клопотанні, дійсно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, а тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України підлягає арешту - з метою збереження речових доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно, у даному конкретному випадку виправдовує потреби досудового розслідування, що спростовує посилання апелянта про надмірне втручання у права власника майна.
Таким чином, наведені вище та усі інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду щодо незаконності оскарженого судового рішення не заслуговують на увагу суду, оскільки жодним чином не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, розглянувши клопотання, обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 вересня 2025 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді