Справа № 727/10338/25
Провадження № 3/727/2223/25
02 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КпАП України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , -
До Шевченківського районного суду м.Чернівці надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КпАП України.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №418206 від 10.08.2025 року, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 09.08.2025 року о 22 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом та рухаючись по вул.Кафедральна від вул.О.Кобилянської в бік вул.Головна, здійснив зіткнення із самокатом «Болт» під керуванням малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого самовільно покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.10а Правил Дорожнього руху України і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КпАП України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
Від ОСОБА_1 надішли письмові пояснення, в яких останній вказував, що дійсно відбулось зіткнення його автомобіля із самокатом «Болт» під керуванням малолітнього ОСОБА_2 , 2010 року народження, який проїжджав пішохідний перехід через дорогу, після чого залишив місце ДТП. Він рухався по вул.Кафедральній зі сторони вул.Кобилянської, та мав намір здійснити поворот ліворуч на вул.Головну.
ОСОБА_2 рухався на самокаті Болт по тротуару по вул.Головна, що проходить вздовж Собору. ОСОБА_2 проїжджав на самокаті по пішохідному переходу на жовтий сигнал світлофора, який переходив з зеленого на червоний (тобто фактично закінчував маневр). ОСОБА_1 рухався по вул.Кафедральна, під'їжджаючи до світлофору, впевнився у відсутності пішоходів та транспортних засобів по вул.Головна, і чомусь подумав швидше проїхати перехрестя на жовтий сигнал світлофору, який переходив із червоного на зелений. Він не побачив, що ОСОБА_2 рухався на самокаті по тротуару і фактично бажає закінчити маневр.
Таким чином, він ОСОБА_1 , уже зрівнявшись із пішохідним переходом, фактично майже виїхавши на нього, коли побачив самокат, що рухався в його сторону, загальмував, однак ОСОБА_2 врізався в праві задні двері його автомобіля. У подальшому, від цього шоку, оскільки це було вперше в його житті, він забрав автомобіль з проїзної частини вул.Головна, розвернувши і припаркувавши автомобіль на іншій вулиці, підійшов до ОСОБА_3 і запитав чи потрібна медична допомога, чи викликати швидку медичну допомогу або, не очікуючи прибуття швидкої допомоги, їхати на вул.Фастівську в лікарню. ОСОБА_2 повідомив, що все добре, йому медична допомога не потрібна. Тоді він запропонував викликати поліцію, оскільки відбулась дорожньо-транспортна пригода і в цьому випадку необхідно оформити всі матеріали. Однак, ОСОБА_3 сказав, що викликати поліцію не потрібно, йому 15 років, він не хоче ніяких проблем, а хоче поїхати терміново додому до батьків. Після цього, він залишив ОСОБА_2 свої контактні дані, щоб у разі будь-яких питань його батьки зв'язалась із ним.
Наміру залишити місце ДТП у нього не було, він пропонував ОСОБА_2 викликати поліцію для оформлення відповідних матеріалів, однак останній відмовився від виклику швидкої медичної допомоги та працівників поліції.
Від захисника ОСОБА_1 - Усманова М.А. надійшло клопотання, в якому просив з урахуванням обставин вчиненого правопорушення, враховуючи всі обставини справи, які свідчать про малозначність вчиненого правопорушення, приймаючи до уваги дані про ОСОБА_1 , компенсацію шкоди, а також те, що вчинене ним не становить великої суспільної шкідливості та не завдало яких-небудь збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам, застосувати до останнього ст.22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням.
Від законного представника неповнолітнього потерпілого надійшла заява, в якій останній вказав, що його син рухався на самокаті Болт по тротуару по вул.Головна вздовж Собору (в напрямку вул.Шевченка), на пішохідному переході на мигаючий зелений колір світлофора, що переходить в жовтий сигнал світлофора. Він ще не встиг перетнути вул.Кафедральну. Син рухався не дуже швидко, а ОСОБА_4 на своєму автомобілі, навпаки, рухався швидко і завчасно почав проїжджати світлофор, у результаті чого відбулось зіткнення самоката з правими задніми дверцятами автомобіля. Після зіткнення ОСОБА_1 запитав сина чи потрібна йому медична допомога, чи відвезти його до лікарні, чи викликати поліцію. Син вперше потрапив в ДТП, від цієї події був у шоковому стані, і не знав як потрібно вчиняти, тому вирішив просто піти додому. У сина були записані номери телефонів ОСОБА_5 , які він залишив сину після ДТП.
Після зазначених подій, вони з дружиною вирішили, що необхідно поїхати в лікарню, щоб провести медичне обстеження сина, після чого викликали ОСОБА_1 та поліцію.
Ні він, як законний представник сина, ні його син ОСОБА_2 , не мають до ОСОБА_1 жодних претензій матеріального та морального характеру. Завдану сину шкоду відшкодовано в повному обсязі.
Дослідивши письмові матеріали вказаної вище адміністративної справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, згідно ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ст.122-4 КпАП України встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до Правил дорожнього руху: дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки; залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п.2.10А Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у адміністративних справах є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст. ст. 247 і 280 КпАП України, звертаючи особливу увагу на з'ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.
Згідно з вимогами ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. ст. 10, 11 КпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від серії ЕПР1 №418206 від 10.08.2025 року, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 09.08.2025 року о 22 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом та рухаючись по вул.Кафедральна від вул.О.Кобилянської в бік вул.Головна, здійснив зіткнення із самокатом «Болт» під керуванням малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого самовільно покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний.
При цьому в письмових поясненнях ОСОБА_1 та законний представник неповнолітнього потерпілого вказали, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 запропонував неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 викликати швидку медичну допомогу або відвезти його до лікарні. Також, ОСОБА_1 запропонував викликати працівників поліції для складання відповідних матеріалів. Однак, неповнолітній потерпілий відмовився від виклику швидкої медичної допомоги та працівників поліції.
ОСОБА_1 залишив потерпілому свої контактні дані та просив у разі необхідності зв'язатись із ним. Вказану обставину, підтвердив законний представник неповнолітнього потерпілого в своїх поясненнях.
Крім того, законний представник неповнолітнього потерпілого в поясненнях зазначив, що ні він, як законний представник сина, ні його син ОСОБА_2 не мають до ОСОБА_1 жодних претензій матеріального та морального характеру. Завдану сину шкоду відшкодовано в повному обсязі.
Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не вчиняв дій, спрямованих на приховання факту дорожньо-транспортної пригоди або обставин її скоєння.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях правової позиції, за якою суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку встановлених Законом.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За відсутністю всіх обов'язкових елементів складу даного правопорушення, можливість притягнення особи до відповідальності за ст.122-4 КпАП України, виходячи з вимог ч.1 ст.247 цього Кодексу, виключається.
З огляду на вищевказане, та враховуючи, що висновки про доведеність винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про те, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.122-4 КпАП України, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшов.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу зазначеного адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведеного, провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст.122-4 КпАП України слід закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.122-4, 221, 247 КпАП України, суд -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КпАП України закрити у зв'язку із відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці.
Суддя Одовічен Я.В.