Справа №760/26692/25
1-кс/760/11891/25
(повний текст)
26 вересня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 42025100000000109, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Слов'янськ, Краматорського району, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2014 р.н., раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 111-2 Кримінального кодексу України, -
Виходячи із змісту поданого клопотання, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42025100000000109, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, проте не пізніше вересня 2022 року, у ОСОБА_8 виник протиправний умисел направлений на допомогу державі-агресору шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, у тому числі суб?єктам господарювання задіяних в діяльності військово-промислового комплексу рф, шляхом допомоги у здійсненні імпортно-експортних операцій з товарами, а саме з обладнання для енергетичної галузі різних видів, зокрема зажими натяжні болтові НБ-2-6А. Вказані зажими використовуються для прикріплення натягнутого алюмінієвого або мідного дроту до ізоляторних гірлянд повітряної лінії електропередачі. Для реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_8 до своєї протиправної діяльності залучив співробітників ТОВ «НВП «Вольтен», а саме: логіста та менеджера, відповідального за ведення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «НВП «Вольтен» - ОСОБА_9 , менеджера відділу комплектації замовлень ТОВ «НВП «Вольтен» - ОСОБА_10 , та комерційного директора ТОВ «НВП «Вольтен» - ОСОБА_6 . Так, за розробленим планом протиправної діяльності, перебуваючи на території України, після початку збройної агресії рф на територію України, громадянин України ОСОБА_8 за попередньою змовою з залученими до протиправної діяльності особами, з метою власного незаконного збагачення, а також з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, забезпечував закупівлю продукції виробництва промислових підприємств рф з території держави-агресора, а також постачання продукції з території рф до третіх країн (нерезидентів) для подальшого використання їх підприємствами, установами та організаціями з метою передачу матеріальних активів державі-агресору. Досудовим розслідуванням встановлено, діючи на виконання спільного протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій ОСОБА_8 будучи директором ТОВ «НВП «Вольтен», перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, уклав договір ТОВ «НВП «Вольтен» з ООО «Тульский арматурно-изоляторный завод» № 24-05/21А від 24.05.2021 на поставку обладнання, виробництва країни агресора. На виконання вказаного договору, з метою передачу матеріальних активів державі-агресору, після початку повномасштабного вторгнення збройних формувань рф на територію України, тобто після 24.02.2022, усвідомлюючи неможливість подальшого постачання обладнання виробництва країни агресора, з метою уникнення кримінальної відповідальності та надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, ОСОБА_8 розроблено механізм дистрибуції товарів, виробництва ООО «Тульский арматурно-изоляторный завод» до третіх країн. З цією метою, ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи на виконання злочинного плану ОСОБА_8 , за безпосереднім контролем ОСОБА_6 , підготувала зовнішньоекономічний договір (контракт) між ТОВ «НВП «Вольтен» з компанією-нерезидентом, зареєстрованою в Республіці Азербайджан, а саме AZELEKTROSHIT AKS LLC (ООО «АЗЭЛЕКТРОЩИТ АКС) № 1/0609/22 на купівлю зажимів натяжних болтових НБ-2-6А на загальну суму 50 000 доларів США, на відвантаження у вересні 2022 року продукції виробленої на території рф, а саме ООО «Тульский арматурно-изоляторный завод» (ТАИЗ). З метою уникнення кримінальної відповідальності та приховування факту набуття права власності на продукцію ООО «Тульский арматурно-изоляторный завод» на підставі договору № 24-05/21А від 24.05.2021 вже після збройної агресії рф, тобто після 24.02.2022, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15.09.2022, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_9 , діючи на виконання злочинного плану ОСОБА_8 , за безпосереднім контролем ОСОБА_6 , підготовлено акт прийому-передачі № 1 від 18.02.2022, укладений між ТОВ «НВП «Вольтен» та ООО «Тульский арматурно-изоляторный завод» про передачу зажимів натяжних болтових НБ-2-6А у кількості 1233 штук, на загальну суму 4 229,19 доларів США. В подальшому, 15.09.2022 ОСОБА_9 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, підготовлено лист від ТОВ «НВП «Вольтен» до ООО «Тульский арматурно-изоляторный завод» про розпорядження товаром - зажимами натяжними болтовими НБ-2-6А у кількості 1233 штук - компанією-нерезидентом, зареєстрованою в Республіці Азербайджан, а саме AZELEKTROSHIT AKS LLC (ООО «АЗЭЛЕКТРОЩИТ АКС), відповідно до долученої до цього листа специфікації № 1 до контракту № 1/0609/22 від 06.09.2022. Надалі, діючи на виконання спільного протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_10 підготовлено міжнародний комерційний документ - інвойс № 1-0609/ЕК від 06.09.2022 до договору № 1/0609/22 від 06.09.2022 - який містить детальний опис товару, його кількість та вартість і створює зобов'язання покупця здійснити оплату. Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.09.2022 ОСОБА_10 , діючи на виконання злочинного плану ОСОБА_8 , за безпосереднім контролем ОСОБА_6 за узгодженням із ОСОБА_9 , підготовлено довіреність від ТОВ «НВП «Вольтен» (вих. № 1609/1 від 16.09.2022), якою доручено водієві ОСОБА_11 отримати товар у ООО «Тульский арматурно-изоляторный завод» відповідно до специфікації № 3 від 28.01.2022 до договору дистрибуції № 24-05/21А від 24.05.2021, за підписом ОСОБА_8 . Додатково ОСОБА_9 передано ОСОБА_10 рахунок-фактуру № НФ-407 від 16.09.2022, що підтверджував оплату зажимів НБ-2-6А у кількості 1233 штук на загальну суму 4 229,19 доларів США. На виконання умов договору дистрибуції № 1/0609/22 компанія-нерезидент AZELEKTROSHIT AKS LLC 16.09.2022 о 12:31:16 забезпечила надходження коштів на рахунок ООО «ТАИЗ» у розмірі 252 313,48 російських рублів (4 229,19 доларів США), чим забезпечила стале функціонування економіки держави-агресора. Вказане, на думку сторони обвинувачення, свідчить, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 вчинено дії, спрямовані на передачу матеріальних ресурсів та інших активів органам державної влади російської федерації та підприємствам, на які відповідно до рішень РНБО, введених в дію Указами Президента України, застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи; з метою підтримки держави-агресора шляхом укріплення її економіки та допомоги в обході санкційних обмежень, що завдало шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України.
За цими обставинами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, підозра обґрунтовується, серед іншого, даними протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, даними протоколів огляду мережі Інтернет (у т.ч. даними з сайту Федеральної податкової служби РФ - ЄДРЮЛ), даними огляду торговельних онлайн-платформ та іншими матеріалами провадження.
Оцінивши наведене крізь призму вимог ст. 194 КПК України та практики ЄСПЛ, слідчий суддя насамперед відзначає, що стадія обрання запобіжного заходу не вирішує питання винуватості по суті, а передбачає трискладовий тест: наявність обґрунтованої підозри, наявність принаймні одного реального та підтвердженого даними ризику з переліку ч. 1 ст. 177 КПК України та доведеність саме недостатності менш суворих заходів для нейтралізації такого(-их) ризику(-ів). Поріг «обґрунтованої підозри», у світлі п. 5 ч. 9 КПК України та підходу ЄСПЛ у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», означає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити злочин; наведений у клопотанні масив фактичних даних - зокрема, дані про документообіг між ТОВ «НВП «Вольтен», TAIZ та AZELEKTROSHIT AKS LLC (дані інвойсу, довіреності, листування щодо розпорядження товаром), дані про рух коштів на рахунок TAIZ у рублях у вересні 2022 року, а також дані негласних слідчих (розшукових) дій і огляду відкритих джерел - складають достатню фактичну базу для висновку про наявність на цій процесуальній стадії обґрунтованої підозри за ч. 1 ст. 111-2 КК України. Відтак, перша умова ч. 1 ст. 194 КПК України дотримана.
Сторона обвинувачення посилається на ризик переховування, мотивуючи його тяжкістю інкримінованого злочину, наявністю «стійких зв'язків з представниками РФ», наближеністю місця проживання підозрюваного до кордонів із ЄС та «наявністю юридичних підстав для виїзду за кордон». Разом із тим, у поданому клопотанні відсутні дані, які б індивідуалізували ці абстрактні посилання: не надано жодних даних квитків, бронювань, листування про підготовку виїзду, даних перетинів кордону чи спроб їх вчинити, даних вилучених документів для виїзду, даних про реалізацію майна, звільнення з роботи чи інші дії, що свідчать про наміри зникнути. Посилання на «зв'язки з представниками РФ» у цій частині підтверджуються даними документів господарського обороту 2021-2022 років щодо TAIZ, але ці дані, будучи складовою суті підозри, жодним чином не доводять реального наміру чи можливості переховування саме зараз; більше того, вони стосуються комерційних відносин та фінансових операцій у минулому і не є даними про підготовку підозрюваним свого виїзду або укриття від органів слідства. Так само географічна наближеність до кордону сама по собі не є даними про ризик; ризик має бути обгрунтований на конкретиці поведінки особи, а не на міркуваннях загальної можливості. ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що «суворість можливого покарання» може враховуватись як фактор ризику, але не може бути єдиною і визначальною підставою для тримання під вартою без додаткового фактажу (що, зокрема, випливає з підходу Суду при оцінці ризиків у низці справ щодо України та інших держав). Відсутність у клопотанні даних, які б засвідчували наміри ОСОБА_6 тікати або ускладнювати його розшук, не дозволяє визнати цей ризик доведеним у сенсі ст. 177 КПК України.
Стосовно ризику знищення, сховання або спотворення речей і документів, які мають істотне значення, обвинувачення обмежилося загальним твердженням, що «на даний час не встановлено всіх речей та документів». Проте не наведено жодних конкретних даних про те, що підозрюваний має реальний доступ до ще не відшуканих речей або документів, що він вчиняв спроби їх приховати чи знищити, що відповідні речі знаходяться під його контролем або на території, до якої він має безперешкодний доступ. Навпаки, перелік доказових джерел, на які покладено обґрунтованість підозри (дані НСРД, дані огляду сайтів ФНС РФ, дані інвойсів, довіреностей, платіжних відомостей), здебільшого є або відомостями з відкритих джерел, або відомостями про минулі завершені операції, або копіями документів, що вже знаходяться у розпорядженні органу досудового розслідування. Отже, у частині цього ризику в клопотанні відсутні дані про конкретні предмети, до яких підозрюваний має доступ, про локалізацію таких предметів чи про будь-які зафіксовані дії, спрямовані на їх знищення чи спотворення. Саме дані, а не припущення, мають підтверджувати ризик - таких даних стороною обвинувачення суду не подано.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків або інших учасників - знов-таки наведено лише загальні фрази про «не встановлено та не допитано усіх осіб». Водночас клопотання не містить жодної вказівки на конкретних свідків, їх уразливість, залежність від підозрюваного, на зафіксовані контакти, дзвінки, повідомлення, зустрічі, пропозиції чи погрози, тобто на будь-які дані, що ілюстрували б реальний ризик впливу. З огляду на обсяг уже зібраних відомостей (дані НСРД, дані оглядів, дані фінансових операцій) ризик впливу не може виводитись із самої складності справи або кола потенційних свідків, - він має випливати з індивідуальних характеристик поведінки саме підозрюваного, яких у матеріалах клопотання не продемонстровано.
Аргумент обвинувачення про ризик «перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином» також не підкріплений конкретикою: зазначення про «не встановлених спільників» не трансформується у дані про спроби підозрюваного їх попередити, вивести з-під юрисдикції України або іншим чином зірвати слідчі дії; не надано даних про використання підозрюваним спеціальних засобів конспірації, зміну місця проживання чи роботи, знищення носіїв інформації після повідомлення про підозру тощо. Рівно як і ризик «вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення» у цій справі не може бути абстрактно виведений із характеру інкримінованих дій за 2022 рік: клопотання не містить жодного даного про актуальні, триваючі постачання, нові контракти чи транзакції після анексованих у підозрі епізодів. Тому і в цій частині ризик залишився на рівні припущення, а не доведеного факту.
За таких обставин другий елемент тесту ст. 194 КПК України - доведеність хоча б одного реального ризику за ст. 177 КПК - стороною обвинувачення обґрунтовано, але лише частково і суто загальними міркуваннями. Однак навіть гіпотетичну наявність окремих ризиків закон пов'язує з обов'язком прокурора переконливо довести третій елемент - недостатність більш м'яких запобіжних заходів. І ось тут клопотання виявляється концептуально порожнім: ані у письмовому обґрунтуванні, ані під час судового розгляду прокурор не надав суду переконливих даних, чому, наприклад, цілодобовий домашній арешт із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (зокрема: прибувати за першою вимогою; утримуватись від спілкування з іншими фігурантами; здати на зберігання паспорт(и) для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю; повідомляти про зміну місця проживання/роботи), не зможе нівелювати ті ризики, про які заявлено стороною обвинувачення.
Посилання в клопотанні на воєнний стан і спеціальні приписи щодо застави не відміняють базового принципу ч. 1 ст. 183 КПК України: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів не запобігатиме ризикам. Судова практика ЄСПЛ (у т.ч. у справі «Марченко проти України») імперативно вимагає розгляду альтернатив і надання органами обвинувачення конкретних аргументів, чому ці альтернативи є неефективними саме в конкретній справі, - таких аргументів у суд не подано.
Слідчий суддя звертає особливу увагу на те, що навіть у справах чутливих категорій (у т.ч. про сприяння державі-агресору) процесуальні стандарти не втрачають чинності: принцип пропорційності, вимога індивідуалізації втручання у право на свободу, обов'язок органу обвинувачення доводити не лише ризик, але й неефективність альтернатив - усе це залишається обов'язковим елементом оцінки. Абстрактні формули про «може виїхати», «може впливати», «може знищити» без підкріплення даними - це не доказ, а припущення. Натомість конкретні та жорсткі обмеження, що їх забезпечує цілодобовий домашній арешт у поєднанні з комплексом процесуальних обов'язків і контролю, є розумним балансом між інтересами правосуддя та фундаментальними правами особи, коли обґрунтована підозра наявна, але особливі ризики не доведені переконливо й індивідуалізовано.
Разом з тим, ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду не можна повністю відкидати, адже інкримінований злочин має особливу суспільну небезпеку та передбачає суворе покарання, що саме по собі здатне спонукати особу уникати відповідальності. Водночас у матеріалах провадження відсутні дані про реальні підготовчі дії з боку підозрюваного, які б свідчили про наміри залишити територію України чи змінити місце проживання. Отже, ризик існує на рівні можливості, але не набуває вагомого характеру, який виправдовував би найсуворіший запобіжний захід.
Аналогічно і ризик знищення чи спотворення доказів: він формально може існувати, оскільки розслідування ще триває і не всі докази відшукані. Проте слідством уже зібрано значну кількість матеріалів (дані інвойсів, документообігу, оглядів Інтернет-ресурсів, платіжних операцій), які перебувають у розпорядженні органу розслідування. Це істотно знижує ймовірність знищення чи приховування доказової бази з боку підозрюваного.
Щодо ризику впливу на свідків чи інших учасників, то така загроза вбачається лише гіпотетично, з огляду на те, що коло причетних осіб може бути ширшим, ніж встановлено на цей момент. Водночас прокурором не надано даних про конкретні факти спроб впливу з боку ОСОБА_6 - відсутні повідомлення, дзвінки, зустрічі чи інші дії, які свідчили б про активний тиск на свідків. Тому цей ризик існує лише у формі абстрактної можливості.
З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що наявні ризики - це радше потенційні загрози, ніж реальні й доведені факти. Вони є, але вони незначні та не досягають тієї інтенсивності, яка б виправдовувала застосування тримання під вартою. Закон прямо вимагає, щоб прокурор довів неможливість їх нейтралізації більш м'якими запобіжними заходами, проте таких доводів у клопотанні наведено не було.
Саме тому слідчий суддя вважає, що застосування тримання під вартою було б непропорційним і надмірним. Наявні ризики можуть бути ефективно нівельовані шляхом застосування цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного комплексу обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, включаючи обов'язок прибувати за першою вимогою, не залишати визначене місце проживання без дозволу, здати паспорти для виїзду за кордон, носити електронний браслет, утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи.
Тримання під вартою у цій справі є занадто суворим видом процесуального примусу, оскільки прокурор не довів недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ті ризики, на які посилається сторона обвинувачення, не підтверджені конкретними даними матеріалів провадження, не індивідуалізовані щодо підозрюваного та можуть бути належним чином нівельовані шляхом застосування цілодобового домашнього арешту з покладенням передбачених законом обов'язків, включно з електронним контролем і обмеженням контактів. Саме така комбінація - за наявності обґрунтованої підозри та відсутності переконливого доведення неефективності альтернатив - відповідає принципу пропорційності й забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного без надмірного втручання в його право на свободу.
Слідчий суддя вважає за необхідне наголосити, що завданням запобіжного заходу є не покарання особи за інкриміноване діяння, а виключно забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та недопущення перешкоджання досудовому розслідуванню й судовому розгляду. У цьому контексті саме цілодобовий домашній арешт із покладенням комплексу обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є тим процесуальним інструментом, що відповідає вимогам пропорційності та здатний нейтралізувати незначні ризики, виявлені у справі.
Важливо й те, що домашній арешт, на відміну від тримання під вартою, не перериває соціальних зв'язків підозрюваного, не позбавляє його права на приватне та сімейне життя понад міру, водночас залишаючись достатньо суворим заходом процесуального контролю. Це відповідає вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ, яка послідовно вимагає застосовувати найменш інтенсивні засоби обмеження свободи, здатні досягти мети.
Отже, у поєднанні: обов'язок цілодобово перебувати за визначеною адресою, заборона залишати місце проживання без дозволу суду чи прокурора, здача паспортів, утворюють той комплекс процесуальних гарантій, який є більш ніж достатнім для забезпечення належної поведінки ОСОБА_6 на час досудового розслідування.
Тримання ж під вартою у даному випадку було б надмірним та непропорційним втручанням у права особи, оскільки менш суворий захід - цілодобовий домашній арешт повною мірою здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Виходячи із зазначеного, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_6 залишати житло за адресою АДРЕСА_2 цілодобово.
Зобов'язати ОСОБА_6 прибувати до слідчих суддів Солом'янського районного суду м. Києва та слідчого Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області за першою вимогою.
Покласти на ОСОБА_6 наступний обов'язок:
1. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Негайно доставити ОСОБА_6 до місця відбування домашнього арешту.
Виконання ухвали доручити Головному управлінню СБ України у м. Києві та Київській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали до 25 листопада 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошується 01 жовтня 2025 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1