Справа № 953/5605/25
н/п 2/953/2610/25
02 жовтня 2025 року
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Лушпай В.О.
учасники справи у судове засідання не з'явились
розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами
Короткий зміст заявлених вимог
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - Товариства) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення суми заборгованості за договором позики № 2991449 в розмірі 17 808 грн, з яких 6 000 грн - сума основної заборгованості, 13,80 грн - сума заборгованості за відсотками, 9 648 грн - пеня, 2 146,20 грн - комісія; за кредитним договором № 06777-08/2024 в розмірі 13 472 грн, з яких 3 200 - основна сума боргу, 5 472 грн - відсотки, 4 800 грн - сума заборгованості за штрафом. Також просив стягнути понесені судові витрати. Також просив, у випадку неявки відповідачки, ухвалити заочне рішення.
Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги відповідно до договорів факторингу за договорами № 2991449, № 06777-08/2024 зобов'язання за якими відповідачка належним чином не виконувала, через що у неї утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.
Виклад позиції відповідача
Відповідачка правом на подачу відзиву не скористалася.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 16.06.2025 відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до розгляду.
Розгляд справи відкладався з метою належно повідомлення відповідачки, зокрема, до 02.10.2025.
02.10.2025 учасники справи у судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялись належним чином. Позивач отримав повістку в електронному кабінеті, що підтверджується відповідною довідкою суду. Відповідачці направлялась ухвали про відкриття провадження та судові повістки на адресу її реєстрації, поштові повідомлення повернулися з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 69, 75), що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд ухвалою від 02.10.2025, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідачки згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом
ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 уклали договір позики № 2991449 від 14.07.2024 (далі - договір № 2991449), відповідно до якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 6 000 грн. Договір підписано за допомогою електронного підпису 205867 (а.с. 11).
Відповідно до п. 2.1. - 2.4. договору № 2991449 сума позики 6 000 грн; строк позики - 24 дні; процентна ставка (фіксована) 0,01 %; комісія за надання позики (фіксована) 35,77 % від суми позики. Проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4 договору).
ТОВ "Стар Файненс Груп" та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 06777-08/2024 від 05.08.2024 (далі - договір 06777-08/2024) відповідно до якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 3 200 грн. Договір підписано за допомогою електронного підпису W3188 (а.с. 27-29).
Відповідно до п. 1.1. - 1.4.1. договору № 06777-08/2024 сума кредиту 3 200 грн; типи кредиту: кредит; мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; строк на який надається кредит - 120 днів; дата надання кредиту - 06.08.2024; дата погашення кредиту - 03.12.2024; денна процентна ставка 1,50 %. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної карти № 5167-80ХХ-ХХХХ-1082 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
14.06.2021 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та Товариство уклали договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого Товариство зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження ТОВ " 1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за плату, а ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступити Товариству права грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошового зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (а.с. 13-15).
До вказаного договору укладались додаткові угоди щодо суми прав вимоги та реєстру боржників переданих за договором, зокрема, додаткова угода № 44 від 26.11.2024, згідно з якою загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно з реєстром боржників № 37 від 26.11.2024.
Згідно з витягу з реєстру боржників № 37 від 26.11.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало Товариству право грошової вимоги за договором позики № 2991449, за яким боржником є ОСОБА_1 (загальна заборгованість за основною сумою боргу 6 000 грн; сума заборгованості по відсоткам 13,80 грн; сума заборгованості за комісією 2 146,20 грн; сума заборгованості за пенею 9 648 грн; загальна сума боргу 17 808 грн) (а.с.20).
Відповідно до наданого Товариством розрахунку за договором № 2991449 від 14.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.04.2025 становить 17 800 грн, з яких: загальна заборгованість за основною сумою боргу 6 000 грн; сума заборгованості по відсоткам 13,80 грн; сума заборгованості за комісією 2 146,20 грн; сума заборгованості за пенею 9 648 грн (а.с. 21).
27.11.2024 ТОВ "Стар Файненс Груп" та Товариство уклали договір факторингу № 27112024/2, відповідно до якого Товариство зобов'язується передати фінансування, а ТОВ "Стар Файненс Груп" зобов'язується відступити Товариству права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення права вимоги (а.с. 34-35).
Згідно з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27112024/2 від 27.11.2024 ТОВ "Стар Файненс Груп" передало Товариству право грошової вимоги за кредитним договором № 06777-08/2024, за яким боржником є ОСОБА_1 (загальна заборгованість за основною сумою боргу 3 200 грн; сума заборгованості по відсоткам 5 472 грн; сума заборгованості за штрафом 4 800 грн; загальна сума боргу 13 472 грн) (а.с.37).
Відповідно до наданого Товариством розрахунку за договором № 06777-08/2024 від 06.08.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.04.2025 становить 13 472 грн, з яких: загальна заборгованість за основною сумою боргу 3 200 грн; сума заборгованості по відсоткам 5 472 грн; сума заборгованості за штрафом 4 800 грн (а.с. 38).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 підписала договір № 2991449 електронним підписом - одноразовими ідентифікаторами 205867, № 06777-08/2024 електронним підписом - одноразовими ідентифікаторами W3188, чим підтвердив свою згоду на укладення договорів та з усіма їх умовами, що підтверджує факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов правочинів, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
З матеріалів справи вбачається, що кредитори за договором № 06777-08/2024 надав кредит ОСОБА_1 у розмірі 3 200 грн, та за договором № 2991449 надав грошові кошти у розмірі 6 000 грн, тобто виконали свої зобов'язання з надання коштів.
Первісні кредитори виконали взяті на себе зобов'язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), що також не заперечується представником відповідача, однак в порушення ст. 509, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договорів відповідачка зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останньої перед позивачем утворилась заборгованість.
Позивач отримав права грошової вимоги до відповідачки за договорами № 06777-08/2024, № 2991449, відповідно до договорів факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги Товариство стало кредитором за вказаними кредитними договорами.
З розрахунків, наданих позивачем вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість: за кредитним договором № 06777-08/2024 у розмірі 13 472 грн; за договором позики № 2991449 у розмірі 17 808 грн.
Щодо складу заборгованості
Так, позивач за договором № 06777-08/2024 крім тіла кредиту та процентів заявив до стягнення штраф, а за договором № 2991449 пеню та комісію.
Згідно з частинами першою, другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Водночас відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тобто відповідно до встановлених законодавчих обмежень позичальники звільняються від відповідальності у вигляді неустойки, зокрема, штраф після 24.02.2022, а відповідні нарахування підлягають списанню.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги про стягнення пені та штрафу за договорами № 06777-08/2024, № 2991449 не підлягають до задоволення в силу імперативного припису цивільного законодавства, який підлягає безпосередньому застосуванню.
Крім того, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає можливість встановлення сторонами кредитного договору обов'язку позичальника сплачувати певні комісії. Водночас такі положення мають відповідати положенням законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказала, що Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, а також постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 611/679/21 зроблено висновок, що у разі коли кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі № 910/1274/24 (переглядаючи справу, де кредитором є також Товариство і за аналогічних умов договору, зокрема, п. 2.5._ вказав, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Відповідно до п. 1.2. договору № 2991449 комісія за надання позики - грошові кошти, які згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю за надання та користування позикою в якості однієї зі складових витрат за споживчим кредитом, котра включає в себе проценти за користування позикою та комісію за надання позики.
Товариство у цій справі не надало жодного доказу щодо додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавались боржнику та за які кредитором встановлена комісія за обслуговування кредиту, а відповідно до положень договору фактично стосується послуги з надання позики, за що законом та самим договором передбачено сплату процентів, а тому суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплатити комісію (п. 1.2. договору) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", що повністю узгоджується з усталеною практикою суду касаційної інстанції, зокрема, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, а також постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 611/679/21, які враховуються судом відповідно до частини четвертої статті 236 ЦПК України.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 4 800 грн за договором № 06777-08/2024 та пені у розмірі 9 648 і комісії у розмірі 2 146, 20 за договором № 2991449 не підлягають задоволення.
Висновки за результатами розгляду заяви
Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 14 685,80 грн, в решті слід відмовити.
Судові витрати
Позивачем в позовній заяві вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн; витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів у розмірі 1514 грн.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Згідно з ч. 1-3 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
За подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 79742.
Водночас позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували інші витрати, пов'язаними з розглядом справи, зокрема щодо витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів. Жодних обґрунтувань вказаних вимог не наведено в позові або в інших заявах, а тому такі витрати не підлягають відшкодуванню.
Отже, питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь Товариства підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_2 в АТ "ТАСКОМБАНК") суму заборгованості: за кредитним договором № 06777-08/2024 в розмірі 8 672 (вісім тисяч шістсот сімдесят дві) гривні з яких: загальна заборгованість за основною сумою боргу 3 200 грн; сума заборгованості по відсоткам 5 472 грн; за договором позики № 2991449 в розмірі 6 013, 80 (шість тисяч тринадцять) гривень 80 копійок, з яких: загальна заборгованість за основною сумою боргу 6 000 грн; сума заборгованості по процентам 13, 80 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 421,63 (тисячу чотириста двадцять одну) гривню 63 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 02.10.2025.
Суддя Роман ВІТЮК