Справа № 155/369/25 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М.
Провадження № 22-ц/802/969/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
02 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 13 вересня 2009 року перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 10 січня 2017 року між ними розірваний. У шлюбі народилася дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначала, що дитина проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні. Відповідач ухиляється від обов'язку утримувати дитину, участі у її вихованні не приймає, матеріальної допомоги не надає. Відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, але може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, оскільки проживає за кордоном та отримує чималі кошти. Крім того, відповідач не має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних членів сім'ї. Відповідачу на праві власності належить рухоме та нерухоме майно: автомобіль та квартира. Вважає, що відповідач спроможний сплачувати на утримання дитини аліменти у розмірі 8 000 грн щомісячно.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягувати з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , яким стягувати на її користь з нього аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 196 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повне задоволення позову у цій справі. Суд при визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини не у повній мірі урахував його майновий стан, а саме те, що він офіційно не працевлаштований, про що позивач вказувала у своїх позовних вимогах, а також те, що обов'язок по утриманню дитини лежить на обох батьках. Позивач також не довела належними та допустимими доказами ту обставину, що він має змогу щомісячно сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 8 000 грн. Крім того, на його утриманні перебуває непрацездатна матір, яка є особою з інвалідністю І групи. Разом з тим, він спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі необхідного прожиткового мінімуму у розмірі 3 196 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подала.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 02 жовтня 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів належить змінити, а в решті рішення суду залишити без змін, виходячи з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що з 13 вересня 2009 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 10 січня 2017 року між ними розірваний (а.с.7). У шлюбі народилася дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19 липня 2012 року, в якому батьком дитини зазначений відповідач ОСОБА_2 (а.с.3).
Згідно з копією довідки № 339 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_1 , з 14 серпня 2012 року зареєстрована ОСОБА_4 та з 21 грудня 2009 року позивач ОСОБА_1 .
Факт проживання неповнолітньої дитини з матір'ю та перебування на її утриманні відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечувався.
З довідки про доходи, виданої Управлінням державної казначейської служби України у Горохівському районі Волинської області вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду головного спеціаліста та за період з 01/2024 року по 12/2024 року загальна сума її доходу становила 266 668 грн 64 коп. (а.с.11).
Судом також встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка площею 3,8073 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 262332180, № 195651755, договором купівлі-продажу квартири від 18 червня 2021 року та державним актом на право приватної власності на землю № 005658 від 22 травня 2001 року (а.с.72-76).
Як вбачається з доданих представником відповідача до заяви про перегляд заочного рішення суду банківських виписок про перерахунок коштів в іноземній валюті (польський злотий), відповідач ОСОБА_2 надсилав дочці ОСОБА_5 у переводі на гривневий еквівалент грошові кошти у грудні 2024 року на загальну суму 12 067 грн 32 коп., у січні 2025 року на загальну суму 1 989 грн 01 коп., у лютому 2025 року на загальну суму 5 001 грн 38 коп., у березні 2025 року на загальну суму 11 456 грн 59 коп., у квітні 2025 року на суму 1 039 грн 72 коп. (а.с.43-53).
ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом у своїх вимогах зазначала, що неповнолітня дочка ОСОБА_3 проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні, а відповідач, як батько, ухиляється від обов'язку утримувати дитину, участі у її вихованні не приймає, матеріальної допомоги не надає. Відповідач є працездатним, офіційно не працює, але може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, оскільки проживає за кордоном та отримує чималі кошти. Водночас він не має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків, дружини. Відповідачу також на праві власності належить рухоме та нерухоме майно: автомобіль та квартира, що свідчить про його задовільне матеріальне становище та спроможність сплачувати на утримання дитини аліменти у розмірі 8 000 грн щомісячно.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дитина сторін проживає разом з матір'ю, на яку окрім матеріального забезпечення дитини покладено й обов'язок у постійному вихованні дитини, контролі, що потребує більших моральних витрат, враховуючи вік і стан здоров'я дитини, стан здоров'я платника аліментів, а також враховуючи приписи ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, згідно з якими обов'язок утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття стосується обох батьків, тому вважав, що розмір аліментів на утримання дитини необхідно визначити у розмірі 8 000 грн щомісячно. Відповідач не надав доказів, що він не має змоги сплачувати аліменти у розмірі 8 000 грн щомісячно та що на його утриманні перебуває непрацездатна матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка має І групу інвалідності.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, однак не може погодитися із визначеним судом розміром аліментів.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
У ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття покладено на її батьків. Аліменти за позовом одного із батьків, з яким проживає дитина, присуджуються судом у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі, і мають бути достатніми для її гармонійного розвитку.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У справі, яка переглядається, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції, урахувавши матеріальний стан сторін, працездатний вік відповідача та його спроможність сплачувати аліменти, наявність у нього на праві власності нерухомого майна, а також надання ним матеріальної допомоги дитині, вважав, що стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання дочки у розмірі 8 000 грн щомісяця, не є надмірним, та є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітньої дитини, оскільки на відповідача, як батька дитини, покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, яка проживає разом із матір'ю.
Разом з тим, як встановлено апеляційним судом, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач зазначала, що дочка перебуває на її повному утриманні, а відповідач частково надає фінансову допомогу на утримання дочки, однак вона є непостійною і її не вистачає. На утримання дитини вона щомісяця витрачає орієнтовно 14-15 тисяч грн. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач здійснює витрати на дитину у зазначеному розмірі. Крім того, позивач вказувала, що відповідач тривалий час проживає за кордоном, працевлаштований, має постійний дохід, який йому дозволяє сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Відповідач є фінансово забезпеченим, оскільки придбав квартиру у м. Луцьку та новий автомобіль, має у власності земельну ділянку. Проте, матеріали справи не містять доказів того що, відповідач за кордоном офіційно працевлаштований та що він має постійний дохід, хоча дана обставина не звільняє його від обов'язку, передбаченого ст. 180 СК України щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття, якій, як уже було встановлено, він надає фінансову допомогу у вигляді грошових переказів. Крім того, факт належності відповідачу на праві власності рухомого та нерухомого майна підтвердився частково. Так, у матеріалах справи наявні докази належності відповідачу на праві приватної власності квартири та земельної ділянки. Доказів придбання відповідачем автомобіля матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що на його утриманні перебуває непрацездатна матір, яка має І групу інвалідності. Надана відповідачем довідка до акта огляду МСЕК від 03 березня 2025 року зазначеної обставини не підтверджує.
Ураховуючи наведене, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у 8 000 грн є надмірним, оскільки позивачем не доведено необхідності його визначення саме у такому розмірі та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують розмір доходів відповідача, а також доказів щодо розміру здійснених позивачем витрат на утримання дитини. Проте, ураховуючи, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у розмірі не менше необхідного прожиткового мінімуму для дитини, про що він сам зазначав в апеляційній скарзі, тому колегія суддів доходить висновку, що розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить визначити у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, що буде достатнім для її гармонійного розвитку.
Розмір аліментів на неповнолітню дитину має бути необхідним та достатнім для її утримання, і не призводити до збагачення отримувача аліментів за рахунок їх платника.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення суду в оскаржуваній частині з порушенням норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його в частині розміру аліментів належить змінити та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 4 000 грн щомісячно, що має наслідком часткове задоволення позову у цій справі. В решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року у цій справі в частині розміру аліментів змінити.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді: