Справа №:755/15881/25
Провадження №: 2-а/755/586/25
про повернення позовної заяви
"02" жовтня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У поряду автоматизованого розподілу судової справи між суддями, відповідно до протоколу передачі судової справи визначеному складу суду від 20 серпня 2025 року, заяву передано на розгляд судді Марфіній Н.В.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року задоволено заявлений головуючої суддею Марфіною Н.В. самовідвід, вирішено відвести суддю Марфіну Н.В. від розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та передано справу для проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, залишено без руху з тих підстав, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, та надано заявникові строк для усунення недоліків - не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до положень статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина перша, п'ята статті 151 КАС України).
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 151 КАС України).
Відповідно до пункту2 частини шостої статті 252 КАС України, днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із частиною сьомою статті 252 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу від 16 вересня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року про залишення позову без руху доставлено до електронного кабінету адвоката Марченка В.О. 16 вересня 2025 року о 9-21 год.
Таким чином, ухвалу про залишення позову без руху вручено позивачеві 16 вересня 2025 року.
Крім цього, на виконання вимог статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалу про залишення позову без руху від 11 вересня 2025 року внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому позивач у вільному доступі мав можливість ознайомитись з її змістом.
19 вересня 2025 року (вхід. від 23 вересня 2025 року № 56363) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Марченко В.О., подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що 14 серпня 2025 року представником позивача направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання копії постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповіді на запит не надано, в усному порядку повідомлено, що у відповідача наявні адміністративні матеріали (адміністративна справа) щодо позивача за
№ Е2859021. Позивачем виконано всі належні дії для отримання доказів.
У зв'язку із вказаним позивач повторно просить витребувати докази (постанову, адміністративні матеріали).
Суд першої інстанції при вирішення питання про відкриття провадження у справі не може надавати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці питання вирішуються на інших стадіях судового процесу, не можуть виступати підставою для залишення позову без руху та повернення позовної заяви.
Кодекс не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначити учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог, способи захисту. Тобто, вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі, не конкретизовано. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті. На стадії відкриття провадження у справі суд не має права надавати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги. Остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників справи, обставин справи та збирання доказів підлягає на стадії підготовчого засідання. Поряд з цим в ухвалі про залишення позову без руху не конкретизовано спосіб усунення недоліків позовної заяви.
Також представником позивача подано позовну заяву у новій редакції, прохальна частина якої містить клопотання про витребування доказів, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 постанови (адміністративних матеріалів) у справі про адміністративне правопорушення № Е2859021, та вимогу про визнання незаконною, протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складене відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у справі про адміністративне правопорушення № Е2859021, а справу про адміністративне правопорушення № Е2859021 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши зміст заяви про усунення недоліків та позовну заяву у новій редакції, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Позов це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган адміністративної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.
Позов як складне явище має декілька елементів, до яких відносяться: предмет, підстава, зміст.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16 лютого
2022 року у справі № 9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 лютого
2020 року у справі № 640/7310/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, від 06 травня
2020 року у справі № 9901/42/20, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/41/21 та від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21.
Законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Частиною третьою статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Прохальна частина позовної заяви має особливо важливе значення при розгляді справи з огляду на застосування принципу диспозитивності, оскільки є тією формою захисту, яку просить заявник у суду, тому вона має бути чіткою та конкретною, сформульованою відповідно до суті позову.
Тобто, це та частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов'язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права.
Тобто, відсутність конкретизації в прохальній частині позовних вимог, щодо оскаржуваного рішення (постанови), позбавляє суд можливості постановити рішення із зазначенням реквізитів, щодо можливого скасування прийнятого відповідачем рішення у вигляді постанови про адміністративне правопорушення.
Водночас, позивачем не конкретизовано зміст позовних вимог в частині зазначення реквізитів оскаржуваної постанови, зокрема дати її складення, номеру, посадової особи (органу), що склав. Також позивачем не зазначено обставини притягнення до відповідальності, відомості про склад інкримінованого правопорушення, тощо. Із тексту позовної заяви вбачається, що у позивача лише наявні припущення щодо можливої наявності постанови, винесеної саме ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З огляду на викладене в ухвалі про залишення позову без руху від 11 вересня 2025 року зазначено про необхідність конкретизації прохальної частини позовної заяви з урахуванням імперативних вимог частини першої статті 5, частини першої статей 245, 286 КАС України
Із тексту заяви про усунення недоліків та позовної заяви вбачається, що у позивача наявні лише припущення щодо можливої наявності постанови, винесеної саме ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху позивачем вимоги позовної заяви не конкретизовано, відомостей про оскаржувану постанову не зазначено, обґрунтування позовних вимог, з урахуванням реквізитів та змісту такої постанови, не наведено.
Також в ухвалі про залишення позову без руху від 11 вересня 2025 року зазначено про необхідність доручення до матеріалів справи копії оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, щодо оскарження якої позивач звернувся до суду.
Водночас, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху та частини четвертої статті
161 КАС України, до заяви про усунення недоліків та позовної заяви у новій редакції не долучено копії оскаржуваної постанови, про неможливість її отримання позивач не зазначає.
Водночас, адміністративний позов (нова редакція) ОСОБА_1 містить повторне клопотання про витребування доказів у порядку статті 80 КАС України, зокрема, позивач просить витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 постанову (адміністративні матеріали) у справі про адміністративне правопорушення № Е285902.
Надаючи оцінку заявленому позивачем клопотанню про витребування доказів суд враховує таке.
Частиною першою статті 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.
Заявлене позивачем клопотання подано з дотримання встановленого процесуальним законодавством строку.
Водночас, частиною другою статті 80 КАС України встановлено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Водночас, всупереч вимогам пункту 1 частини другої статті 80 КАС України заявлене позивачем клопотання є неконкретизованим, зокрема, позивачем не зазначено якій саме докази слід витребовувати, а саме не зазначено відомостей про постанову у справі про адміністративне правопорушення, її номер та дату, а також ідентифікуючих відомостей про адміністративну справу, зокрема дати її розгляду (оформлення).
Також, всупереч вимогам пункту 3 частини другої статті 80 КАС України клопотання про витребування доказів не містить обґрунтування про необхідність витребування доказів саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не будь-якого іншого ТЦК та СП,
Також всупереч вимогам пункту 4 частини другої статті 80 КАС України позивачем не зазначено вжиті заходи щодо отримання витребовуваного доказу самостійно. Водночас, долучений до матеріалів адвокатський запит від 14 серпня 2025 року не містить конкретизованих вимог щодо запитуваної інформації, зокрема щодо надання матеріалів адміністративної справи № Е285902.
Витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небудь інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Поряд з цим, позивач чи його представник не були позбавлені права звернутися до володільця інформації - імовірно ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо отримання інформації про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, отримання копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та, у випадку необхідності, копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Також суд звертає увагу позивача, що він також не позбавлений можливості сформувати повний витяг з реєстру «Оберіг», Єдиного державного реєстру призовників та військовозобов'язаних через мобільний застосунку «Резерв+» з інформацією про військовозобов'язаного, де у розділі «правопорушення» буде відображено інформацію про наявні правопорушення із зазначенням інформації про справу про адміністративне правопорушення, реквізити відповідної постанови.
З огляду на викладене повторне клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволенню не підлягає у зв'язку із недотриманням позивачем вимог частини другої статті 80 КАС України.
Також суд повторно звертає увагу позивача, що відсутність будь-якої інформації про оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення позбавляє суд можливості пересвідчитися у дотриманні позивачем процесуальних строків на оскарження такої постанови, з огляду на положення статей 122, 161, 286 КАС України.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2025 року по справі № 990/98/25.
Таким чином, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху від 11 вересня 2025 року позивачем позовні вимоги не конкретизовано, відомостей про оскаржувану постанову не зазначено, обґрунтування позовних вимог не наведено, копії оскаржуваної постанови до матеріалів справи не долучено.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», пункт 93, «Сутяжник проти Росії», пункт 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE,
№ 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що станом на 30 вересня 2025 року позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.
При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання про витребування доказів - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - вважати такою, що не подана, та повернути суб'єкту звернення.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Хромова