Справа № 752/13986/25
Провадження №: 2-о/752/350/25
Іменем України
30.09.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.
при секретарі - Сінчук І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва за правилами окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кожокар Максим Юрійович, про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Національної гвардії України,
У червні 2025 року до Голосіївського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кожокар Максим Юрійович, про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Національної гвардії України, у якій заявник просить встановити факт того, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 мав рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначається, що факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , видане Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14 січня 2025 року, серія НОМЕР_1 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 16 січня 2024 року №00048778266, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 16 січня 2024 року №00048775476, паспортом громадянки України, ОСОБА_3 .
22 травня 2018 року ОСОБА_2 зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, якого відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22 травня 2018 року №55 о/с прийнятого на військову службу за контрактом строком на три роки та призначено на посаду номером обслуги 1-го орудійного розрахунку 2-го гаубичного артилерійського взводу 1-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ВОС - 13553311), з присвоєнням первинного військового звання «солдат», що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22 травня 2018 року №103.
14 травня 2022 року приблизно о 17:30, під час виконання бойового завдання в районі металургійного комбінату «Азовсталь» у м. Маріуполь Донецької області, молодший сержант ОСОБА_2 потрапив під мінометний обстріл противника, внаслідок чого отримав вибухову травму несумісну з життям, що підтверджується актом від 22 травня 2023 року №387/23 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженим начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_4 та актом від 22 травня 2023 року розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що сталося 14 травня 2022 року приблизно о 17:30.
У зв'язку із викладеним, ОСОБА_1 отримав довідку від 30 травня 2022 року №40/57/9/2-150 про загибель військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, як єдиний член сім'ї, який був живий на той момент.
31 березня 2023 року припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22 травня 2018 року №103.
Рідні брати спільно проживали, вели спільний побут мали взаємні права й обов'язки.
Посилаючись на вказані обставини, заявник просив встановити факт, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку окремого провадження.
Під час судових засідань представник заявника - адвокат Кожокар М. Ю. підтримав заяву про встановлення факту, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини, з підстав наведених у ній, та просив її задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Жирін С. О. у судовому засіданні 30 липня 2025 року просив розглянути справу на розсуд суду.
30 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника заявника - адвоката Кожокар М. Ю. про проведення судового засідання за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника заявника, оцінивши надані заявником докази, суд приходить до таких висновків.
Судом установлено, що ОСОБА_1 мав рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , видане Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14 січня 2025 року серія НОМЕР_1 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 16 січня 2024 року №00048778266 (далі - Витяг №00048778266), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 16 січня 2024 року №00048775476 (далі - Витяг №00048775476), паспортом громадянки України, ОСОБА_3 .
Згідно Витягу №00048778266 матір'ю ОСОБА_2 є ОСОБА_5 , а відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (зі слів матері).
Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно Витягу №00048775476 ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу змінила прізвища на « ОСОБА_6 ».
22 травня 2018 року ОСОБА_2 зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, якого відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22 травня 2018 року №55 о/с прийнятого на військову службу за контрактом строком на три роки та призначеного на посаду номером обслуги 1-го орудійного розрахунку 2-го гаубичного артилерійського взводу 1-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ВОС - 13553311), з присвоєнням первинного військового звання «солдат», що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22 травня 2018 року №103.
14 травня 2022 року приблизно о 17:30, під час виконання бойового завдання в районі металургійного комбінату «Азовсталь» у м. Маріуполь Донецької області, молодший сержант ОСОБА_2 потрапив під мінометний обстріл противника, внаслідок чого отримав вибухову травму несумісну з життям.
Вищезазначене підтверджується актом від 22 травня 2023 року №387/23 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженим начальником Східного територіального управління Національної гвардії України полковником ОСОБА_4 ; актом від 22 травня 2023 року розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що сталося 14 травня 2022 року приблизно о 17:30.
Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок множинних осколкових поранень тіла із ушкодженням кісток та спинного мозку. Ушкодження внаслідок військових дій від вибуху, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 16 червня 2022 року № НОМЕР_3 .
У зв'язку із викладеним ОСОБА_1 отримав довідку від 30 травня 2022 року №40/57/9/2-150 про загибель військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, як єдиний член сім'ї.
31 березня 2023 року припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22 травня 2018 року №103.
У зв'язку з необхідністю реалізувати свої права на отримання одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю його рідного брата-військовослужбовця, заявник вимушений звернутись до суду із даною заявою, в якій просить встановити факт, що заявник ОСОБА_1 є членом сім'ї свого рідного брата - ОСОБА_2 .
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частиною другою статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у статті 315 ЦПК України.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Заявник просить встановити факт, що він є членом сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Заявлені вимоги, пов'язані в тому числі з ініціюванням питання виплати грошових коштів, державної грошової допомоги.
На виконання Указів № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168, пунктом 2 якої (у редакції, яка діяла до 04 травня 2024 року) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Право на одноразову грошову допомогу, виплата якої передбачена Постановою № 168, мають, зокрема, члени сім'ї та утриманці загиблого військовослужбовця.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частини перша, четверта статті 3 СК України).
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
В пункті 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 вказано, що до кола членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь- кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 СК України, зазначила, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю без наявності інших ознак сім'ї.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність у сторін особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними та допустимими доказами проживання однією сім'єю є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету; проведення спільних витрат; про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого майна (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що сторони вважали себе сім'єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 червня 1999 року №5-рп/99, зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту, що заявник є членом сім'ї свого рідного брата необхідно дослідили чи проживали вони спільно, чи вели спільний побут та чи мали взаємні права й обов'язки.
Із долучених до справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з дитинства проживали та були зареєстровані разом за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 16 листопада 2022 року №1241721-2022, виданою Олександрівським відділом у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області та відміткою в паспорті громадянина України, ОСОБА_2 , довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 від 16 вересня 2020 року №603.
Із відповіді Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області від 27 січня 2025 року №01-47/10/01-25 встановлено, що «в Реєстрі Сартанської селищної територіальної громади міститься інформація про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України (ID): № НОМЕР_5 від 26 жовтня 2022 року дійсний до 26 жовтня 2032 року, виданий: 2310, який був зареєстрований з 19 квітня 2002 року по 24 грудня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Також в Реєстрі Сартанської селищної територіальної громади міститься інформація про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт громадянина України: № НОМЕР_7 від 06 вересня 2015 року, виданий: Орджонікідзевським РВ у м. Маріуполь ГУ ДМС України в Донецькій області, який зареєстрований з 18 липня 2003 року і по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 ».
У зв'язку із небезпечною ситуацією для життя та здоров'я, проведенням Антитерористичної операції на території Донецькій області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із сім'єю були вимушені залишити своє постійне місце проживання в с. Лебединське та переїхати в м. Маріуполь, де отримали статус внутрішньо переміщених осіб з фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Міністерство соціальної політики України надало відповіді від 11 березня 2025 року №6619/0/290-25/13 та від 05 лютого 2025 року №2743/0/290-25/19 на адвокатські запити, у яких зазначено, що брати були зареєстровані: АДРЕСА_1 , а фактично проживали: АДРЕСА_3 .
Крім того, військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України надала відповідь від 12 лютого 2025 року №40/57/12-3032 на адвокатський запит у якій, зокрема, зазначено: «Військовослужбовці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розміщалися (проживали) у житловому приміщенні казарми військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_4 ».
Також, дані обставини додатково підтверджуються фото та відеозаписами із кімнати братів в казармі, а також листуваннями у месенджері Telegram, які долучені до матеріалів справи в яких брати зазначають, що перебувають у с. Юр'ївка.
Отже, з викладеного вбачається, що рідні брати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з дитинства були нерозлучні та спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із небезпечною ситуацією для життя та здоров'я, проведенням Антитерористичної операції на території Донецькій області переїхали в м. Маріуполь, де отримали статус внутрішньо переміщених осіб з фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Із листування між братами у месенджері Telegram вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство (мали спільний побут), що передбачало: перерахування один одному коштів на побутові потреби, а також придбання необхідних речей один одному; купівля продуктів для спільного харчування, а також речей особистої гігієни; розподіл обов'язків між братами; використання спільних речей; організація спільного дозвілля; надання взаємної допомоги.
Випискою АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху коштів між картковими рахунками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 простежується регулярне перерахування коштів, що свідчить про злагоджену організацію спільного життя, де витрати та матеріальні потреби задовольняються з урахуванням інтересів обох сторін.
Листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у месенджері Telegram також підтверджує те, що між ними були наявні взаємні права та обов'язки щодо утримання один одного, а також утримання сім'ї; допомоги у вирішенні життєвих питань; моральної (психологічної) підтримки один одного; спілкування; спільного проведення часу; особистого простору та думки; взаємної довіри; поховання того із братів хто помре/загине першим.
Враховуючи все вищевикладене, вбачається підтвердження факту спільного проживання братів, наявності спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних членам сім'ї.
При цьому доказами, які долучені до матеріалів справи, підтверджується саме сукупність вказаних обставин та відносин, які існували між братами.
Крім цього, представником заявника, адвокатом Кожокарем Максимом Юрійовичем, через систему «Електронний суд» було подано клопотання про долучення доказів, а саме протоколів опитування, складених у порядку, передбаченому пунктом 7 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», від 18 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Зазначені особи повідомили, що знають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки проходили разом із ними службу у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_5 ) та проживали з ними в одній казармі. Вони також підтвердили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали разом в одній кімнаті казарми, вели спільне господарство (спільний побут), та між ними існували взаємні права та обов'язки, що виражалося у купівлі продуктів для спільного харчування, розподілу обов'язків між собою, використанні спільних речей, організації спільного дозвілля, наданні взаємної допомоги, піклуванні, утриманні один про одного, моральній та фізичній підтримці, постійної присутності разом на всіх подіях тощо.
Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що наявні у справі докази беззаперечно підтверджують факт, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі частини сьомої 7 статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 258, 259, 263-265, 268, 294, 315-316, 318-319, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кожокар Максим Юрійович, про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Національної гвардії України - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .
Заінтересована особа - Головне управління Національної гвардії України, ЄДРПОУ: 08803498, адреса: вул. Святослава Хороброго, буд., 9а, м. Київ, 03151 .
Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук