Справа № 761/27508/25
Провадження № 1-кс/761/18206/2025
22 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025 /справа № 761/20721/25/ в рамках кримінального провадження №72024001110000046 від 23.09.2024,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025 /справа № 761/20721/25/ в рамках кримінального провадження №72024001110000046 від 23.09.2024.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025 накладено арешт на грошові кошти в сумі 186 883 грн., які були вилучені в ході проведення обшуку офісних, виробничих та складських приміщень заводу препаратів мікробіологічного синтезу ДП «Ензим», за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2. При цьому, адвокат зазначає, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_3 , як фізичній особі, та вважає, що арешт слідчим суддею накладено необґрунтовано, оскільки зазначені грошові кошти отримані нею у законний спосіб, а ОСОБА_3 не має жодного відношення до кримінального провадження, у зв'язку з чим арешт її майна порушує право власності, а відтак вказаний захід забезпечення кримінального провадження, який був застосований слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025, слід скасувати.
До початку судового розгляду адвокат ОСОБА_4 звернувся із заявою про проведення судового засідання у його відсутність. Клопотання підтримав з підстав, наведених у ньому, крім того на обґрунтування своїх доводів долучив довідку форми ОК-5 щодо ОСОБА_3 .
В судове засідання прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , за клопотанням якого було накладено арешт, будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду, не з'явився. При цьому, 22.09.2025 на адресу суду звернувся з листом про проведення судового засідання у його відсутність. Заперечував щодо задоволення клопотання та скасування арешту майна, з урахуванням того, що кошти, які були вилучені в ході проведення обшуку, вилучались у приміщенні бухгалтерії підприємства та обшуком зафіксовано, що одночасно із вказаними коштами виявлено банківські картки ФОПів, через які здійснювалась реалізація товарів з метою мінімізації сплати податків. Крім того, зазначив, що відсутні відомості щодо того, що вилучені кошти належать іншій особі, а не фактично ДП «Ензим».
Вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, додатково долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024001110000046 від 23.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, під час проведення обшуку офісних та виробничих приміщень ДП «Ензим», за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, зокрема на необліковані грошові кошти в сумі 186 883 грн.
Метою накладення арешту була наявність обґрунтованих підстав вважати, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, щодо забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Так, з ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025 вбачається, що при вирішенні питання про накладання арешту, слідчий суддя виходив з фактичних обставин кримінального провадження, а також того, що майно має ознаки речових доказів.
Крім того, слідчим суддею при накладенні арешту на грошові кошти було встановлено, що вони були вилучені з сейфа підприємства разом з платіжними картками ФОП, а надана представником ОСОБА_3 довідка про доходи за 2023 рік в сумі нарахованих грошових коштів становить 184021, 52 грн., а тому не можна вважати такими, що свідчать про співмірність доходів та вилученої суми грошових коштів.
Крім цього, слідчим суддею з наданих сторонами досліджених документів не встановлено належних доказів, які б могли свідчити, що грошові кошти належать саме ОСОБА_3 , а не посадовим особами ДП «Ензим».
Також з матеріалів клопотання не вбачається відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_3 під час вилучення грошових коштів в ході проведення обшуку повідомляла, що вони належать їй та не висловлювала будь-яких заперечень щодо вилучення майна.
Таким чином, з урахуванням наведеного, а також правової кваліфікації кримінального провадження, за ознаками вчинення якого здійснюється досудове розслідування, слідчим суддею встановлено, що таке обмеження права власності є розумним та співмірним для завдань, обставин кримінального провадження, що вимагає вжиття такого методу державного регулювання як арешт майна.
Крім цього, слідчим суддею враховано, що відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Враховуючи наведене, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст.98, 170, 174, 392 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025 /справа № 761/20721/25/ в рамках кримінального провадження №72024001110000046 від 23.09.2024.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя