Справа№ 953/8981/25
н/п 1-кп/953/975/25
"01" жовтня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі суду:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025221130001293 від 11.08.2025, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Південне, Харківського району, Харківської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який не є інвалідом та військовослужбовцем, неповнолітніх, непрацездатних осіб та інвалідів на утриманні не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 19.02.2020 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.11.2019, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, 16.08.2024 звільнений умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України за ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.08.2024, на невідбутий строк 8 місяців 10 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,-
30.06.2025 о 18:07 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину «ЄВА», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 6, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, неодноразово продовженого та діючого на теперішній час по всій території України, взяв з полиці магазину станок для гоління марки «Plilips Onablade», код товару 988251, вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №12350 від 19.08.2025 - 1399,00 грн, та сховав його під футболку, в яку був одягнений.
У цей момент злочинні дії ОСОБА_4 помітила співробітник магазину «ЄВА» - ОСОБА_6 , яка голосно окликнула останнього, вимагаючи від нього зупинитись та повернути викрадене майно. ОСОБА_4 , почувши оклик, вийшовши за рамки свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що його дії вже стали явними для оточуючих, розуміючи, що здійснює викрадення явно і його злочинні дії носять відкритий характер, почав тікати з викраденим майном з місця вчинення злочину, не зважаючи на те, що ОСОБА_6 намагалась зупинити його і голосно кричала вслід, вимагаючи зупинитися і повернути викрадене майно. Ігноруючи законні вимоги ОСОБА_6 , ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втік, тобто залишив місце вчинення кримінального правопорушення, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. В результаті протиправних дій, вчинених ОСОБА_4 , ТОВ «РУШ» завдано матеріальну шкоду на суму 1399 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення, що йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, обставини злочину не спорював, пояснивши причини та обставини скоєного. Зазначав, що належні висновки для себе зробив, майно повернуто потерпілому.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу на підставі ч.3 ст.349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України доведена у повному обсязі.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_4 кваліфікувати за ч.4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного, єдиний епізод вчиненого, пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані по особі обвинуваченого.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий, останній раз останній раз 19.02.2020 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.11.2019, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, 16.08.2024 звільнений умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України за ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.08.2024, на невідбутий строк 8 місяців 10 днів.
Також, згідно представлених даних, ОСОБА_4 на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, дітей або інших осіб на утриманні немає, має середню спеціальну освіту, зареєстрований та проживає в м. Харкові. Зі слів обвинуваченого в судовому засіданні до затримання працював неофіційно на автомийці, станом на теперішній час працює за контрактом з ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, бажанні виправити наслідки вчиненого.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не заперечував обставин кримінального правопорушення, що сталися з його провини, надав критичну оцінку своїй протиправній поведінці, висловив жаль з приводу скоєного, викрадене майно повернув.
Наведене, на думку суду, у повній мірі підтверджує, що обвинувачений дійсно розкаюється у скоєному.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує всі обставини, встановлені судом, та вважає за необхідне обрати йому покарання в межах санкції інкримінованої статті.
Згідно ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Беручи до уваги наведене, при обранні міри покарання обвинуваченому, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України та враховує те, що ним скоєно тяжкий злочин, всі надані дані по особі обвинуваченого, наведені вище, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, єдиний епізод та невеликий розмір завданої шкоди, його відношення до скоєного, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, повернення викраденого майна, відсутність претензій від потерпілого, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання саме в межах санкції статті, що інкриміновано, не застосовуючи максимального покарання.
Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, враховуючі всі дані по його особистості, та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 вимог ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає, враховуючи особу обвинуваченого, суспільну небезпечність вчиненого, корисливий мотив, вчинення злочину в період воєнного часу.
Долю речових доказів в межах даного кримінального провадження суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Цивільний позов не заявлено.
Згідно ст.ст.124,126 КПК України з ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави понесені судові витрати за проведення судової експертиз.
При вирішенні питання запобіжного заходу враховано існування та продовження ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які були визначені раніше та з метою їх запобігання, і забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, задля забезпечення виконання вироку суду у вигляді позбавлення волі, оцінюючи сукупність обставин: тяжкість покарання, що визначено судом, враховуючі дані по особистості, суд приходить до висновку про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для належного виконання вироку суду.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання за ч.4 ст. 186 КК України - у вигляді 7 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня ухвалення вироку - 01.10.2025 року.
Відповідно до вимог ст.72 КК України зарахувати до строку покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув*язнення (тримання під вартою) з 26.08.2025 року по 30.09.2025 року включно, із розрахунку день за день.
Продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до набрання вироком законної сили.
Речові докази (електричний станок), передані на зберігання до камери схову ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області (квитанція 2781) - повернути потерпілому ТОВ «РУШ», або їх представникам, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року, після набрання вироком законної сили.
Речові докази (диски) - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави понесені судові витрати за проведення судової експертизи №12350 від 19.08.2025 року у розмірі 2544,48 грн.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий ОСОБА_1