Справа № 752/18198/25
Провадження № 2/752/9061/25
Іменем України
02 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, актовий запис № 147.
Від даного шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, у зв'язку з різними поглядами на життя та відсутністю взаєморозуміння. Вони втратили почуття один до одного, між нами постійно виникають сварки з будь-яких приводів.
Подружжя неодноразово намагалося знайти порозуміння та зберегти родину, однак це не змінило ситуації. Наразі їх родина існує лише формально, а шлюбно-сімейні відносини між ними фактично припинені. Спільного господарства з відповідачем не ведуть. Примирення між ними вже не можливе. При цьому збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам відповідача
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.
20 серпня 2025 року відповідач через свого представника ОСОБА_5 в системі «Електронний суд» подав заяву про визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 07 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зареєстровано шлюб, актовий запис №147. Прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_7 ».
Від даного шлюбу сторони мають спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, наполягає на розірванні шлюбу, відповідач в свою чергу подав заяву про визнання позову, а тому, враховуючи конституційне право осіб на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Позивач та відповідач не виявили бажання примиритись.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, враховуючи небажання позивачки та відповідача перебувати в шлюбі, суд вважає, що за таких обставин збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.
Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, оскільки шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст. 200 , ч. 4 ст. 206 , ст. 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 07 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №147, - розірвати.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складений 02 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк