Справа № 953/10052/25
н/п 2-о/953/130/25
"01" жовтня 2025 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
25 вересня 2025 року ОСОБА_1 (далі: заявник), заінтересована особа ТУ ДСА в Харківській області (далі: заінтересована особа) звернулась до суду із заявою про:
- визнання наданої ОСОБА_2 довіреності на своє ім'я належним чином оформленою та дійсною для використання на території України;
- зобов'язання ТУ ДСА в Харківській області повернути заставні гроші у відповідності до довіреності наданої ОСОБА_2 на ім'я заявника.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що ухвалю Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2025 у справі 640/9472/15-к постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_2 заставу, внесену на рахунок ДСА України в Харківській області на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2015 у розмірі 97 440 грн. Наразі ОСОБА_2 проживає у Німеччині та не має можливості приїхати до України, тому виписала довіреність на ім'я заявника для отримання застави. Вказана довіреність легалізована шляхом проставлення апостилю у консульстві Німеччини. 05.08.2025 заявник звернилась до ТУ ДСА в Харківській області із заявою про повернення застави та надала відповідну ухвалу і довіреність. У поверненні застави відмовлено за не відповідності довіреності формі, передбаченій українським законодавством.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне:
Щодо вимоги про визнання наданої ОСОБА_2 довіреності на ім'я заявника належним чином оформленою та дійсною для використання на території України.
Частиною 1 ст.293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 ст.315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У порядку окремого провадження розглядаються юридичні факти, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Зі змісту заяви не вбачається порушення особистих чи майнових прав заявника.
У даному випадку відносити, що виникли між заявником та заінтересованою особою підлягають вирішенню у позасудовому порядку шляхом надання належним чином оформленої довіреності або безпосереднього звернення ОСОБА_2 до ТУ ДСА в Харківській області.
Щодо вимоги про зобов'язання ТУ ДСА в Харківській області повернути заставні гроші у відповідності до довіреності наданої ОСОБА_2 на ім'я заявника.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Отже, при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
За правилами п.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов'язати ТУ ДСА в Харківській області повернути заставні гроші у відповідності до довіреності наданої ОСОБА_2 на її ім'я.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Пунктом 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що між заявником та заінтересованою особою виник публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 слід відмовити, роз'яснивши заявнику право на звернення до суду з позовною заявою у порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 44, 258-261, 352-354 ЦПК України, суддя,
постановив:
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.
Роз'яснивши заявнику право на звернення до суду з позовною заявою у порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Суддя: Н.В. Єфіменко