Справа №760/17338/25
Провадження №2/760/11171/25
«02» жовтня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
у червні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Трофименко В. В., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2025 року, після встановлення на своєму мобільному телефоні застосунку «Дія», ОСОБА_1 (надалі - Позивач) дізнався про існування відкритого відносно нього виконавчого провадження № НОМЕР_2, оскільки жодного документа про відкриття виконавчого провадження до цього він не отримував. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2, Позивачу стало відомо, що дане виконавче провадження відкрито 04.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменко Денисом Олеговичем на підставі виконавчого напису № 10544 від 27.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Фінанс Інновація", яке наразі перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нессо» (надалі - Відповідач) заборгованості у загальному розмірі 7964 грн. На даний час вказане виконавче провадження перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни. При цьому, ані зміст процесуальних документів, винесених приватними виконавцями ані матеріали виконавчого провадження не містять даних та доказів, на підставі чого виникла вказана сума заборгованості. Проаналізувавши наявні у виконавчому провадженні документи, Позивач вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем вчинено виконавчий напис № 10544 від 27.10.2020 року - безпідставно, з порушенням норм та актів діючого законодавства України, з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Дані висновки були зроблені з наступних підстав. По - перше, щодо безспірності заборгованості: Згідно пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19). Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, які встановлюють заборгованість. У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. В силу статті 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, тобто нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції. Обов'язок нотаріуса переконатися чи дійсно існує право на здійсненням виконавчого напису. Але, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович вирішив питання про вчинення виконавчого напису за фактом подання формальних документів, наданих лише однією стороною - Відповідачем. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови наявності безспірної заборгованості, що підтверджується відповідними документами. З вищезазначеного, на думку Позивача, подані «документи» приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Баршацькому Ігору Вікторовичу від Відповідача - не є підтвердженням безспірної заборгованості. Тобто сам по собі факт подання нотаріусу відповідних формальних документів не свідчить про відсутність спору між Позивачем та Відповідачем. Отже, на підставі документів, наданих Відповідачем приватному нотаріусу не можна встановити безспірність вимог Відповідача до Позивача, а в такому випадку виконавчий напис є таким, що не підлягає примусовому виконанню. По - друге, щодо повідомлення про вимогу. Позивач доводить до відома суду, що він не отримував жодного документу від Відповідача або приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігора Вікторовича, а ні письмової вимоги про суму заборгованості, а ні повного розрахунку заборгованості. В документах виконавчого провадження № НОМЕР_2 також не міститься жодного документу на підтвердження про письмове повідомлення Позивача про заборгованість, відсутній розрахунок заборгованості, та взагалі відсутні документи, якими підтверджується існування будь-якої заборгованості. Неотримання Позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо претензій або оспорити вимоги кредитора. Якщо Позивач не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та Відповідачем щодо суми заборгованості це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 750/3781/20 (провадження № 61-14943св20). Вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18). У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса, боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18). Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі, й встановити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Як вбачається з аналізу вказаних вище норм законодавства, нотаріус має впевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнанні їх. Документом, що підтверджує такий факт, можна вважати отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Наявність спору між Позивачем та Відповідачем, щодо стягнення заборгованості, порушення порядку повідомлення Позивача про вимогу про усунення заборгованості - є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. По - третє. Відповідно до пункту 1.1. Глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5 (надалі - Порядок), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлено Кабінетом Міністрів України в пункті 1.2. Порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному заборгованості підтверджують документи, передбачені затвердженим Переліком. 26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». І саме цією постановою були внесені зміни та її доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», було визнано незаконною та не чинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року (судове провадження № 11-174ас18). Отже, на основі вищезазначеного можемо констатувати, що на сьогоднішній день чинна редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо йдеться про відносини кредитора й боржника, лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Перед вчиненням виконавчого напису нотаріус має перевірити, чи дійсно подано необхідні папери, зазначені в Переліку документів, на обґрунтування стягнення. Відповідно до п. 2.2. Глави 16 Порядку, у разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, то нотаріус має право витребувати їх у стягувача. В матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_2 відсутні документи, на підставі яких нотаріус має право в безспірному порядку вчиняти виконавчий напис, а саме: - відсутній розрахунок заборгованості, та взагалі відсутні докази існування будь якої заборгованості Позивача перед Відповідачем; - відсутні докази направлення та отримання Позивачем письмових вимог від Відповідача; - відсутній нотаріально посвідчений оригінал договору № 200403-15838-1 від 03.04.2020 року, укладений між Позивачем та Відповідачем. На підставі зазначеного вважаємо, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович належним чином не встановив безспірність вимог Відповідача до Позивача, а тому виконавчий напис, на думку Позивача, вважається таким, що потребує додаткового доказування, та не підлягає примусовому виконанню. З врахуванням наведеного просив визнати виконавчий напис № 10544 від 27.10.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, таким, що не підлягає виконанню.
24 червня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи були передані судді Тесленко І.О.
Судом в порядку ч. 2 ст. 27 ЦПК України направлявся запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження юридичної особи. Відповідь на такий запит надійшла до суду 16 липня 2025 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 липня 2025 року справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
Інших процесуальних дій не вчинялось.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. Про причини неявки суд не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Треті особи, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення судової повістки, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв та / або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128 - 131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.
Частина 1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 27 жовтня 2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №10554, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» заборгованість за кредитним договором №200403-15838-1 від 03 квітня 2020 року у розмірі 7 964,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 1 200,00 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5 664,00 грн.; плати за вчинення виконавчого напису - 1 100,00 грн. (а.с. 20).
Постановою Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д. О., 04 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису №10554, виданого 27 жовтня 2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. (а.с. 16 - 17).
Відповідно до інформації про виконавче провадження, 02 жовтня 2024 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т. Л., прийнято до виконання виконавче провадження НОМЕР_3 (а.с. 12 - 15).
Судом також досліджено паспорт громадянина України (а.с. 10), РНОКПП позивача (а.с. 11), договір №200403-15838-1 від 03 квітня 2020 року (а.с. 18 - 19).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, зі змінами та доповненнями до нього.
У статті 87 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано, а також: визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.»; зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 жовтня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих написів), нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Тобто, на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Суду не надано доказів того, що укладений кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.
Тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса такими, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
У постанові від 13.10.2021 року у справі № 554/6777/17-ц Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення.
Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.11.2021 року у справі № 758/14854/20, учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Суду не надано доказів того, що укладений кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально. Разом із цим з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи направлялась стягувачем вимога боржникові про погашення суми заборгованості за кредитом (усунення порушень вимог кредитного договору).
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з принципу змагальності сторін, закріпленому в статті 12 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а виконавчий напис слід визнати такими, що не підлягає виконанню, оскільки при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано норм Закону України «Про нотаріат» та порядку вчинення нотаріальних дій.
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 133 ПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 2PL571801 від 20 червня 2025 року, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 27).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77-81, 89, 133, 141, 206, 258 - 259, 263 - 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №10554 від 27 жовтня 2020 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №200403-15838-1 від 03 квітня 2020 року у розмірі 7 964,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО» (місцезнаходження: 03110, місто Київ, вулиця Пироговського Олександра, будинок 19, корпус 6, код ЄДРПОУ 41146462) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір сплачений за подання позову у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО», місцезнаходження: 03110, місто Київ, вулиця Пироговського Олександра, будинок 19, корпус 6, код ЄДРПОУ 41146462;
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, місцезнаходження: 01034, місто Київ, вулиця Рейтарська, будинок 6-3, літера А, кімнати 4-5;
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, місцезнаходження: 01135, місто Київ, вулиця Златоусівська, 55, офіс 61, 62.
Суддя І. О. Тесленко